21 травня 2025 року м.Київ № 320/25699/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження питання про виправлення помилку у судовому рішенні в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
в с та н о в и в :
від ОСОБА_1 на адресу суду надійшла заява в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій заявник просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали суду подати до Київського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 у справі №320/25699/23, а у разі не надання до Київського окружного адміністративного суду належного звіту про виконання у повному обсязі рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 у справі № 320/25699/23 накласти на начальника Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві штраф у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 відмовлено у прийнятті звіту про виконання судового рішення, встановлення нового строку для подання звіту та накладено штраф на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
При цьому ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві надати до суду у десятиденний строк після отримання цієї ухвали паспортні дані та реєстраційний номер облікової картки платника податків керівника Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві.
Проте, судом встановлено що вимоги ухвали суду від 06.02.2025 в даній частині Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві не виконано.
Із положень частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та при цьому суд має керуватись основоположними в адміністративному процесі принципами, які закріплені у статті 2 цього Кодексу.
Із метою всебічного та повного дослідження усіх обставин справи та надання їм належної правової оцінки, у суду виникла необхідність в отриманні та дослідженні додаткових доказів у справі.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною третьою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Згідно з частинами третьою та шостою статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України, про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи суд постановляє ухвалу.
Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
При цьому, суд звертає увагу відповідача, на те, що відповідно до частини десятої статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
При цьому, відповідно до частини 5 статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Оскільки ухвала суду в адміністративній справі про накладення штрафу на суб'єкта владних повноважень є виконавчим документом, вона повинна відповідати вимогам закону до таких документів.
Згідно частиною 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Відповідно до частини 1, 4 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
За рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) стягувачем є Державна судова адміністрація України.
Отже, стягувачами у виконавчому провадженні з виконання ухвали Київського окружного адміністративного суду від 02.05.2025 у даній справі є: ОСОБА_1 та Державна судова адміністрація України, а боржником - начальник Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Бойко Олена Володимирівна.
Проте матеріали справи не містять паспортні дані та реєстраційний номер облікової картки платника податків керівника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Бойко Олени Володимирівни.
Із урахуванням викладеного, для об'єктивного, повного і всебічного розгляду справи суд доходить висновку про необхідність витребування даних доказів у справі.
Керуючись статтями 72, 73, 80, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Витребувати у Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві належним чином засвідчені у придатному для читання вигляді копії паспортних даних та реєстраційного номеру облікової картки платника податків керівника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Бойко Олени Володимирівни.
Витребувані докази подати до суду не пізніше 29 травня 2025 року.
Роз'яснити посадовим особам Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, що особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
Попередити посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, що у випадку неповідомлення суд про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує заходи процесуального примусу.
Копію ухвали суду надіслати (видати) учасникам справи (їхнім представникам).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Шевченко А.В.