22 травня 2025 року м. Київ №320/25137/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області стосовно неврахування при розгляді моєї заяви від 27.11.2020 року про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону та прийнятті рішення від 02.12.2020 року №932470141520 довідки про заробітну плату №4 від 10 червня 2015 року видану приватним акціонерним товариством «Надія» на ім'я позивача;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок і виплату пенсії з 27.11.2020 року, з урахуванням довідки про заробітну плату №4 від 10 червня 2015 року видану приватним акціонерним товариством «Надія» на ім'я позивача, за винятком раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач безпідставно не врахував при переведенні на інший вид пенсії - пенсію за віком довідку про заробітну плату для обчислення пенсії, а тому вважає такі дії протиправними.
Судом під час вирішення питання про відкриття провадження у справі було встановлено недоліки позовної заяви, у зв'язку з чим ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.08.2023 позовну заяву було залишено без руху. У строк визначений судом позивач подав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що у спірних правовідносинах діяв в межах повноважень, в порядку та способом, що визначені законодавством. Стверджував, що позивач звернувся за перерахунком пенсії та надав довідку про заробітну плату від 10.06.2015 №4 ПАТ «Надія», водночас, копії первинних документів не надані. Просить у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що 27.11.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону до якої, серед іншого, було додано довідку про заробітну плату для обчислення пенсії за №4 від 10 червня 2015 року видану приватним акціонерним товариством "Надія".
За результатами розгляду вказаної заяви позивача з 27.11.2020 переведено на інший вид пенсії - пенсію за віком.
Під час обчислення розміру пенсії позивача не було враховано сум заробітної плати згідно з довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії за №4 від 10 червня 2015 року видану Приватним акціонерним товариством "Надія", у зв?язку з чим ОСОБА_1 звернувся до відповідача з приводу роз?яснення причин неврахування сум заробітної плати за цією довідкою.
У відповідь на звернення, листом від 15.06.2023 року відповідач повідомив, що в разі надання довідки про заробітну плату до 01.07.2000, його пенсійну справу буде переглянуто відповідно до чинного законодавства (за доцільності).
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника (ч. 1 ст. 9 Закону № 1058).
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону № 1058 особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Суд встановив, що з 28.05.2015 позивачу була призначена пенсія по інвалідності.
Після досягнення пенсійного віку і набуття права на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058, позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про перерахунок пенсії - переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.
Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 45 Закону № 1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії (абз. 2 ч. 3 ст. 45 Закону № 1058).
Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії врегульований нормами ст. 40 Закону № 1058.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 40 Закону № 1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 40 Закону № 1058 для визначення розміру пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абз. 1 цієї частини.
Отже, за загальним правилом для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року.
Разом з цим нормою абз. 1 ч. 1 ст. 40 Закону № 1058 пенсіонеру (за наявності у нього такого бажання) надано право на обчислення пенсії із врахуванням заробітної плати (доходу) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Аналогічне право має пенсіонер і у разі переведення з одного виду пенсії на інший, про що свідчить зміст норм абз. абз. 1-2 ч. 3 ст. 45 Закону № 1058.
Суд встановив, що разом з заявою про перерахунок пенсії у зв'язку з переведенням з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, позивач надав довідку про заробітну плату №4 від 10.06.2015 видану ПАТ «Надія», тобто скористався своїм правом, передбаченим абз. 1 ч. 3 ст. 45 Закону № 1058, на подання додаткових документів.
Водночас, відповідач не провів перерахунок пенсії, з врахуванням іказаної довідки.
З цього приводу, суд зазначає таке.
Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії регламентований норами ст. 44 Закону № 1058.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону № 1058 призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Згідно з ч. 3 ст. 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Строки призначення (перерахунку) та виплати пенсії визначає ст. 45 Закону № 1058.
Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 45 Закону № 1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Згідно з ч. 5 ст. 45 Закону № 1058 документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Абз. 5 ч. 1 ст. 40 Закону №1058 визначено, що заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
На час звернення позивача з заявою від 27.11.2020, Порядок № 22-1, діяв в редакції від 15.03.2019 року.
Згідно з абз. 1 п. 2.8 розділу ІІ Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Разом з цим п. 2.8 розділу ІІ Порядку № 22-1 передбачено, що при переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати довідку про заробітну плату відповідно до абзаців другого і третього підпункту 3 пункту 2.1 цього розділу.
У свою чергу, нормою абз. 2 пп. 3 п. 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 установлено, що за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
За правилами п. 2.10 розділу ІІ Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
Суд встановив, що разом з заявою від 27.11.2020 про перерахунок пенсії у зв'язку з переведенням з пенсії по інвалідності на пенсію за віком позивач надав довідку про заробітну плату від 10.06.2015 №4 ПАТ «Надії», що не заперечується відповідачем.
Робота позивача підтверджена належним чином оформленими записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 .
Суд зауважує, що відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 40 Закону № 1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за період страхового стажу, тобто передумовою для врахування заробітної плати для обчислення пенсії є зарахування періоду роботи, за який вона отримана, до страхового стажу.
Оскільки всі періоди роботи позивача зараховані до загального страхового стажу позивача та спору в цій частині немає, суд вважає, що врахувати вказану довідку при перерахунку пенсії відповідач зобов'язаний,чим допустив протиправну бездіяльність.
Посилання відповідача на відсутність первинних документів, суд відхиляє як безпідставні, оскільки згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Крім того, відповідно статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
Пунктом 4.2. передбачено, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
З аналізу викладених вище положень, суд зазначає, що органи, які призначають пенсію мають право перевіряти надані заявником документи, а саме вимагаючи відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряючи обґрунтованість їх видачі.
Такі повноваження Пенсійного фонду повинні бути використані з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких вони спрямовані.
Проте в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей у поданих позивачем документах. Отже, відповідач своїм право не скористався, яким дає йому діюче законодавство і прийняв рішення про відмову у перерахунку пенсії за віком по формальним підставам.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У постанові від 05.05.2018 у справі №826/9727/16 Верховний Суд зробив висновок, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Відтак, виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
У цей же час суд зазначає, що судовий захист повинен сприяти відновленню порушеного права особи, яка звернулася за таким захистом.
Отже, задля повного захисту прав позивача слід визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо неврахування при розгляді заяви позивача від 27.11.2020 року про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону та прийнятті рішення від 02.12.2020 року №932470141520 довідки про заробітну плату №4 від 10 червня 2015 року видану Приватним акціонерним товариством «Надія» та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок і виплату пенсії з 27.11.2020 року, з урахуванням довідки про заробітну плату №4 від 10 червня 2015 року видану приватним акціонерним товариством «Надія» на ім'я позивача, з врахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в сумі 1073,60 грн, який підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо неврахування при розгляді заяви ОСОБА_1 від 27.11.2020 року про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону та прийнятті рішення від 02.12.2020 року № 932470141520 довідки про заробітну плату № 4 від 10 червня 2015 року видану Приватним акціонерним товариством «Надія».
3.Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 з 27.11.2020 року, з урахуванням довідки про заробітну плату № 4 від 10 червня 2015 року видану Приватним акціонерним товариством «Надія» на ім'я позивача, з врахуванням раніше виплачених сум.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Андрія Саєнка, 10).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Панова Г. В.