22 травня 2025 р. № 400/1766/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,29005, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008,
проскасування рішення від 17.02.2025 року № 143150021354; зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач-2), в якій просить:
«Скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 17.02.2025 року № 143150021354 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити, нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 10.02.2025 року із врахуванням періодів роботи згідно трудової книжки від 01.04.1986 НОМЕР_1 .
Врахувати для призначення пенсії довідки про заробітну плату від 09.01.2025 № Г-8/24.03-01 та від 24.10.2024 № 38».
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач-1 протиправно не зарахував до її страхового стажу періоди роботи за трудовою книжкою від 01.04.1986 НОМЕР_2 , у зв'язку з чим відмовив у призначенні пенсії за віком згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідач-1 подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, посилаючись на недостатність у позивача страхового стажу. Відповідач-1 зазначає, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно з записами у трудовій книжці від 01.04.1986 НОМЕР_2 , ураховуючи наявність виправлення у імені позивача на титульному аркуші.
Відповідач-1 зазначає, що страховий стаж позивача, за обчисленням відповідача-1, становить 29 років 4 місяців 7 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV.
Відповідач-2 у відзиві вказує, що трудова книжка НОМЕР_2 від 27.07.1981 року заповнена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58), зокрема в частині виправлення імені позивача на титульному аркуші.
Відповіді на відзиви до суду не надходили.
У зв'язку з відсутністю заяв сторін про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін, суд, відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Безпосередньо, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
10.02.2025 позивач звернулася до відповідача-2 із заявою про призначення пенсії за віком.
На дату звернення позивач досягла віку 60 років, що підтверджується матеріалами справи.
До заяви, серед іншого, була додана трудова книжка від 01.04.1986 НОМЕР_2 .
Заява позивача про призначення пенсії за принципом екстериторіальності була передана на розгляд відповідачу-1.
Рішенням від 17.02.2025 № 143150021354 відповідач-1 відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком. Рішення мотивоване наявністю у позивача страхового стажу тривалістю 29 років 4 місяців 7 днів, що є недостатнім за статтею 26 Закону № 1058-IV.
Відповідач-1 зазначив у рішенні від 17.02.2025 № 143150021354 про те, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи за трудовою книжкою від 01.04.1986 НОМЕР_2 , оскільки «на титульній сторінці наявне виправлення у імені заявниці».
У рішенні від 17.02.2025 № 143150021354 не конкретизовано, які саме періоди роботи за трудовою книжкою не включені до страхового стажу.
Як свідчить зміст оскаржуваного рішення від 17.02.2025 № 143150021354 та відзивів на позовну заяву, єдиною підставою для неврахування стажу позивача за трудовою книжкою від 01.04.1986 НОМЕР_2 є виправлення імені позивача на титульному аркуші.
Ухвалюючи рішення у справі, суд виходить з такого.
Відповідач-1 прийняв рішення за заявою позивача про призначення пенсії, поданою відповідачу-2, виходячи з принципу екстериторіальності, закріпленого в Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Зокрема, відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
На виконання та на розвиток положень Закону № 1058-IV затверджений Порядок № 22-1.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 Порядку № 22-1, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 22-1, рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до пункту 4.7 Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
За правовою позицією Верховного Суду, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування, є їхні обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття (пункт 56 постанови від 05.03.2020 у справі № 640/467/19).
Рішення відповідача-1 не відповідає критерію мотивованості, оскільки не містить переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття, зокрема, у ньому не конкретизовано, які саме періоди роботи позивача не зараховані до її страхового стажу.
До набрання чинності Законом № 1058-IV діяв Закон України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII).
Відповідно до статті 56 Закону № 1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV, починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
За приписами статті 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162), яка було чинною станом на дату заповнення титульного аркуша трудової книжки, зміни записів в трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження здійснюються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, шлюб, розірвання шлюбу, про зміну прізвища, імені, по батькові тощо) з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, попереднє прізвище чи ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані. Посилання на відповіді документи записуються на внутрішньому боці обкладинки і засвідчуються підписом керівника чи печаткою відділу кадрів.
На переконання суду, такий формальний недолік у веденні трудової книжки, як виправлення останньої букви імені позивача, не викликає сумнівів у справжності трудової книжки та її належності позивачу.
У постановах Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а та від 25.04.2019 у справі № 593/283/17 викладений правовий висновок, відповідно до якого формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
За приписами частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що відповідач-1 повинен був узяти до уваги трудову книжку позивача від 01.04.1986 НОМЕР_2 та зарахувати до її страхового стажу зазначені в ній періоди роботи.
Рішення відповідача-1 від 01.04.1986 НОМЕР_2 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком мотивоване відсутністю у позивача необхідного страхового стажу. Інших підстав для відмови в призначенні пенсії у рішенні не наведено.
Відповідач-1 обчислив страховий стаж позивача - 29 років 4 місяців 7 днів.
Тобто, відмовляючи позивачу в призначенні пенсії за віком, відповідач-2 виходив з того, що позивачу не вистачає 1 року 7 місяці 23 днів страхового стажу (оскільки на момент призначення пенсії позивачу Закон № 1058-IV вимагає наявність 31 років стажу).
Суд повторює, що єдиним недоліком трудової книжки, на якому наполягають відповідачі, є виправлення в імені позивача. Крім того, суд звертає увагу на те, що на момент заповнення трудової книжки позивача, діяла Інструкція № 162, а не Інструкція № 58. Тому посилання відповідача-1 у рішенні від 17.02.2025 № 143150021354 на Інструкцію № 58 є неправомірним.
Крім цього, в рішенні від 17.02.2025 № 143150021354 відповідач-1 зазначив, що для зарахування періодів роботи позивача з 15.09.1983 до 15.03.1992 та з 15.07.1995 до 15.12.1997 «необхідно сервісному центру Пенсійного фонду України за місцем звернення ініціювати зустрічну перевірку». До відзиву на позовну заяву відповілач-1 додав до суду акти від 03.02.2025 № 14000-0902-1/621 та від 10.02.2025 № 1400-0902-1/773, якими підтверджується, що розбіжностей між довідками позивача про заробітну плату від 24.10.2024 № 38 та від 09.01.2025 № Г/8/2403.-01 та первинними документами не знайдено.
Також суд зазначає, що відповідно до трудової книжки позивача, вона була прийнята на роботу 12.09.1983 і була звільнена 20.02.1995, а відповідач-1 не зарахував період роботи з 15.09.1983 до 15.03.1992. Підстав такого обрахунку відповілач-1 у рішенні не навів.
За такого, суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу усіх позивача періодів роботи за трудовою книжкою від 01.04.1986 НОМЕР_2 .
Зазначені в трудовій книжці періоди роботи становлять, за підрахунком суду, більше 31 року, що є достатнім для призначення пенсії за віком.
За таких умов належним і ефективним способом захисту права позивача на пенсійне забезпечення є зобов'язання відповідача-1, а не відповідача-2 як просить позивач, призначити і виплатити позивачу пенсію за віком, оскільки інші способи не гарантують фактичного отримання позивачем пенсійної виплати. У зв'язку з цим у задоволенні цієї позовної вимоги належить відмовити.
За такого суд, на підставі частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає обґрунтованим і правомірним вийти за межі позовних вимог і зобов'язати відповідача-1 призначити та виплатити позивачу пенсію, оскільки саме він розглядав заяву про призначення пенсії позивачу.
Щодо зобов'язання відповідача врахувати довідки про заробітну плату позивача, суд зазначає наступне. Зазначені вимоги є передчасними, оскільки при розгляді заяви позивача відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком. Відтак, спору щодо неврахування довідок позивача про заробітну плату на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало.
Отже, в цій частині позовних вимог належить відмовити.
Суд зазначає, що позивач досягла пенсійного віку у 60 років 06.12.1964 і звернулася за пенсією 10.02.2025.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. У разі звернення за пенсією після спливу трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку пенсія за віком призначається з дня звернення.
Отже, відповідача-1 належить зобов'язати призначити позивачу пенсію з 07.12.2024.
На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.
Судові витрати у справі становить судовий збір, сплачений позивачем за звернення до адміністративного суду з позовною заявою в сумі 1 211,20 грн, який на підставі частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1.
Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, 29005, ідентифікаційний код: 21318350) Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код: 13844159) задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 17.02.2025 № 143150021354 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 усі періоди роботи, відображені в трудовій книжці від 01.04.1986 НОМЕР_2 .
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та виплатити з 07.12.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, 29005, ідентифікаційний код: 21318350) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) судові витрати в розмірі 1 211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна