20 травня 2025 року м. Київ
Справа № 760/19661/21
Провадження № 22-ц/824/9224/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А. М.,
суддів: Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
сторони: позивач Дочірнє підприємство «КиївГазЕнерджи»
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядкуписьмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10 липня 2023 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,-
У червні 2021 року ДП «КиївГазЕнерджи» звернулося до Солом'янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останньої заборгованість за спожитий природний газ у сумі 66 890,94 грн, 3% річних - 4 822,47 грн, інфляційні втрати - 10 589,90 грн, а всього 82 303,31 грн.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 01 липня 2015 року між ним та ОСОБА_1 був укладений договір про надання послуг з газопостачання, шляхом фактичного споживання природного газу, згідно з яким ДП «КиївГазЕнерджи» зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором. Цей договір є договором приєднання, фактом згоди споживача про приєднання до умов цього договору є отримання постачальником поданої споживачем заяви-приєднання до умов договору, сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ та/або фактичне споживання природного газу споживачем. Споживачу було присвоєно особовий рахунок НОМЕР_1 . Фактичне споживання природного газу відповідачем не заперечується, однак нею не виконувалися умови договору щодо своєчасної і повної оплати наданих послуг.
Крім того, з боку відповідача були порушені умови договору щодо надання безперешкодного доступу у житлові та підсобні приміщення, де розташовані газові прилади і пристрої для проведення зняття контрольних зразків, у зв'язку з чим булло складено акт про порушення від 12 квітня 2019 року № 4027. В результаті систематичної несплати відповідачем за послуги природного газу позивачем була ініційована процедура відключення газу, 23 вересня 2019 року газ було відключено, борг відповідачем сплачено не було.
Враховуючи викладене, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором виникла заборгованість у сумі 66 890, 94 грн. Крім того, у зв'язку з простроченням оплати зазначених платежів, відповідач зобов'язана сплатити на користь ДП «КиївГазЕнерджи» 3% річних у сумі 4 822,47 грн та інфляційні втрати - 10 589,90 грн.
Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 10 липня 2023 року задоволено частково позовні вимоги Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» заборгованість за спожитий природний газ з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат у загальній сумі 80 296,57 (вісімдесят тисяч двісті дев'яносто шість гривень 57 коп.) грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 270 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження, позов в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягає лише частковому задоволенню, а саме за період з 11 серпня 2015 року по 16 березня 2020 року, оскільки за період з 17 березня 2020 року по 01 червня 2021 року штрафні санкції не повинні були нараховуватися в силу імперативної вказівки закону.
14.02.2025 року Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості залишено без задоволення.
Не погоджуючись з судовим рішенням, 14 березня 2025 року ОСОБА_1 надала безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу на заочне рішення Солом'янського районного суду від 10 липня 2023 року, у обґрунтуванні доводів якої вказує на те, що фактичне споживання природного газу Відповідачем не заперечується, однак при нарахуванні суми оплати за споживання природного газу Позивач постійно неправомірно нараховував вартість за опалення будинку у 150 кв. м., однак фактично загальна площа будинку Відповідача становить 104,5 кв. м., що підтверджується довідкою про показники об'єкта нерухомого майна (копія додається). Дана обставина призвела до невірного нарахування плати за спожитий газ, а отже позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з даних підстав.
Зазначає, що вважає борг сфальсифікованим, що її звернення до Позивача були проігноровані, а невірне нарахування плати за спожитий газ призвело до негативних наслідків, згідно яких Позивач відмовився розбиратися та надавати будь-які підтвердження заборгованості у загальній сумі 80296 грн. 57 коп.,та призвело до відключення газу, дані обставини порушили її права як споживача.
Відповідач стверджує, що вона не сплачувала за комунальні послуги через те, що в 2015 році Позивач подав позов до суду, відповідно якого Відповідач не сплачувала кошти з 2011 року, та зазначивши особовий рахунок відмінний від того, що є у квитанціях та розрахунковій книжці.
Зазначає, що також мала заборгованість ще у 2009 році, але ту сплатила в повному обсязі до 2010 року. Вважає, що на теперішній Позивач посилається на розрахунки, до яких Відповідач не має ніякого відношення, оскільки з 1993 року Відповідачем здійснювалися оплати на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 . Звертає увагу суду на те, що Позивач зазначав, що Відповідач не надавав доступу до лічильнику та зняття фактичних показників, однак на відео, яке долучено до матеріалів справи, контролер не заперечує, що мала доступ та знімала неодноразово показники.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 14 березня 2025 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу Стрижеусу А. М.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 березня 2025 року витребувано матеріали справи № 760/19661/21 з Солом'янського районного суду міста Києва та відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10 липня 2023 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.
03 квітня 2025 року матеріали справи № 760/19661/21 надійшли до Київського апеляційного суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
09 квітня 2025 року представник позивача Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» - адвокат Полішко Ю. О. подав до Київського апеляційного суду засобами поштового зв'язку відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що Відповідач була належним чином повідомлена про розгляд справи, не скористався своїм правом на вчасну подачу відзиву на позовну заяву та власних доказів чи заперечень, а всі докази, що додані Відповідачем до апеляційної скарги були додані без жодних пояснень неможливості їх подання у суд першої інстанції, а відтак не повинні братися до уваги судом апеляційної інстанції. Фактично Позивач у своєму відзиві жодним чином не спростовує доводи апеляційної скарги, лише просить не брати до уваги докази подані Відповідачем при подачі апеляційної скарги.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише
у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , приватний будинок з 15 липня 1993 року по теперішній час.
З 01 липня 2015 року постачання природного газу за адресою: м. Київ, вул. Постова, 50, приватний будинок, здійснює ДП «КиївГазЕнерджи» на підставі ліцензії АЕ № 299069 від 26 червня 2015 року.
Пропозицію укласти договір (оферту), що містить істотні умови договору про надання послуг з газопостачання, що відповідають умовам типового договору, опубліковано 26 червня 2015 року в газеті «Сегодня» за № 116. Типовий договір про надання населенню послуг з газопостачання, затверджений постановою КМУ № 938, в редакції постанови КМУ від 02 березня 2015 року № 74.
Всі побутові споживачі, які продовжують після 30 червня 2015 року отримувати на території ліцензійної діяльності постачальника із спеціальними обов'язками ДП «КиївГазЕнерджи» природний газ, є такими, що засвідчили бажання укласти зазначений договір та прийняли цю пропозицію повністю, безумовно.
Відповідач систематично не вносить платежі за отримані послуги Позивача з надання природного газу, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість.
Окрім того, в результаті систематичної несплати Відповідачем за послуги природного газу Позивачем була ініційована процедура відключення газу, 23 вересня 2019 року газ було відключено, борг відповідачем сплачено не було.
Відповідач визнає, що вона не сплачувала заборгованості за комунальні послуги, оскількив 2015 році Позивач подав позов до суду, з, на її думку, незаконних підстав.
Станом на дату подачі позову загальний розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, становить: 66 890, 94 гривень, що підтверджується наданим Позивачем розрахунком заборгованості від липня 2015 року до вересня 2019 року.
Крім того, у зв'язку з простроченням оплати зазначених платежів, Позивач хоче стягнути з Відповідача 3% річних у сумі 4 822,47 грн та інфляційні втрати - 10 589,90 грн. Таким чином загальна сума позовних вимог становить 82303,31 грн.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Статтею 319 ЦК України встановлено, що власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).
Обов'язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень цивільного законодавства, закріплений також у статті 162 ЖК України.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з частиною четвертою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
Положеннями статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Підпунктом 4 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положеннях ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 530-IX передбачено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та протягом 30 днів з дня його відміни, заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг.
Верховний суд неодноразово наголошував, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Так само самовільне ухилення від укладення такого договору не звільняє від необхідності оплати послуг які отримує споживач (висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 712/8916/17, Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2024 року по справі №463/6799/18, постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц, від 18 вересня 2019 року у справі № 369/3682/16-ц, від 7 лютого 2024 року у справі № 372/2236/21).
Обов'язок сплатити за надані й спожиті послуги випливає також з частини першої статті 11 ЦК України про те, що цивільні права та обов'язки випливають з дій осіб, що передбачені актом цивільного законодавства.
Враховуючи, що відповідач фактично споживає природній газ, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що між сторонами існують зобов'язання, що випливають з договору про надання послуг з газопостачання, укладеного 01 липня 2015 року.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
ОСОБА_1 не обґрунтувала неможливість подання доказів до суду першої інстанції, відтак у апеляційного суду відсутні підстави для їх прийняття.
Згідно розрахунку заборгованості, у листопаді 2018 року показники лічильників газу перевірено особисто контролером надавача послуг. Факт допуску контролерів до показників лічильників визнається Відповідачем у своїй апеляційній скарзі, тим не менш Відповідач все одно безпідставно вважає заборгованість сфальсифікованою, не наводячи обґрунтованих підстав невірності розрахунку наданого Позивачем, що в силу законодавства є його процесуальним обов'язком. Таким чином у суду першої інстанції були всі підстави для задоволення позову в частині стягнення основного тіла заборгованості.
Законодавством передбачений принцип обов'язкової оплати спожитих житлово-комунальних послуг та презумпції правомірності договору, укладеного між сторонами справи. З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Разом з тим, з 12 березня 2020 року на всій території України було запроваджено карантин, на період дії якого та протягом 30 днів з дня його відміни Законом від 17 березня 2020 року № 530-ІХ, було заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. Цей факт також враховано судом першої інстанції при обчисленні розміру інфляційних втрат та 3% річних, відтак підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в цій частині також відсутні.
З огляду на встановлений судом першої інстанції факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договорами, несплату коштів за надані за договором житлово-комунальні послуги з 2015 року, що не спростовано відповідачем, Київський апеляційний суд погоджується з висновком Солом'янського районного суду міста Києва про наявність підстав для стягнення суми заборгованості, 3 % річних, інфляційних та пені у розмірах стягнутих судом першої інстанції.
Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки Київський апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення а заочне рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 10 липня 2023 року без змін, розподіл судових витрат у зв'язку зі сплатою судового збору відповідно до статті 141 ЦПК України апеляційний суд не здійснює.
Керуючись ст. ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 10 липня 2023 року - залишити без змін.
Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до ВерховногоСуду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач А. М. Стрижеус
Судді: Л. Д. Поливач
О. І. Шкоріна