Апеляційне провадження № 33/824/2703/2025
Справа № 758/10931/24
Головуючий в суді І інстанції Казмиренко Л.В.
Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц.
Іменем України
21 травня 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Кашперської Т.Ц., за участю представника Енергетичної митниці Носко Юлії Юріївни, розглянувши апеляційну скаргу Енергетичної митниці на постанову Подільського районного суду м. Києва від 02 квітня 2025 року про закриття провадження в справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , директора ТОВ «Євро Оіл-Транс», місце проживання АДРЕСА_1 , за ознаками порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України,
Згідно протоколу про порушення митних правил № 0293/90300/24 від 27 червня 2024 року, 30 квітня 2023 року через пункт пропуску «Шегині-Медика» митного поста «Мостиська» Львівської митниці з Литовської Республіки транспортним засобом р.н. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , підприємство перевізник ТОВ «КАРГО ЛОГІСТІКС» (код ЄДРПОУ 42684492), на митну територію України на адресу ТОВ «Євро Оіл-Транс» (адреса місця реєстрації на час вчинення правопорушення - м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А, оф.139, код ЄДРПОУ 43627262) ввезено товар «газ вуглеводневий скраплений» у кількості 19020 кг, 35,222 тис. л при 15С, вартістю 8178,60 Євро.
Переміщення зазначеного товару через митний кордон України було здійснено на підставі наступних документів:
- митної декларації типу «ЕА» №UA903050/2023/016111,
- міжнародної товаротранспортної накладної (CMR) від 29 квітня 2023 року № RVA0064787,
- рахунок (invoice) від 29 квітня 2023 року №RVA0064787,
- сертифікат (паспорт) якості від 27 квітня 2023 року № 164330_5058320,
- контракту від 21 березня 2023 року №34/23.
Зазначений товар був заявлений до митного оформлення у відділі митного оформлення «Львів» митного поста «Західний» Енергетичної митниці та випущений у вільний обіг за митною декларацією типу «IM 40 ЕА» № 23UA903050016111U2.
Поставка товару відбувалась в рамках зовнішньоекономічного контракту від 21 березня 2023 року №34/23 між литовським підприємством UAB «NAFTOS DUJOS» (Registration number: 166797537, VAT: LT6679753714, Algirdo 42, Mazeikiai, Lithuania, LT-89: 04) іменована «Продавець», в особі директора Роландас Виткаускас та ТОВ «ЄВРО ОІЛ-ТРАНС» іменована «Покупець», в особі директора ОСОБА_1 .
Згідно умов вищезазначеного контракту, продавець продає, а покупець покупає товар «газ зріджений вуглеводневий». Якість товару підтверджується паспортом якості, виданим Заводом-виробником при відвантаженні, або незалежній інспекції, або специфікації Продавця.
Кількість поставленого Продавцем товару визначається згідно з накладними (CMR). З метою підтвердження фізико-хімічних характеристик товару до митних органів надано сертифікат (паспорт) якості від 27 квітня 2023 року №164330_5058320, відповідно до якого товар виготовлений підприємством Public Company «Orlen Lietuva» та відповідає стандарту LST EN 589:2018+A1:2022, відомості про вказаний сертифікат внесені до гр. 44 митної декларації типу «IM 40 ЕА» №23UA903050016111U2.
Відповідно до вимог ст. 198 Митного кодексу України митному органу в пункті пропуску через державний кордон України згідно із статтею 335 цього Кодексу подаються документи, що містять відомості про товари, достатні для їх ідентифікації. Нормами ст. 335 Митного кодексу України встановлено, що під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу в паперовій або електронній формі документи та відомості зокрема, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв'язку із застосуванням захисних заходів. Незалежно від виду транспорту, яким здійснюється переміщення товарів, під час прибуття товарів у пункт пропуску через державний кордон України надаються документи (відомості) або їх реквізити, у тому числі засобами інформаційних технологій (або у вигляді електронного документа), які підтверджують дотримання заборон та/або обмежень згідно із законами України.
З метою дотримання вищезазначених норм, посадовими особами ТОВ «Євро Оіл-Транс» під час переміщення товару через митний кордон України до митних органів для підтвердження відомостей про фізико-хімічні характеристики товару, надано документ про якість, а саме сертифікат (паспорт) якості № 164330_5058320, який містить відповідні штампи (печатки) заводу виробника - «Orlen Lietuva».
Енергетичною митницею отримано лист Держмитслужби від 01 березня 2023 року N 20/20-01-01/7.6/211 (з додатком листа компанії «Orlen Lietuva» від 17 лютого 2023 року № 62) щодо вжиття заходів стосовно можливого шахрайства з боку постачальників пального шляхом надання підроблених сертифікатів якості «Orlen Lietuva» з метою приховування походження нафтопродуктів, особливо вироблених в рф.
З метою перевірки законності ввезення на митну територію України паливо-мастильних матеріалів, Енергетичною митницею було направлено проект запиту до митних органів Литовської Республіки (вих. ЕМ лист від 15 березня 2024 року № 7.6-3/20-03/26/1276) щодо сертифікату (паспорту) якості №164330_5058320, виданого компанією «Orlen Lietuva» стосовно якого існує ризик.
Відповідно до інформації та копій документів, наданих митними органами Литовської Республіки (лист Держмитслужби від 30 травня 2024 №26/26-04/7/1288) встановлено, що одержувачем та покупцем товару в Україні є ТОВ «Євро Оіл-Транс». Також встановлено, що сертифікат (паспорт) якості № 164330_ 5058320 був виданий на партію товару «Газ нафтовий зріджений для автомобільного транспорту, літній тип (клас С)» у кількості 18980 кг, покупцем/одержувачем було литовське підприємство UAB «NAFTOS DUJOS» та переміщений від виробника автомобільним транспортом (рн. LSK 774/АН560) згідно коносамента/накладної №ORB- 551014.
Виходячи з вищезазначеного, директором ТОВ «Євро Оіл-Транс» ОСОБА_1 вчинено дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України товару «Газ нафтовий зріджений для автомобільного транспорту, літній тип (клас С)» в кількості 40 кг, вартістю 17,2 Євро або 693,95 грн. (станом на 30 квітня 2023 року курс становив 1 евро = 40,3461 грн.) з приховуванням від митного контролю з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів документів одержаних незаконним шляхом та таких, що містять неправдиві відомості щодо ваги (кількості) товару.
Відповідно до ст. 65 Господарського кодексу України керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і вирішує питання діяльності підприємства.
Згідно з інформацією, розміщеною в АСМО «Інспектор» ПІК «Провадження в справах про ПМП» Держмитслужби встановлено, що ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень відповідальність за які передбачена ст. ст. 482, 483 Митного кодексу України не притягувався.
Відповідно до ч. 2 ст. 459 Митного кодексу України суб'єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.
Згідно з даними картки обліку особи, яка здійснює операції з товарами, директором ТОВ «Євро Оіл-Транс» є ОСОБА_1 .
Таким чином, митний орган вважав, в діях директора ТОВ «Євро Оіл-Транс» ОСОБА_1 наявні ознаки порушення митних правил передбачених ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, а саме переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом поданням митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо ваги (кількості) товару.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 02 квітня 2025 року провадження відносно ОСОБА_1 в справі про порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Не погоджуючись з даною постановою, представник Енергетичної митниці Хотинський О.С. 14 квітня 2025 року подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість постанови, неповне з'ясування обставин справи, що призвело до невірних висновків, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального права, просив скасувати постанову Подільського районного суду м. Києва від 02 квітня 2025 року та прийняти нову постанову про визнання директора ТОВ «Євро Оіл-Транс» ОСОБА_1 винним в порушенні митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 % вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил 693,95 грн. з конфіскацією цих товарів шляхом стягнення вартості цих товарів в розмірі 693,95 грн.
Вказував, що в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, які беззаперечно вказують на вчинення директором ТОВ «Євро Оіл-Транс» ОСОБА_1 порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, та встановлюють його вину.
Наводив зміст п. 28 ст. 4, ч. 2 ст. 459, п. 43 ст. 4 МК України, вказував, що вказані статті містять імперативні норми про настання відповідальності посадової особи підприємства-імпортера у випадку переміщення на митну територію України нафтопродуктів. Директор ТОВ «Євро Оіл-Транс» ОСОБА_1 відповідно до ст. 65 ГК України як керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і вирішує питання діяльності підприємства.
Замовлення (поставку в Україну) газу у литовського підприємства здійснював саме директор ТОВ «Євро Оіл-Транс» ОСОБА_1 на підставі зовнішньоекономічного контракту від 21 березня 2023 року № 34/23, і саме він укладав з ФОП ОСОБА_3 договір про надання послуг по декларуванню товарів, тобто як імпортер вчиняв активні дії щодо ввезення, митного оформлення та у подальшому введення в обіг на територію України газу, а тому саме він є суб'єктом даного правопорушення та підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України.
Щодо наявності складу правопорушення, наводив зміст ст. 198, 335 МК України, вказував, що саме паспорт якості є тим документом, що згідно з нормами ст. 198 МК України, містить відомості про товар, достатні для його ідентифікації при здійсненні його пропуску у пункті пропуску через державний кордон України.
01 березня 2023 року листом № 20/20-01-01/7.6/211 Держмитслужба проінформувала Енергетичну митницю стосовно використання суб'єктами ЗЕД, з метою приховування походження нафтопродуктів, зокрема вироблених в рф, підроблених сертифікатів якості, виданих Public Company «Orlen Lietuva».
З метою перевірки законності ввезення на митну територію України паливно-мастильних матеріалів, Енергетичною митницею було направлено проект запиту до митних органів Литовської Республіки щодо сертифікату (паспорту) якості від 27 квітня 2023 року № 164330_5058320, виданого компанією «Orlen Lietuva», стосовно якого існує ризик. Відповідно до інформації та копій документів, наданих митними органами Литовської Республіки (лист ДМС від 30 травня 2024 року № 26/26-04/7/1288) встановлено, що одержувачем і покупцем товару в Україні є ТОВ «Євро Оіл-Транс».
Також встановлено, що сертифікат (паспорт) якості від 27 квітня 2023 року № 164330_5058320 був виданий на партію товару «Газ нафтовий зріджений для автомобільного транспорту, літній тип (клас С)» у кількості 18980 кг., покупцем/одержувачем було литовське підприємство «UAB NAFTOS DUJOS» та переміщений від виробника автомобільним транспортом (рн. НОМЕР_3) згідно коносамента/накладної № ORB-551014.
Однак, фактично ТОВ «Євро Оіл-Транс» з наданням сертифікату якості від 27 квітня 2023 року № 164330_5058320 було ввезено на митну територію України 19020 кг., що на 40 кг. більше, ніж продану підприємству «UAB NAFTOS DUJOS» згідно з сертифікатом якості № 164330_5058320.
Вказував, що об'єктивною стороною даного правопорушення є вчинення директором ТОВ «Євро Оіл-Транс» ОСОБА_1 дій, спрямованих на переміщення через митних кордон України товару «газ» у кількості 40 кг., вартістю 693,95 грн. з приховуванням від митного контролю шляхом подання до митного органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості стосовно ваги (кількості) товару, чим вчинив порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.
Вказував, що умисність дій посадової особи - директора ТОВ «Євро Оіл-Транс» ОСОБА_1 полягає у тому, що єдиним підтвердженням країни походження товару є два документи: сертифікат якості та інвойс, виданий на основі сертифікату якості. Фактично на товар «газ» у кількості 40 кг. відсутні документи, що підтверджують його якість та походження.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про відсутність умисних дій в діях ОСОБА_1 , оскільки директор ТОВ «Євро Оіл-Транс» чітко розумів та усвідомлював характер протиправної дії, ввів в обіг газ у кількості 40 кг. невідомого походження та з невідомими фізико-хімічними характеристиками на підставі документів, що містять неправдиві відомості, та свідомо припускав настання шкідливих наслідків (складання протоколу про порушення митних правил, завдання шкоди населенню, державі).
Більше того, так як товар невідомого походження, застосовується додаткова ставка мита (графи 47, вид платежу 30, який є «спеціальним митом») в розмірі 3 % у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2020 року № 719 «Про запровадження спеціального мита на окремі товари походженням з російської федерації, що вводять на митну територію України».
Вважав, що директором ТОВ «Євро Оіл-Транс» ОСОБА_1 вчинено саме умисне порушення митних правил.
Вказував, що висновки суду першої інстанції свідчать про те, що суд першої інстанції формально розглянув справу, без дослідження доказів, наявних у цій справі.
Звертав увагу, що суд в постанові посилається на відповідь від публічної компанії «Orlen Lietuva» від 28 травня 2024 року № 14618/11/26, а в матеріалах справи підставою для складання протоколу про порушення митних правил зазначено іншу відповідь - від митних органів Литовської Республіки (лист Держмитслужби від 30 травня 2024 року № 26/26-04/7/1288). Тобто судом в постанові була зазначена інформація, яка не має жодного відношення до справи.
Вказував, що сертифікат якості видається виробником товару на конкретну вагу, якою підтверджується країна походження і фізико-хімічні характеристики. Фактично на товар «газ» у кількості 40 кг. відсутні документи на якість газу і його походження. Тому, враховуючи викладене, директором ТОВ «Євро Оіл-Транс» ОСОБА_1 введено в обіг газ у кількості 40 кг. невідомого походження та з невідомими фізико-хімічними характеристиками.
Наводив судову практику Київського апеляційного суду в аналогічних справах, а також аналогічних позицій (обґрунтувань) Енергетичної митниці, та правомірність дій Енергетичної митниці, які відобразились у постановах про притягнення до відповідальності посадових осіб підприємств за вчинення дій імпортерами товарів, спрямованих на переміщення через митний кордон України товару «газ» з приховуванням від митного контролю шляхом подання до митного органу, як підстави для переміщення документів, що містять неправдиві відомості стосовно ваги (кількості) товару.
Заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.
В судовому засіданні представник Енергетичної митниці Носко Ю.Ю. підтримала апеляційну скаргу. ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений шляхом направлення судової повістки-повідомлення до електронного кабінету.
Заслухавши пояснення представника Енергетичної митниці, дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до положень статті 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив із недоведеності об'єктивної та суб'єктивної сторони інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки такі висновки відповідають вимогам митного законодавства та ґрунтуються на наявних у справі доказах.
Згідно зі ст. 487 МК України провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Завданнями провадження у справах про порушення митних правил, як це передбачено ст. 486 МК України, є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотримання вимог закону.
Під час розгляду справи про порушення митних правил суд, відповідно до вимог ст. 489 МК України, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог частини першої статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник подає митному органу документи та відомості, необхідні для митного контролю, передбачені ст. 335 МК України.
Згідно положень частини восьмої статті 264 МК України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення. Склад правопорушення - це сукупність названих у законі ознак, за наявності яких небезпечне і шкідливе діяння визнається конкретним правопорушенням. Такі ознаки мають об'єктивний і суб'єктивний характер. Тобто при складанні протоколу про порушення митних правил, інспектором митниці повинні бути враховані ознаки складу правопорушення та викладені винні дії особи повинні відповідати диспозиції статті за якою особа притягується, до відповідальності за порушення митних правил. У іншому випадку відсутність однієї із ознак складу правопорушення виключає можливість притягнення особи до відповідальності.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 483 МК України настає за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.
Безпосереднім об'єктом посягання при вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 483 МК України, є встановлений порядок переміщення товарів через митний кордон України.
Об'єктивною стороною правопорушення є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України, тобто, розуміється активна поведінка (вчинок) особи.
Переміщення предметів із приховуванням від митного контролю - це їх переміщення через митний кордон різними шляхами, зокрема, шляхом подання до митного органу України документів, які містять неправдиві дані.
Суб'єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується прямим умислом, тобто усвідомленням особою, яка вчинила правопорушення характеру незаконного переміщення товарів через митну територію України.
Не можна розглядати як порушення митних правил дії особи, яка, переміщуючи товари через митний кордон України, надала митним органам супровідні документи з відомостями, що не відповідають дійсності, без умислу порушити митні правила, передбачені чинним законодавством України (п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду від 03 червня 2005 року №8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил»).
При цьому, що стосується використання документів, то судам необхідно враховувати, що підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів, тобто ті документи, що подаються митному органу на кордоні та є підставою для пропуску товару на митну територію України.
Відповідно до роз'яснень, наведених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 03 червня 2005 року № 8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил», порушення митних правил, відповідальність за яке встановлена статтею 483 МК України, може бути вчинене лише умисно.
Таким чином, правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України, може бути вчинено лише умисно, коли особа знає, що документи, які вона надає митному органу, містять неправдиві дані, але бажає таким чином незаконно перемістити товар.
Митний кодекс України нормою ст. 257 вичерпно формулює поняття «декларування», яке здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Заявлення таких відомостей здійснюється за встановленою законом формою в ході процедури декларування, повноваженнями щодо якого відповідно до положень ст. 265 МК України наділений декларант.
Доказами у справі про порушення митних правил, згідно приписів ч. 1 ст. 495 МК України, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Пунктом 3.8 розділу 3 Загального додатку Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, ратифікованої Законом України від 05 жовтня 2006 року №227-V, визначено, що декларант несе відповідальність перед митною службою за достовірність даних, представлених у декларації, а також за сплату мит та податків.
Пунктом 8 статті 4 МК України визначено, що декларант - особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування.
Згідно з частини восьмої статті 264 МК України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Разом з тим, матеріали справи про порушення митних правил щодо ОСОБА_1 , не містять будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б, поза розумним сумнівом, дозволили зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 483 МК України.
Судом встановлено, що 21 березня 2023 року UAB «NAFTOS DUJOS» (Registration number: 166797537, VAT: LT6679753714, Algirdo 42, Mazeikiai, Lithuania, LT-89104) іменована «Продавець», в особі директора Роландас Виткаускас, та ТОВ «Євро Оіл-Транс» ОСОБА_1 уклали контракт № 34/23, за умовами якого продавець продає, а покупець придбає скраплений вуглеводневий газ (пропан-бутан, пропан технічний, бутан технічний), дизпаливо, бензин та інші нафтопродукти. Базис поставки тлумачиться і застосовується сторонами контракту згідно Інкотермс 2022 і зазначається у товаросупровідному інвойсі, виставленому після відвантаження.
Згідно п. 2.3 договору обов'язок продавця по поставці товару вважається виконаним і право власності на товар і ризик його випадкової загибелі переходить від продавця до покупця після видачі документів, вказаних в п. 5.1 і 5.2 до відповідного контракту, які є невід'ємною частиною контракту.
Згідно п. 5 Контракту, якість товару має відповідати державним стандартам, технічним умовам, іншій нормативно-технічній документації на даний вид товару, а також у випадку доставки товару, який має відповідати нормам ЄС. Якість товару підтверджується паспортом якості, виданим заводом-виробником при відвантаженні або незалежною інспекцією, або специфікацією продавця. Кількість поставленого продавцем товару визначається згідно накладним (СMR). Товар поставляється продавцем і приймається покупцем по якості у відповідності з документами, зазначеними в п. 5.1. Товар поставляється продавцем і приймається покупцем по кількості у відповідності з документами, зазначеними в п. 5.2.
Згідно п. 6.1 Контракту, разом з товаром продавець надає покупцю оригінали наступних документів: рахунок-фактура (інвойс), декларація на товар, міжнародна товарно-транспортна накладна, паспорт якості, виданий заковом-виробником при відвантаженні або незалежною лабораторією, або специфікацією продавця (а. с. 26 - 31).
Отже, відповідно до договірних зобов'язань саме на UAB «NAFTOS DUJOS» (Продавця) покладено обов'язок забезпечити товар належної якості, на підтвердження чого продавець має надати сертифікат якості.
Згідно з відомостями, зазначеними в наданих до митних органів документах, на митну територію України ввезено товар «газ вуглеводневий скраплений» у кількості 19020 кг., 35,222 тис.л. при 15С, вартістю 8178,60 євро.
При цьому митним брокером ФОП « ОСОБА_3 » задекларовано товар, що придбаний ТОВ «Євро Оіл-Транс» у UAB «NAFTOS DUJOS», на підставі наданих продавцем товаросупровідних документів у відповідності до вимог чинного законодавства.
Переміщення товару через митний кордон України здійснено на підставі наступних документів: митної декларації типу «ЕА» №UA903050/2023/016111, міжнародної товаротранспортної накладної (CMR) від 29 квітня 2023 року № RVA0064787, рахунку (invoice) від 29 квітня 2023 року №RVA0064787, сертифікату (паспорт) якості від 27 квітня 2023 року № 164330_5058320, контракту від 21 березня 2023 року №34/23.
Відомості щодо ваги, заявлені у митній декларації (маса брутто 19020 кг., маса нетто 19020 кг.), відповідають відомостям, наявним у товаросупровідних документах, а тому відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 могло бути відомо про будь-яку, навіть ймовірну, недостовірність відомостей, зазначених у товаросупровідних документах. ТОВ «Євро Оіл-Транс» не створювало і не затверджувало відповідні документи для декларування товару за МД «ЕА» №UA903050/2023/016111, а докази щодо їх недостовірності матеріали справи не містять.
У графі 5 міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) вказано відповідний сертифікат якості № 164330_5058320 від 29 квітня 2023 року, що підтверджує передачу вказаного сертифіката перевізнику, та те, що продавцем UAB «NAFTOS DUJOS» було надано сертифікат якості № 164330_5058320 в пакеті товаросупровідних документів, який супроводжував товар при переміщенні через митний кордон України (а. с. 20).
В сертифікаті якості ваги товару не зазначено. Як вказано в сертифікаті якості № 164330_5058320 від 29 квітня 2023 року, він виданий на резервуар.
Судом першої інстанції встановлено і доводами апеляційної скарги не спростовується, що сертифікат якості не містять відомостей про вагу/об'єм товару, а стосується його фізико-хімічних властивостей.
Товар був розмитнений на підставі наданих документів, належність яких не викликала сумніву під час розмитнення, що було перевірено митними органами, товар було введено в вільний обіг.
При заповненні митної декларації декларант використовував відомості товаросупровідних документів, тобто діяв у межах та у спосіб, визначений «Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 651.
Отже, процедура декларування даного товару була здійснена митним брокером виключно на підставі наданих продавцем товаросупровідних документів у відповідності до вимог чинного законодавства.
За даних обставин суд першої інстанції вірно встановив, що ОСОБА_1 сертифікат якості від 27 квітня 2023 року № 164330_5058320, в компетентних органах/організаціях не отримував та не мав права/обов'язку його отримувати.
Також є вірними і не спростовані доводами апеляційної скарги висновки суду першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні документи, які вказують на те, що ТОВ «Євро Оіл-Транс» було ввезено на територію України товар у кількості більшій, ніж та, на яку видано відповідний сертифікат якості, отже, процедура декларування даного товару була здійснена виключно на підставі наданих продавцем товаросупровідних документів у відповідності до вимог чинного законодавства.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, не спростованого доводами апеляційної скарги про відсутність підстав вважати, що ОСОБА_1 вчиняв активні дії, передбачені диспозицією ч. 1 ст. 483 МК України, адже при переміщенні товарів через митний кордон ТОВ «Євро Оіл Транс» надало усі документи, необхідні для ввезення на митну територію України «газу вуглеводневого скрапленого», які отримало від UAB «NAFTOS DUJOS» та які стали підставою для розмитнення товару.
Що стосується доводів Енергетичної митниці даних про те, що вказаний документ (сертифікат якості від 27 квітня 2023 року № 164330_5058320), виробником товару, а саме литовським підприємством Public Company «Orlen Lietuva», видавався на меншу кількість товару, то вони не можуть слугувати беззаперечним підтвердженням того, що ОСОБА_1 намагався приховати кількість товару, оскільки за умовами договору саме продавець зобов'язується гарантувати якість товару, що підтверджується відповідним сертифікатом якості (паспортом якості), виданим виробником та доданим до супровідних документів на товар.
Апеляційний суд враховує, що в матеріалах справи немає будь-якого документа, в тому числі отриманого від виробника товару Public Company «Orlen Lietuva», що сертифікат якості від 27 квітня 2023 року № 164330_5058320 видавався саме на партію товару «газ вуглеводневий скраплений» у кількості 18980 кг. (ввезено було 19020 кг.).
Відомості про те, що сертифікат якості від 27 квітня 2023 року № 164330_5058320 видавався на партію товару «газ вуглеводневий скраплений» у кількості 18980 кг., є лише в протоколі про порушення митних правил, де зазначено, що особа, яка складала протокол, дійшла до такого висновку в результаті опрацювання відповіді листа Держмитслужби від 30 травня 2024 року № 26/26-04/7/1288. Однак у листі Держмитслужби від 30 травня 2024 року № 26/26-04/7/1288 (а. с. 38) зазначені відомості відсутні.
У наявній в матеріалах справи Excel таблиці, долученій до листа Державної митної служби України від 15 березня 2024 року, зазначено, що по сертифікату якості від 27 квітня 2023 року № 164330_5058320 було відвантажено 19020 кг. газу нафтового скрапленого (а. с. 37), разом із тим, як сам лист, так і дана Excel таблиця не містить доказів того, що сертифікат якості видавався саме на таку кількість палива. Лист Державної митної служби України від 15 березня 2024 року фактично є запитом до митних органів Литовської Республіки щодо сертифікату якості, стосовно якого існує ризик, тобто лист сформовано самим митним органом.
Таким чином, до протоколу про порушення митних правил митним органом не долучено жодного належного доказу на підтвердження обставин, викладених в протоколі, а, отже, висновки митного органу та суду першої інстанції ґрунтуються на припущеннях, що є неприпустимим з огляду на вимоги чинного законодавства.
Виходячи з вищевикладеного, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що фактично ТОВ «Євро Оіл-Транс» з наданням сертифікату якості від 27 квітня 2023 року № 164330_5058320 було ввезено на митну територію України 40 кг. палива (газу) невідомого походження та з невідомими фізико-хімічними характеристиками, на підставі документів, що містять неправдиві відомості, та свідомо припускав настання шкідливих наслідків.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції за результатами розгляду справи прийнято обґрунтоване рішення про закриття провадження за відсутності в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення.
Стаття 62 Конституції України закріплює принцип презумпції невинуватості, відповідно до якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.
Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу (абз. 1-3 п. 4 рішення ВП КСУ у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019.
Зазначене узгоджується і з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.
Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Таким чином, особу може бути визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, в тому числі, у сфері митного оформлення і контролю, виключно в разі встановлення в її діянні всіх ознак складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення, тобто, за наявності усіх необхідних елементів об'єктивних та суб'єктивних ознак, які характеризують діяння як правопорушення - у сукупності.
З огляду на викладене, постанова суду відповідає вимогам закону, підстав для її скасування суд апеляційної інстанції не вбачає, у зв'язку з чим приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови без змін.
Таким чином, матеріали справи про порушення митних правил не містять будь-яких відомостей та належних і допустимих доказів, які б беззаперечно вказували на те, що дії ОСОБА_1 як директора ТОВ «Євро Оіл-Транс» були спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо ваги (кількості) товару.
Зважаючи на дані обставини справи, апеляційний суд відхиляє як такі, що не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги щодо об'єктивної та суб'єктивної сторони правопорушення, умисності дій ОСОБА_1 , а також щодо помилкового посилання судом першої інстанції в мотивувальній частині постанови на реквізити листа «Orlen Lietuva» від 28 травня 2024 року № 14618/11/26 замість відповіді від митних органів Литовської Республіки (лист Держмитслужби від 30 травня 2024 року № 26/26-04/7/1288), на підставі якої митний орган склав протокол про порушення митних правил № 0293/90300/24.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
За таких обставин, підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 294 КУпАП, ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, суд,
Апеляційну скаргу Енергетичної митниці залишити без задоволення.
Постанову Подільського районного суду м. Києва від 02 квітня 2025 року про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України, щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Кашперська Т.Ц.