про залишення позовної заяви без руху
22 травня 2025 р. № 400/5225/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Ярощука В.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
доГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005,
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.07.2024 № 0758685-2412-1415-UA48040050000011284,
21 травня 2025 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.07.2024 № 0758685-2412-1415-UA48040050000011284.
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви, суд виходив з наступного.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано її з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визначення причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
За змістом частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам процесуального закону, суд прийшов до висновку, що вона подана після закінчення строків, установлених законом.
Так, предметом позову в цій справі є податкове-повідомлення рішення, щодо якого платник податків не використовував процедуру досудового вирішення спору (адміністративного оскарження), та яке були прийняте після 26.11.2020.
Верховний Суд у своїй постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 зробив висновок про те, що норма пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Водночас Верховний Суд у вищезазначеній постанові зазначив про відступ від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 160/11673/20.
Оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято контролюючим органом 08.07.2024, а позов поданий 20.05.2025, тобто з порушенням встановленого шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом.
Поряд з цим, у позовній заяві позивач заявив клопотання поновлення пропущеного процесуального строку, поважність пропуску строку звернення до суду в якій умотивував тим, що:
оскаржуване податкове повідомлення-рішення він отримав лише 03.05.2025 одночасно з податковою вимогою від 23.12.2025 № 0015999-1307-1429;
з 25.02.2022 він перебуває на військовій службі.
Розглянувши заяву позивача про визнання пропуску процесуального строку звернення до суду поважними та поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає наступне.
У пунктах 30 і 31 мотивувальної частини постанови від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 Верховний Суд зазначив, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Суд встановив, що податкове повідомлення-рішення від 08.07.2024 № 0758685-2412-1415-UA48040050000011284 позивач отримав 29.08.2024, що підтверджується його особистим підписом на корінці вказаного податкового повідомлення-рішення.
Тобто твердження позивача про те, що про нього він дізнався лише 03.05.2025, не відповідає дійсності.
З цим позовом позивач звернувся до суду 20.05.2025, тобто більш чим через 8 місяців після отримання під особистий підпис оскаржуваного податкового повідомлення рішення.
Крім цього, позивач не надав суду достовірні та достатні докази того, що він дійсно проходив військову службу у період з 08.07.2024 по теперішній час.
Додані до позовної заяви копія військового квитка позивача і довідки військової частини НОМЕР_1 від 18.10.2023 № 2070-РВЗ підтверджують лише факти проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_1 станом на 20.03.2023 і станом на 18.10.2023 відповідно.
Однак, ці документи не підтверджують факт проходження ним військової служби у період з 08.07.2024 по день подання позову.
З огляду на вище викладене, суд прийшов до висновку про неповажність пропуску позивачем строку звернення до суду, а тому заява про поновлення строку звернення до суду задоволенню не підлягає.
Згідно з частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Водночас протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивач повинен подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні причини його пропуску, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин.
Також суд встановив, що позивач не додав до позовної заяви документ про сплату судового збору.
У позовній заяві він заявив клопотання про звільнення його сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» як учасник бойових дій.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Частиною другою статті 22 цього ж Закону встановлено, що ветерани війни та особи, яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розгляду цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій визначені у статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Поміж них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у цій справі.
Позивач звернувся до суду з позовом з приводу оскарження податкового повідомлення-рішення щодо сплати ним податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості. Це рішення не зачіпає порядку, обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином безпосередньо стосується соціального і правового захисту ветеранів війни.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.10.2019 у справі № 9901/311/19 та ухвалі від 11.09.2024 у справі № 567/79/23.
Отже, при розгляді матеріалів позовної заяви суд встановив відсутність правових підстав для звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір», а також для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати згідно зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір».
Абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028,00 гривень.
Відповідно до частини третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за поданням до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який поданий фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, розмір судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позов поданий в електронній формі.
Ціна позовних вимог майнового характеру складає 48398,79 грн, тому позивачу необхідно сплатити судовий збір в сумі 968,96 грн (?48398,79 х 1 % ? ?483,99, що менше 0,4 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (?3028,00 х 0,4 = ?1211,20); тому розмір судового збору становить 968,96 грн (?1211,20 х 0,8 = ?968,96).
Відповідно до частини другої статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, таку позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених вище недоліків шляхом надання суду документу, що підтверджує сплату судового збору або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 123, 160, 161, 169, 243, 248, 256, 293 КАС України, суд
1. Залишити позовну заяву без руху.
2. Відмовити у задоволенні клопотань ОСОБА_1 :
про поновлення процесуального строку на оскарження податкового повідомлення-рішення від 08.07.2024 № 0758685-2412-1415-UA48040050000011284;
про звільнення його від сплати судового збору.
3. Надати ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання до Миколаївського окружного адміністративного суду:
заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду у справі № 400/5225/25;
документа, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 968,96 грн або документів, які підтверджують підстави його звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
4. Роз'яснити позивачу, що згідно з:
частиною другою статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву;
пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений строк.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
6. Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя В.Г.Ярощук