Справа № 420/7726/25
20 травня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо незарахування до страхового стажу у подвійному розмірі періодів її роботи у Міській лікарні № 12 на посаді медсестри палатної реанімації опікового відділення з 17.04.2001 по 03.09.2001 роки та у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна інфекційна лікарня» Одеської міської ради на посаді сестри медичної з масажу фізіотерапевтичного кабінету з 17.06.2008 по 30.09.2024 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі:
- з дати призначення пенсії по інвалідності з 28.08.2019 року періоди роботи у Міській лікарні № 12 на посаді медсестри палатної реанімації опікового відділення з 17.04.2001 по 03.09.2001 роки та у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна інфекційна лікарня» Одеської міської ради на посаді сестри медичної з масажу фізіотерапевтичного кабінету з 17.06.2008 по 31.07.2019 роки;
- з дати перерахунку пенсії з 01.04.2022 року період роботи у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна інфекційна лікарня» Одеської міської ради на посаді сестри медичної з масажу фізіотерапевтичного кабінету з 01.08.2019 по 28.02.2022 роки;
- з дати перерахунку пенсії з 01.04.2024 року період роботи у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна інфекційна лікарня» Одеської міської ради на посаді сестри медичної з масажу фізіотерапевтичного кабінету з 01.03.2022 по 29.02.2024 роки;
- з дати переведення на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 28.10.2024 року період роботи у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна інфекційна лікарня» Одеської міської ради на посаді головної медсестри з 01.03.2024 по 30.09.2024 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити, перерахунок розміру пенсії та її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що позивачу з 28.08.2019 року призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV. З 28.10.2024 року позивача переведено на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, на даний час позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області. До теперішнього часу продовжує працювати на посаді сестри медичної з масажу фізіотерапевтичного кабінету у КНП «Міська клінічна інфекційна лікарня» Одеської міської ради. Вказує, що пенсійним органом всупереч ст.60 Закону № 1788 «Про пенсійне забезпечення» з 07.04.2001р. по 03.09.2002р. та в період з 17.06.2008р. по 29.02.2024р. не зараховується страховий стаж у подвійному розмірі.
Ухвалою суду від 24 березня 2025 року прийнято позовну заяву до свого провадження та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/7726/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
15.03.2025р. позивачем надано заяву про поновлення строку звернення до суду, обгрунтовуючи тим, що незарахування відповідачем до страхового стажу у подвійному розмірі спірних періодів роботи позивачу стало відомо лише після отримання листа-відповіді № 5952-5079/К-02/8-1500/25 від 07.03.2025 року. Тільки після отримання зазначеного листа-відповіді та роз'яснень щодо пенсійного забезпечення позивач отримала можливість оскаржити протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо незарахування до її страхового стажу у подвійному розмірі окремих періодів роботи у Міській лікарні № 12 на посаді медсестри палатної реанімації опікового відділення та у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна інфекційна лікарня» Одеської міської ради на посаді сестри медичної з масажу фізіотерапевтичного кабінету. Таким чином, звернення до суду було здійснено в межах шестимісячного строку, встановленого процесуальним законодавством України.
07.04.2025 р. до суду від представника відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву (вхід. №ЕС/32671/25), відповідно до якого зазначено, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки суперечать положенням чинного законодавства. Вказано, що з 01.01.2004р. набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058, який регламентує правовідносини, пов'язані з призначенням пенсії за віком, у зв'язку з втратою годувальника та по інвалідності, відповідно до яякого позивачу призначено пенсію. Відтак, відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058, у період з 01.01.2004 страховий стаж обчислюється відповідно до Закону № 1058, за період до 01.01.2004 - на підставі законодавства, що діяло раніше. До набрання чинності Законом № 1058 пенсійне забезпечення регулювалось Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788 (надалі - Закон № 1788). Вказав, що відповідно до ст. 60 Закону № 1788 робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Оскільки у період з 17.04.2001 по 03.09.2001 позивач працювала у Міській лікарні № 12 на посаді медсестри палатної реанімації опікового відділення, робота на цій посаді відповідно до положеннь ст. 60 Закону № 1788 не дає права на зарахування страхового стажу в подвійному розмірі. Також, зазначено щодо періоду роботи з 17.06.2008р. по 30.09.2024р, відповідно до Закону № 1058 не передбачаються пільги у вигляді зарахування стажу в подвійному розмірі для посад, на яких працювала позивач, з 01.01.2004р. відсутні законні підстави для обчислення стажу позивача в подвійному розмірі. Також зазначено про пропуск строку звернення до суду.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
З 28.08.2019 року ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.
З 28.10.2024 року позивача переведено на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV. На даний час позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області.
Розмір пенсії позивача на даний час складає 3323,00 грн.
До теперішнього часу позивач продовжує працювати на посаді сестри медичної з масажу фізіотерапевтичного кабінету у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна інфекційна лікарня» Одеської міської ради.
18.02.2025 року позивач звернулася з заявою до відповідача, у якій просила перевірити пенсійну справу щодо правильності обчислення страхового стажу; надати роз'яснення щодо обчислення страхового стажу, в тому числі в інфекційних лікарняних закладах; надати інформацію щодо перерахунків пенсії як працюючій особі, які проводились в автоматичному режимі; зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі періоди роботи на посадах медичної сестри реанімації Міської лікарні № 12 та у Міській клінічній інфекційній лікарні; надати копії розпорядження про призначення пенсії з 28.08.2019 року, розрахунку стажу на дату призначення пенсії, розпоряджень про перерахунки пенсії та розрахунків стажу на дати цих перерахунків.
10.03.2025 року позивачем отримано лист-відповідь за № 5952-5079/К-02/8-1500/25 від 07.03.2025 року, розрахунки стажу на дати призначення та перерахунків моєї пенсії, а також протоколи про призначення та перерахунки пенсії.
У листі-відповіді від 07.03.2025 року № 5952-5079/К-02/8-1500/25 відповідачем зазначено, що проводити обчислення стажу в подвійному розмірі немає правових підстав, оскільки це не передбачено статтею 24 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду за захистом законних прав та інтересів.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV), визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно ч.2 ст.24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Пунктом 2.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок № 22-1), визначено, що до заяви про призначання пенсії додаються документи, перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 цього розділу.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1 для призначення пенсії надаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі -постанова КМУ № 637).
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII), статтею 48 Кодексу законів про працю України, пунктом 1 Постанови КМУ № 637 та пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110, визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Статтею 60 Закону № 1788-XII передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, закладах (відділеннях) з лікуванням осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 4.11.1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» відносяться лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санаторно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.
Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я СРСР від 19.08.1965 року № 605 «Про покращення анестезіологічного-реанімаційної служби в країні», в багатопрофільних республіканських, крайових та обласних лікарнях можуть організовуватись палати для реанімації та інтенсивної терапії. Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я СРСР «Про подальше вдосконалення анестезіолого-реанімаційної допомоги населенню» №841 від 11.06.1986 року затверджено Положення про відділення (групу) анестезіологіїреанімації лікувально-профілактичного закладу, за приписами якого у реанімаційній службі закладів охорони здоров'я існували: відділення (групи) анестезіології - реанімації, відділення реанімації та інтенсивної терапії, палати для реанімації та інтенсивної терапії.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України №303 від 08 жовтня 1997 року (далі - Наказ МОЗ № 303) проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я. Замість відділень (груп) анестезіології реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні групи, відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії.
Пунктом 1 Рекомендацій щодо структури служби анестезіології та інтенсивної терапії в лікувально-профілактичних закладах України, затверджених вищезазначеним Наказом, передбачено організацію анестезіологічних груп в лікувальнопрофілактичних закладах, де за штатними нормативами повинно бути не більше 3-х лікарів-анестезіологів, разом з відповідною кількістю сестер-анестезисток.
Пунктами 1,4 Положення про відділення анестезіології з ліжками та без ліжок для інтенсивної терапії, анестезіологічну групу, відділення інтенсивної терапії лікувально-профілактичних закладів, яке також затверджено Наказом МОЗ №303, передбачено створення в лікувально-профілактичних закладах різних підрозділів служби анестезіології, в тому числі анестезіологічні групи.
Таким чином, згідно вищевказаного Наказу МОЗ України відділення реанімації, які існували до його введення, перейменовані у відділення (групи) анестезіології та інтенсивної терапії і відділення інтенсивної терапії відповідно до переліку медичних спеціальностей, зареєстрованих Всесвітньою організацією охорони здоров'я із збереженням функціональних повноважень відділень реанімації.
Згідно роз'яснень, наданих Міністерством охорони здоров'я і Міністерством праці та соціальної політики України у листах від 10 вересня 2002 № 10.03.67/100, від 28 травня 2002 року №10.02.11/450 та від 21 червня 2002 року № 02-886з-08, період роботи працівників у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії зараховуються до стажу у подвійному розмірі, як це передбачено ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 462/1713/17.
У листі МОЗ України на адресу Пенсійного фонду України від 08.12.2006 року № 10.01.09/2209 щодо віднесення окремих структурних підрозділів охорони здоров'я до відділень реанімації, робота в яких відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, вказав що відповідно до наказу МОЗ України від 08.10.1997р. № 303 «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України» проведено реорганізацію анестезіологічної служби, у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я повинні створюватися відділення анестезіологічного відділення або відділення анестезіології організовуються у лікувально-профілактичних закладах, в яких за штатними нормативами передбачено більше 4 посад лікарів - анестезіологів з відповідною кількістю посад медичних сестер - анестезистів. Та що у реанімаційній службі закладів охорони здоров'я існували такі відділення: відділення (групи) анестезіології реанімації створювалися в лікарнях, які мали до 80% ліжок хірургічного профілю. В закладках, де кількість хірургічних ліжок менша і таке відділення не може бути створено за встановленими нормативами (пологові будинки з числом ліжок хірургічного профілю 75 і т.д.), організовувалися палати для реанімації і інтенсивної терапії з введенням посад лікарів анестезіологів реаніматологів та медичних сестер анестезіологів (наказ МОЗ СРСР від 19.08.1969 № 605 «Про поліпшення анестезіолого реанімаційної служби в державі») та відділення реанімації і інтенсивної терапії.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 462/1713/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 310/385/17, від 23 січня 2019 року у справі № 485/103/17 та від 4 грудня 2019 року у справі № 689/872/17.
Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 період роботи позивача у Міській лікарні № 12 на посаді медсестри палатної реанімації опікового відділення є з 17.04.2001 по 03.09.2001 роки.
У підрозділах реанімації та інтенсивної терапії будь-якого закладу охорони здоров'я проводиться комплекс заходів, необхідних для відновлення життєво важливих функцій організму. Такі заходи здійснюються незалежно від спеціалізації того чи іншого закладу охорони здоров'я або його структурного підрозділу (хірургія, травматологія, генікологія, кардіологія, терапія, опікове, очне, щелепно-лицьове відділення тощо.
В даному випадку необхідно мати на увазі сам комплекс заходів для відновлення життєво важливих функцій організму пацієнта, які вчиняють медичні працівники реанімації (реаніматологи).
Тобто, основним чинником повинно бути виконання реанімаційних функцій медичним працівником, а не назва конкретного структурного підрозділу реанімації в тому чи іншому медичному закладі (підрозділі) охорони здоров'я.
З огляду на вищевикладене, період роботи позивача у Міській лікарні № 12 на посаді медсестри палатної реанімації опікового відділення з 17.04.2001 по 03.09.2001 роки підлягає зарахуванню до страхового стажу в подвійному розмірі.
Щодо вимог про зарахування до страхового стажу у подвійному розмірі періоду роботи позивача у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна інфекційна лікарня» Одеської міської ради на посаді сестри медичної з масажу фізіотерапевтичного кабінету з 17.06.2008 по 30.09.2024 роки (по останню облікову дату) судом зазначається наступне.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 року № 1645-III (далі - Закон № 1645-III), інфекційні хвороби - розлади здоров'я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.
Відповідно до статті 7 Закону № 1645-III лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров'я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров'я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності.
У разі якщо перебіг інфекційної хвороби легкий, а епідемічна ситуація в осередку інфекційної хвороби благополучна, лікування такого хворого під систематичним медичним наглядом може здійснюватися амбулаторно, крім випадків, передбачених статтями 22, 27 і 31 цього Закону.
Згідно з роз'ясненнями Міністерства охорони здоров'я України від 27.01.2010 року № 05.03-18-54/973 «інфекційний заклад (відділення, кабінет)» є заклад (відділення, кабінет), де надають медичну допомогу - хворим на інфекційні хвороби або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб. Відповідно до ДСП 9.9.5-080-02 Державні санітарні правила та норми, гігієнічні нормативи.
Правила влаштування і безпеки роботи в лабораторіях (відділах, відділеннях) мікробіологічного профілю, затвердженого постановою Головного державного санітарного лікаря України від 28.01.2002 року №1, лабораторія організація або її структурний підрозділ, що виконує експериментальні, діагностичні або виробничі роботи з патогенними біологічними агентами.
Інструкція по санітарно-епідеміологічному режиму і охороні праці персоналу інфекційних лікарень (відділень), затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я СРСР № 916 від 04.08.1983 року, що діє на території України згідно вказівки Міністерства охорони здоров'я України № 165 від 28.05.1996 року, призначена для головних лікарів і персоналу інфекційних лікарень, інфекційних відділень (кабінетів), а також для працівників санітарно-епідеміологічних та дезінфекційних станцій, містить ідентичні вимоги і норми щодо режиму та охорони праці працівників інфекційних лікарень (відділень), бактеріологічних і вірусологічних лабораторій інфекційних лікарень та бактеріологічних лабораторій, що обслуговують інфекційні відділення лікарень.
Пунктом 1.1 Перелік закладів охорони здоров'я, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002 № 385, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 листопада 2002 року за № 892/7180, як заклад охорони здоров'я визначено, зокрема, мська лікарня, а пунктом 1.2 - діагностичний центр (різного профілю).
Спільним листом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України та Пенсійного фонду України від 29.12.2005 року № 625/0/15- 05/039-6, № 10.01.09/2606, № 16918/02-20 «Щодо зарахування в подвійному розмірі до стажу роботи при призначенні пенсії періодів роботи працівників в протитуберкульозних кабінетах, психіатричних кабінетах та кабінетах інфекційних захворювань, психоневрологічних відділеннях та у психіатричних бригадах швидкої допомоги» зазначено: «Заклади охорони здоров'я: протитуберкульозні, психіатричні, інфекційних захворювань, психоневрологічні відділення, психіатричні бригади швидкої допомоги відносяться до таких, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі».
Також у спільному листі Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України та Пенсійного фонду України від 29.12.2005 року № 625/0/15-05/039-6, № 10.01.09/2606, № 16918/02-20 «Щодо зарахування в подвійному розмірі до стажу роботи при призначенні пенсії періодів роботи працівників в протитуберкульозних кабінетах, психіатричних кабінетах та кабінетах інфекційних захворювань, психоневрологічних відділеннях та у психіатричних бригадах швидкої допомоги» зазначено:
«У зв'язку із численними зверненнями громадян щодо зарахування в подвійному розмірі до стажу роботи при призначенні пенсії періодів роботи працівників в протитуберкульозних кабінетах, психіатричних кабінетах та кабінетах інфекційних захворювань, психоневрологічних відділеннях та у психіатричних бригадах швидкої допомоги повідомляємо. Згідно із Законом України «Про внесення змін до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 10.07.2003 р. № 1110-VI час роботи, зокрема в інфекційних закладах (відділеннях) та психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» протитуберкульозні заклади - це спеціалізовані заклади охорони здоров'я, що здійснюють діагностику туберкульозу та надають лікувально-профілактичну (стаціонарну та амбулаторну) допомогу хворим на туберкульоз (протитуберкульозні диспансери, лікарні, відділення, кабінети, науково-дослідні інститути, денні стаціонари тощо).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» психіатричний заклад - психоневрологічний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад, центр, відділення тощо всіх форм власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги.
Пунктом 2 Інструкції «Про проведення обов'язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів» затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.2002 рроку № 12, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.02.2002 р. за № 94/6382, до психоневрологічних закладів охорони здоров'я віднесені в тому числі кабінети.
З огляду на зазначене заклади охорони здоров'я: протитуберкульозні кабінети, психіатричні кабінети, кабінети інфекційних захворювань, психоневрологічні відділення, психіатричні бригади швидкої допомоги відносяться до таких, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі».
Отже, стаж роботи в інших інфекційних закладах (відділеннях) має зараховуватися до спеціального стажу в подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону № 1788-XII.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 22 грудня 2021 року у справі № 688/2916/17 зазначив: «Згідно зі статтею 60 Закону № 1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СШД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Крім того, Інструкція по санітарно-епідеміологічному режиму і охороні праці персоналу інфекційних лікарень (відділень), затверджена наказом МОЗ СРСР № 916 від 4 серпня 1983 року, що діє на території України, згідно вказівки МОЗ України № 165 від 28 травня 1996 року, призначена для головних лікарів і персоналу інфекційних лікарень і інфекційних відділень, а також для працівників санітарноепідеміологічних та дезінфекційних станцій, та містить ідентичні вимоги і норми щодо режиму та охорони праці працівників інфекційних лікарень (відділень), бактеріологічних і вірусологічних лабораторій інфекційних лікарень та бактеріологічних лабораторій, що обслуговують інфекційні відділення лікарень. За таких обставин колегія суддів погодилась з висновком судів попередніх інстанцій, що стаж роботи позивача на посаді, робота у якій пов'язана з інфекціонними захворюваннями має зараховуватися до спеціального стажу в подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону № 1788-XII».
З огляду на вищевикладене, період роботи позивача у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна інфекційна лікарня» Одеської міської ради на посаді сестри медичної з масажу фізіотерапевтичного кабінету з 17.06.2008 по 30.09.2024 роки, що підтверджується записами трудової книжки позивача НОМЕР_1 підлягає зарахуванню до страхового стажу в подвійному розмірі.
Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Тобто, Закон № 1058-IV не передбачає обмежень щодо застосування статті 60 Закону № 1788-XII під час обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція № 1788-XII, - є чинною на теперішній час.
Зазначене повністю узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах: від 27.02.2020 року у справі № 462/1713/17, від 11.12.2018 року у справі № 310/385/17, від 23.01.2019 року у справі № 485/103/17 та від 04.12.2019 року у справі № 689/872/17, а також у рішеннях Одеського окружного адміністративного суду та П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2020 року у справі № 420/2723/20, від 14.05.2021 року у справі № 420/7236/20, від 24.01.2022 року у справі № 420/11863/21, від 04.10.2021 року у справі № 420/3875/21, від 05.08.2021 року у справі № 420/8620/21, від 20.07.2022 року № 420/5817/22, від 16.05.2022 року у справі № 420/213/22.
Суди, зокрема зазначили, що частиною 3 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Однак, нормами пункту 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
З огляду на системний аналіз зазначених норм, суди прийшли до висновку, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачає обмежень щодо застосування статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» під час обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною на теперішній час.
Стаття 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» також не скасовує та не зупиняє дію статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Суди звертали увагу на те, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною другою статті 6, 8, частиною другою статті 19, 22, 23 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене або обмежене.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зазначено, що зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок розміру пенсії за окремі (спірні) періоди роботи з конкретних дат, а саме: з 28.08.2019 року, з 01.04.2022 року, з 01.04.2024 року та з 28.10.2024 року, та здійснити її виплату з урахуванням раніше виплачених сум судом зазначається наступне.
Після призначення позивачу пенсії по інвалідності з 28.08.2019 року відповідач в автоматичнму режимі з 01.04.2022 року, з 01.04.2024 року та під час переведення на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 28.10.2024 року, здійснював перерахунок пенсії позивача саме з означених вище дат. Втім, при перерахунках пенсії саме з цих конкретних дат відповідач кожного разу протиправно не обчислював стаж роботи позивача у спірні періоди в подвійному розмірі.
Отже, саме з відповідних дат відповідач зобов'язаний здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 .
Як свідчить практика, у деяких випадках територіальні органи Пенсійного фнду України (відповідачі) в разі відсутності в судовому рішенні конкретної дати, з якої суд зобов'язує відповідача вчинити певні дії (призначити пенсію, здійснити перерахунок пенсії або одноразової грошової допомоги, перевести з одного виду пенсії на інший тощо) виконують рішення суду лише з дати набрання судового рішення законної сили.
В такому випадку позивачі вимушені звертатися до суду за наданням роз'яснень судового рішення з цього питання або повторно звертатися з позовом до суду для відновлення порушених прав у повному обсязі.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Враховуючи, що пенсія призначається на підставі розрахунку стажу, то саме з дати її призначення ГУ ПФУ в Одеській області порушило право похивача на належне пенсійне забезпечення.
Зобов'язуючи орган державної влади виконати свої дискреційні повноваження, суд встановлює справедливість та відновлює баланс взаємодії між суб'єктами владних повноважень та фізичними особами.
Також, суд унеможливлює виникнення вільного трактування та зловживання органами державної влади своїми дискреційними повноваженнями.
Таким чином, враховуючи викладене, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 за окремі періоди роботи, а саме: з 28.08.2019 року, з 01.04.2022 року, з 01.04.2024 року та з 28.10.2024 року, та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
Крім того, при обчисленні спірних періодів страхового стажу в подвійному розмірі з означених вище дат відповідно зміниться також і розмір пенсії позивачаа.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Христов проти України» (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04, рішення від 19.02.2009 року, п. 33) повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року в справі «Чуйкіна проти України» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява №28924/04) констатував: « 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom, пп. 2836, Series A № 18).
Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».
Щодо строків звернення до суду, судом зазначається наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, про незарахування відповідачем до страхового стажу у подвійному розмірі спірних періодів роботи позивачу стало відомо лише після отримання листа-відповіді № 5952-5079/К-02/8-1500/25 від 07.03.2025 року, відповідно до якого відповідачем було роз'яснено щодо пенсійного забезпечення позивача та обгрунтування не зарахування стархового стажу позивачу у подвійному розмірі.
Тобто, саме з цього моменту позивач отримала можливість оскаржити протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо незарахування до її страхового стажу у подвійному розмірі окремих періодів роботи у Міській лікарні № 12 на посаді медсестри палатної реанімації опікового відділення та у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна інфекційна лікарня» Одеської міської ради на посаді сестри медичної з масажу фізіотерапевтичного кабінету.
Отже, звернення до суду було здійснено позивачем в межах шестимісячного строку, встановленого процесуальним законодавством України, а, доводи відповідача щодо порушення цього строку, не є грунтовними.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, є правомірними, отже, підлягають задоволенню повністю, з вищеокреслених підстав.
Керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо незарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до страхового стажу у подвійному розмірі періодів роботи у Міській лікарні № 12 на посаді медсестри палатної реанімації опікового відділення з 17.04.2001 по 03.09.2001 роки та у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна інфекційна лікарня» Одеської міської ради на посаді сестри медичної з масажу фізіотерапевтичного кабінету з 17.06.2008 по 30.09.2024 роки.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до страхового стажу в подвійному розмірі:
- з дати призначення пенсії по інвалідності з 28.08.2019 року - періоди роботи у Міській лікарні № 12 на посаді медсестри палатної реанімації опікового відділення з 17.04.2001 по 03.09.2001 роки та у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна інфекційна лікарня» Одеської міської ради на посаді сестри медичної з масажу фізіотерапевтичного кабінету з 17.06.2008 по 31.07.2019 роки; - з дати перерахунку пенсії з 01.04.2022 року - період роботи у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна інфекційна лікарня» Одеської міської ради на посаді сестри медичної з масажу фізіотерапевтичного кабінету з 01.08.2019 по 28.02.2022 роки;
- з дати перерахунку пенсії з 01.04.2024 року - період роботи у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна інфекційна лікарня» Одеської міської ради на посаді сестри медичної з масажу фізіотерапевтичного кабінету з 01.03.2022 по 29.02.2024 роки; з дати переведення на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 28.10.2024 року - період роботи у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна інфекційна лікарня» Одеської міської ради на посаді головної медсестри з 01.03.2024 по 30.09.2024 роки.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) перерахунок розміру пенсії та її виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя Харченко Ю.В.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити
20.05.25.