19 травня 2025 року м. Кропивницький Справа № 640/12662/19
провадження № 2-іс/340/170/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності III групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві»;
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України, у частині невіднесення військової служби ОСОБА_1 за кордоном у колишній Демократичній Республіці Афганістан, де велись бойові дії, у період з 20 квітня 1984 року по 24 жовтня 1985 року до військової служби за призовом на особливий період;
- скасувати рішення Міністерства оборони України від 17 грудня 2018 року у формі затвердження Міністром оборони 17.12.18 протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 14.12.18 №127 у частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності III групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням III групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби військової служби за призовом на особливий період відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2017 року/
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Д.А. Костенко) від 19.07.2019 відкрито провадження в адміністративній справі (а.с.1).
Законом України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідований, утворений Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
На виконання вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX та Порядку №399 на підставі акту приймання-передачі судових справ, не розглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва від 05.03.2025, до Кіровоградського окружного адміністративного суду передано адміністративну справу №640/23199/19.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2025 адміністративна справа №640/23199/19 передана судді Т.М. Кармазиній. (а.с.51)
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 адміністративну справу №640/23199/19 прийнято до провадження, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.52-53)
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності. Вказує, що 21.04.2017 йому вперше встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок поранення та захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, а тому у нього виникло право на отримання одноразової грошової допомоги згідно зі статтею 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013, а отже, на його думку, відмова відповідача у призначенні одноразової грошової допомоги є протиправною.
Відповідачем у встановлений строк надано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки інвалідність позивачу встановлена понад 3-місячний строк після звільнення зі строкової військової служби (а.с.38-41).
Третьою особою надані письмові пояснення, в яких просив відмовити у задоволенні позову та зазначили, що у 2018 році позивач звернувся із заявою та повним пакетом документів визначених п.11 Порядку №975 стосовно призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги. Після опрацювання поданого позивачем пакету документів, ІНФОРМАЦІЯ_2 направив документи до Департаменту фінансів Міністерства оборони України. Отже, вважає, що третьою особою виконано вимоги законодавства щодо оформлення та направлення пакету документів позивача щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги. Крім того, повідомив, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану, 11.03.2022 року було знищено справи з документами на виплату одноразової грошової допомоги. (а.с.58-61).
Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 30.10.1983 по 24.10.1985. (а.с.29) Під час проходження служби приймав участь у бойових діях в Демократичній Республіці Афганістан у період з 20.04.1984 по 24.10.1985 та має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 , військовим квитком НОМЕР_2 , довідкою ІНФОРМАЦІЯ_3 №13 від 13.01.2017. (а.с.24, 29зв., 30)
У витязі з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол №409 від 06.02.2017) зазначено, що вибухова травма, осколкові поранення голови, сержанта у відставці ОСОБА_1 , захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.28).
З 21.04.2017 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку з захворюванням пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, про що свідчить виписка з акту огляду МСЕК до довідки серії 12 ААА №744850. (а.с.27)
Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом №127 від 14.12.2018, позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність йому встановлена понад тримісячний термін після звільнення зі строкової військової служби (а.с.26).
Листом ІНФОРМАЦІЯ_4 від 08.01.2019 № 12/36 ОСОБА_1 повідомлено про прийняте відповідачем рішення. (а.с.25)
Позивач, вважаючи відмову відповідача щодо призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги протиправною, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.
Статтею 6 КАС України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Вказана норма кореспондується з положеннями Конституції України, зокрема ст.3 визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 17 Конституції України передбачено забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється у відповідності до положень Закону України від 25.03.1992 "Про військовий обов'язок і військову службу".
У відповідності до положень ст.41 вказаного Закону виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 3 Закону №2011-ХІІ дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.
Частиною першою статті 16 Закону №2011-ХІІ встановлено, що Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Отже, одноразова грошова допомога є гарантованою державою виплатою лише тим особам, які за цим Законом мають право на її отримання.
Згідно із п.6 ч.2 ст.16 Закону №2011-ХІІ у редакції після 01.01.2017 року, встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.
Отже, цією нормою встановлено особливий порядок правового регулювання виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям строкової військової служби, військовозобов'язаним або резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, тобто є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги таким особам, зокрема:
- особливі суб'єкти отримання допомоги - військовослужбовцям строкової військової служби, військовозобов'язаним або резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві;
- визначений час настання інвалідності - при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;
- відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві.
Згідно із частиною 6 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" існують такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Відповідно до ч.3 ст.16 Закону №2011-ХІІ військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Військовозобов'язані та резервісти вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, служби у військовому резерві, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу", указами Президента України.
Отже, строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.
Так, Верховний Суд у постанові від 26.06.2018 у справі №750/5074/17 зауважив, що частина шоста статті 16 Закону №2232-XII від 25.03.1992 №2232-XII є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема:
особливі суб'єкти отримання допомоги - військовослужбовці строкової військової служби;
визначений час настання інвалідності - період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби;
відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14.07.2021 у справі №640/23667/19, від 13.01.2022 у справі №813/2430/18 та від 22.06.2023 у справі №П/320/1189/20.
Отже, для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби.
Частина 9 статті 16-3 Закону “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі-військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначає "Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 (далі - Порядок № 975, в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно із п.3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності з 21.04.2017, а з військової служби позивача звільнено 24.10.1985, тобто з моменту звільнення з військової служби до моменту встановлення інвалідності пройшло більше, ніж три місяці.
Таким чином, пунктом 6 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ в редакції, яка діяла на час настання інвалідності позивача, для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби.
У разі встановлення інвалідності після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, стаття 16 Закону №2011-ХІІ не передбачає можливості отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби.
Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов'язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права, та, відповідно, не призводить до ситуації, за якої особа, якій встановлена інвалідність, у подальшому внаслідок внесення змін до законодавства не втратить таке право взагалі або їй буде зменшено розмір відповідної допомоги.
Оскільки, позивачу вперше встановлена інвалідність 21.04.2017, більше ніж через 31 рік після звільнення зі строкової військової служби, право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону №2011-ХІІ у позивача відсутнє.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.11.2018 у справі №750/5074/17 та у справі №820/1835/18, від 07.02.2019 у справі №127/12061/17, від 12.02.2019 у справі №816/1458/18, від 15.04.2019 у справі №2540/2558/18, від 20.05.2019 у справі №0640/3998/18 та від 25.04.2019 у справі №806/2508/18, від 04.05.2023 у справі №640/11033/19, від 27.07.2022 у справі №840/2873/18, від 27.07.2022 у справі №940/1748/18.
Верховний Суд у постанові від 23.01.2025 у справі №380/14731/23 вказав, що до моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII від 06.12.2016 право на одноразову грошову допомогу мали всі військовослужбовці, незалежно від виду проходження військової служби.
Проте з 01.01.2017, після набрання чинності Закону №1774-VIII, пунктом 6 частини другої статті 16 Закону №2011-XII для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який у разі настання інвалідності виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби
У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону №2011-XII після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що ІІІ група інвалідності встановлена позивачу з 21.04.2017, в період, коли законодавством не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби, у зв'язку з чим, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним рішення відповідача щодо відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, оформленого протоколом комісії №127 від 14.12.2018 та визнання дій відповідача щодо непризначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності IIІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Також не підлягає задоволенню позовна вимога про зобов'язання відповідача призначити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму.
Щодо вимог про визнання протиправними дій Міністерства оборони України у частині невіднесення військової служби позивача за кордоном у Афганістані (колишній Демократичній Республіки Афганістан), де велись бойові дії у період з 20.04.1984 по 24.10.1985, до військової служби за призовом на особливий період, суд зазначає.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно до ч.7 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» строкову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.
Пунктом 2 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» від 27.03.2014 №1169-VІІ у ст.2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ частину 4 доповнено абзацом: «військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період».
Таким чином, лише у 2014 році Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» доповнений поняттям «військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період».
Відтак суд погоджується з твердженнями відповідача, що проходити військову службу за призовом на особливий період, позивач у період з 20.04.1984 по 24.10.1985 не міг.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Судові витрати сторонами не понесені.
Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 242-246, 255, 287, 293, 295-297 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, ЄДРПОУ 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ), про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА
Виготовлено з АСДС:
Рішення суду не набрало законної сили 22.05.2025
Помічник судді М.О.ГОСПОДАРІКОВ
22.05.2025