22 травня 2025 р. Справа № 480/3245/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 (головуючий суддя І інстанції: А.І. Сидорук) у справі №480/3245/24
за позовом ОСОБА_1
до Державної установи "Сумський слідчий ізолятор"
про скасування постанови,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив:
- скасувати постанову відповідача про накладення дисциплінарного стягнення від 21.03.2024.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 року задоволено позов.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив згідно приписів ст.317 КАС України скасувати повністю або частково рішення суду та ухвалити нове рішення.
В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що відповідач при складенні оспорюваної постанови керувався нормою наказу від 13.12.2019 №73/5 ДСК та невиконанням команди інспектора.
Водночас, зазначає, що в Державній установі "Сумський слідчий ізолятор" діє наказ 13.12.2019 №1769/5, який не передбачає ув'язненим переміщатися з руками за спиною.
Посилається в обґрунтування своїх вимог на норми ч.4 ст.6 КАС України, п.3 ч.1 ст.244 КАС України, п.3 ч.4 ст.246 КАС України.
Вказує на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та просить суд надати обґрунтування щодо застосування відповідачем наказу від 13.12.2019 №73/5 ДСК, який, як на думку апелянта, порушує його конституційні права.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечуючи проти скарги позивача, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є ув'язненим, який утримувався в Державній установі ''Сумський слідчий ізолятор''.
Згідно рапортів посадових осіб відповідача, 07.03.2024, близько 11 год. 20 хв., під час слідування до медичної частини, ув'язнений ОСОБА_1 не виконав команду інспектора, а саме не взяв руки у положення за спину. Одразу його було зупинено та вказано на те, що всі переміщення засуджених та ув'язнених по території режимного корпусу здійснюються тільки в положенні ''руки за спину'', але ув'язнений в категоричній формі відмовився виконувати дану команду, на неодноразове зауваження не реагував, вступав у суперечку з адміністрацією установи, поводив себе зухвало. Правопорушення зафіксовано на службовий відео регістратор №3. Своїми діями ув'язнений порушив вимоги нормативних актів.
Згідно з висновком за фактом порушення встановленого режиму тримання позивача, затвердженого відповідачем 18.03.2024, за невиконання обов'язків ув'язненого та порушення встановлених заборон, яке мало місце 07.03.2024, запропоновано дисциплінарній комісії притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
За результатами розгляду матеріалів перевірки дисциплінарною комісією відповідача прийнято рішення від 21.03.2024 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді профілактичної бесіди.
21.03.2024 відповідачем застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у виді профілактичної бесіди, про що прийнято постанову.
Позивач не погодився з вищевказаною постановою, у зв'язку з чим звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що згадані вище рішення та постанова від 21.03.2024 не відповідають критеріям правомірності, зокрема в частині їх прийняття не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак останні підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.15 Закону України "Про переднє ув'язнення" до осіб, взятих під варту, які порушують вимоги режиму, адміністрація місця попереднього ув'язнення може застосовувати такі заходи стягнення:
попередження або догану;
позачергове залучення до прибирання приміщення.
Особи, взяті під варту, які злісно порушують вимоги режиму, за мотивованою постановою начальника місця попереднього ув'язнення можуть бути поміщені до карцеру на строк до десяти діб, а неповнолітні - на строк до п'яти діб. Поміщення до карцеру не повинно поєднуватися з погіршенням встановлених норм харчування.
Застосовувані до взятих під варту заходи стягнення мають відповідати тяжкості і характеру провини. Не допускається застосування заходів, що навмисно завдають особам, яких тримають під вартою, фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.
Стягнення може бути накладено у строк, що не перевищує десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її завершення, але не пізніш як через шість місяців з дня вчинення проступку.
Накладене стягнення виконується негайно або не пізніше одного місяця з дня його винесення.
Наказом Міністерства юстиції України 14 червня 2019 року №1769/5 затверджено Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України (далі по тексту - Правила).
Згідно абз.1 п.3 глави 4 розділу І Правил ув'язненим і засудженим забороняється, зокрема, порушувати правила поведінки та правила тримання під вартою.
Відповідно до абз.1 п.2 глави 4 розділу І Правил ув'язнені та засуджені зобов'язані не вступати в суперечки з адміністрацією СІЗО та персоналом СІЗО, не принижувати їх гідність, не перешкоджати виконанню ними своїх обов'язків.
Приписами абз.1 п.2 глави 4 розділу І Правил передбачено, що ув'язнені та засуджені зобов'язані, зокрема, виконувати законні вимоги адміністрації СІЗО та персоналу СІЗО.
Згідно з п.3 глави 6 розділу VIII Правил передбачено, що правом застосовувати в повному обсязі заходи заохочення і стягнення до ув'язнених та засуджених (за винятком переведення засуджених до приміщення камерного типу (одиночної камери) користується начальник СІЗО або особа, яка виконує його обов'язки.
Відповідно до п.4 глави 6 розділу VIII Правил перед накладенням стягнення питання про доцільність застосування стягнення до ув'язнених та засуджених вирішується на засіданні дисциплінарної комісії СІЗО, яка діє на постійній основі. Засідання дисциплінарної комісії є повноважним, якщо на ньому присутні більше половини її членів. До складу дисциплінарної комісії входять начальник СІЗО, його перший заступник, заступники, а також начальники служб СІЗО, які за своїми посадовими обов'язками безпосередньо спілкуються з ув'язненими та засудженими. Очолює дисциплінарну комісію начальник СІЗО або особа, яка виконує його обов'язки. На засідання дисциплінарної комісії запрошуються й інші особи, присутність яких є доцільною, для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності.
Матеріали про порушення доповідає на засіданні дисциплінарної комісії начальник відділення соціально-психологічної служби або особа, яка ініціювала притягнення до відповідальності, у присутності особи, яка вчинила порушення, та інших запрошених осіб.
Під час засідання дисциплінарної комісії заслуховуються пояснення ув'язненого чи засудженого та його представника, свідків, інших осіб, присутність яких є доцільною, для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності, адміністрації СІЗО, особи, яка ініціювала притягнення до відповідальності, та осіб, які мають право дорадчого голосу.
Рішення про притягнення до відповідальності приймається більшістю голосів членів дисциплінарної комісії. Результати розгляду дисциплінарною комісією питання про доцільність застосування стягнення до засудженого оформлюються відповідним письмовим рішенням.
Приписами пунктів 7-8 глави 6 розділу VIII Правил передбачено, що ув'язненому протягом трьох робочих днів видається копія рішення про застосування до нього стягнення із зазначенням можливості та порядку його оскарження.
Про стягнення начальник СІЗО виносить постанову про накладення дисциплінарного стягнення (додаток 29).
Під час призначення заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка ув'язненого чи засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення щодо суті проступку. Заходи стягнення мають відповідати тяжкості і характеру провини. Не допускається застосування стягнень, що завдають ув'язненим та засудженим фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність (п.9 глави 6 розділу VIII Правил).
Отже, до ув'язнених осіб, за невиконання ними покладених обов'язків та порушення встановлених заборон, начальником СІЗО, може бути застосовано одне із дисциплінарних стягнень, передбачених приписами ст.15 Закону України ''Про попереднє ув'язнення'', яке оформлюється відповідною постановою.
Профілактична бесіда, яка зазначена в оспорюваній постанові в якості дисциплінарного стягнення, не є видом дисциплінарних стягнень, передбачених ст.15 Закону України "Про попереднє ув'язнення''.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем застосовано до позивача дисциплінарне стягнення, яке не передбачено ст.15 Закону України ''Про попереднє ув'язнення'', а отже оспорювана постанова Державної установи "Сумський слідчий ізолятор" від 21.03.2024 про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 є протиправною та підлягає скасуванню.
При цьому, надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та необхідність надання оцінки судом обґрунтування застосування відповідачем наказу Міністерства юстиції України 13.12.2019 №73/5 ДСК, який, як його на думку, порушує його конституційні права, колегія суддів зазначає, що такі доводи є необґрунтованими, оскільки предметом спірних правовідносин є саме правомірність постанови про накладення дисциплінарного стягнення, а не зазначеного наказу. Відтак, відсутні підстави для надання судом правової оцінки цьому наказу.
Колегія суддів не вбачає підстав вважати, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Стосовно посилань апелянта на приписи норм ч.4 ст.6 КАС України, п.3 ч.1 ст.244 КАС України, п.3 ч.4 ст.246 КАС України, колегія суддів зазначає, що під час апеляційного розгляду справи не встановлено порушення судом першої інстанції приписів зазначених норм КАС України.
Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду у даній справі.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі №480/3245/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді О.В. Присяжнюк А.О. Бегунц