22 травня 2025 року справа №200/7071/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року (повне судове рішення складено 16 грудня 2024 року) у справі № 200/7071/24 (суддя в І інстанції Тарасенко І.М.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
1) визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 08.09.2024 № 564 «Про результати службового розслідування за фактом ДТП»;
2) зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 відповідно до Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 № 608, призначити службове розслідування за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 21.07.2024 за участю військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 , молодшого сержанта ОСОБА_2 , старшого солдата ОСОБА_3 ;
3) зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 відповідно до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 27.10.2021 № 332, призначити спеціальне розслідування за фактом отримання травм різного ступеня тяжкості військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_1 , молодшим сержантом ОСОБА_2 , старшим солдатом ОСОБА_3 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 21.07.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він вважає оскаржуваний наказ таким, що прийнятий за наслідками службового розслідування, яке було проведено з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, позивача не було ознайомлено з актом та матеріалами службового розслідування, з оскаржуваним наказом, чим позбавлено його права на надання пояснень та заперечень, також порушено порядок призначення та оформлення результатів службового розслідування, оскаржуваний наказ не містить обставин, на яких ґрунтується висновок про притягнення позивача до відповідальності, а тому дії відповідача, на думку позивача, є незаконними та протиправними.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що матеріали справи не містять доказів порушення ним Правил дорожнього руху України. Посилається також на процедурні порушення, вчинені відповідачем під час проведення службового розслідування.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.
ОСОБА_1 , проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , на посаді начальника групи логістики.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) ОСОБА_1 призначеного наказом командира військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по особовому складу) від 31 грудня 2022 року № 3 на посаду начальника групи логістики штабу кадру НОМЕР_2 Окремої батальйону територіальної оборони, з 06.01.2022 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.02.2022 № 24 ОСОБА_1 з 24.02.2022 переведено відповідно до штатів військового часу згідно штатної посади на посаду начальника групи логістики військової частини НОМЕР_3 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.07.2024 № 199 відповідно до спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 05.06.2024 № Д-321/60/дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2024 році», та з метою удосконалення організаційно - штатних структур і складу Сил територіальної оборони Збройних Сил України у відповідності до обстановки, що склалося, позивача призначено на посаду начальника логістики - заступника командира військової частини НОМЕР_1 .
21 липня 2024 року ОСОБА_1 , перебуваючи за кермом автомобіля КІА Sorento з реєстраційним номером НОМЕР_4 , який перебуває на обліку військової частини НОМЕР_1 , допустив зіткнення з буксируваним автомобілем марки УРАЛ-4320 (БМ-21) з реєстраційним номером НОМЕР_5 , який буксирував автомобіль УРАЛ-4320 (КТ-Л) з реєстраційним номером НОМЕР_6 , під керуванням військовослужбовця військової частини НОМЕР_7 молодшого сержанта ОСОБА_4 , що рухався попереду в попутному напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля КІА Sorento з реєстраційним номером НОМЕР_4 молодший сержант ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, а транспортні засоби - механічні пошкодження.
Відповідно до інформації, викладеної у рапорті, за вказаним вище фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.07.2024 № 652 у відповідності до вимог Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (надалі - Порядок № 608) призначено службове розслідування.
Враховуючи факт госпіталізації військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_2 до медичного закладу із діагнозом: ЗЧМТ Струс головного мозку, відкритий перелом верхньої щелепи, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.07.2024 № 653 на виконання вимог Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 № 332 призначено спеціальне службове розслідування за фактом травмування військовослужбовця ОСОБА_2
23 липня 2024 року військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_3 звернувся до медичного закладу із скаргами на стан самопочуття після дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 21.07.2024 за його участю, у зв'язку із чим, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 23.07.2024 № 656 призначено службове розслідування.
Відповідно до акта службового розслідування від 08.09.2024 № 364, вина позивача встановлена, доведена та виражається у формі необережності. Недбале ставлення позивача до обов'язків служби призвело до порушення правил дорожнього руху на дорозі загального користування.
За результатами службового розслідування відносно позивача, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.07.2024 № 652, ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у зв'язку з порушеннями правил дорожнього руху та особистої необережності, що в сукупності призвело до травмування осіб та пошкодження військового майна.
Відповідно до п. 2 Наказу № 564 від 08.09.2024, за порушення правил дорожнього руху на дорозі загального користування, яке призвело до дорожньо-транспортної пригоди і травмування осіб та за особисту необережність на начальника логістики - заступника командира батальйону військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення, передбачене пунктом «б» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних сил України - «Догана».
Позивач, вважаючи, що службове розслідування проведено з порушеннями діючого законодавства, звернувся із даним позовом до суду.
При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг. Відповідно статтям 1-2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Згідно статті 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
За приписами статті 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Згідно із статтею 83 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Статтями 84, 85 цього ж Статуту установлено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Відповідно статті 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.
При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.
Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок № 608). Цей Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.
Згідно абзацу 4 пункту 2 розділу I Порядку № 608, службове розслідування - це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
За приписами пункту 3 Розділу II Порядку № 608, службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку № 608 установлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України ( пункт 3 розділу ІV Порядку № 608).
Оформлення результатів службового розслідування викладено у розділі V Порядку № 608.
Відповідно пунктів 1-6 Порядку № 608, за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частину.
Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.
Суд зазначає, що акт службового розслідування, в якому відображено узагальнений опис виявлених порушень норм законодавства, не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке безпосередньо породжує правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і має обов'язковий характер.
За своєю правовою природою акт службового розслідування є службовим документом, який фіксує факт проведення службового розслідування і є носієм доказової інформації про обставини, що стали підставами для його призначення.
Акти службового розслідування не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Зафіксовані в результатах службового розслідування обставини можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень суб'єкта владних повноважень, в основу яких покладені зазначені в ньому висновки. Отже, акт за результатами службового розслідування є лише носієм певної інформації.
Водночас обов'язковою ознакою рішення дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.11.2019 у справі № 808/965/17, від 10.02.2021 року у справі № 640/9600/20 та від 28.04.2022 року у справі № 240/10485/19.
Отже, посилання позивача на порушення процедури складання акту, як на причину ставлення усього службового розслідування під сумнів, на думку суду, порушує саму правову природу обов'язковості понесення покарання за скоєні правопорушення.
Пунктом 1 розділу VІ Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.
Відповідно до вимог пункту 2 розділу VІ Порядку № 608 дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення.
У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення передує проведення службового розслідування.
Як з'ясовано судом, за результатами службового розслідування встановлено, що вина майора ОСОБА_1 виражається у особистій необережності та недбалому відношенні до обов'язків служби, що спричинило дорожньо-транспортну пригоду та тілесні ушкодження різної тяжкості у трьох осіб, що в свою чергу, обумовило накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді догани.
Позивач аргументує свою позовну заяву тим, що його не ознайомили з матеріалами службового розслідування, що спростовується долученими до матеріалів позовної заяви письмовими документами.
Так, позивачем долучено акт службового розслідування з усіма додатками до нього.
Суд звертає увагу, що акт службового розслідування, який наданий позивачем не містить реєстрації, що підтверджує, що позивач ознайомився з усіма матеріалами ще до моменту його реєстрації, оскільки відповідачем наданий цей же акт належним чином зареєстрований у відповідності до Закону.
Також позивачем долучено безпосередньо копію витягу спірного наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 08.09.2024 № 564 «Про результати службового розслідування» за фактом дорожньо-транспортної пригоди.
Отже, позивача було ознайомлено із цим наказом.
Більше того, суд вказує на той факт, що позивачем надані письмові пояснення в ході службового розслідування, що зайвий раз свідчить про обізнаність ОСОБА_1 , як про предмет, так і підстави проведення службового розслідування. Крім того, за змістом письмових пояснень позивача, копія яких долучена ним до матеріалів позовної заяви, останній не має жодних клопотань, заяв та пропозицій щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності осіб, які його проводять. Бланк пояснень містить вичерпні відомості про підставу та предмет службового розслідування, а зміст пояснень дозволяє прийти до висновку про розуміння позивачем суті поставлених питань, причин та підстав проведення службового розслідування відносно нього.
Таким чином, позивач в повному обсязі обізнаний та ознайомлений з матеріалами службового розслідування та з його результатами. Також в письмових поясненнях позивач підтвердив, що йому відомо, що відносно нього проводиться службове розслідування за фактом ДТП та що його відсторонено від займаної посади на цей час.
Крім того, в ході службового розслідування враховані пояснення позивача, опитані особи, яких позивач зазначив у якості свідків тощо, що вказує на те, що позивач не тільки розумів свої права, як військовослужбовця, відносно якого проводиться службове розслідування, а й про свої права, передбачені Порядком № 608.
Отже, суд першої інстанції вірно вважав, що позивачу було надано можливості для участі у проведенні розслідування, що, як наслідок, унеможливило порушення його прав.
Більш того, в матеріалах справи відсутні рапорти позивача щодо звернення до осіб, які проводили службове розслідування з будь-якими клопотаннями, запереченнями або скаргами відносно проведення службового розслідування та встановлення фактів дорожньо-транспортної пригоди.
Щодо дати складання акту службового розслідування, то суд зазначає, що відповідач здійснив реєстрацію акта службового розслідування 08.09.2024 під номером 364, тобто у строк, визначений наказами командира військової частини НОМЕР_1 , якими призначено та продовжено службове розслідування, які долучені позивачем до своєї позовної заяви у якості додатків.
Формулювання назви наказу визначено відповідно до вимог інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженого наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 № 40.
В той же час, безпосередньо скорочена назва наказу жодним чином не впливає на хід службового розслідування чи його результати.
Суд зазначає, що наказ, як документ офіційно-ділового стилю повинен характеризуватися точністю, стислістю і зрозумілістю викладення. Зрозумілість наказу полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту наказу. Наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 01.11.2022 у справі № 380/3045/21.
Згідно усталеної судової практики Верховного Суду формальні порушення або певні неточності у формулюваннях суб'єкта владних повноважень не можуть бути підставою для скасування прийнятого ним обґрунтованого рішення як такого й уникнення особою, яка допустила порушення вимог законодавства, відповідальності.
Так, Верховний Суд у постанові від 22.05.2020 року у справі № 825/2328/16 (адміністративне провадження № К/9901/23055/18) зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення. Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі). Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Отже, важливим є визначення, чи вплинуло таке порушення процедури на зміст прийнятого рішення.
Позивачем під час розгляду справи не наведено обставин порушенням його прав та не надано відповідних рішень, що створювали б для позивача будь-які наслідки.
Щодо суті порушення, колегія суддів враховує, що отримані під час проведення службового розслідування письмові докази є належними, достатніми та повністю підтверджують факт порушень з боку позивача.
Зокрема, до матеріалів службового розслідування долучено матеріали за фактом дорожньо-транспортної пригоди 21.07.2024 за участю позивача, складені військовослужбовцями відділу ВІБД військової частини НОМЕР_8 , які прибули на місце події та які уповноважені розглядати подібні випадки. За змістом цих документів встановлено, що позивач, керуючи автомобілем КІА Sorento з реєстраційним номером НОМЕР_4 , на прямій ділянці автодороги, не врахував дорожньої обстановки, перевищив безпечну швидкість руху, не впорався з керуванням та допустив зіткнення з задньою частиною буксируваного автомобіля УРАЛ-4320 (БМ-21) реєстраційний номер НОМЕР_5 , який буксирував автомобіль УРАЛ-4320 (КТ-Л) реєстраційний номер НОМЕР_6 , під керуванням молодшого сержанта ОСОБА_4 , що рухався попереду в попутному напрямку. Також зазначені відомості про порушення позивачем правил дорожнього руху, а саме п. 2.3 (б) та п. 12.1.
Отже, рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є виваженим, а приймаючи його враховані конкретні обставини події, матеріали службового розслідування, пояснення позивача, його характеристику та попередню поведінку тощо. За таких обставин, оспорюваний позивачем наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 08.09.2024 №564 «Про результати службового розслідування» за фактом дорожньо-транспортної пригоди винесено командиром військової частини НОМЕР_1 на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, неупереджено, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно та своєчасно.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так у п. 23 Рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу в судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд звертає увагу, що відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За викладених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, тому підлягають залишенню без задоволення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі № 200/7071/24 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 22 травня 2025 року.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук