22 травня 2025 року м. Київ №320/21399/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до пенсійного стажу періоду роботи на Шахтоуправлінні «Жовтневе» з 05.07.1986 по 24.09.1991 року та перерахунку пенсії;
-зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до пенсійного стажу ОСОБА_1 періоду роботи на Шахтоуправлінні «Жовтневе» з 05.07.1986 по 24.09.1991 року та перерахувати пенсію за оновленим трудовим стажем.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії та зарахуванням стажу. Відповідач у своєму рішенні відмовив у зарахуванні стажу період роботи на Шахтоуправлінні «Жовтневе». Позивач зауважив, що відповідачем не взято до уваги стаж роботи за засвідченими записами копії трудової книжки. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, а рішення про відмову в перерахунку пенсії незаконним, що стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.06.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою та доданими до неї документами про перерахунок пенсії по інвалідності та зарахування пільгового страхового стажу на за Списком № 1. Відповідач зауважив, що страховий стаж ОСОБА_1 складає 20 років 03 дні, у тому числі стаж на підземних роботах - 2 роки. Період роботи з 05.07.1986 по 14.08.1986 позивача зараховано як стаж роботи на підземних роботах за списком №1. Відповідач вказав, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки підтвердженням права на пільгове пенсійне забезпечення здійснюється згідно із Списками, затвердженими Кабінетом Міністрів України, не лише на підставі записів у трудовій книжці працівника, а й уточнюючих довідок, виданих підприємствами на підставі первинних документів про характер виконуваної роботи та умови праці, а також про безпосередню зайнятість протягом повного робочого дня на роботах, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Відповідач просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.
Позивач направив на адресу суду відповідь на відзив, в якому наголосив на обґрунтованості позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Позивач є внутрішньо переміщеною особою та проживає в м. Києві.
Також, позивач є пенсіонером, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а також є особою з інвалідністю другої групи внаслідок війни.
З метою перерахунку пенсії та зарахування стажу роботи з 05.07.1986 - 24.09.1991 року, працюючи на посаді гірник технік Шахтоуправління «Жовтневе» Міністерства вугільної промисловості України - позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
З отриманої відповіді від 29.04.2024 року № 16943-16275/0-02/8-2600/24 стало відомо, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило позивачу у зарахуванні стажу роботи з 05.07.1986 - 24.09.1991 року та подальшому перерахунку пенсії з посиланням на отриману заробітну плату, з тих підстав, що архів пенсійних справ, призначених до 01.12.2014 року залишився у м. Донецьк на тимчасово окупованій території, при цьому не взявши до уваги записи в його трудовій книзі.
Не погоджуючись з рішенням відповідача та відмовою у призначенні пенсії на підставі поданих документів, не зарахування певних періодів його роботи до страхового та пільгового стажу, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд виходив з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Гарантії конституційного права людини на соціальний захист розвинене в положеннях Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди призначення пільгових пенсій провадиться за нормами зазначеного закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV діяв Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ).
Статтею 56 Закону №1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру її тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з п.п.1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно зі ст.101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.
Аналіз вищенаведених норм права дає змогу суду дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Суд зазначає, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення пільгового стажу.
Отже, записів в трудовій книжці позивача для цього повністю достатньо, оскільки в трудовій книжці позивача зазначені періоди роботи та назви професій.
Як вбачається з трудової книжки НОМЕР_1 :
- запис № 1 на сторінці №2, зазначено, що позивач прийнятий на роботу до шахтоуправління «Жовтневе», наказ №941к від 04.07.1986 року, де працював до закінчення виробничої практики по 14.08.1986 року запису № 2;
- запис №3 в трудовій книзі сторінка № 4, з 19.12.1986 року прийнятий на роботу до шахтоуправління «Жовтневе», наказ №1821к від 19.12.1986 року, де працював до закінчення виробничої практики по 16.04.1987 року запису №5;
- запис №6в трудовій книзі сторінка № 5, з 03.09.1987 року прийнятий на роботу до шахтоуправління «Жовтневе», наказ №1275к від 02.09.1987 року, де працював до 08.11.1987 року запису №7;
- з 20.11.1987 по 16.10.1989 року позивач проходив строкову службу в лавах Радянської армії запис №8 в трудовій книзі сторінка №6.
- запис №9 в трудовій книзі сторінка №8, з 12.01.1990 року прийнято на роботу до шахтоуправління «Жовтневе», наказ №48к від 11.01.1990 року, де працював до звільнення за власним бажанням запис №10 по 24.09.1991 року.
Суд зауважує, що відповідачем не зазначено, а судом не виявлено доказів того, що записи про спірні періоди в трудовій книжці позивача можна визнати такими, які не відповідають дійсності чи зроблені з порушенням визначеної процедури.
Суд зазначає, що та обставина, що архівна пенсійна справа позивача, знаходиться на непідконтрольній українській владі території, у зв'язку з чим, відповідач не має можливості перевірити достовірність призначеної йому пенсії, не спростовує наявність у останнього пільгового стажу, що дає йому право на пенсію на пільгових умовах.
Суд звертає увагу, що доводи відповідача про те, що спірні періоди роботи позивача не підтверджені, є безпідставними, оскільки надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно лише у випадку відсутності трудової книжки або коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Між тим записи у трудовій книжці та довідки, які містяться у матеріалах справи, підтверджують характер роботи позивача у спірний період за Списком № 1, що надає право на включення спірного періоду до стажу.
Таким чином, приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що рішення щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до пенсійного стажу періоду роботи на Шахтоуправлінні «Жовтневе» з 05.07.1986 по 24.09.1991 року та перерахунку пенсії, прийнято не на підставі Конституції та законодавства України, а отже рішення слід визнати протиправним та як наслідок скасувати.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Враховуючи частину 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, з урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень суд вважає за необхідне визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до пенсійного стажу періоду роботи на Шахтоуправлінні «Жовтневе» з 05.07.1986 по 24.09.1991 року та перерахунку пенсії nf зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до пенсійного стажу ОСОБА_1 періоду роботи на Шахтоуправлінні «Жовтневе» з 05.07.1986 по 24.09.1991 року, перерахувавши пенсію за оновленим трудовим стажем.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до правил частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до пенсійного стажу періоду роботи на Шахтоуправлінні «Жовтневе» з 05.07.1986 по 24.09.1991 року та перерахунку пенсії.
3. Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до пенсійного стажу ОСОБА_1 періоду роботи на Шахтоуправлінні «Жовтневе» з 05.07.1986 по 24.09.1991 року та перерахувати пенсію за оновленим трудовим стажем.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.