21 травня 2025 р. № 400/11182/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мельника О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, майдан Свободи, 5, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008
провизнання протиправним та скасування рішення від 04.10.2024 №143350007303 та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (відповідач - 1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (відповідач -2) з вимогами
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківський області від 04.10.2024 року за № 143350007303 про відмову у призначенні пенсії за віком та скасувати його.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до страхового стажу при призначенні пенсії за віком період роботи з 02.03.1987 року по 31.08.1987 рік, відображений у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 01.12.1982 року, та період проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993-1 рік 8 місяців 02 дні.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївські області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.09.2024 року про призначення пенсії за віком з моменту першого звернення позивача до відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що не погоджується з рішенням про відмову у призначенні пенсії. Підставою для відмови стало те, що станом на 01.01.1993 заявник проживав та працював у зоні посиленого радіологічного контролю менше 4 років, а також не зарахував період роботи з 02.03.1987 року по 31.08.1987 рік, відображений у трудовій книжці. Вважає оскаржуване рішення таким, що прийняте з порушенням вимог закону.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківський області надало відзив на позов, просило відмовити в задоволенні позовних вимог зазначивши, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області відмовлено ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу та періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю, передбаченого пунктом 2 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
До страхового стажу не зараховано: - період роботи з 02.03.1987 по 31.08.1987, відображений у трудової книжці серії НОМЕР_2 від 01.12.1982, оскільки відсутній підпис відповідальної особи, що засвідчує запис про звільнення, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
Період проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на01.01.1993 - 1 рік 08 місяців 02 дні.
Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області надало відзив на позов, просило відмовити в задоволенні позовних вимог зазначивши, що
27.09.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Закон № 796).
04.10.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення № 143350007303 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону № 796.
До страхового стажу позивача не зараховано період роботи згідно із трудовою книжкою НОМЕР_3 від 01.12.1982 з 02.03.1987 по 31.08.1987, оскільки запис про звільнення внесено до трудової книжки із порушенням вимог Інструкції № 58, а саме, не засвідчено підписом відповідальної особи.
За наданими до заяви про призначення пенсії документами встановлено, що страховий стаж Позивача склав 12 років 5 місяців 5 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно і всебічно, з'ясувавши всі її обставини в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
27.09.2024 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із відповідною заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
04.10.2024 за результатами розгляду вказаної заяви, яка розглядалася за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Харківський області від 04.10.2024 року за № 143350007303 рішення про відмову у призначенні мені пенсії за віком.
У вказаному рішенні зазначено, що:« Страховий стаж заявника становить 12 років 05 місяців 05 днів. До страхового стажу не враховано період роботи з 02.03.1987 по 31.08.1987, відображений у трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 01.12.1982, оскільки відсутній підпис відповідальної особи, що засвідчує запис про звільнення, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
Період проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993-1 рік 8 місяців 02 дні.»
Вважаючи відмову у призначенні пенсії протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058), який набрав чинності 01.01.2004.
Частиною першою статті 9 Закону №1058 передбачено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
При цьому, пунктом 13 розділу XV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1058 передбачено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону призначається одна пенсія за її вибором.
Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон №796) визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Статтею 49 Закону №796 визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058.
Так, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 55 Закону № 796 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону № 796 право на пенсію із зниженням пенсійного віку мають потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема:
- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років;
- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Після досягнення позивачем 58 років, 27.09.2024 він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Відповідач рішенням зазначив, що відсутні підстави для зниження позивачу пенсійного віку у зв'язку з тим, що наявними документами підтверджено період проживання (роботи) позивача у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 - 1 рік 8 місяців 02 дні, а тому відмовлено ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу та періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю, передбаченого пунктом 2 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 2.1 Порядку №22-1 при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про місце проживання (реєстрації) особи.
Вирішуючи питання про дотримання позивачем цієї вимоги, судом враховується, що відповідно до довідок від 05.01.2011 № 231був зареєстрований та проживав в с. Гаврилівка, Вишгородсткого району, Київська область з 13.03.1984 по 26.06.1997 року та від 11.12.2019 № 30-22/213 був зареєстрований та фактично проживав за адресоюв с. Гаврилівка, Вишгородсткого району, Київська область з 20.04.1984 по 20.12.1984, з 08.01.1987 по 30.09.1987, з 26.01.1989 по 01.02.1990, з 05.02.1994 по 26.06.1997 року, що відноситься відповідно до ПКМУ № 106 від 23.07.1991 до зони посиленого радіологічного контролю, внаслідок аварії на ЧАЕС.
Враховуючи дані докази, у суду немає підстав для висновку про непідтвердження факту проживання (роботи) позивача у зоні посиленого радіологічного контролю
Щодо періоду роботи з 02.03.1987 по 31.08.1987, відображений у трудової книжці серії НОМЕР_2 від 01.12.1982 та не зарахований відповідачами до наявного трудового стажу, оскільки відсутній підпис відповідальної особи, що засвідчує запис про звільнення, суд зазначає про таке.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 1058-IV (надалі за текстом - Закон 1058). Саме цим Законом встановлений порядок та умови призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Статтею 8 Закону № 1058, закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частина 1 ст. 26 Закону № 1058 передбачає, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог нього Закону за даними, що містяться в системі, персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Закону № 1058 питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» (надалі Закон № 1788), відповідно до ст. 56 якого до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв, при цьому зараховується робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Відповідно до ст. 62 Закону України № 1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На момент внесення у трудові книжку позивача записів була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах та організаціях, затверджених постановою Держкомпраці СРСР № 162 від 20.06.1974 року (далі Інструкція № 162). Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції № 162, заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Пунктом 2.4 Інструкції № 162 передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 162, питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією.
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної постанови «Про трудові книжки робітників та службовців», при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до пункту 18 вказаної постанови, відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 (далі Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 754/14898/15-а, підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи положення частини першої статті 139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 77, 90, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, ідентифікаційний код 14099344) та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код 13844159) задовольнити.
2. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківський області від 04.10.2024 року за № 143350007303 про відмову у призначенні пенсії за віком та скасувати його.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 , до страхового стажу при призначенні пенсії за віком період роботи з 02.03.1987 року по 31.08.1987 рік, відображений у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 01.12.1982 року, та період проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 року -1 рік 8 місяців 02 дні.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївські області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.09.2024 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, ідентифікаційний код 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) судові витрати в розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Мельник