про накладення штрафу за невиконання судового рішення
22 травня 2025 року справа № 320/2167/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Клименка В.В., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
за участю:
прокурора - Скляр Д.Ю.,
представник позивача (Державного агентства лісових ресурсів України) - не з'явився,
представник позивача (Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства) - не з'явився,
представник відповідача - Вачиля А.І., Білінський О.М.
До Київського окружного адміністративного суду звернувся Заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства із позовом до Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області щодо неналежного розгляду подання Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 22.12.2023 №04-17/1306;
- зобов'язати Дмитрівську сільську раду Бучанського району Київської області розглянути на сесії ради подання Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 22.12.2023 №04-17/1306 та вжити заходів у порядку, визначеному ч.ч. 2, 3, 4 ст. 57-1 Земельного кодексу України, щодо віднесення земельних ділянок орієнтовною площею 1302,0842 га в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області до самозалісених.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 20.03.2025.
06.03.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
11.03.2025 через підсистему "Електронний суд" Києво-Святошинською окружною прокуратурою Київської області подано відповідь на відзив.
14.03.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.
19.03.2025 через підсистему "Електронний суд" представником позивача Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства на виконання вимог ухвали суду від 18.02.2025 подано докази у справі, а саме копію подання Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 22.12.2023 №04-17/1306 в електронній формі. Проте вказаний документ подано не в повному обсязі, завантажено в електронному вигляді лише першу сторінку.
20.03.2025 підготовче судове засідання знято з розгляду у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному. Призначено наступне підготовче судове засідання на 15.04.2025.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 витребувано докази у справі від Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, а саме додаток до подання Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 22.12.2023 №04-17/1306 в електронній формі, та відкладено підготовче судове засідання на 08.05.2025.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 повторно витребувано докази у справі від Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства та відкладено підготовче судове засідання на 22.05.2025. Визнано явку представників позивача у підготовче судове засідання 22.05.2025 обов'язковою.
У судове засідання, призначене на 22.05.2025, з'явився прокурор та представники відповідача. Представники позивачів не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомили.
При цьому від позивача Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства 21.05.2025 через підсистему Електронний суд надійшла заява про проведення засідання у відсутність особи, яка бере участь у справі, підписана Агаповою Мирославою Віталіївною. На підтвердження повноважень вказаної особи додано електронну довіреність, сформовану підсистемою Електронний суд, відповідно до якої Смічик Сергій Петрович на підставі витягу із ЄДР від 24.08.23 уповноважує в порядку передоручення Агапову Мирославу Віталіївну представляти інтереси Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства в судах України.
Частинами першою, третьою статті 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
Відповідно до частин першої та другої статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
Пунктом 1 частини першої статті 59 КАС України встановлено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.
Згідно з частиною другою статті 59 КАС України довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
Частиною четвертою статті 59 КАС України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Частинами шостою, восьмою цієї ж норми визначено, що оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи. У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
Звернення до суду, в тому числі, до Верховного Суду як найвищого суду в системі судоустрою України, що забезпечує сталість та єдність судової практики (статті 17 та 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів") з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема, адвоката, при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, статті 16, 57 КАС України та стаття 10 Закону України "Про судоустрій і статус суддів") передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги.
Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності таких повноважень на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника.
Згідно із частиною першою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Заяву про проведення засідання у відсутність особи, яка бере участь у справі від імені Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства подано через підсистему «Електронний суд» особою, яка зазначена як представник позивача - Агаповою Мирославою Віталіївною. На підтвердження повноважень вказаної особи додано електронну довіреність, сформовану підсистемою Електронний суд, відповідно до якої Смічик Сергій Петрович на підставі витягу із ЄДР від 24.08.23 уповноважує в порядку передоручення Агапову Мирославу Віталіївну представляти інтереси Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства в судах України. Тобто в якості доказу на підтвердження повноважень представника Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства Агапової М.В. на підписання зазначеної заяви в порядку самопредставництва суб'єкта владних повноважень додано:
- Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на Центральне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства (ідентифікаційний код юридичної особи 45121148) із відомостями про керівника юридичної особи - Смічик Сергій Петрович;
- електронна довіреність у порядку передоручення від 24.09.2024, якою Смічик Сергій Петрович уповноважив в порядку передоручення Агапову Мирославу Віталіївну представляти інтереси ентрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства в судах України.
Пунктом 11 розділу XV “Перехідні положення» Конституції України врегульовані саме питання представництва. Про “самопредставництво» в Конституції України не йдеться, воно передбачено лише відповідними положеннями процесуальних кодексів.
За загальним правилом, підтримуваним у теорії права, самопредставництво юридичної особи це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення. Принаймні, таке розуміння цих правовідносин закладене у частині 10 статті 39 Закону України “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 6 лютого 2018 року № 2275-VIII. Таке ж визначення означеного поняття було відображено у попередній редакції статті 55 КАС України.
Разом з тим, змінами, внесеними до КАС України Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення» від 18 грудня 2019 року № 390-IX розширено випадки самопредставництва юридичної особи, суб'єкта владних повноважень і визначено, що “юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені» та визначено вичерпний перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: “відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту)» (ч. 3 ст. 55 КАС України у чинній редакції). Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (частина 4 цієї статті).
З аналізу змісту цієї норми закону вбачається, що допуск особи до участі у справі та визнання належно вчиненими будь-яких інших з переліку передбачених статтею 44 КАС України процесуальних прав можливий за умови сукупної наявності обох цих умов.
Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).
Такими доказами можуть бути Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на Центральне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства (ідентифікаційний код юридичної особи 45121148) із внесенням Агапової Мирослави Віталіївни як представника Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства ; копію наказу про прийняття на роботу Агапової М.В.. та посадову інструкцію та/або Положення про відділ/управління, в якому працює вказана особа (копії, засвідчені належним чином).
Відповідно до частини першої та абзацу першого і другого частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила.
Згідно з частиною першою статті 237 ЦКУ представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Відповідно до статті 244 ЦКУ довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
У тексті довіреності мають бути зазначені місце і дата її складання (підписання), прізвища, імена, по батькові (повне найменування юридичної особи), місце проживання (місцезнаходження юридичної особи) представника і особи, яку представляють, а в необхідних випадках і посаду, яку вони займають.
Суд зазначає, що долучений до позовної заяви електронний документ із назвою "ДОВІРЕНІСТЬ у порядку передоручення" не є належним доказом підтвердження повноважень Агапової М.В., оскільки не містить необхідних реквізитів.
Таким чином, позивачем не надано доказів належного уповноваження Агапової М.В. на вчинення будь-яких процесуальних дій від імені позивача у розумінні статті 59 КАС України.
Суд зазначає, що ухвалою суду від 15.04.2025 було витребувано докази від позивача - Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, а саме додаток до подання Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 22.12.2023 №04-17/1306 в електронній формі. Ухвалою від 08.05.2025 було повторно витребувано вказані докази від позивача - Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства.
Станом на 22.05.2025 Центральне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства вимоги ухвал суду від 15.04.2025 та від 08.05.2025 не виконало, витребувані докази суду не надало, про причини їх ненадання суду не повідомило. Явку свого представника у судове засідання не забезпечило, клопотань про призначення судового засідання в режимі ВКЗ не подавало.
Ухвала суду від 15.04.2025 про витребування доказів отримана, зокрема, Центральним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства в електронному кабінеті 16.04.2025.
Ухвала суду від 08.05.2025 про повторне витребування доказів отримана відповідачем в електронному кабінеті 08.05.2025.
Отже Центральне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства мало достатньо часу для її виконання або повідомлення суду причин неможливості виконати таку ухвалу у відповідній частині вимог суду, однак відповідних дій станом на 22.05.2025 не вчинило.
Враховуючи викладене, суд вважає необхідним відреагувати на ігнорування Центральним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства вимог суду, яке полягає у ненаданні витребуваних ухвалами від 15.04.2025 та від 08.05.2025 у справі доказів, необхідних для розгляду справи.
Відповідно до частини третьої статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Статтею 129 Конституції України обов'язковість рішень суду (до яких належать і ухвали) визначена як одна з основних засад судочинства.
Відповідно до статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Згідно з частинами другою та третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини першої-третьої статті 144 Кодексу адміністративного судочинства України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення.
Про застосування заходів процесуального примусу суд постановляє ухвалу.
Відповідно до частин першої-третьої статті 145 Кодексу адміністративного судочинства України заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф.
До однієї особи не може бути застосовано кілька заходів процесуального примусу за одне й те саме порушення.
Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:
1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;
2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;
3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб'єктом владних повноважень;
4) використання під час процедури врегулювання спору за участю судді портативних, аудіотехнічних пристроїв, а також здійснення фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису.
Частиною другою цієї норми визначено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:
1) повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків;
2) неодноразового зловживання процесуальними правами;
3) повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення;
4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2025 рік" установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 3028 гривень.
Отже, враховуючи ненадання позивачем Центральним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства витребуваних судом ухвалами суду від 15.04.2025 та від 08.05.2025 доказів, необхідних для розгляду справи; незабезпечення явки у судове засідання свого представника, незважаючи на те, що така явка була визнана судом обов'язковою, суд вважає за необхідне накласти штраф на Центральне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства у розмірі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00 грн за неповідомлення суду про неможливість подати витребовувані докази або неподання таких доказів без поважних причин.
Відповідно до частини п'ятої статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.
Частиною шостою цієї ж статті визначено, що суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, щодо якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом (п.2).
Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) стягувачем є Державна судова адміністрація України.
Відтак, ухвала суду про стягнення з Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства штрафу в дохід Державного бюджету України є виконавчим документом, оригінал даної ухвали підлягає направленню до Державної судової адміністрації України для здійснення примусового виконання.
Також суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що застосування штрафу не звільняє його від виконання обов'язків, встановлених цим Кодексом, щодо надання витребуваних доказів.
У судовому засіданні 22.05.2025 проголошено вступну та резолютивну частину ухвали. Повний текст ухвали виготовлено 22.05.2025.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 80, 149, 241, 243, 248 КАС України, суд
1. Застосувати до позивача - Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства захід процесуального примусу шляхом накладення штрафу в порядку частини першої статті 149 КАС України.
2. Стягнути в дохід Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства штраф у розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.) на рахунок Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795).
3. Строк пред'явлення даної ухвали суду до виконання - протягом трьох місяців з наступного дня після набрання ухвалою законної сили.
4. Стягувачем (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом) є Державна судова адміністрація України (ідентифікаційний код 26255795, місцезнаходження: 01601, м.Київ, вул.Липська, 18/5).
5. Боржником (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом) є Центральне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства (ідентифікаційний код 45121148, місцезнаходження: 10029, м. Житомир, вул. Степана Бандери, 8).
6. Попередити Центральне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, що відповідно до частини шостої статті 149 КАС України суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, щодо якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов'язків.
Попередити Центральне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, що відповідно до ч. 3 ст. 145 КАС України застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених цим Кодексом.
7. Оригінал ухвали направити Державній судовій адміністрації України для примусового виконання, копію ухвали надіслати учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Кушнова А.О.