22 травня 2025 р. Справа № 520/5422/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Казенного підприємства «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2025, головуючий суддя І інстанції: Пасечнік О.В., повний текст складено 31.03.25 по справі № 520/5422/25
за позовом Казенного підприємства «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод»
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, Казене підприємство «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» (далі - КП «ЗРМЗ», підприємство) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області, податковий орган), в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність ГУ ДПС у Харківській області щодо неприйняття рішення про списання безнадійного податкового боргу по КП «ЗРМЗ» в загальному розмірі 4 978 843.16 грн, який складається із: податного боргу по земельному податку з юридичних осіб (КБК 18010500) в сумі 757 062.50 грн, податковий борг по якому виник з 13.08.2014 та строки давності по якому закінчилися 13.08.2017, податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати (КБК 11010100) в сумі 4 221 780.66 грн, податковий борг по якому виник 02.09.2016 та строки давності по якому закінчилися 02.09.2019;
зобов'язати ГУ ДПС у Харківській області прийняти рішення щодо списання безнадійного податкового боргу по КП «ЗРМЗ» в загальному розмірі 4 978 843.16 грн, який складається із: податного боргу по земельному податку з юридичних осіб (КБК 18010500) в сумі 757 062.50 грн, податковий борг по якому виник з 13.08.2014 та строки давності по якому закінчилися 13.08.2017; податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати (КБК 11010100) в сумі 4 221 780.66 грн, податковий борг по якому виник 02.09.2016 та строки давності по якому закінчилися 02.09.2019.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 позовну заяву КП «ЗРМЗ» залишено без руху. Надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з моменту отримання ухвали, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши підстави для поновлення строку.
На виконання ухвали суду представником позивача надано до суду заяву про поновлення процесуального строку на звернення до суду. В обґрунтування клопотання про поновлення строку зазначав зазначив, що списання податкового боргу як безнадійного - має відбуватися щоквартально за ініціативою контролюючого органу, в автоматичному режимі і без участі платника податків починаючи після закінчення 1095 днів з моменту виникнення податкового боргу по підприємству. Однак відповідачем не вчинено таких дій.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 позовну заяву КП «ЗРМЗ» повернуто позивачу.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що протиправна бездіяльність відповідача в частині не виконання визначених законом владних повноважень, направлених на списання податкового боргу по якому сплинув передбачений ст. 102 ПК України строк давності, є триваючим правопорушенням, яке створювало і продовжує створювати не невизначений термін негативні наслідки для позивача. Посилається на те, що протиправна бездіяльність відповідача має бути припинена лише примушенням в судовому порядку виконати закон, шляхом прийняти рішення щодо списання безнадійного податкового боргу по КП «ЗРМЗ».
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, що не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 294 КАС України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, якими позивач обґрунтовує поважність пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав є неповажними. Позивач не надав доказів існування об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали йому звернутись до суду з дня коли він дізнався, що його права були порушені відповідачем. Позивачем також не надано доказів існування інших обставин або труднощів, які унеможливили дотримання позивачем строків звернення до суду, встановлених законом.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про повернення позовної заяви, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Згідно ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Згідно ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це насамперед обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 18.02.2022 у справі № 380/893/20, від 25.07.2022 у справі № 120/14148/21-а.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Колегія суддів зазначає, що при визначенні початку перебігу строку звернення до адміністративного суду та, відповідно, вирішенні питання про дотримання, чи порушення позивачем цього строку, суду насамперед слід з'ясувати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В даному випадку, як вбачається з позовної заяви, позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо не списання безнадійного податкового боргу по КП «ЗРМЗ» в загальному розмірі 4 978 843.16 грн, який складається із: податного боргу по земельному податку з юридичних осіб (КБК 18010500) в сумі 757 062.50 грн, податковий борг по якому виник з 13.08.2014 та строки давності по якому закінчилися 13.08.2017, податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати (КБК 11010100) в сумі 4 221 780.66 грн, податковий борг по якому виник 02.09.2016 та строки давності по якому закінчилися 02.09.2019 і просить зобов'язати ГУ ДПС у Харківській області прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу.
Пред'явленню позову до суду передувало звернення позивача до контролюючого органу.
Позивач зазначає, що неодноразово впродовж 2020 - 2024 років звертався до ГУ ДПС у Харківській області з приводу визнання наявного у підприємства безнадійного податкового боргу та, відповідно, підготовку відповідного рішення про його списання, а саме : листами від 20.01.2020 за № 20/17 і № 19/17, від 10.08.2023 № 451/1, від 01.03.2024 № 04-30/206. Вказує, що ГУ ДПС у Харківській області, за результатами розгляду даних звернень жодного рішення не прийнято, не надано будь-яких належним чином вмотивованих відмов чи будь-яких інших письмових відповідей. Лише на адвокатський запит від 21.02.2025 ГУ ДПС у Харківській області надано відповідь № 9115/6/20-40-13-08-17 від 27.02.2025.
Тому, на думку позивача, позов поданий до суду в межах строку з дня, коли він дізнався про порушення своїх прав.
Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 13.07.2022 у справі № 480/340/20 зазначив, що строк звернення до суду із вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв'язку із списанням безнадійного податкового боргу, визначений у частині першій статті 122 КАС України і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.
При цьому суд першої інстанції встановив, що про ймовірне порушення своїх прав позивач знав, ще після закінчення 1095 днів з моменту виникнення податкового боргу по підприємству, а саме: по земельному податку з юридичних осіб (КБК 18010500) у сумі 727 062.50 грн, борг виник з 13.08.2014 (тобто 1095 днів, що становлять 3 календарних роки, для здійснення стягнення суми боргу - закінчились ще 13.08.2017); податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати (КБК 11010100) у сумі 4 221 780.66 грн, борг виник з 02.09.2016 (тобто 1095 днів, що становлять 3 календарних роки, для здійснення стягнення суми боргу - закінчились ще 02.09.2019).
Суд апеляційної інстанції з приводу таких висновків суду першої інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 ПК України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), у тому числі надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію, яка йому надана, а також узагальнюючу податкову консультацію.
Статтею 56 ПК України надано право платнику податків оскаржувати рішення, прийняті контролюючим органом, в адміністративному або судовому порядку (п. 56.1). Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору (п. 56.18).
Отже, саме наведена норма встановлює можливість досудового порядку вирішення спору, але з приводу прийнятих контролюючим органом рішень.
Підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК України визначає право платника податків оскаржувати бездіяльність контролюючого органу у відносинах, що виникають у сфері справляння податків і зборів, втім не передбачає адміністративного порядку реалізації такого права. Інші положення ПК України такий порядок також не встановлюють.
Оскільки відповідачем не приймалося рішення про відмову в списанні податкового органу приписи ч. 4 ст. 122 КАС України в даному випадку застосуванню не підлягають.
При цьому слід зауважити, що обов'язок списати безнадійний борг позивача виник у контролюючого органу, в силу приписів п. 101.5 ст. 101 ПК України, та є не виконаним до цього часу, що свідчить про те, що така бездіяльність відповідача має ознаки триваючого правопорушення. У зв'язку з чим, неможливо взагалі пов'язувати початок строку на звернення до суду з цим позовом з будь-якою датою, оскільки порушення прав позивача триває і досі.
Разом з тим, судом першої інстанції не встановлено моменту, з якого в даному випадку слід обчислювати строк звернення до суду з позовними вимогами про оскарження бездіяльності відповідача у відносинах, що виникають у зв'язку із списанням безнадійного податкового боргу, не враховано, що бездіяльність за своєю суттю є триваючим правопорушенням, тому визначальним є встановлення моменту, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, спричинених такою бездіяльністю.
Колегія суддів зазначає, що під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити.
Верховний Суд у постанові від 01.04.2021 у справі № 280/4453/18 дійшов правового висновку про те, що проступок, пов'язаний із триваючим безперервним невиконанням суб'єктом обов'язків, передбачених законом, визнається триваючим порушенням. Триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності) та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану за якого об'єктивно існує певний обов'язок у суб'єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов'язку відповідним суб'єктом; припиненням дії відповідної норми закону.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 26.01.2023 у справі № 200/9654/21.
У справі «Лелас проти Хорватії» Європейський суд з прав людини звернув увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
Також на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (справа «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
У справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
За змістом ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Колегія суддів зазначає, що принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об'єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з'ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
При цьому, доказами в адміністративному судочинстві, відповідно до частини першої статті 72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частина друга цієї статті).
Відповідно до ч. 3 ст. 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Таким чином, висновок щодо пропуску позивачем строку звернення до суду не можна визнати обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції дійшов його без повного та всебічного з'ясування обставин у справі в їх сукупності та перевірки їх доказами, що призвело до передчасних висновків та прийняття помилкового рішення.
Суд першої інстанції беззаперечно не встановив коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, незважаючи на те, що це є першочерговим для визначення початку перебігу вказаного строку.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Таким чином, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позову, у зв'язку з чим ухвала суду на підставі ст. 320 КАС України підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 312, 315, 317, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 по справі № 520/5422/25 скасувати.
Справу № 520/5422/25 за адміністративним позовом Казеного підприємства «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду..
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко