21 травня 2025 року м. Житомир справа № 240/2346/25
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом іноземного підприємства "Євроголд Індестріз Лтд" до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,
встановив:
Іноземне підприємство «Євроголд Індестріз Лтд» звернулося з позовом до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення від 29.10.2024 № UA101020/2024/000168/1 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.10.2024 № UA101020/2024/007678.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем для митного оформлення товару було подано до Житомирської митниці митну декларацію (далі - МД) № 24UA101020037931U8 від 29.10.2024. У відповідності до вимог статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) для підтвердження митної вартості позивачем разом із митною декларацією були подані такі документи: комерційний інвойс № UN24US03072-2 від 24.07.2024, лінійний коносамент № SZZY24070083 від 06.08.2024, автотранспортна накладна (CMR) № 105 від 10.10.2024, довідка про вартість перевезення до митного кордону України № SIEV0012664 від 17.10.2024, банківський платіжний документ № 164 від 29.03.2024, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № UA00095573 від 17.10.2024, рахунок-фактура на організацію та експедирування вантажів № SIEV00126640 від 17.07.2024, специфікація № 9 від 27.03.2024, доповнення до специфікації № 9 від 24.07.2024, контракт № UN22US11106 від 15.11.2022, договір транспортного експедирування № E-04/2019 від 15.05.2019. Додатково на вимогу митниці декларантом були надані: специфікація № 7 від 17.03.2024, комерційна пропозиція від 16.02.2024, експортна декларація від 31.07.2023, бухгалтерська документація (прибуткова накладна) № 4015 від 13.06.2024, копія постанови від 30.01.2024 по справі № 240/18240/23. Житомирською митницею вказано на виявлення неточностей та витребувано додаткові документи. Незважаючи на надані документи для проведення митного оформлення, Житомирською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 29.10.2024 № UA101020/2024/000168/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації від 29.10.2024 № UA101020/2024/007678.
Із вказаними рішенням та карткою відмови позивач не погоджується, оскільки підставою їх винесення слугувало виключно неправильне визначення митним органом базової вартості імпортованого товару, та позивачем було надано належній та достатнього пакету документів для підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно із частиною четвертою статті 58 МК України, у рішенні про коригування митної вартості не підтверджено належними доводами наявність у поданих документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, правильність визначення митної вартості за основним методом не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості не доведена.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі із призначенням її до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
У поданому до суду 19.02.2025 відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні, оскільки митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами. На етапі перевірки правильності визначення митної вартості було з'ясовано, що митну вартість заявлено позивачем за основним методом визначення митної вартості товару. Під час перевірки митної декларації № 24UA101020037931U8 встановлено, що заявлена митна вартість товару № 2 є нижчою за вартість схожих товарів, ввезених раніше. На підставі цього митниця провела поглиблений аналіз документів і виявила розбіжності, зокрема в прибутковій накладній № 4015 від 13.06.2024, яка не містила повної інформації про оцінюваний товар. Також копія експортної декларації від 31.07.2024 не підтверджувала заявлену вартість, оскільки відправником була інша компанія, а не Union Source Co., LTD, вказана в контракті. Відповідач зазначив, що декларант не надав додаткових документів, таких як прайс-лист виробника чи висновок експертної організації, що вимагалися митницею. Рішення про коригування митної вартості № UA101020/2024/000168/1 від 29.10.2024 було прийнято за резервним методом на основі раніше визнаної вартості схожих товарів. Відповідач вважає свої дії обґрунтованими та законними, а твердження позивача про помилки в предметі спору - недостовірними. Заперечує проти стягнення витрат на переклад документів.
Позивач 05.03.2025 подав відповідь на відзив, у якій наполягає, що надав усі необхідні документи, передбачені законодавством, включаючи контракт № UN22US11106 від 15.11.2022, специфікацію № 9 від 27.03.2024, комерційний інвойс від 24.07.2024 та довідку про транспортні витрати від 17.10.2024. Позивач стверджує, що митниця безпідставно акцентувала на порівнянні вартості в системі «Інспектор», а не на аналізі поданих документів. Позивач підкреслює, що аналогічний пакет документів для товарів № 1, 3 та 4 був визнаний достатнім, тоді як для товару № 2 митниця виявила розбіжності без належного обґрунтування. Позивач зазначає, що митниця не надала доказів неможливості застосування другорядних методів визначення вартості. Також позивач вважає, що витрати на переклад документів, здійснений ТОВ «Глобал Лінго Груп», є обґрунтованими, оскільки документи подавалися з перекладом для забезпечення рівності сторін у процесі.
У запереченні на відповідь на відзив, поданому 11.03.2025, Житомирська митниця зазначила, що позивач помилково вважає, що митниця акцентувала лише на порівнянні вартості в системі «Інспектор». Відповідач наголосив, що перевірка декларації № 24UA101020037931U8 від 29.10.2024 виявила нижчу митну вартість товару № 2 порівняно зі схожими товарами, що стало підставою для поглибленого аналізу. За результатами аналізу прибуткова накладна № 4015 від 13.06.2024 не містила повних даних про товар, а експортна декларація від 31.07.2024 вказувала іншого відправника, ніж у контракті. Митниця зазначила, що декларант не надав прайс-лист виробника та висновок експертної організації, що унеможливило підтвердження заявленої вартості. Також митниця заперечує правомірність стягнення витрат на переклад, оскільки переклад документів не вимагався судом чи митницею.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.
У зв'язку з виконанням зовнішньоекономічного контракту № UN22US11106 від 15.11.2022, укладеного між іноземним підприємством «Євроголд Індестріз Лтд» та Union Source Co., LTD, Китай, сторонами у специфікації № 9 від 27.03.2024 та доповненні до специфікації № 9 від 24.07.2024 узгоджено поставку партії товарів на суму 32334,92 дол. США.
Продавцем 24.07.2024 видано комерційний інвойс № UN24US03072-2 на товари, загальна вартість яких складає 32334.92 дол. США.
29.03.2024 Іноземне підприємство «Євроголд Індестріз Лтд» перерахувало на користь Union Source Co., LTD, Китай, 6787.53 дол. США, про що свідчить банківський платіжний документ № 164 від 29.03.2024.
Продавцем було поставлено товари на суму 32334.92 дол. США, у зв'язку з чим 29.10.2024 декларантом позивача було оформлено та подано Житомирській митниці митну декларацію № 24UA101020037931U8, за якою було заявлено до митного оформлення товари:
1) товар № 1 "Посуд і кухонне приладдя дерев'яне виготовлене з бамбуку":
арт. 7108200001 таця кругла 38*38*5 см - 420 шт.;
арт. 7108200007 столик для сніданку 50*34*4- 792 шт
арт. 7108200009 таця прямокутна 40*28*4.1см - 420 шт.;
аpт. 7108200002 таця кругла 38*38*5см - 420 шт.;
арт. 7108200004 таця прямокутна 45*30*2см - 420 шт.;
арт. 7108200008 ящик для столового приладдя 45,5*30,5*6,2см - 420 шт.;
арт. 7016102487 контейнер для харчових продуктів бамбуковий 19,5*19,5*7,5см - 336 шт.;
арт. 7016102490 контейнер для харчових продуктів бамбуковий 19,5*19,5*6см - 552 шт.;
арт. 7016102489 контейнер для харчових продуктів бамбуковий 20*20*9,5см - 276 шт.;
арт. 7016102488 контейнер для харчових продуктів бамбуковий 28,5*28,5*9см - 276 шт.;
арт. 7108200013 маслянка 24*18.5*7.5см - 1296 шт.;
арт. 7108200012 маслянка 19*12.5*6см - 1344 шт.;
арт. 7108200017 набір для лопаток 5 предметів, 32*8*8см - 996 шт.;
арт. 7108200005 таця кругла 30*30*5см - 420 шт.;
арт. 7108200006 таця кругла 38*38*5см - 420 шт.
Виробник: Union Source CO., LTD, Китай, торгівельна марка Eurogold (далі - Товар № 1).
2) товар № 2 "Посуд і кухонне приладдя дерев'яне, виготовлене з бамбуку":
арт. 710820023 дошка обробна 23*15*1.4см - 1350 шт.;
арт. 710820024 дошка обробна 30.5*20*1.4см - 1392 шт.;
арт. 710820027 дошка обробна 33*23*4.3.см - 696 шт.;
арт. 710820028 дошка обробна 33*24*1.7см з ручкою - 696 шт.;
арт. 710820021 дошка обробна 34*20*1.7см - 1392 шт.;
арт. 710820025 дошка обробна 38*25.5*1.4см - 1392 шт.;
арт. 710820026 дошка обробна 46*36*1.5см - 420 шт.;
арт. 710820019 набір обробних дошок 20*15*1см - 1040 шт.
Виробник Union Source CO.,LTD, Китай, торгівельна марка Eurogold (далі - Товар № 2).
3) товар № 3 "Набір ножів для сиру":
арт. 7016102485 дошка бамбукова з ножем для сиру 40*24*2см - 280 наборів.
Виробник: Union Source CO., LTD, Китай, торгівельна марка Eurogold (далі - Товар № 3).
4) товар № 4 "Кошикові та плетені вироби з бамбука":
арт. 7108200011 ящик (кошик) плетений 34*19.5*14см - 420 шт.
Виробник: Union Source CO., LTD, Китай, торгівельна марка Eurogold (далі - Товар № 4).
Для здійснення митного оформлення відповідачу до митної декларації були надані також такі документи:
- комерційний інвойс № UN24US03072-2 від 24.07.2024;
- лінійний коносамент № SZZY24070083 від 06.08.2024;
- автотранспортна накладна (CMR) № 105 від 10.10.2024;
- довідка про вартість перевезення до митного кордону України № SIEV0012664 від 17.10.2024;
- банківський платіжний документ № 164 від 29.03.2024;
- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № UA00095573 від 17.10.2024;
- рахунок-фактура на організацію та експедирування вантажів № SIEV00126640 від 17.07.2024;
- специфікація № 9 від 27.03.2024;
- доповнення до специфікації № 9 від 24.07.2024;
- контракт № UN22US11106 від 15.11.2022;
- договір транспортного експедирування № E-04/2019 від 15.05.2019.
Житомирською митницею вказано на виявлення неточностей та витребувано додатково:
- виписку з бухгалтерської документації (в т.ч. для підтвердження витрат на транспортування);
- прайс-лист виробника товару;
- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією;
- копію митної декларації країни відправлення.
Іноземне підприємство «Євроголд Індестріз Лтд» надало додаткові документи:
- прайс-лист від 16.02.2024;
- експортну декларацію від 31.07.2023;
- бухгалтерську документацію (прибуткову накладну) № 4015 від 13.06.2024;
- копію постанови від 30.01.2024 по справі № 240/18240/23.
Дослідивши подані документи, Житомирська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 29.10.2024 № UA101020/2024/000168/1 щодо Товару № 2, яким митну вартість Товару № 2 визначено за резервним методом у зв'язку з неможливістю застосування методів 2а і 2б через відсутність цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методів 2в і 2г - через відсутність основи для віднімання та додавання вартості. Джерелом інформації для коригування митної вартості товарів слугувала МД № 23UA110050000917U0 від 14.03.2023, де митна вартість подібного товару становить 2.65 дол. США за кг.
Прийняттю рішення передувала процедура консультацій між митним органом та декларантом.
На виконання прийнятого рішення митним органом було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.10.2024 № UA101020/2024/007678.
Вважаючи, що рішення про коригування митної вартості товару було прийнято, а картку відмови було видано з порушенням вимог законодавства України, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини щодо переміщення товарів через митний кордон України, процедури митного контролю та оформлення, митного регулювання, пов'язаного з встановленням та справлянням податків та зборів регулюються Митним кодексом України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частинами першою - третьою статті 52 цього Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Як передбачено частинами другою - п'ятою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Частинами першою - третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої, шостої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.
Частинами першою, другою статті 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору). При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Разом із тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з указаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) неправильно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).
При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такі правові висновки підтверджуються чіткою та послідовною практикою Верховного Суду, яка наведена, зокрема, у постановах від 12.03.2020 у справі № 804/6243/14, від 07.05.2020 у справі № 1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі № 380/842/20. У цих рішеннях суду касаційної інстанції також зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Судом встановлено, що сторони не заперечують фактичних обставин укладення контракту, придбання товару та перевезення його на митну територію України, спір у справі стосується виключно вартості товару, наявності чи відсутності підстав у митного органу для коригування митної вартості та правомірності застосування способу для її визначення.
Відповідно до ст. 361 МК України управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи.
Суд зазначає, що спрацювання ризиків є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. При цьому, наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, що зобов'язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару.
Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постановах від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а, від 14.06.2022 у справі № 809/257/17.
Судом встановлено, що основними підставами для прийняття оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів від 29.10.2024 № UA101020/2024/000168/1 (графа 33) є таке:
- подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар;
- прибуткова накладна № 4015 від 13.06.2024 не містить інформацію про весь обсяг оцінюваного товару та не відповідає переліку товару, зазначеному у графі 31 митної декларації;
- копія митної декларації від 31.07.2024 не може бути використана для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки відправником є інша торгова компанія, а саме Ningho Biyngke International Trade Co., тоді як згідно з контрактом № UN22US11106 від 15.11.2022 та специфікацією № 9 від 27.03.2024 продавцем є Union Source Co., LTD;
- декларантом не подано прайс-лист виробника товару та висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений експертною організацією.
Суд погоджується з доводами позивача, що подані до митної декларації документи, зокрема комерційний інвойс № UN24US03072-2 від 24.07.2024, специфікація № 9 від 27.03.2024 та доповнення до неї від 24.07.2024, платіжна інструкція № 164 від 29.03.2024, містять надруковані реквізити, що дають змогу ідентифікувати ціну, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, та підтверджують числові значення складових митної вартості. Найменування та ціни товару, а також умови поставки FOB (Ningbo, Китай) містяться у контракті № UN22US11106 від 15.11.2022 та специфікації до нього.
На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Стосовно мотивів відповідача в оскарженому рішенні про те, що надана додатково копію митої декларації від 31.07.2024 не може бути використана для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки відправником є інша торгова компанія, що в свою чергу, ставить під сумнів зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, суд зазначає таке.
Митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України. Однак у цій справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.
Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару. А тому відповідно доводи Житомирської митниці в цій частині є безпідставними.
Щодо ненадання декларантом висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, суд зазначає наступне.
Як уже зазначалося, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Отже, серед документів, які підтверджують митну вартість товару, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією відсутній.
При цьому, пунктом 8 частини 3 статті 53 МК України встановлено, що висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, визначено як додатковий документ, який митний орган має право витребувати тільки у разі, якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
На думку суду, неподання вказаних документів не може бути підставою для коригування митної вартості товару, адже положення ч. 4 ст. 53 МК України передбачають, що додаткові документи на вимогу митного органу подаються за їх наявності в декларанта. Якщо певний додатковий документ на вимогу митного органу не поданий декларантом, то митний орган зобов'язаний навести обґрунтування, чому той чи інший документ необхідний для підтвердження складових митної вартості товару.
Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 у справі № 809/1838/15 зробив висновок, що установивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Отже, ненадання позивачем висновку про вартісні характеристики товарів, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, не може слугувати підставою та обґрунтуванням для коригування митної вартості товару.
Ці ж міркування суд застосовує і до твердження відповідача, що прибуткова накладна № 4015 від 13.06.2024 не містить інформацію про весь обсяг оцінюваного товару та не відповідає переліку товару, зазначеному у графі 31 митної декларації.
З огляду на викладене, суд зазначає, що митний орган в оскаржуваних рішеннях обґрунтовано не навів, які конкретно складові митної вартості він вважає непідтвердженими, наданими ІП "Євроголд Індестріз Лтд" документами.
При цьому, суд зауважує, що позивачем було подано прайс-лист, а відповідачем не здобуто та не надано суду будь-яких доказів того, що він містить у собі занижені ціни.
Судом встановлено, що за основу для коригування митної вартості придбаного позивачем товару за резервним методом митним органом взято інформацію щодо вартості товару з МД № 23UA110050000917U0 від 14.03.2023, 1. Посуд і кухонне приладдя, дерев'яні: дошка обробна із бамбука, виробник - WANG MIN, CN, вартість 2.65 дол. США за кг.
Суд зауважує, що вказана декларація не може вважатися об'єктивним джерелом інформації в цілях коригування митної вартості товару, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. До того ж, вищезазначені декларації не розкривають умов поставки товару, що безпосередньо впливає на його митну вартість під час митного оформлення.
Вказана митна декларація не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність з товари, що ввозились позивачем. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте у спірних правовідносинах, як з'ясовано судом, митним органом такого порівняння зроблено не було. До суду документів, котрі б висвітлювали характеристики імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, подано не було.
Наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.09.2018 по справі № 814/2659/16, від 21.08.2018 по справі № 804/7845/17, від 07.12.2018 по справі №809/4367/15.
Окрім цього, відповідно до п.2.1. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Однак, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару відповідачем не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що є порушенням ч. 2 ст. 55 МК України.
Зазначена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.01.2020 у справі № 813/5405/15, від 31.01.2020 у справі № 804/7761/16.
Окрім цього, визначення митної вартості за резервним методом, зазначеним у рішенні, є безпідставним, оскільки у оскарженому рішенні не наведено мотивів, що товар № 2 позивача є подібним або аналогічним чи має схожі характеристики порівняно з товаром, що оцінювався за МД №23UA110050000917U0 від 14.03.2023.
Як вже зазначалось, митна вартість товару № 2 визначена відповідачем за резервним методом та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару № 2: МД № 23UA110050000917U0 від 14.03.2023, 1. Посуд і кухонне приладдя, дерев'яні: дошка обробна із бамбука, виробник - WANG MIN, CN.
Відповідачем не враховано, що виробником оцінюваного товару № 2 була компанія «UNION SOURCE CO.,LTD» (Китай), а не компанія WANG MIN, CN.
Отже, висновок митниці про можливість визначення митної вартості оцінюваних товарів на рівні митної вартості раніше імпортованого товару є недоведеним за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України через відсутність доказів відповідності оцінюваних товарів раніше імпортованим.
Суд зауважує, що у спірних правовідносинах матеріалами справи підтверджено надання позивачем під час митного оформлення товару документів, що містять у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Отже, на підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає вимогам ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих позивачем, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що митним органом не доведено, що основні документи, подані декларантом, містили розбіжності, які мали вплив на правильність визначення митної вартості, чи мали місце ознаки підробки або не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, як того вимагає ч. 3 ст. 53 МК України для виникнення права у митного органу витребувати додаткові документи.
Враховуючи відсутність підстав для витребування додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, митний орган в подальшому діяв протиправно, витребовуючи такі документи від позивача.
Позивач на вимогу митного органу надав додаткові документи, які на думку суду, додатково та в повній мірі підтвердили заявлену митну вартість товару.
Суд не погоджується із висновком та діями митного органу, оскільки він першочергово має здійснювати контроль та аналіз поданих разом з митною декларацією документів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Разом із тим, слід врахувати, що наявність у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався раніше за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 815/6827/17, від 22.04.2019 у справі № 815/6242/17, від 07.08.2018 у справі № 815/3400/17.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі № 810/2749/16, приписи МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом із тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Таким чином, суд погоджується із доводами позивача про те, що ним було подано належний та достатній пакет документів під час митного оформлення спірного товару для підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору, у рішенні про коригування митної вартості не підтверджено належними доводами наявність у поданих документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; правильність визначення митної вартості за основним методом не спростована та наявність належних підстав для коригування митної вартості не доведена.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що доводи відповідача про наявність розбіжностей щодо ціни товару у документах, поданих до митного оформлення, не відповідають фактичним обставинам справи, відсутні також підстави ставити під сумнів задекларовану митну вартість спірного товару за основним методом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, а розбіжності, про які зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта. Отже, оскільки відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості, а оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, тому з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги належить задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування вказаного рішення.
Відповідно до частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Отже, враховуючи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.10.2024 № UA101020/2024/007678 винесена з причини невизнання митної вартості товару за вартістю, визначеною декларантом, та прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 29.10.2024 № UA101020/2024/000168/1, яке судом визнано протиправним та скасовано, тому вказана картка відмови також підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Pronina V. Ukraine, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.06.2006).
Суд враховує й те, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
При цьому, у рішенні ЄСПЛ у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини, що лежать в основі спору по даній справі, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є істотними для прийняття даного судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд зазначає, що судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2422,20 грн підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України.
Щодо стягнення витрат у зв'язку із залученням перекладача у загальному розмірі 6600,00 грн суд зазначає таке.
Пунктом 8 Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації № 814 від 20.08.2019, передбачено, що у діловодстві суду можуть використовуватися вхідні документи, викладені іноземною мовою, забезпечені перекладом відповідно до вимог чинного законодавства.
Усі документи суду складаються державною мовою. У випадках, передбачених міжнародним договором України, суд складає процесуальний документ мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України, або додає до нього завірений відповідно до законодавства України переклад на таку мову. Іноземною мовою можуть складатися документи суду, які адресуються безпосередньо міжнародній або іноземній організації, підприємству, установі, посадовій особі, іноземному громадянину.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Мовою судочинства та діловодства в адміністративних судах є державна мова, а тому подача до суду документів українською мовою є обов'язком позивача.
З матеріалів справи вбачається, що перекладеними були документи, які позивач додав до позову для обґрунтування своїх вимог. Водночас слід зауважити, що суд не витребовував зазначені документи у позивача - їх переклад здійснено ним добровільно, з власної ініціативи, у межах реалізації процесуального права самостійно визначати спосіб доведення обставин, на які він посилається (принцип диспозитивності). Такі дії, спрямовані на підкріплення та посилення переконливості власної правової позиції, не є обов'язковими з точки зору суду, не обумовлені вимогами процесуального законодавства або ухвалою суду, а тому не можуть вважатися витратами, прямо пов'язаними з розглядом справи.
Таким чином, суд дійшов висновку, що витрати на переклад документів у даному випадку є складовою частиною попередньої підготовки позивача до звернення до суду, здійсненої з власної ініціативи, та належать до звичайних витрат, пов'язаних із реалізацією права на судовий захист. У зв'язку з цим такі витрати не підлягають компенсації як процесуальні витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи.
Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов Іноземного підприємства «Євроголд Індестріз Лтд» (вул. Промислова, 1/154, м. Житомир, Житомирська обл., 10025, ЄДРПОУ 32265502) до Житомирської митниці Державної митної служби України (вул. Перемоги, 25, м. Житомир, Житомирська обл., 10003, ЄДРПОУ 44005610) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 29.10.2024 № UA101020/2024/000168/1 та картку відмови Житомирської митниці Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.10.2024 № UA101020/2024/007678.
Стягнути з Житомирської митниці Державної митної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь іноземного підприємства «Євроголд Індестріз Лтд» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,20 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Леміщак
Повний текст складено: 21 травня 2025 р.
21.05.25