15 травня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу прокурора Фастівської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24.04.2025 залишено без задоволення клопотання слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СВ Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором Фастівської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту, із забороною йому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово.
Покладено на ОСОБА_6 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- не відлучатися за межі Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
Справа № 381/2124/25 Слідчий суддя - ОСОБА_9
Апеляційне провадження № 11-сс/824/3744/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
- утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
Строк дії ухвали визначено до 21.06.2025 включно.
На підставі ч. 6 ст. 206 КПК України ухвалено доручити Фастівській окружній прокуратурі Київської області провести розслідування фактів, викладених в усній заяві ОСОБА_6 , щодо застосування до нього фізичного насильства під час затримання, зафіксованій в журналі судового засідання від 24.04.2025 року.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор Фастівської окружної прокуратури ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт вказував про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 332 КК України, а також існування ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, а тому останній може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
У підозрюваного немає на утриманні малолітніх дітей та є можливість безперешкодного виїзду за кордон, в тому числі і на постійне місце проживання.
На даний час органом досудового розслідування ще вживаються заходи, спрямовані на повне, всебічне встановлення всіх обставин даного кримінального правопорушення, в тому числі відшукання будь-яких слідів, речей та документів, які мають значення для досудового розслідування. При цьому, слід врахувати, що підозрюваний ОСОБА_6 може вживати заходів щодо знищення, схову або спотворення будь - якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Крім того, ОСОБА_6 відомі свідки в даному кримінальному провадженні, які прямо вказують на його причетність до вчинення злочину, а тому є підстави вважати, що підозрюваний, перебуваючи на волі, в разі застосування більш м'яких запобіжних заходів, матиме можливість безпосередньо впливати на свідків, що в подальшому може негативно відобразиться на об'єктивності надання ними показань у ході судового розгляду.
На думку апелянта, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для забезпечення досягнення дієвості цього провадження, а також забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 та для запобігання встановленим ризикам.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора ОСОБА_5 в режимі відеоконференцзв'язку на підтримку доводів апеляційної скарги, думку підозрюваного ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного, який також приймав участь в судовому засіданні режимі відеоконференцзв'язку та заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, Фастівським РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025112310000029 від 07.03.2025 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 332 КК України.
Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що не пізніше 04.03.2025 року, ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом, направленим на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, достовірно знаючи про те, що громадянин України ОСОБА_10 , який є особою призовного віку та військовозобов'язаним, цікавиться можливістю перетнути державний кордон України в незаконний спосіб, запропонував останньому за грошову винагороду для себе, тобто для ОСОБА_6 , в сумі 1 000 євро, організувати незаконне переправлення через державний кордон України.
В подальшому, 04.03.2025 (точний час в ході досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_6 в ході телефонної розмови із ОСОБА_10 , обговорив умови незаконного перетину державного кордону та повідомив план та порядок незаконного переправлення ОСОБА_10 через державний кордон України, зокрема шляхом безпосереднього переходу через державний кордон України поза межами пунктів митного контролю.
Згідно плану, ОСОБА_6 за допомогою власного автомобіля марки «Daimler-Chrysler» моделі «316» р.н. НОМЕР_1 , білого кольору, 2004 року випуску, пристосувавши спеціальне місце для таємного перевезення ОСОБА_10 , мав здійснити доставку останнього до одного із прикордонних населених пунктів Чернівецької області для подальшого незаконного переправлення ОСОБА_10 через державний кордон України поза межами митного контролю, та вартість таких дій ОСОБА_6 визначив для ОСОБА_10 1000 євро.
Так, 22.04.2024 року близько 13 год. 00 хв., ОСОБА_6 з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на організацію незаконного перетину державного кордону України ОСОБА_10 , діючи з корисливих мотивів, перебуваючи за адресою: Київська область, Фастівський район, село Малополовецьке, вул. Молодіжна, 6, зустрівся із ОСОБА_10 , який перебував під контролем правоохоронних органів, та в подальшому ОСОБА_6 , знаходячись за вказаною адресою поряд із автомобілем марки «Daimler-Chrysler» моделі «316» р.н. НОМЕР_1 , білого кольору, 2004 року випуску, на якому останній прибув на зустріч, отримав від ОСОБА_10 , грошові кошти в сумі 1000 євро за доставку останнього до одного із прикордонних населених пунктів Чернівецької області для подальшого незаконного переправлення ОСОБА_10 через державний кордон України поза межами митного контролю.
Після цього, ОСОБА_6 помістив ОСОБА_10 до спеціально обладнаного місця у вантажному відсіку свого автомобіля марки «Daimler-Chrysler» моделі «316» р.н. НОМЕР_1 , білого кольору, 2004 року випуску, після чого, продовжив реалізовувати свій злочинний умисел, направившись із вказаного місця до Чернівецької області, однак свій злочинний умисел ОСОБА_6 не зміг довести до кінця, оскільки останній вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин які не залежали від його волі оскільки ОСОБА_6 був затриманий працівниками правоохоронних органів за вчинення вказаного кримінального правопорушення.
Згідно даних протоколу затримання від 22.04.2025, цього ж дня ОСОБА_6 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
22.04.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у закінченому замаху на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, шляхом сприяння порадами, вказівками, наданням засобів, усуненням перешкод, вчиненому з корисливих мотивів, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 332 КК України.
24.04.2025 слідчий відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СВ Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області із клопотанням, погодженим прокурором Фастівської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_6 , строком на 60 дів, із визначенням застави у розмірі від 20 до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Ухвалою слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24.04.2025 залишено без задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту, із забороною йому залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово.
Покладено на ОСОБА_6 обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- не відлучатися за межі Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
Строк дії ухвали визначено до 21.06.2025 включно.
На підставі ч. 6 ст. 206 КПК України ухвалено доручити Фастівській окружній прокуратурі Київської області провести розслідування фактів, викладених в усній заяві ОСОБА_6 , щодо застосування до нього фізичного насильства під час затримання, зафіксованій в журналі судового засідання від 24.04.2025 року.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно частин 1, 4 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.
Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
У той же час, Європейський суд зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи.
Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, оцінюючи їх достатність для висновку про причетність ОСОБА_6 до інкримінованих йому дій, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. ст. 332 КК України.
Крім того, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про часткову доведеність існування зазначених у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
Разом з тим, як вірно встановлено слідчим суддею, під час розгляду клопотання про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, стороною обвинувачення не доведено обставин, які дають підстави для висновків, що з урахуванням даних про особу підозрюваного, інші запобіжні заходи не зможуть запобігти встановленому у кримінальному провадженні ризику, не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, та які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу.
З такими висновками погоджується колегія суддів, та вважає, що слідчим у клопотанні та прокурором під час апеляційного розгляду не доведено тих обставин, що запобігти існуючим ризикам у кримінальному провадженні здатен лише винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим, дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, є особою з інвалідністю ІІ групи, має на утриманні неповнолітню доньку, беручи до уваги процесуальну поведінку ОСОБА_6 та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, із покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дослідив усі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення, в повній мірі врахував вимоги статті 194 КПК України та за відсутністю доведених обставин, які б слугували підставою для застосування виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання слідчого, застосувавши до підозрюваного більш м'який запобіжний захід.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали є безпідставними, оскільки ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст.ст. 196, 372 КПК України, та містить обґрунтування і мотиви, з яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали.
Доводи, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі стосовно обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, враховані слідчим суддею при прийнятті рішення про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту, який, на думку колегії суддів, співмірний з особою підозрюваної, тяжкістю кримінального правопорушення, та підстав вважати його занадто м'яким колегія суддів не убачає.
Посилання прокурора на тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, не є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для задоволення апеляційної скарги прокурора з наведених підстав.
Доводи, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі стосовно наявності у кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, самі по собі не є достатньою підставою для застосування щодо підозрюваного виняткового запобіжного заходу, оскільки прокурором не доведено, що більш м'який запобіжний захід - у виді цілодобового домашнього арешту не здатен запобігти вищевказаним ризикам.
Фактів неналежної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 з моменту застосування щодо нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту, та відомостей про спроби вчинення ним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурором не надано.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Фастівської окружної прокуратури ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2025року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3