Іменем України
21 травня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/647/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянув за правилами загальнопозовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
01 квітня 2025 року через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему до Луганського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, Державної судової адміністрації України, яким просить:
- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків для виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди з січня по березень 2025 року та допомоги на оздоровлення у 2025 році у розмірі посадового окладу, виходячи із встановленого на 01 січня 2025 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3 028 гривень;
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків для виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди з січня по березень 2025 року та допомоги на оздоровлення у 2025 році у розмірі посадового окладу, виходячи із встановленого на 01 січня 2025 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3 028 гривень;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області нарахувати та виплатити, із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів, ОСОБА_1 суддівську винагороду з січня по березень 2025 року та допомоги на оздоровлення у 2025 році у розмірі посадового окладу, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01 січня 2025 року складає 3 028 гривень, з урахуванням щомісячних доплат за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу.
В обґрунтування вимог зазначено, що Указом Президента України № 410/2016 від 24 вересня 2016 року ОСОБА_1 призначено на посаду судді Рубіжанського міського суду Луганської області строком на п'ять років.
Наказом В.о. голови Рубіжанського міського суду Луганської області № 87-ОС від 04 жовтня 2016 року позивача зараховано до штату Рубіжанського міського суду Луганської області на посаду судді з окладом згідно штатного розпису з 05 жовтня 2016 року.
Наказом В.о. голови Рубіжанського міського суду Луганської області № 13-ПД від 04 жовтня 2023 року позивачу встановлено доплату за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу як такому, стаж роботи якого на посаді судді становить 10 років, з 24 вересня 2023 року.
Наказом В.о. голови Рубіжанського міського суду Луганської області від 20.01.25 4-ПД позивачу надано, зокрема і допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу.
З січня по березень 2025 року Відповідач-1 нараховував позивачу суддівську винагороду, для визначення суми якої використовувалася величина під назвою “розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2025 року», в розмірі 2 102 гривні, тобто розмір окладу складає: 2 102 х 30 = 63 060 грн.
Однак, відповідно до приписів спеціального законодавства, Відповідач-1 повинен був нарахувати суддівську винагороду виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2025 року в розмірі 3 028 гривень (3 028 х 30 = 90 840).
Щодо позовних вимог до Відповідача-2 позивач зазначив наступне.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі справа № 360/503/21 зазначив, що причиною невиплати позивачу суддівської винагороди в повному обсязі протягом спірного періоду може бути недостатність виділених відповідачу коштів (бюджетних асигнувань) на ці потреби. У такому випадку невиплату суддівської винагороди в повному обсязі можна пов'язувати із діяльністю ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (крім Верховного Суду; стаття 148 Закону № 1402-VIII), відповідно як суб'єкта владних повноважень, рішеннями/діями якого порушено право особи (судді).
Водночас у вимірі обставин цієї справи не можемо заперечити існування ситуації, коли ДСА України виділила ТУ ДСА України в Луганській області достатньо коштів для виплати суддівської винагороди (зокрема й позивачу) з урахуванням вимог статті 135 Закону № 1402-VIII (затвердивши відповідний кошторис), але відповідач натомість розпорядився цими коштами з урахуванням зменшеного розміру прожиткового мінімуму. Тоді є підстави стверджувати, що невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі, як наслідок виникнення заборгованості з її виплати (перед позивачем), є результатом дій/рішень відповідача, а тому спосіб захисту повинен співвідноситися/пов'язуватися цими діями та їх наслідками.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 15 серпня 2023 року у справі №120/19262/21-а вказав: “Проте у справах № 400/2031/21 та № 360/503/21 Верховний Суд дійшов висновку про необхідність направлення їх на новий розгляд через те, що у цих справах позови були пред'явлені до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (територіального органу ДСА), що здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі (на 2021 рік). Разом з тим, зважаючи на положення статей 148, 149 Закону № 1402-VIII у системному взаємозв'язку з положеннями частин першої, другої, п'ятої статті 22, частини першої статті 23 БК України виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України, процесуальний статус якого був у цих справах визначений в якості третьої особи.
Від представника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» в Україні установлено що у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, з 1 січня в розмірі 2102 гривні.
На момент виникнення спірних правовідносин зазначена законодавча норма була чинною, неконституційною не визнавалась, а тому була обов'язковою для застосування під час нарахування та виплати Позивачу суддівської винагороди.
На виконання вимог ухвали суду повідомляємо, що прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб у розмірі 3028 грн., не застосовувався як розрахункова величина для подальшого виділення коштів ДСА України територіальному управлінню для виплати суддівської винагороди Позивачу в 2025 році.
Територіальне управління діє виключно в межах чинного законодавства, має повноваження тільки у нарахуванні та виплаті коштів, які є у рамках бюджетного року, та не уповноважене приймати рішення щодо відповідності норм чинного законодавства Конституції України.
Правом подання відзиву на позовну заяву представник Державної судової адміністрації України не користався.
Ухвалою суду від 07.04.2025 відкрито провадження у справі, призначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 30.04.2025 закрито підготовче провадження у адміністративним справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Дослідив матеріали справи, розглянув справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінив докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) Указом Президента України № 410/2016 від 24 вересня 2016 призначена на посаду судді Рубіжанського міського суду Луганської області строком на п'ять років.
Наказом в.о. голови Рубіжанського міського суду Луганської області № 87-ОС від 04 жовтня 2016 року позивача зараховано до штату Рубіжанського міського суду Луганської області на посаду судді з окладом згідно штатного розпису з 05 жовтня 2016 року.
Наказом в.о. голови Рубіжанського міського суду Луганської області № 13-ПД від 04 жовтня 2023 року позивачу встановлено доплату за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу як такому, стаж роботи якого на посаді судді становить 10 років, з 24 вересня 2023 року.
Відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області від 14.04.2025 № 272/25-Вих. нарахування та виплата суддівської винагороди за період з 01.01.2025 по 31.03.2025 здійснювалася iз розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2 102,00 грн.
Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.
Відповідач не заперечує факту здійснення відповідних виплат, однак не погоджується із доводами позивача щодо неправомірності дій при нарахуванні суддівської винагороди з використанням величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру судового окладу судді 2102 грн. Відтак, між сторонами відсутній спір щодо фактичних обставин справи.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Приписами статті 43 Конституції України визначено, зокрема, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Стаття 130 Конституції України визначає, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначено Законом України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон № 1402-VIII).
Згідно з ч. 1 ст. 135 Закону № 1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами
Відповідно до ч. 2 ст. 135 Закону № 1402-VIII, суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (ч. 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII).
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. Закону № 1402-VIII, до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:
1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;
2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб;
3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду (частина 4).
Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 1 січня 2017 року, встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій.
До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Закон № 966-XIV дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.
Згідно зі статтею 1 цього Закону прожитковий мінімум вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Частиною третьою статті 4 Закону № 966-XIV визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Статтею 7 Законів України «Про державний бюджет на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-IX, «Про державний бюджет на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-IX, «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX, «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX разом із встановленням на 01 січня прожиткового мінімуму для працездатних осіб, введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102 грн.
Отже, окремими приписами законів України Про Державний бюджет України встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
Суд зауважує, що наведені приписи цих законів є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивачу, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області діяло на законних підставах.
Суд також зазначає, що безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Водночас, законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Суд зазначає, що з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року, Велика Палата Верховного Суду у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24 зробила правовий висновок, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що здійснюючи позивачу нарахування та виплату суддівської винагороди із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 грн відповідно до статті 7 Законів України «Про державний бюджет на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-IX, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області діяло правомірно, а тому правові підстави для задоволення позову щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з січня по березень 2025 року із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня календарного року (2025 рік 3028 грн) відсутні.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 226, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Ірметова