1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 15 травня 2025 року апеляційну скаргу прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 06 лютого 2025 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_5 ,
представника власника майна адвоката ОСОБА_6
Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна, подане в рамках кримінального провадження за № 12023000000000338 від 23.02.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 367 КК України.
Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора та накласти арешт на майно, а саме мобільний телефон марки «Sumsung», серійний номер НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 ; грошові кошти в сумі 987 615 гривень.
Вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необгрунтованною, через невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження.
Прокурор зазначає, що після скасування арешту встановлено нові обставини, які дають підстави вважати, що вказане майно набуто та використовується у неправомірній діяльності.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення представника власника майна, який заперечив щодо її задоволення, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 23 лютого 2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12023000000000338, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 367 КК України.
У клопотанні прокурора зазначено, що група осіб, зокрема службові особи податкового органу та ряд суб'єктів господарської діяльності, а саме: ТОВ «Аттіка-2007», ТОВ «Сучасні бізнес-системи», ТОВ «Основа Інфо», ТОВ «Оптова сигаретна асоціація», ТОВ «Тютюнова компанія Слобожанщини», ТОВ «Тоскана Трейдінг», за результатами реалізації підакцизних товарів - тютюнових виробів через оптово-роздрібну мережу, систематично формують значні масиви необлікованої готівки, які за «комісію», що складає два-три відсотки від суми, вказаними учасниками акцизного ринку реалізуються учасникам транзитно-конвертаційних центрів, при цьому до податкової звітності суб'єктів господарської діяльності обох сторін вносяться відомості про фіктивні фінансово-господарські операції, що не оподатковуються податком на додану вартість з метою легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом.
Зокрема, встановлено, що з метою реалізації зазначеної неправомірної діяльності, використовуються наступні суб'єкти господарської діяльності з ознаками фіктивності, а саме: ПП «Новік Груп» (нова назва - ПП «Тандерг Трейд», код ЄДРПОУ 45147009), ТОВ «Гран-Прі 2023» (нова назва - ТОВ «Бджілка 2023», код ЄДРПОУ 44913345), ТОВ «Фініган» (код ЄДРПОУ 44920567), ТОВ «Девіксон» (код ЄДРПОУ 43999039).
У відповідності до аналітичних досліджень за № 256/99-00-08-01-04-20/38397793 та № 257/99-00-08-01-04-20/34630835 від 14.10.2024, проведених спеціалістами Державної податкової служби України, у період з 2023 по 2024 рік суб'єктами господарської діяльності ТОВ «Аттіка-2007» та ТОВ «Сучасні бізнес-системи» з метою легалізації (відмивання) коштів отриманих злочинним шляхом здійснено удаваних фінансово-господарських операцій з суб'єктами господарської діяльності з ознаками фіктивності на загальну суму 142, 8 млн. грн. та занижено податок на прибуток за відповідний період на 25,7 млн. грн.
Під час досудового розслідування проведено комплекс заходів з метою встановлення приміщень, які використовуються причетними суб'єктами господарської діяльності та їх службовими особами, за результатами чого встановлено, що такі нежитлові (офісні) приміщення знаходяться за наступною адресою: м. Харків, вул. Гостинний Двір (Суздальські Ряди), 12.
07 листопада 2024 року на підставі ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2024 року проведено обшук нежитлових (офісних) приміщень, які знаходяться за наступною адресою: м. Харків, вул. Гостинний Двір (Суздальські Ряди), 12, під час якого виявлено та вилучено наступне майно: мобільний телефон марки «Samsung», серійний номер НОМЕР_1 , ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 ; грошові кошти в сумі 987 615 грн.
07 листопада 2024 року постановою слідчого Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7 вказані вилучені речі визнано речовими доказами в кримінальному провадженні, оскільки містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення та є майном, яке здобуте в результаті його вчинення.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва №759/23797/24 від 13листопада 2024 року накладено арешт на зазначене майно.
16 грудня 2024 року слідчим суддею Святошинського районного суду м. Києва скасовано арешт на тимчасово вилучене 07.11.2024 майно, а саме: мобільний телефон марки «Samsung», серійний номер НОМЕР_1 , ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 ; грошові кошти в сумі 987 615 грн.
08 січня 2025 року прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 повторно звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно вилучене в ході проведення обшуку нежитлових (офісних) приміщень, які знаходяться за наступною адресою: м. Харків, вул. Гостинний Двір (Суздальські Ряди), 12, з метою збереження речових доказів.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 06 лютого 2025 року у задоволенні клопотання прокурора відмовлено, з тих підстав, що прокурором не доведено необхідності повторного накладення арешту.
Колегія суддів погоджується із таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, в тому числі збереження речових доказів.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слід переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення, які можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Як вбачається з матеріалів провадження, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 171 КПК України, зазначив мету відповідно до положень ст. 170 КПК України, з якою пов'язує необхідність у накладенні такого арешту, - з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва №759/23797/24 від 13 листопада 2024 накладено арешт на зазначене у клопотанні прокурора майно.
16 грудня 2024 року слідчим суддею Святошинського районного суду м. Києва скасовано арешт на тимчасово вилучене 07.11.2024 майно, а саме: мобільний телефон марки «Samsung», серійний номер НОМЕР_1 , ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 ; грошові кошти в сумі 987 615 грн.
Обгрунтовуючи своє рішення слідчий суддя виходив з того, що ТОВ «ТОРІНО ЛТД+» є власником арештованого майна та у вказаному кримінальному провадженні не має статусу підозрюваного, крім того, відсутні відомості, що вилучене майно отримане внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку про недоведеність наявності підстав для застосування арешту майна, а потреби досудового розслідування у такому арешті, з огляду на відсутність співмірності такого заходу із завданнями кримінального провадження, не виправдовують подальше втручання у право володіння майном.
Натомість, стороною обвинувачення таке майно не повернуто, а подано повторно клопотання про арешт вилученого майна.
Проте, КПК України не передбачає можливості повторного вирішення питання про накладення арешту на те ж саме майно та з тих самих правових підстав, щодо якого слідчим суддею спочатку було прийнято рішення про його арешт, яке скасовано слідчим суддею.
Отже, за відсутності вагомих й непереборних обставин повторний розгляд та винесення у справі нового рішення судом, який щодо тих самих вимог тієї ж особи уже по суті висловлював власну позицію, буде суперечити принципу юридичної визначеності.
Застосовуючи вказані стандарти до обставин, які наведені у клопотанні та озвучені прокурором у судовому засіданні, слідчий суддя виходив з того, що стороною обвинувачення не наведено вагомих й непереборних обставин, які не були розглянуті або досліджені слідчим суддею Святошинського районного суду при перегляді ухвали слідчого судді.
Будь-яких нових обставин, які би вказували на зміну правової ситуації щодо вказаного майна слідчому судді не надано.
Враховуючи наведене, слідчий суддя дійшов обгрунтованого висновку про відсутність вагомих й непереборних обставин підстав для накладення арешту та фактично відступу від судового рішення, яке набрало законної сили.
Накладення арешту на майно, щодо якого прийнято рішення про скасування арешту у цьому ж кримінальному провадженні, за відсутності належних підстав суперечитиме загальним засадам кримінального провадження, зокрема, принципам верховенства права й остаточності судового рішення, а також закріпленим у ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження.
Відтак, будь-яких правових підстав для застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження у клопотанні прокурора не зазначено та доказів на обґрунтування наведеного не подано.
Посилаючись у клопотанні на необхідність накладення арешту на вказане майно, що є речовими доказами у цьому кримінальному провадженні, прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку.
За таких обставин, посилання у клопотанні прокурора про арешт майна, як на форму забезпечення доказів, не ґрунтуються на вимогах закону.
Слідчий суддя надав оцінку усім доказам, які наявні в матеріалах справи та які стосуються предмету кримінального провадження, з чим погоджується колегія суддів.
Відтак, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 167, 170 - 173 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання прокурора з підстав недоведеності та необґрунтованості необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді в матеріалах судового провадження і зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 06 лютого 2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Єдиний унікальний № 759/468/25 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_11
Провадження № 11сс/824/2207/2025 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК України