Справа № 420/6743/25
22 травня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи “Херсонський слідчий ізолятор» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи “Херсонський слідчий ізолятор» про визнання протиправною бездіяльність державної установи “Херсонський слідчий ізолятор» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 по 13.05.2022 включно у розмірі 30000 грн. за кожен місяць служби; зобов'язання державну установу “Херсонський слідчий ізолятор» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 по 13.05.2022 включно у розмірі 30 000 грн. за кожен місяць служби.
Ухвалою суду від 10.03.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача, у позовній заяві вказав, що ОСОБА_1 проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, яка неодноразово зазнавала реорганізаційних змін, у тому числі, в державній установі «Херсонський слідчий ізолятор» на посаді молодшого інспектора ІІ категорії відділу охорони. Зокрема, наказом державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» від 31.10.2019 № 97/ОС «Про особовий склад» молодшого сержанта внутрішньої служби ОСОБА_1 було призначено на посаду молодшого інспектора ІІ категорії відділу охорони, установивши їй 6 тарифний розряд та посадовий оклад у розмірі 2910 грн. Представник зазначив, що наказом державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» від 24.01.2023 № 4/ОС «Про особовий склад» позивача 24.01.2023 було звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України згідно із п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), проте, за період з 24.02.2022 по 13.05.2022 відповідач не виплатив позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», що змушує її звернутись до суду за захистом порушених прав. Представник позивача, посилаючись на норми діючого законодавства, просить суд задовольнити позов у повному обсязі, зобов'язати державну установу “Херсонський слідчий ізолятор» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 по 13.05.2022 включно у розмірі 30 000 грн. за кожен місяць служби.
14.03.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник вказав, що позивачем порушено строк звернення до суду із цим позовом. Поряд з цим, як вказав відповідач, додаткова винагорода є окремим тимчасовим додатковим видом грошового забезпечення, який виплачується під час проходження служби та виконання службових обов'язків, тобто є додатковим стимулюючим заохоченням саме за виконання службових обов'язків. В той же час, доказів виконання позивачем своїх посадових обов'язків (несення служби у вигляді чергувань, нарядів тощо) за місцем служби у період окупації території Херсонської області, відомостей про участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не підтверджене перебування безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, що є обов'язковою умовою для здійснення виплати додаткової винагороди для осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби згідно постанови Кабінету Міністрів України №168, до суду не надано. Крім того, як вказав відповідач, до матеріалів позовної заяви не додано наказ про виплату (призначення) додаткової винагороди, а сам факт наявності трудових відносин з установою не є підставою набуття права на отримання додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, а твердження позивача, щодо того, що у визначений період вона була присутня на своєму робочому місці та виконував свої посадові обов'язки спираючись лише на те, що вона отримувала щомісячне грошове забезпечення в повному розмірі, є хибним.
24.03.2025 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення, згідно яких, представник вказав, що до правовідносин, що виникли в рамках даного судового провадження, необхідно застосовувати положення КЗпП України, а не положення КАС України, як зазначає відповідач у відзиві. Частиною 1 ст. 233 КЗпП України (в редакції, яка діяла у проміжок часу з 24.02.2022 по 19.07.2022), яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Разом із цим, частиною другою цієї статті встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження буд
24.03.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої представника позивача, посилаючись на обставини, що викладені у позовній заяві, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Наказом Державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» від 31.10.2019 №97/ОС «Про особовий склад» молодшого сержанта внутрішньої служби ОСОБА_1 було призначено на посаду молодшого інспектора ІІ категорії відділу охорони.
Наказом Державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» від 24.01.2023 № 4/ОС «Про особовий склад» позивача 24.01.2023 було звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України згідно із п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).
Позивач, зазначивши, що відповідачем не здійснювалось нарахування та виплата ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 по 13.05.2022 включно у розмірі 30000 грн. за кожен місяць, звернулась до суду із цим позовом.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005р. №2713-IV (далі Закон №2713-IV).
Відповідно до частини 4 статті 21 Закону №2713-IV, особи рядового і начальницького складу та працівники кримінально-виконавчої служби, а також члени їхніх сімей знаходяться під захистом держави, їх безпека, честь і гідність охороняються законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 23 Закону №2713-IV держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
Частиною першою статті 24 Закону №2713-IV передбачено, що фінансування діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.
З метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України Міністерством юстиції України 28.03.2018 наказом №925/5 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - Порядок №925/5).
Згідно з пунктом 3 вказаного порядку, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 8 Порядку №925/5 при виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів цього місяця.
Таким чином, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, а саме щомісячні його види, виплачуються пропорційно відпрацьованому часу на підставі законодавства, яке є спеціальним у спірних правовідносинах.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, дія якого в подальшому продовжувалась, у тому числі воєнний стан діяв у період спірних правовідносин.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 “Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 “Про загальну мобілізацію», Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
У пункті 1 цієї постанови установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 3 вказаної постанови Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.
У пункті 5 цієї постанови зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України №350 від 22.03.2022 до пункту 1 Постанови №168 були внесені зміни, згідно з якими абзац 1 пункту 1 після слів “та поліцейським» доповнено словами “а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка».
При цьому, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №350 від 22.03.2022 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №204-р від 06.03.2022 “Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми “єПідтримка» затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми “єПідтримка» згідно з додатком.
Згідно вказаного Переліку програма єПідтримка поширюється на Херсонську область, де розташовується Державна установа “Херсонський слідчий ізолятор», в якому працював позивач на момент виникнення спірних правовідносин.
Таким чином, з 24.02.2022 р. на період дії воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах Херсонської області, повинна була виплачуватись додаткова винагорода в розмірі 30 000 грн. щомісячно.
У подальшому постановою КМУ №754 від 01.07.2022р. (яка набрала чинності 08.07.2022 р. та застосовується з 01.06.2022р.) внесено такі зміни до пункту 1 Постанови №168, а саме: в абзаці першому слова які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка замінено словами “які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)»; після слова щомісячно доповнено словами “(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)».
Тобто, з 01.06.2022 право на отримання щомісячної додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн. залишилось лише у тих співробітників, які несуть службу в межах територіальних громад, що розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Спірним у даній справі є питання щодо нарахування додаткової винагороди у період 24.02.2022 до 13.05.2022 року, тобто до оголошення простою установ виконання покарань, слідчих ізоляторів та медичних реабілітаційних центрів, які тимчасово знаходяться на непідконтрольній Україні території
З матеріалів справи вбачається, що позивач у період з 31.10.2019 року проходила службу в Державній установі “Херсонський слідчий ізолятор», яка розташована в Херсонській області.
Суд зазначає, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №204-р від 06.03.2022 “Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми “єПідтримка», Херсонська область (без визначення окремих територіальних громад та населених пунктів) була включена до Переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми “єПідтримка».
Постановою №168 у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, було передбачено виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн. щомісячно особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка.
Відповідні зміни внесено до Постанови №168 постановою КМУ №754 від 01.07.2022р., які застосовуються з 01.06.2022 р., тобто не поширюються на період спірних правовідносин.
Відтак, у період 24.02.2022 до 13.05.2022 року позивач мав право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн. щомісячно, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
Проте, виплата позивачу у вказаний період додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн. щомісячно, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, не здійснювалась, що підтверджено відповідачем у відзиві на адміністративний позов.
Щодо доводів відповідача про те, що до суду не надано доказів виконання позивачем своїх посадових обов'язків (несення служби у вигляді чергувань, нарядів тощо) за місцем служби у період окупації території Херсонської області, суд зазначає, що у цьому випадку поняття “несення служби», яке зазначено у пункті 1 Постанови № 168, тотожні поняттю “проходження служби». Оскільки, законодавством визначено, що особи рядового і начальницького складу, які мають спеціальні звання проходять службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, немає ніяких підстав вважати, що вони службу не несуть.
Крім того, положення пункту 1 Постанови № 168 не містять застережень щодо призначення додаткової допомоги виключно особам, які беруть участь в оперативних заходах, несуть варту, в тому числі в нічний час, несуть службу у наряді, тощо. Тобто, Постанова № 168 в редакції від 22.03.2022 не ставить в залежність отримання додаткової винагороди від залучення осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби від виконання завдань та заходів, спрямованих на забезпечення безпеки в умовах воєнного стану, як про це вказує відповідач.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 02.11.2023 року у справі №160/11851/22.
Щодо посилання відповідача на відсутність наказів командирів (начальників) щодо виплати спірної додаткової винагороди, суд зазначає, що відсутність таких наказів свідчить лише про допущення протиправної бездіяльності, а не про відсутність у позивача права на таку винагороду.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність Державної установи “Херсонський слідчий ізолятор» щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 по 13.05.2022 включно у розмірі 30000 грн. за кожен місяць служби; зобов'язання Державну установу “Херсонський слідчий ізолятор» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 по 13.05.2022 включно у розмірі 30 000 грн. за кожен місяць служби.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи “Херсонський слідчий ізолятор» щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 по 13.05.2022 включно у розмірі 30000 грн. за кожен місяць служби.
Зобов'язати Державну установу “Херсонський слідчий ізолятор» (код ЄДРПОУ 08564707; м.Херсон, вул. Перекопська,10) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 по 13.05.2022 включно у розмірі 30 000 грн. за кожен місяць служби.
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра