22 травня 2025 року справа №320/21400/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України (далі по тексту також відповідач, ЦВЛК), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення повторного огляду на предмет визначення стану здоров'я позивача як особи, яка отримала захворювання під час виконання обов'язків військової служби під час захисту Батьківщини при проходженні військової служби по мобілізації у період з 03.05.2022 по 30.11.2022;
- зобов'язати відповідача повторно провести огляд позивача згідно законодавства України як особи, яка отримала захворювання під час виконання обов'язків військової служби під час захисту Батьківщини при проходженні військової служби по мобілізації у період з 03.05.2022 по 30.11.2022.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що у період з 1985 по 1989 роки він був курсантом та проходив військову службу, під час проходження якої отримав травму правого колінного суглобу з подальшими операційними втручаннями у 1997, 2002 та 2016 роках, після проведення яких болі у колінному суглобі позивача не турбували.
У травні 2022 року позивач був мобілізований на військову службу, після чого стан його здоров'я почав погіршуватися через підвищені фізичні навантаження, що мало наслідком направлення його на ВЛК. Після проходження ВЛК відповідачем визнано позивача непридатним до військової служби. Проте у рішенні (постанові) від 28.09.2022 зазначено, що наявні хвороби, які були виявлені під час проходження ВЛК, не пов'язані із несенням служби в лавах Збройних Сил України.
Позивач не погоджується з даним твердженням щодо не пов'язаності хвороб із проходженням військової служби, стверджуючи про прямий зв'язок погіршення його стану здоров'я із проходженням військової служби у період з 03.05.2022 по 30.11.2022. позивач пояснив, що патологія правого колінного суглобу має багаторічний характер, що також підтверджується висновком експертного дослідження, а виконання ним службових обов'язків могло призвести до загострення перебігу захворювання, а саме: прискорення виникнення змін, які відповідають саме IV ступеню деформуючого артрозу (гонартрозу).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Позивачем на виконання вимог ухвали суду від 23.10.2023 подано письмові пояснення, в яких зазначено про відсутність у нього документального підтвердження отримання травми у 1987 році та обставин її отримання, травми, отриманої у 1997 року, а також оперативних втручань у 1987, 1997, 2002 та 2016 роках.
Позивач зазначив, що з наданих ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідей вбачається, що при призові його на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 військово-лікарську комісію не проходив, що, на його думку, свідчить про призов його на військову службу як здорової людини та отримання ним у період проходження військової служби загострення перебігу хвороби, що призвело до непридатності до військової служби внаслідок проходження такої і виконання посадових обов'язків під час проходження військової служби.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що листом від 17.05.2023 позивача було повідомлено, що захворювання серцево-судинної системи, судин головного мозку, органів рухового апарату, шлунково-кишкового тракту, органів зору та щитоподібної залози не пов'язані з проходженням військової служби, а постанова гарнізонної ВЛК Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» про причинний зв'язок захворювань оформлена свідоцтвом про хворобу від 26.09.2022 №6404 прийнята обґрунтовано і перегляду не підлягає.
Відповідач наголосив на тому, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження доводів щодо отримання у 1987 році під час проходження служби курсантом травми колінного суглобу та перелому кісточок правої гомілки у 1997 році та не заперечення ним багаторічного характеру означених патологій, зазначаючи про загострення захворювання у період проходження військової служби у 2022 році.
Відповідач заперечує проти прийняття в якості доказу двох сторінок (24 та 25), які, на його думку, не є доказом виконання позивачем під час проходження військової служби великих навантажень. Також відповідач зазначив про недопустимість в якості доказу висновку експертного дослідження №034-1-2023 Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи з огляду на відсутність в останнього повноважень на її проведення у межах спірних відносин.
Відповідач наголосив на тому, що згідно з усталеною судовою практикою саме ВЛК надано виключне право встановлення причинного зв'язку захворювань, травм, поранень, контузій, каліцтв, у тому числі тих, що призвели до смерті, у військовослужбовців та вибір формулювань, в яких приймаються постанови ВЛК, а суди вправі перевіряти законність постанови ВЛК лише в межах дотримання процедури її прийняття.
Також відповідач наголосив на правомірності прийнятого рішення з огляду на відсутність документів, які підтверджують, що військова служба вплинула на наявне захворювання позивача.
Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта громадянина України.
Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.05.2022 №58 позивач, призваний на військову службу по мобілізації відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 до військової частини НОМЕР_1 , приступив до виконання обов'язків за посадою.
Відповідно до постанови ВЛК від 28.09.2022 №2398 позивача визнано непридатним до військової служби, служби за військовою спеціальністю, а також встановлено, що захворювання не пов'язані з проходженням військової служби.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 13.10.2022 №233 позивача з 13.10.2022 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв'язку з вибуттям у розпорядження командира ВЧ НОМЕР_2 відповідно до наказу від 30.09.2022 №123.
Наказом ВЧ НОМЕР_2 від 15.11.2022 №146 позивач звільнений з військової служби відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я).
За результатами розгляду ЦВЛК звернення позивача щодо незгоди з постановою гарнізонної ВЛК Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» згідно свідоцтва про хворобу від 26.09.2022 №6404 листом від 17.05.2023 №598/4145 повідомлено, що за встановленими діагнозами постанову гарнізонної ВЛК НВМКЦ «ГВКГ» згідно свідоцтва від 26.09.2022 №6404 встановлено вірно. Захворювання серцево-судинної системи, судин головного мозку, органів рухового апарату, шлунково-кишкового тракту, органів зору та щитоподібної залози не пов'язані з проходженням військової служби.
Згідно з висновком експертного дослідження Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 30.09.2023 №034-1-2023 травма колінного суглобу отримана у 1987 році під час гри у футбол та має багаторічний характер, вказані захворювання мають хронічний довготривалий (протягом років) характер та не могли виникнути після призову на військову службу 03.05.2023.
Зазначено, що позивачем не надано медичних документів, які дозволяють віднести або підтвердити початок розвитку захворювань на період проходження військової служби в Збройних Силах України та участі у бойових діях, тому підстав для її перегляду немає.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не проведення повторного огляду на предмет визначення стану здоров'я позивача як особи, яка отримала захворювання під час виконання обов'язків військової служби під час захисту Батьківщини при проходженні військової служби по мобілізації у період з 03.05.2022 по 30.11.2022, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі по тексту також - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з частинами другою, третьою статті 1 Закону №2232-XII військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону №2232-XII).
Відповідно до частини сьомої статті 1 Закону №2232-XII виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
З наведених правових норм вбачається, що військова служба передбачає професійну діяльність саме придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України.
Відповідно до статті 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 № 2801-XII військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини десятої статті 2 Закону №2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі по тексту також - Положення №402).
Згідно із пунктами 1.1, 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);
визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;
установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення № 402 визначено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.
Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров'я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та лікувальних закладах.
Згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.
Відповідно до підпунктів 2.3.3, 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розроблення та участь у розробленні проектів нормативно-правових актів, посібників, методичних рекомендацій з питань військово-лікарської експертизи; розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства оборони України та МОЗ України медичних показань для військово-професійного призначення призовників до видів Збройних Сил України, родів військ та за військовими спеціальностями; розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства оборони України науково обґрунтованих вимог до стану здоров'я військовослужбовців з метою максимального збереження їх на військовій службі, запобігання необґрунтованого їх звільнення із Збройних Сил України за станом здоров'я; перевірка якості лікувально-профілактичної роботи у цілях військово-лікарської експертизи серед військовослужбовців у військових частинах і лікувальних закладах Міністерства оборони України; контроль за лікувально-оздоровчою роботою серед допризовників, організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних та резервістів (кандидатів у резервісти); розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; аналіз та узагальнення результатів і досвіду роботи підпорядкованих ВЛК; проведення спільно з головними (провідними) медичними спеціалістами та іншими лікарями-спеціалістами аналізу й оцінки результатів медичного огляду військовослужбовців та інших контингентів, розробка пропозицій для покращення військово-лікарської експертизи; організація та керівництво науковою роботою з питань військово-лікарської експертизи у підпорядкованих ВЛК; підготовка та вдосконалення кадрів для ВЛК; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України; проведення спільно з МОЗ України аналізу та узагальнення результатів лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників і призовників, медичного огляду призовників та розроблення пропозицій щодо покращення цієї роботи.
ЦВЛК, зокрема має право: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у військових, цивільних лікувальних закладах, військових частинах; перевіряти організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у військових, цивільних лікувальних закладах, медичних підрозділах військових частин та ВВНЗ у цілях військово-лікарської експертизи.
Відповідно до пункту 6.9 глави 6 розділу ІІ Положення №402 при медичному огляді військовослужбовців метод індивідуальної оцінки придатності їх до військової служби повинен застосовуватись у кожному випадку. ВЛК враховує їх вік, освіту, військовий фах, підготовку, досвід, фактичну працездатність, спрямованість до подальшого проходження військової служби, думку командування і начальника медичної служби військової частини, викладені у службовій та медичній характеристиках, та можливість подальшого проходження військовослужбовцем військової служби на посаді, яка найбільше відповідає стану його здоров'я.
За приписами пунктів 20.1, 20.2, 20.7 глави 20 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов'язані дотримуватися вимог Положення.
Голова або члени ВЛК відповідають за прийняте рішення та видачу документів про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв).
Постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, контролюються, а за необхідності переглядаються відповідною штатною ВЛК.
Постанови, які приймає ВЛК із встановлення причинного зв'язку захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) наведені у главі 21 розділу II цього Положення.
Згідно з пунктами 21.1 - 21.4 глави 21 розілу ІІ Положення №402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.
Причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов'язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.
Причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19.
У випадку відсутності підстав для зміни або визначення причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв) у формулюваннях, передбачених пунктами 21.5, 21.6 цієї глави, протокол не складається, а заявнику надається письмове роз'яснення.
При медичному огляді військовослужбовців, призваних на збори військовозобов'язаних, резервістів під час навчальних зборів, кандидатів на навчання у ВВНЗ, направлених військовими комісаріатами, коли їм встановлено діагноз і постанова оформлюється свідоцтвом про хворобу або довідкою, ВЛК встановлюється причинний зв'язок захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми).
У даній справі позивач вважає протиправною бездіяльність ЦВЛК, яка полягає у не проведенні повторного огляду на предмет визначення стану здоров'я позивача як особи, яка отримала захворювання під час виконання обов'язків військової служби під час захисту Батьківщини при проходженні військової служби по мобілізації у період з 03.05.2022 по 30.11.2022.
За приписами підпунктів «ґ», «д», «е» пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:
ґ) «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини», якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього, у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.
Постанова в такому формулюванні приймається щодо військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, зазначених у підпункті «а» цього пункту.
Зазначена постанова приймається також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з діючої армії або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання на період перебування в діючій армії.
д) «Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби» - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.
У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні.
е) «Захворювання, НІ, не пов'язане з проходженням військової служби» - якщо воно виникло в того, хто пройшов медичний огляд, до призову на військову службу, прийняття на військову службу за контрактом (у тому числі і захворювання, не діагностовані при призові (під час прийому на військову службу), але патогенетично їх розвиток почався до призову (до прийому) на військову службу), і військова служба не вплинула на вже наявне захворювання і придатність до військової служби.
Постанова в такому формулюванні приймається також за наслідками поранень (травм, контузій, каліцтв), якщо вони одержані до призову на військову службу, прийняття на військову службу за контрактом і військова служба не вплинула на вже наявні наслідки поранення (травми, контузії, каліцтва) і придатність до військової служби.
Підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 розділу І Положення №402 встановлено, що на Центральну військово-лікарську комісію покладається перевірка якості лікувально-профілактичної роботи у цілях військово-лікарської експертизи серед військовослужбовців у військових частинах і лікувальних закладах Міністерства оборони України, а також розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.
Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення №402 Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.
Позивач звернувся до ЦВЛК із заявою про оскарження рішення (постанови) ВЛК №2398 від 28.09.2022 в частині захворювання, які пов'язані з проходженням військової служби ОСОБА_1 у період з 03.05.2022 по 30.11.2022 та направленням його на повторний або контрольний медичний огляд ВЛК для визначення захворювання(нь), які пов'язані з проходженням військової служби в означений період, а також рекомендацій під час проведення повторної ВЛК про направлення ОСОБА_1 на обстеження в інтересах медичного огляду до відповідних до діагнозу спеціалізованих закладів охорони здоров'я та після отримання результатів, розгляд питання щодо встановлення захворювання, які пов'язані з проходженням військової служби позивачем у період з 03.05.2022 по 30.11.2022.
За результатами розгляду цієї заяви та наданих копій медичних документів, ЦВЛК у листі від 17.05.2023 року №598/4145 дійшла висновку про правильність висновку ВЛК та зазначила, що підстави для перегляду постанови ВЛК від 26.09.2022 №6404, оскільки захворювання серцево-судинної системи, судин головного мозку, органів рухового апарату, шлунково-кишкового тракту, органів зору та щитоподібної залози не пов'язані з проходженням військової служби.
Згідно з висновком експертного дослідження Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 30.09.2023 №034-1-2023 травма колінного суглобу отримана у 1987 році під час гри у футбол та має багаторічний характер, вказані захворювання мають хронічний довготривалий (протягом років) характер та не могли виникнути після призову на військову службу 03.05.2023.
В означеному листі відповідачем зазначено, що позивачем не надано медичних документів, які дозволяють віднести або підтвердити початок розвитку захворювань на період проходження військової служби в Збройних Силах України та участі у бойових діях, тому підстав для її перегляду немає.
Позивач зазначає, що відповідач протиправно не направив його на проведення повторного огляду на предмет визначення стану здоров'я позивача як особи, яка отримала захворювання під час виконання обов'язків військової служби під час захисту Батьківщини при проходженні військової служби по мобілізації у період з 03.05.2022 по 30.11.2022.
Разом з тим, суд зазначає, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження, як і визначення пов'язаності захворювання з проходженням військової служби є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Таким чином, надання оцінки визначенню пов'язаності захворювання з проходженням військової служби позивача виходить за межі судового розгляду.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.06.2020 по справі № 810/5009/18, від 02.02.2021 у справі №820/5570/18.
Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 року у справі №806/526/16 зазначив, що межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідженні медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.
Крім того, суд зауважує, що з метою повного та всебічного з'ясування обставин справи, ухвалою від 23.10.2023 витребувано від позивача, зокрема документальне підтвердження отримання травми правого колінного суглобу у 1987 році та обставин отримання такої травми; документальне отримання травми у 1997 році; документальне підтвердження проведених операцій у 1987, 1997, 2002 та 2016 роках.
Проте, позивач повідомив про відсутність у нього означених доказів та неможливість надання їх до суду. Наведене, у свою чергу, позбавляє суд можливість перевірити обґрунтованість доводів позивача щодо пов'язаності захворювання з проходженням військової служби.
При цьому позивачем не оскаржується постанова ВЛК чи відмова ЦВЛК, як і відсутні доводи їх невідповідності вимогам, встановленим Положенням №420.
Отже, враховуючи те, що в ході розгляду справи суд не встановив допущених з боку відповідача порушень вимог чинного законодавства, які б стосувались саме процедури проведення медичного огляду та оформлення його результатів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог як таких, що не підтверджені документально та нормативно.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи положення статті 139 КАС України у суду відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.