21 травня 2025 року справа №320/33523/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Доктор Шина" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та карки відмови.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю "Доктор Шина" з позовом до Київської митниці, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UА100110/2023/000015/2 від 18.04.2023;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації або документа, що її замінює №UА100110/2023/000215.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що при митному оформленні товару за митною декларацією №23UA100110524194U0 від 18.04.2023, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом ціною договору (контракту).
Позивач стверджує, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об'єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.
Водночас, на думку позивача, митний орган зазначених документів не врахував, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що отримавши від позивача МД №23UA100110524194U0 від 18.04.2023 на товар встановлено, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності, не містять усіх відомостей щодо фактично сплаченої ціни товару (яка підлягає сплаті), а також щодо числових значень складових митної вартості.
Відповідач стверджує, що за наслідками перевірки поданих позивачем документів, митницею відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості, а за наслідками проведеної з декларантом консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару митну вартість товарів за МД позивача було визначено за резервним методом, що, на думку відповідача, свідчить про правомірність вчинених ним дій та законність спірного рішення, просить в задоволенні позову відмовити.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю "Доктор Шина" (ідентифікаційний код 33148287, місцезнаходження: 02081, м.Київ, вул.Канальна, буд.2) зареєстровано в якості юридичної особи.
Судом встановлено, що 22.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Доктор Шина" (Покупець) та Китайською фірмою "Shandong Yongsheng Rubber Group CO., Ltd" (Постачальник) було укладено контракт №4, за умовами якого постачальник зобов'язався постачати партіями шини, камери, фліпери та інші вироби, а покупець прийняти та сплатити його на умовах, передбачених контрактом.
Згідно з пунктом 1.2 контракту асортимент, кількість, комплектність і ціна товару в доларах США вказується у товарно-супровідних документах, які є невід'ємною частиною даного контракту.
Пунктом 3.1 контракту встановлено, що загальна вартість контракту складається із сукупності інвойсів, що видаються на кожну партію товару.
Товар постачається на умовах попередньої оплати 100%, валюта контракту USD (пункт 3.2 контракту).
Відповідно до пункту 4.1 контракту постачальник постачає товар покупцю по заявкам на умовах FOB Ціндао згідно Інкотермс в редакції 2000 року.
Згідно з пунктом 4.2 контракту постачальник зобов'язаний відвантажити замовлений товар покупцю на протязі 30 днів з моменту отримання заявки покупця у межах асортимента вказаного в проформа-інвойсі, що підписується обома сторонами, та після 100% переплати товару.
Приймання товару по якості, комплектності та кількості виконується покупцем під час проведення митного огляду і потім після вигрузки товару на склад покупця (пункт 4.3 контракту).
Пунктом 8.1 контракту передбачено, що даний контракт набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до "31" грудня 2025 року.
25.08.2022 між сторонами було підписано Додаткову угоду №1 до контракту.
Судом встановлено, що позивачем подано до оформлення відповідачу ЕМД №23UA100110524194U0 від 18.04.2023 для митного оформлення товарів, у графі 31 зазначено:
- товар 1: Шини пневматичні гумові нові, для вантажних автомобілів. Шина "камерна" розмір 12.00R20-20PR, модель ST928 (індекс навантаження - 156/153, індекс швидкості К), за камерою - всього 230 шт. Торговельна марка Roadmax. Виробник Shandong Yongsheng Rubber Group CO., Ltd. Країна виробництва CN Китай.
На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані:
- (0271) пакувальний лист від 15.02.2023 б/н;
- (0380) інвойс від 15.02.2023 №YSDT22-1B;
- (0705) коносамент від 18.02.2023 №WMSS23020414;
- (0730) автотранспорта накладна від 13.04.2023 б/н;
- (0862) декларація про походження товару від 15.02.2023 №YSDT22-1B;
- (1300) митна декларація від 17.04.2023 №UA100110.2023.524190.001;
- (1703) картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.04.2023 №UA100110/2023/000213;
- (3007) довідка про транспортні витрати від 12.04.2023 б/н;
- (3007) довідка про транспортні витрати від 13.04.2023 №1304-1;
- (3530) страховий поліс від 14.02.2023 №40-0197-23-00016;
- (4103) додаткова угода №1 від 25.08.2022;
- (4104) контракт від 22.07.2020 №4;
- (4207) договір від 14.01.2020 №МБО-17;
- (5520) заява від 17.04.2023 б/н.
Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої у вказаній митній декларації Київською митницею було направлено позивачу повідомлення про надання додаткових документів.
Позивач листом від 18.04.2023 надав письмові пояснення у відповідь на повідомлення.
Судом встановлено, що позивач надав контролюючому органу додаткові документи.
Розглянувши подані позивачем документи відповідачем було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості товарів від 18.04.2023 №UA100110/2023/000015/2, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів, заявлену позивачем митну вартість в митній декларації №23UA100110524194U0 від 18.04.2023 скоригував: товар із 35490,92 дол. США до 52785,00 дол. США.
Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності, не містять усіх відомостей щодо фактично сплаченої ціни товару (яка підлягає сплаті), а також щодо числових значень складової митної вартості:
- згідно коносаменту від 18.02.2023 №WMSS23020414 перевізником є Litmarina LTD. Згідно довідки про транспортні витрати від 12.04.2023 б/н., яку надає Litmarina LTD, страхування вантажу не проводилось. В той же час декларантом надано договір добровільного страхування від 14.02.2023 №40-0197-23-00016, де вказана сума загальної страхової премії 3194,44 грн;
- згідно з наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 "Про затвердження Форми декларацій митної вартості та Правил її заповнення" до документів, що підтверджують вартість транспортування оцінюваних товарів, серед іншого, відносяться: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Жодного з документів надано не було.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2023/000215.
З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію №23UA100110524249U0 від 18.04.2023.
Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та картою відмови, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (частина перша статті 257 МК України).
Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість товарів використовуються для:1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Згідно з частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини першої-другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п'ятої статті 54 МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вказаний правовий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, адміністративне провадження № К/9901/45484/18.
Щодо посилань позивача у спірному рішенні в якості підстави для коригування митної вартості товару на те, що згідно коносаменту від 18.02.2023 №WMSS23020414 перевізником є Litmarina LTD. Згідно довідки про транспортні витрати від 12.04.2023 б/н., яку надає Litmarina LTD, страхування вантажу не проводилось. В той же час декларантом надано договір добровільного страхування від 14.02.2023 №40-0197-23-00016, де вказана сума загальної страхової премії 3194,44 грн., суд зазначає таке.
Позивачем до митного оформлення товару було додано коносамент від 18.02.2023 №WMSS23020414, в якій в якості перевізника вказаного Litmarina LTD.
Відповідно до довідки про транспортні витрати від 12.04.2023 страхування вантажу не проводилось.
Також позивач долучив до митного оформлення договір добровільного страхування вантажів від 14.02.2023 №40-0197-23-00016, укладений між позивачем та ПАТ "Страхова компанія "УСГ", в якому вказано суму загальної страхової премії - 3194,44 грн.
У поясненнях від 18.04.2023, наданих у відповідь на повідомлення контролюючого органу, позивач зазначив, що оскільки договір добровільного страхування вантажів від 14.02.2023 №40-0197-23-00016 покриває маршрут поставки товару, що знаходиться за межами території України, витрати на страхування цих товарів включені як складова митної вартості товарів.
До вказаних пояснень позивач долучив: рахунок-фактуру №40-0197-23-00016 від 08.03.2023 на суму 3194,44 грн., виставлений АТ "Страхова компанія "УСГ" позивачу; платіжну інструкцію від 13.03.2023 №867, відповідно до якої позивачем було сплачено АТ "Страхова компанія "УСГ" страховий платіж у розмірі 3194,44 грн.
Отже, з вказаних документів вбачається, що позивач самостійно здійснив сплату страхового платежу.
Таким чином, включення позивачем до митної вартості суми сплачених страхових платежів є обґрунтованим.
Щодо посилань відповідача на те, що позивачем в якості документів на підтвердження вартості транспортування оцінюваних товарів не були надані такі документи як: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, суд зазначає таке.
Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Суд зазначає, що вказаний наказ визначає лише можливий перелік документів, що підтверджують вартість перевезення товарів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач до митного оформлення товарів в якості документів, які підтверджують розмір витрат на перевезення, долучив такі документи: довідку про транспорті витрати, надану ФОП ОСОБА_1 від 13.04.2023 №1304-1, відповідно до якої загальна сума перевезення становить 65823,00 грн.; довідку про транспорті витрати від 12.04.2023, надану Litmarina LTD., відповідно до якої вартість витрат становить 2778,00 USD; договір про перевезення вантажів та/або виконання (організацією виконання) транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів автомобільним транспортом від 12.09.2022, укладений з ФОП ОСОБА_1 ; квитанція від 19.04.2023 №935 про сплату транспортних послуг на суму 65823,00 грн.
Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 зазначив, що "...якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів...".
Таким чином, враховуючи позицію Верховного Суду, суд вважає належним та достатнім доказом на підтвердження розміру витрат на перевезення подану позивачем до митного оформлення та до суду довідка ФОП ОСОБА_1 від 13.04.2023 №1304-1 та довідка Litmarina LTD від 12.04.2023 про транспортні витрати. Як наслідок, у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів.
Отже, зазначені відповідачем у спірному рішенні обставини не можуть бути підставою для витребування додаткових документів, оскільки виключно на підставі частини третьої статті 53 МК України митний орган може витребувати додаткові документи.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
У зв'язку з цим, суд вважає, що рішення про коригування митної вартості №UA10010/2023/000015/2 від 18.04.2023 прийнято відповідачем протиправно та підлягає скасуванню.
Суд зазначає, що позовна вимога про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2023/000215 від 18.04.2023 є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості №UA10010/2023/000015/2 від 18.04.2023.
Відповідно до пункту 23 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України похідна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
За таких обставин, вимога про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2023/000215 від 18.04.2023 підлягає задоволенню у зв'язку із задоволенням основної вимоги позивача про визнання протиправним та скасування спірного рішення про коригування митної вартості товарів.
Таким чином, позов слід задовольнити повністю.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 5378,11 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 25.07.2023 №1093.
Враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 5378,11 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської митниці.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці від 18.04.2023 №UA10010/2023/000015/2 про коригування митної вартості товарів.
3.Визнати протиправною та скасувати прийняту Київської митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 18.04.2023 №UA100110/2023/000215.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Доктор Шина" (ідентифікаційний код 33148287, місцезнаходження: 02081, м.Київ, вул.Канальна, буд.2) судовий збір у розмірі 5378,11 грн. (п'ять тисяч триста сімдесят вісім грн. 11 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської митниці (ідентифікаційний код 43997555, місцезнаходження: 03124, м.Київ, бул.Гавела Вацлава, буд.8А).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.