справа№380/15045/24
22 травня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,-
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період 01.03.2018 року по 18.12.2020 року відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 18.12.2020 року відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 та з врахуванням виплачених сум.
Позивач подав заяву про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, яка передбачена постановою КМ України від 22 вересня 2010 №889 до суми грошового забезпечення за лютий 2018 та без нарахування індексації - різниці у розмірі 4012,99 грн. з 01.03.2018 по 18.12.2020 р.
В судове засідання сторони не заявились, представник відповідача подав клопотання здійснювати розгляд заяви у його відсутності.
Дослідивши подану заяву позивача, докази надані в її обґрунтування, матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з положеннями стаття 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Пунктом 5 частини третьої статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є обов'язковість судового рішення.
Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Конституційний Суд України, розглядаючи справу, бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п.43).
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. При цьому, добровільне виконання боржником судового рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є законодавчо встановленим обов'язком такого боржника.
Водночас, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України.
Згідно із ч. 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Вище зазначена норма КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Відтак суд має з'ясувати, чи були оскаржувані дії пов'язані з виконанням судового рішення (продовжуючим правопорушенням), чи є самостійним предметом спору (новим правопорушенням).
Такий висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.11.2018 №520/11829/17 (№К/9901/51263/18) (п.34).
Відповідач у листі №71/1/155 від 27.02.2025 зазначив, що грошове забезпечення за лютий 2018 року становить 5441,30 грн за березень -9244,20 грн, отже, розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації та сума індексації не нараховується.
Такі твердження суд вважає протиправними, так як у рішенні суду від 20 грудня 2024 року зазначено:
«Як встановлено з матеріалів справи, грошове забезпечення позивача до підвищення посадового окладу в лютому 2018 року становило 9022,24 грн., водночас грошове забезпечення позивача у березні 2018 року становило 9472,40 грн. Отже, грошовий дохід позивача збільшився на 450,16 грн.
У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн., величина приросту індексу споживчих цін 253,30%.
Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100.
1762,00 грн. * 253,30% / 100 = 4463,15 грн.
Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Таким чином, починаючи з березня 2018 року сума індексації позивачу має виплачуватися з урахуванням абзацу 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової частини»
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо невиконання судового рішення у справі №380/15045/24, оскільки суб'єкт владних повноважень сприяє тривалому порушенню прав позивача, яке захищене у судовому порядку.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі Класс та інші проти Німеччини, із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.
Частиною шостою статті 383 КАС України визначено, що за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Згідно частини 2 статті 249 КАС України, встановлено, що у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
У відповідності до приписів частини 3 статті 249 КАС України, суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.
Частиною 4 статті 249 КАС України передбачено, що в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
Згідно частини 5 статті 249 КАС України встановлено, що з метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
Частина 6 статті 249 КАС України передбачає, що окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.
Відповідно до приписів частини 7 статті 249 КАС України встановлено, що окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується.
Частиною 8 статті 249 КАС України передбачено, що суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення.
Згідно вимог частини 9 статті 249 КАС України встановлено, що окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.
Як вбачається із вищенаведеного, вичерпний перелік підстав для постановлення окремої ухвали передбачений статтею 249 КАС України.
Суд зазначає, що окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.
Враховуючи викладене, на виконання частини четвертої статті 249 КАС України, суд зазначає, що відповідачем при виконанні судового рішення у справі №380/15049/24 порушено положення статті 129-1 Конституції України, статей 14 та 370 КАС України
Керуючись статтями 248, 256, 294, 295, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі №380/15045/24 - задоволити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі №380/15045/24.
Зобов'язати Військової частини НОМЕР_1 протягом тридцяти днів після надходження окремої ухвали вжити заходів для усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при невиконанні судового рішення від 20 грудня 2024 року у справі №380/15045/24.
Про виконання даної окремої ухвали повідомити суд не пізніше одного місяця з дня її отримання.
Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується, до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Кухар Н.А.