м. Львів
22 травня 2025 рокусправа № 380/3506/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кондратюк Ю.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправними дії Відповідача, щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 09.05.2023 по 31.12.2023 включно з урахуванням компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, відповідно до постанови КМУ №44;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 09.05.2023 по 31.12.2023 включно з урахуванням компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, відповідно до постанови КМУ №44;
- зобов'язати Відповідача здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки по день фактичної виплати на відповідний рахунок.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у період з 09.05.2023 по 31.12.2023 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Станом на день виключення позивача із списків особового складу військової частини, з ним не було проведено повних розрахунків щодо виплати йому індексації грошового забезпечення, яка була гарантована чинним законодавством України. Вважає, що невиплата відповідачем індексації грошового забезпечення є незаконною, порушує права позивача, гарантовані Конституцією України та чинним законодавством. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою судді від 28.02.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 07.03.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
18.03.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Зазначив, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-IX зупинено на 2023 рік дії Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", даний закон передбачає призупинення обов'язків щодо нарахування індексації заробітної плати починаючи з 01.01.2023 року. Востаннє провести індексацію потрібно за грудень 2022 року. Але зупинення дії Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" торкнувся не лише заробітної плати, а і усіх інших доходів фізичних осіб, які індексують за цим Законом, серед яких:
-грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських тощо;
Отже, обов'язку нараховувати індексацію працівникам, які до 2023 року отримували індексацію з 01.01.2023 року до кінця 2023 року не має.
З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 09.05.2023 по 29.06.2023.
Наказом Командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.06.2023 №180 позивача виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів грошового забезпечення з 29.06.2023, у зв'язку з вибуттям до нового місця служби Військової частини НОМЕР_3 .
Позивач вважаючи, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 09.05.2023 по 31.12.2023, звернувся з позовом до суду.
Змістом спірних правовідносин є нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за період з 09.05.2023 по 31.12.2023.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ч. ч. 2-3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII.
Статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Згідно з ч. 6 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Положеннями абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» № 2710-IX від 03.11.2022 зупинено на 2023 рік дію, зокрема, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Таким чином, у 2023 році проведення індексації грошового забезпечення, в тому числі, і поліцейських та військовослужбовців, не здійснюється з огляду на імперативні приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX.
Вказана норма Закону є чинною та неконституційною не визнавалася, а тому, підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
При цьому, оскільки, дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно-правовий акт - Порядок проведення індексації грошових доходів населення», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, який прийнятий на виконання вимог ч. 2 ст. 6 вказаного Закону, також не діє протягом 2023 року.
Відповідно до позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.
Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014, в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Ураховуючи зазначене, суд вважає, що починаючи з 09.05.2023 по 29.06.2023 у відповідача відсутній обов'язок нараховувати та виплачувати індексацію грошового забезпечення позивачу.
При цьому позовні вимоги заявлені до Військової частини НОМЕР_1 щодо виплатити індексації грошового забезпечення за період з 30.06.2023 по 31.12.2023 задоволенню не підлягають, оскільки Наказом Командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.06.2023 №180 позивача виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів грошового забезпечення з 29.06.2023, у зв'язку з вибуттям до нового місця служби Військової частини НОМЕР_3 . А тому з 30.06.2023 позивач не перебував на грошовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 .
Позовні вимоги щодо нарахування та виплатити компенсації сум податку на доходи фізичних осіб та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки по день фактичної виплати є похідними, тому також задоволенню не підлягають.
Як наслідок, відповідач діяв в межах діючого законодавства України, а тому, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд дійшов висновку, що поведінка відповідача у спірних правовідносинах відповідає визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, тому у задоволенні позову потрібно відмовити.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (81634, с. Розвадів, Львівська область; РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Повне рішення суду складено 22.05.2025.
СуддяКондратюк Юлія Степанівна