20 травня 2025 року м. Київ
Справа № 357/1000/25
Провадження № 22-ц/824/8633/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А. М.,
суддів: Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
учасники справи: заявник ОСОБА_1
боржник ОСОБА_2
розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Ангеліним Іваном Ігоровичем на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2025 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дитину із ОСОБА_2 ,-
В січні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ангелін І. І. через систему «Електронний суд» звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 із ОСОБА_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви до суду і до досягнення синами повноліття.
В порядку підготовки справи до розгляду, судом першої інстанції здійснений запит до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області, щодо встановлення місця реєстрації відповідача по справі. З даних довідки Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області, яка отримана та зареєстрована канцелярією суду 13.02.2025 за вх. № 8158 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , знятий з реєстрації 13.07.2022.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення аліментів на дітей із ОСОБА_2 .
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника ОСОБА_2 неможливо, що є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу згідно ч. 9 ст. 165 ЦПК України.
Не погоджуючись з судовим рішенням, 28 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ангелін І. І., подав засобами системи «Електронний суд» до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2025 року, у обґрунтування доводів якої вказує на те, що вказана ухвала прийнята судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права та є такою, що підлягає скасуванню.
У доводах своєї апеляційної скарги зазначає, що представником заявника при подачі заяви було зазначено останню відому заявнику інформацію про місце реєстрації боржника ОСОБА_2 .
Зауважує, що боржник не підтримує спілкування ні з заявником, ні з дітьми, а отже заявник жодним чином не зобов'язана перевіряти його дійсне місце проживання, а тим паче адресу реєстрації.
Зазначає, що згідно ст. 28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, як і було подано за місцем проживання Заявника.
Таким чином вважає, що зі сторони заявника не було жодного порушення ч.9 ст. 165 ЦПК України, що зобов'язало суддю відмовити у видачі судового наказу. Стверджує, що порушення було тільки на думку судді, але не згідно чинних норм Цивільного-процесуального кодексу України.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 28 лютого 2025 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу Стрижеусу А. М.
Листом Київського апеляційного суду від 03 березня 2025 року витребувано матеріали справи № 357/1000/25 з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
11 березня 2025 року матеріали справи № 357/1000/25 надійшли до Київського апеляційного суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 березня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Ангеліном І. І. на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2025 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дитину із ОСОБА_2 .
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 2 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.162 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Підсудність справ визначена ст.ст. 27, 28 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст.27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються за зареєстрованому встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 1 статті 28 ЦПК України передбачено, що позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат н дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
На виконання вимог ч. 5 ст. 165 ЦПК України, судом першої інстанції направлено до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи запит щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника.
З отриманої судом довідки Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області, яка отримана та зареєстрована канцелярією суду першої інстанції 13.02.2025 за вх. № 8158 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , знятий з реєстрації 13.07.2022.
Звертаючись до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із заявою про видачу судового наказу, заявник ОСОБА_1 зазначила саме цю адресу ОСОБА_2 , а відтак можливості передати заяву за підсудністю суд першої інстанції також не мав змоги.
Таким чином, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у видачі судового наказу у зв'язку з відсутністю інформації щодо місця проживання (перебування) боржника.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що заява про видачу судового наказу про стягнення аліментів може подаватися за зареєстрованим місцем проживання заявниці, не приймаються до уваги колегією суддів та спростовуються вимогами закону, з огляду на наступне.
За загальним правилом ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Разом з тим ч. 9 ст.165 ЦПК України, яка є спеціальною у даних правовідносинах, встановлено що, у разі, якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Аналіз зазначених норм процесуального закону дає підстави для висновку, що приписи ч.9 ст.165 ЦПК України є спеціальною нормою, якою встановлена окрема імперативна підстава для відмови у видачі судового наказу, що не суперечить положенням ст.162 ЦПК України, оскільки йдеться не про порушення правил підсудності (п.9 ч.1 ст.165 ЦПК України), а про неможливість отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) боржника (фізичної особи).
Отже, зважаючи на визначений процесуальним законом порядок розгляду та звернення до виконання судового наказу, обов'язковою умовою для його видачі є встановлення зареєстрованого місця проживання фізичної особи - боржника.
Якщо місце проживання чи перебування боржника невідоме, це унеможливлює підтвердження отримання ним судового наказу, що призводить до ситуації, коли справа не може бути розглянута в порядку наказного провадження. Вручення боржнику судового наказу є важливим елементом наказного провадження, без вручення наказу неможливо забезпечити права боржника, передбачені ЦПК України, у тому числі це унеможливлює вручення наказу та реалізацію права боржника на подання заяви про скасування наказу, передбаченого ст. 170 ЦПК України.
Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону, оскільки отримана судом інформація не дала змоги встановити актуальне зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої ст. 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Тобто, в даному випадку заявник, встановивши інформацію про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника, не позбавлена можливості звернутися до суду з повторною заявою про видачу судового наказу або безпосередньо з позовною заявою в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367-369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Ангеліним Іваном Григоровичем - залишити без задоволення.
Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає .
Суддя-доповідач А. М. Стрижеус
Судді: Л. Д. Поливач
О. І. Шкоріна