Іменем України
13 травня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/14517/22
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Ірметової О.В.,
за участю:
секретаря судового засіданні: Попової Н.І.,
позивача: не прибув,
позивачки: не прибула,
представника відповідача: Іванової Т.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Департаменту державної виконавчої служби Відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Департаменту державної виконавчої служби Відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції (м. Київ), яким, з урахуванням уточненої позовної заяви, просили:
1) визнати протиправними дії Департаменту державної виконавчої служби Відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України щодо
- ухилення від розгляду скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 03 серпня 2022 року щодо незаконності винесення державними виконавцями повідомлень про повернення виконавчих документів стягувану від 19.07.2022;
- винесення повідомлень про повернення виконавчих документів стягувачу без прийняття до виконання від 12.08.2022;
2) зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України:
- повторно розглянути скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 03 серпня 2022 року щодо незаконності винесення державними виконавцями повідомлень про повернення виконавчих документів (виконавчих листів № 826/3985/17 від 24.06.2020) стягувачам та винести обгрунтовану постанову по цим скаргам із врахуванням висновків суду;
- повторно розглянути заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про примусове виконання рішення за виконавчими листами № 826/3985/17 від 24.06.2020 та ухвалити рішення про відкриття виконавчиї проваджень із врахуванням висновків суду;
- розглянути питання про стягнення з посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни та ОСОБА_3 (в однакових частинах з кожної) суми за завдану моральну шкоду;
3) стягнути з бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України або Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 компенсацію понесених витрат в розмірі, що буде встановлено судом на підставі дослідження доказів;
4) стягнути з бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України або Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , в рівних частях кожному, компенсацію за моральну шкоду в наступних розмірах, зпа таких умов:
- в розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб за не надання відповідачем відзиву на позов або у вмпадку. якщо у поданому відзиві відповідач заперечуватиме позову принаймі по одному з наступних підстав: 1) стверджуватиме законність не розгляду скарг ОСОБА_1 і ОСОБА_2 від 03 серпня 2022 року на рішення державниї виконавців; 2) стверджуватиме законність підстав винесення повідомлень про повернення виконавчих документів стягувачу без прийняття до виконання від 19.07.2022 та від 12.08.2022; 3) заперечуватиме тому, що позивачам завдано моральної шкоди або, що вони таку повинні додатково доводити;
- в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб за умови визнання порушень прав позивачів.
В обгрунтування уточненої позовної заяви позивачи зазначили, що 24 червня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва видав виконавчи листи по справі №826/3985/17, яким на користь позивачів стягнуто половину штрафу з керівника Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру ОСОБА_4 у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для дієздатних осіб, а саме 42 040,00 грн.
12 квітня 2021 року позивачами направлено заяви про примусове виконання рішення за виконавчими листами № 826/3985/17 від 12.04.2021 на адресу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Розглянув заяву ОСОБА_1 від 12.04.2021, старший державний виконавець Відділу ПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Григорян О.Г. виніс 20.04.2021 повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, обгрунтовуючи відсутністю коду за Єдиним державним реєстром юридичних фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичної особи, що унеможливлює ідентифікувати юридичну особу.
Розглянув заяву Хліпальської В.В. від 12.04.2021, головний державний виконавець Відділу ПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Назаровець А.Т. виніс 26.04.2021 повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, обгрунтовуючи тим, що пред'явлений на виконання виконавчий документ не відповідає підвідомчості Відділу ПВР, так як боржник на момент пред'явлення виконавчого документа до виконання не є посадовою особою та керівником Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру України.
Відповідно до нової отриманої консультації, позивачі 19 липня 2021 року звернулись з заявами заяви про примусове виконання рішення за виконавчими листами №826/3985/17 від 24.06.2020 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Зазначені заяви були розглянуті та повернуті стягувачам без прийняття до виконання з посианням на те, що примусове виконання вищезазначених виконавчих документів за підвідомчістю відноситься до компетенції відділу примусового виконання рішень тгаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Отримав постанови про повернення виконавчих документів без прийняття без виконання та з різними за інформаці. про підвідомчись, позивачі звернулись до суду щодо оскарження дій державної виконавчої служби.
Окружний адміністративний суд міста Києва виніс 13.01.2022 рішення у справі №640/33978/21 у задоволенні позовних вимог позивачам відмовив. При цьому суд даним рішенням зазначив, що виконавчий лист №826/3985/17, виданий 24 червня 2021 року Окружним адміністративним судом міста Києва, за підвідомчістю підлягає виконанню відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Кріи того, суд зробив висновок наступного змісту: "З огляду на зміст виконавчого листа №826/3985/17, виданого 24 червня 2021 року Окружним адміністративним судом міста Києва, в останньому зазначено повне найменування боржника, а саме - керівник Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру України - Башлика Дениса Олександровича, його місцезнаходження - 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 3. Отже твердження державного виконавця, викладені у повідомленні від 22 липня 2021 року щодо відсутності чітких відомостей про особу боржника, а саме, що не зазначено повне найменування боржника, його місцезнаходження - спростовуються даними виконавчого документу.
Що стосується відсутністю вказівки у виконавчому документі на код ЄДРПОУ боржника, то дана обставина не є визначальною підставою для відмови у прийнятті виконавчого документа до виконання та його повернення".
Отримавши постанову Шостого апеляційного адміністративного суду по справі №640/33978/21, позивачі звернулись до відповідача із заявами від 05.07.2022 про примусове виконання виконавчих листів.
Розглянув заяву ОСОБА_1 від 05.07.2021, державний виконавець Відділу ПВР ДДВС Мін'юст Яковенко В.А. виніс 19.07.2022 повідомлення про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання, обгрунтовуючи не зазначенням коду за Єдиним державним реєстром юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридичної особи, що унеможливлює ідентифікувати юридичну особу. Також вказано на те, що якщо виконання рішення суду покладено на орган (Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру України ), то у відповідності до частини 2 статті 6 Закону рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
За заявою Хліпальської В.В. від 05.07.2021 головний державний виконавець Відділу ПВР ДДВС Мін'юст Торбинська О.М. 19.07.2022 винесла постанову аналогічного змісту.
Позивачі вважаючи вказані постанови протиправними звернулись зі скаргами на дії державних виконавців від 03.08.2022 до начальника Відділу ПВР ДДВС Мін'юст, що передбачено частиною 3 статті 74 Закону України № 1404-УІІІ «Про виконавче провадження».
25 серпня 2022 року позивачі отримали ідентичні за змістом листи Відділу ПВР ДДВС Мінюст від 18.08.2022 № 69761/87464-31-22/20.1 на ім'я ОСОБА_1 , № 70091/87478-31-22/20.1 на ім'я ОСОБА_2 .
В обох вказаних вище листах відповідач зазначив, що «... скарга від 03.08.2022 подана без дотримання вимог частини четвертої статті 74 Закону, у зв'язку з чим її розглянуто у відності до вимог Закону України «Про звернення громадян.»»
Щодо виконавчих листів № 826/3985/17 від 24.06.2020 позивачі зазначили наступне.
26 липня 2022 року Окружний адміністративний суд міста Києва видав позивачам виконавчі листи № 826/3985/17 на підставі ухвали цього суду від 08.06.2020 щоджо стягнення штрафу на виконуючого обов'язки керівника Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру України - Завадського Сергія Олександровича у розміпі 129480,00 грн, за наслідками розгляду звіту про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2018 року у справі № 826/3985/17. Половину штрафу у розмірі 64740,00 грн суд ухвалмв стягнути на користь позивачів.
05 серпня 2022 року позивачі подали заяви про примусове виконання зазначених виконавчих листів на адресу Відділу ПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції.
24 серпня 2022 року позивачі отримали ідентичні за змістом повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 12.08.2022.
Державний виконавець обгрунтував невідповідність виконавчих листів № 826/3985/17 від 26.07.2022 вимогам статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", а саме в пред'явленому на виконання виконавчому документів боржником зазначено. посадову особу юриличної лслюи, а саме керівника Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру України - Завадського Сергія Олександровича, однак відсутня дата народження, реєстраційний номер облікової картки платників податків. Відсутність необхідної інформації унеможливлює виконання даного рішення суду в примусовому поряку та застосування до боржника заходів примусового характеру.
Позивачі не погоджуються з даними повідомленнями та вважає їх такими, що порушують їх права
Відповідач подав відзив на позов, яким не погодився з доводами позивачів та просив відмовити у задоволенні позову.
В обгрунтування своїх доводів відповідач зазначив, що скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 03.08.2022, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 08.08.2022 за №87478-31-22 та за № 87478-31-22, за результатом розгляду яких повідомлено, що скарги від 03.08.2022 подано без дотримання вимог частини четвертої статті 74 Закону, у зв'язку з чим їх розглянуто у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян».
Також відповідач зазначив, що 19.09.2025 винесені постави про відкриття виконавчих проваджень № 69876618 та № 69876594 з виконання виконавчого листа № 826/3985/17, виданих Окружним адміністративним судом м. Києва про стягнення на користь позивачів частини штрафу.
Позивачами подано відповідь на відзив, яким наполягають на задоволені позову.
09 листопада 2022 року позивачі подали суду заяву, якою просили задовольнити позовні вимоги, виключивши позовну вимогу про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяви позивачів про примусове виконання рішення за виконавчими листами № 826/3985/17 від 26.07.2022 та ухвалити рішення щолдо відкриття виконавчих проваджень із врахуванням висновків суду.
У судове засідання позивачі не прибули, подали клопотання про розгляд справи зп їх відсутністю.
Представник відповідача під час судового засідання підтримав доводи, викладені у відзиву на позов та зазначив, що на теперішній час примусове виконання виконавчого листа № 826/3985/17, виданих Окружним адміністративним судом м. Києва про стягнення на користь позивачів частини штрафу за виконавчими провадженнями № 69876618 та № 69876594 закінчені.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2022 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.
Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ (далі Закон № 3863-ІХ) пункт 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (Відомості Верховної Ради України, 2023 р., № 29, ст. 111) викладено в новій редакції.
Так, приписами пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" установлено, що інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ", але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На виконання вимог Закону № 3863-ІХ наказом ДСА України від 16.09.2024 № 399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі Порядок № 399).
Пунктом 22 Порядку № 399 встановлено, що на підставі отриманих примірників протоколу та переліку судових справ відповідальною особою протягом семи робочих днів після завершення автоматизованого розподілу судових справ передаються судові справи до судів, визначених за результатами автоматизованого розподілу.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року зазначену справу прийнято до провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні.
Дослідив матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.
24 червня 2020 року Окружним адміністративним судом міста Києва видано ОСОБА_1 та Хліпальській В.В. видано виконавчі листи по справі № 826/3985/17 щодо стягнення половини штрафу з керівника Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру ОСОБА_4 у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для дієздатних осіб, а саме 21020,00 грн. (по 10510,00 грн. кожному).
05 липня 2022 року Хліпальским Ю.З та Хліпальською В.В. подані заяви про примусове виконання виконавчих листів по справі № 826/3985/17 щодо стягнення половини штрафу з керівника Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру ОСОБА_4 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (а.с.43-56).
19 липня 2022 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено повідомлення про повернення виконавчого документу ОСОБА_1 без прийняття до виконання, обгрунтовуючи не зазначенням коду за Єдиним державним реєстром юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридичної особи, що унеможливлює ідентифікувати юридичну особу. Також вказано на те, що якщо виконання рішення суду покладено на орган (Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру України), то у відповідності до частини 2 статті 6 Закону рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (а.с. 57-59).
19 липня 2022 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено повідомлення про повернення виконавчого документу ОСОБА_2 без прийняття до виконання, обгрунтовуючи не зазначенням коду за Єдиним державним реєстром юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридичної особи, що унеможливлює ідентифікувати юридичну особу. Також вказано на те, що якщо виконання рішення суду покладено на орган (Д640/12146/22 ), то у відповідності до частини 2 статті 6 Закону рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (а.с. 60-62).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подані скарги від 03.08.2022 щодо незаконного винесення державним виконавцем повідомлення про повернення викрнавчого листа без прийняття до виконання (а.с.63-80).
Відповідач за підписом В.о. начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повідомив позивачів про те, що їх скарги не відповідают вимогам ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з чим їх розглянуто у відповідності до вимог Закону України "Про звернення громадян" (а.с. 82-83)
05 серпня 2022 року позивачі звернулися із заявами про примусове виконання виконавчих листів № 826/3958/17 щодо накладення на виконуючого обов'язки голови Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру України - ОСОБА_5 штраф у розмірі 129480,00 грн., половину штрафу на користь позивачів (а.с.88-99)
12 серпня 2022 року Головним державним виконавцем Відділу ПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції винесені повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання позивачам (а.с. 100-105).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги позивача та доводи відповідача, суд керується таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В силу частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 Закону, здійснюють державні виконавці та приватні виконавці (крім рішень, передбачених частиною другою статті 5 Закону) (далі - виконавці) (пункт 2 Інструкції).
Згідно з пунктом 3 Інструкції органами державної виконавчої служби є:
Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;
відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;
управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві);
відділи примусового виконання рішень в районах міста Києва управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві;
управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень);
відділи примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень;
районні, районні в містах, міські, міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - відділи державної виконавчої служби).
Відповідно до пункту 4 Інструкції відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими:
боржниками є Апарат Верховної Ради України, Офіс Президента України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Офіс Генерального прокурора, обласні прокуратури, Національне антикорупційне бюро України, Вища рада правосуддя, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи, а також розташовані у місті Києві територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи.
Відділу примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими:
боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, окружні прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи.
Рішення, що підлягають примусовому виконанню, виконавчі документи визначені статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно з пунктом 1 частини першої Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
За змістом статті 4 вказаного Закону у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Чпстиною 4 статті 4 Хакону України "Про виконавче провадження" визначено підстави, за яких виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання:
- рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
- пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
- боржника визнано банкрутом;
- Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
- юридичну особу - боржника припинено;
- виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
- виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
- стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;
- виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
- виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;
- Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку;
- відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.
Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Статтею 74 Закону України "Про виконаче провадження" визначено порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби.
Так, частиною 1 зазначеної статті визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Частиною 3 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено альтернптивний спосіб оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби.
Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
Частиною 4 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" визначені вимоги до скарги.
Скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити:
1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається;
2) повне найменування (прізвище, ім'я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім'я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником;
3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина);
4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону;
5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.
Судом встановлено, що скарги позивачів від 03.08.2022 на ім'я начальника Департамента державної виконавчої служби відповідають вимогам ч. 4 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" та відповідно до вимог ч. 3 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" підлягає розгляду начальником та прийняттям відповідного рішення.
З огляду на наведене суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дії Департаменту державної виконавчої служби Відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України щодо не розгляду скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 03.08.2022 відповідно до вимог ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" та прийняття відповідного рішення.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії Департаменту державної виконавчої служби Відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України щодо:
- винесення повідомлень про повернення виконавчих документів стягувачу без прийняття до виконання від 12.08.2022;
- зобов'язання Департамент державної виконавчої служби Відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України:
повторно розглянути скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 03 серпня 2022 року щодо незаконності винесення державними виконавцями повідомлень про повернення виконавчих документів (виконавчих листів № 826/3985/17 від 24.06.2020) стягувачам та винести обгрунтовану постанову по цим скаргам із врахуванням висновків суду;
повторно розглянути заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про примусове виконання рішення за виконавчими листами № 826/3985/17 від 24.06.2020 та ухвалити рішення про відкриття виконавчиї проваджень із врахуванням висновків суду;
суд зазначає наступне.
Оглядом повідомлень про повернення виконавчих документів стягувачам без прийняття до виконання від 12.08.2022, суд встановив, що підставою повернення виконавчих документів є невіжповідність даних документів вимогам п.п. 6, 9 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження". Тобто, на думку відповідача, подані позивачами виконавчі листи не відповідають вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.
Суд зазначає, що подані позивачави виконавчі листи про стягнення на їх користь частини щтрафу у повній мірі відповідає вимогам ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", а оскільки боржником є фіхична особа - посадова особа Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру України, виконання таких виконавчих документів здійснюється саме Департаментом державної виконавчої служби Відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції.
Судом ураховується, що з часу звернення позивачів до суд з даним позовом та прийняття судом відповідного ріщення відбулися обставини, які впливають повний захист прав позивачів.
Так, судом встановлено, що за заявою ОСОБА_6 від 06.09.2022 було відкрито ВП № 69876594 та за заявою ОСОБА_7 від 06.09.2022 відкрито ВП № 69876618, та станом на день розгляду справи завершені у зв'язку з виконанням.
Таким чином, станом на день прийняття судом рішення права позивачів в частині прийняття до виконання виконавчих листів № 826/3985/17 від 24.06.2020 відновлені.
Також судом встановлено, що постановою від 30.09.2022 закінчено виконавче провадження № 69876576 про стягнення половини штрафу у розмірі 64 740,00 грн. на користь ОСОБА_1 у розмірі 32 370,00 грн з в.о. керівника Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру ОСОБА_5 .
Постановою від 30.09.2022 закінчено виконавче провадження № 69876594 про стягнення половини штрафу у розмірі 64 740,00 грн. на користь ОСОБА_2 у розмірі 32 370,00 грн з в.о. керівника Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру Завадського Сергія Олександровича.
Таким чином, станом на день прийняття судом рішення права позивачів в частині прийняття до виконання виконавчих листів № 826/3985/17 від 26.07.2022 відновлені.
З огляду на навдене, суд дійшов висновку відсутності підстав для задоволення зазначених позовних вимог.
Щодо позовних вимог про стягнення з бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України або Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 компенсацію понесених витрат в розмірі, що буде встановлено судом на підставі дослідження доказів, суд зазначає наступне.
Статтею 132 КАС України визначени види судових витрат.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Отже, процесуальним законом не віднесено до судових витрат, які підлягають відщкодуванню, витрати, понесені сторонами в процесі підготовки позовів (друкування, копіювання документів тощо), поштових витрат на пересилання коресспонденції, а тому такі позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України або Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , в рівних частях кожному, компенсацію за моральну шкоду в наступних розмірах, за таких умов:
- в розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб за не надання відповідачем відзиву на позов або у вмпадку. якщо у поданому відзиві відповідач заперечуватиме позову принаймі по одному з наступних підстав: 1) стверджуватиме законність не розгляду скарг ОСОБА_1 і ОСОБА_2 від 03 серпня 2022 року на рішення державниї виконавців; 2) стверджуватиме законність підстав винесення повідомлень про повернення виконавчих документів стягувачу без прийняття до виконання від 19.07.2022 та від 12.08.2022; 3) заперечуватиме тому, що позивачам завдано моральної шкоди або, що вони таку повинні додатково доводити;
- в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб за умови визнання порушень прав позивачів
суд ураховує наступне.
Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За змістом статті 1174 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби, його посадовими або службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про виконавче провадження».
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час виконавчого провадження, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази.
Згідно із статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Вказана стаття регулює загальні підстави для відшкодування шкоди в межах позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
З наведеного вище випливає, що шкода є неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності. Під шкодою розуміють зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Залежно від об'єкта правопорушення розрізняють майнову або немайнову (моральну) шкоду.
Необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді відшкодування шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Наявність цих умов у межах розгляду справи має довести позивач, який звернувся з позовом про відшкодування шкоди.
Так, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16 листопада 2022 року у справі №910/6355/20, провадження №12-41гс21, з метою єдності судової практики та усунення невірного тлумачення відповідних висновків Верховного Суду зазначила, що законодавство не містить обмежень у засобах доказування обставин, які можуть свідчити про протиправність діянь державного виконавця, зокрема закон не передбачає попереднього ухвалення судового рішення про визнання протиправними відповідних дій, рішень чи бездіяльності державного виконавця при здійснені виконавчого провадження як єдиного допустимого доказу на підтвердження існування підстав для відшкодування завданих такими діяннями збитків.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Звертала увагу, що у пункті 7.10 постанови від 01 вересня 2020 у справі №907/29/19 (провадження №12-17гс20) Велика Палата Верховного Суду вже зазначала, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов'язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв'язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.
Так, під час розгляду справи судовм встановлено, що скарги позивачів від 03.08.2022 безпідставно розглянуті не в порядку, визначеному ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження".
Крім того, судом достомено встановлено, що тільки після кількох наполешливих звернень позивачів із заявами про примусове виконання виконавчих листів по справі №826/3985/17, відповідачем виконано рішення суду щодо стягнення на користь позивачів половини штрафів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року в справі №910/23967/16 (провадження №12-110гс18) вказано, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання.
Тобто кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів.
Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 11 травня 2022 року по справі №201/4534/20, провадження №61-7077св21.
Загальні положення про відшкодування моральної шкоди закріплені в статтях 23,1167 ЦК України.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суди, насамперед першої та апеляційної інстанції, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широкий діапазон розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.
Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17 дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (пункт 49).
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (пункт 52).
Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду.
Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (пункт 56).
Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже, і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.
У практиці Європейського суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (рішення у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, заява №29979, пункти 86, 89, рішення у справі «Антоненков та інші проти України» від 22 листопада 2005 року, заява №14183/02, пункт 71).
Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.
Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
Водночас необхідно виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (статті 3,19 Конституції України).
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до частини першої якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом (частина другастатті 1167 ЦК України).
За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у пункті 32 постанови від 03 вересня 2019 року у справі №916/1423/17 (провадження №12-208гс18), застосовуючи положення статей 1173,1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Протиправність (неправомірність) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця може доводитись з посиланням, зокрема, на судове рішення, яке набрало законної сили, рішення вищих посадових осіб державної виконавчої служби, а також інші докази.
Подібні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №242/4741/16-ц (провадження №14-515цс19, пункт 26).
Таким чином, зважаючи на те, що під час розгляду справи судом встановлено, що органом державної виконавчої служби безпідставно не розглянуті скарги позивачів від 03.08.2022 відповідно до вимог ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", є підстави для стягненняна користь позивачів моральної шкоди, яку суд з урахуванням обставин справи, принципів розумності та справедливості, з метою уникнення збагачення позивачів за рахунок державного органу, оцінює у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" - 3028,00 грн.
Щодо стягнення моральної щкоди за умови заперечень відповідача по справі, суд зазначає наступне.
Статтею 9 КАС України закріплений один з основних принципів судочинства - змагальність сторін, яка полягає у свободі в наданні учасниками справи суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Подані відповідачем заперечення проти доводів позивачів є саме дотриманням вказаного принципу та не можуть створювати умови для відшкодування моральної шкоди.
З огляду на встановлені судом обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку часткового задовлення позовую
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Департаменту державної виконавчої служби Відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Департаменту державної виконавчої служби Відділу примусового виконання рішень Міністерства юстиції України щодо не розгляду скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 03.08.2022 відповідно до вимог ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" та прийняття відповідного рішення.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 клпійок) за рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 клпійок) за рахунок відшкодування моральної шкоди.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 19 травня 2025 року.
Суддя О.В. Ірметова