22 травня 2025 року м. Житомир справа № 240/23470/24
категорія 112030500
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління поліції охорони в Житомирській області про стягнення інфляційних втрат та 3% річних,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просить стягнути з Міністерства внутрішніх справ України 247430,47 грн інфляційних втрат у зв'язку з простроченням виплати належної одноразової грошової допомоги та 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 61114,85 грн, всього 308545,32 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що проходив службу в органах внутрішніх справ. 04.09.2015 під час первинного огляду позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок загального захворювання, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12ААА №206839 від 28.09.2015. У подальшому, 20.06.2018 МСЕК під час повторного огляду встановила позивачу II групу інвалідності, із зазначенням причин: травма отримана внаслідок захворювання, отриманого в період проходження служби в ОВС. Після повторного огляду МСЕК 16.06.2021 позивачу знову було підтверджено ІІ групу інвалідності. Позивач, на його думку набувши право на отримання одноразової грошової допомоги, звернувся із заявою та необхідними документами для здійснення такої виплати, однак йому було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги з підстав неналежного оформлення документів. Позивач, не погодившись із такою відмовою, оскаржив її до суду. 28.12.2018 рішенням Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/5320/18 позов ОСОБА_1 задовольнити частково, зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути матеріали про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності, що настала внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у відповідності до вимог Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850. На виконання вказаного рішення суду розглянуто матеріали щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги згідно з Порядком №850 та сформувало висновок за змістом вказаного висновку позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги. Позивач, не погодившись із такою відмовою, оскаржив її до суду. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08.04.2021 у справі №240/21590/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково та зобов'язано МВС повторно розглянути заяву позивача щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, відповідно до Порядку №850. На виконання вказаного рішення МВС було розглянуто заяву позивача та матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги та прийнято рішення про відмову у призначенні такої допомоги. Не погодившись із такою відмовою позивач звернувся до суду із позовом про її оскарження. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 у справі №240/8053/22 позов задоволено частково та зобов'язано МВС прийняти відповідно до норм Порядку №850 рішення про призначення і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності, внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, з урахуванням висновків суду у даній справі. На виконання вказаного рішення суду МВС 20.12.2023 прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. У березні 2024 року Міністерством внутрішніх справ України позивачу, на виконання вищевказаного рішення суду, було виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 352400,00 грн.
Позивач вказує, що цю суму він мав отримати ще 01.08.2018, однак її виплата була здійснена лише 29.03.2024. З посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач вважає, що має право на інфляційне збільшення в розмірі 247430,47 грн та 3% річних в розмірі 61114,85 грн, що в сумі становить 308545,32 грн.
Після усунення позивачем недоліків позову, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи. Крім того, залучено до участі у справі, як третю особу, на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління поліції охорони в Житомирській області.
15.01.2025 на адресу суду від відповідача надійшов відзив в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що на виконання рішення суду 20.12.2023 МВС прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. Тобто, МВС не виплачувало позивачу одноразову грошову допомогу. 28.03.2024 Управління поліції охорони в Житомирській області здійснило виплату одноразової грошової допомоги позивачу. Також, відповідач зазначає, що як вбачається із резолютивної частини рішень судів у справах №240/5320/18, №240/21590/20 та №240/8053/22 на МВС будь-якого грошового зобов'язання, яке виражене у грошових одиницях, не покладалось. Також, відповідно до вимог статті 11 Цивільного кодексу України не існує будь-якого договору (іншого правочину чи юридичного факту), яким на МВС було б покладено обов'язок сплатити гроші на користь ОСОБА_1 .
Третя особа не скористалась своїм правом на надання пояснень щодо позову або відзиву встановленим статтею 165 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до положень частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивачу 04.09.2015 під час первинного огляду МСЕК було встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок загального захворювання.
У подальшому, під час повторного огляду МСЕК 20.06.2018 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, із зазначенням причини: травма отримана внаслідок нещасного випадку, ні не пов'язаною з виконанням службових обов'язків.
Під час повторного огляду МСЕК 16.06.2021 позивачу підтверджено ІІ групу інвалідності із зазначенням причини: травма отримана внаслідок нещасного випадку, ні не пов'язаною з виконанням службових обов'язків.
На підставі довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААБ №100995 від 20.06.2018, позивач звернувся до ліквідаційної комісії Управління державної служби охорони при УМВС України в Житомирській області з приводу виплати одноразової грошової допомоги.
Ліквідаційною комісією Управління державної служби охорони при УМВС України в Житомирській області було складено та затверджено висновок про призначення одноразової грошової допомоги позивачу та направлено на адресу відповідача для затвердження.
За результатом розгляду вказаних матеріалів МВС листом від 01.08.2018 №11021/05/15-2018 повернуло висновок до ліквідаційної комісії у зв'язку з неналежним оформленням документів.
Вважаючи дії відповідача щодо повернення матеріалів без прийняття рішення по суті заяви протиправними, позивач звернувся до суду із позовом.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2018, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07.03.2019, у справі №240/5320/18 позов ОСОБА_1 задоволено частково та зобов'язано МВС розглянути матеріали про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у відповідності до вимог Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.
На виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 у справі №240/5320/18 МВС розглянуло матеріали щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно з Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 (далі - Порядок №850), та сформувало висновок, затверджений Державним секретарем МВС 01.07.2019. За змістом вказаного висновку, виплата одноразової грошової допомоги позивачу, за умови наявності передбачених Порядком №850 підстав, повинна бути здійснена за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом для Національної поліції України, а тому матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу надіслані з порушенням вимог Порядку №850.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із позовом.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08.04.2021, злишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2021, справі №240/21590/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково та зобов'язано МВС повторно розглянути заяву позивача щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції" від 21.10.2015 №850 і прийняти рішення, передбачене п.9 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції" від 21.10.2015 №850, з урахуванням висновків суду у даній справі.
На виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08.04.2021 у справі №240/21590/20 МВС було розглянуто заяву позивача та матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги та прийнято рішення про відмову у призначенні такої допомоги.
Вважаючи зазначену відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із позовом.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18.04.2023 у справі №240/8053/22 позов ОСОБА_1 задоволено частково та зобов'язано МВС прийняти відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» рішення про призначення і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності, внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, з урахуванням висновків суду у даній справі.
На виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18.04.2023, винесеного у справі №240/8053/22, МВС 20.12.2023 прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.
Виплату одноразової грошової допомоги 28.03.2024 здійснено Управлінням поліції охорони в Житомирській області (а.с.14).
Позивач вважає, що у МВС виникло перед ним грошове зобов'язання з 20.06.2018 (дата встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) по 29.03.2024 (дата виплати одноразової грошової допомоги), отже просить застосувати норми статті 625 Цивільного кодексу України (відповідальність за прострочення грошового зобов'язання).
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції визначає Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 (далі - Порядок №850).
Відповідно до пункту 2 Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Перелік документів, які необхідно подати працівнику міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, визначений у пункті 7 вказаного Порядку.
Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС України в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги (пункт 8 Порядку №850).
Згідно із пунктом 9 Порядку №850 МВС України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
При цьому, сам лише факт встановлення позивачу інвалідності та подання ним передбачених пунктом 7 Порядку №850 документів, не свідчить про наявність в нього безумовного права на отримання одноразової грошової допомоги. В компетенції МВС України є аналіз та дослідження змісту таких документів. У разі виявлення невідповідності таких документів встановленій формі, а також суперечності чи неповноти наявної в них інформації щодо обставин отримання особою травми, каліцтва чи захворювання, ця обставина виключає можливість прийняття МВС України будь якого з рішень, чи то про виплату одноразової грошової допомоги чи про відмову у виплаті такої.
Як зазначено вище рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18.04.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2023, у справі №240/8053/22 позов ОСОБА_1 задоволено частково та зобов'язано МВС прийняти відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» рішення про призначення і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням II групи інвалідності, внаслідок нещасного випадку, що мав місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, з урахуванням висновків суду у даній справі.
На виконання зазначеного рішення суду 20.12.2023 МВС прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. Тобто МВС не виплачувало позивачу одноразову грошову допомогу.
28.03.2024 Управління поліції охорони в Житомирській області здійснило виплату одноразової грошової допомоги позивачу.
Як вбачається із текстів резолютивної частини рішень судів у справах №240/5320/18, №240/21590/20 та №240/8053/22 на МВС будь-якого грошового зобов'язання, яке виражене у грошових одиницях, не покладалось. Також, відповідно до вимог статті 11 Цивільного кодексу України не існує будь-якого договору (іншого правочину чи юридичного факту), яким на МВС було б покладено обов'язок сплатити гроші на користь ОСОБА_1 .
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Так, стягнення з боржника інфляційних втрат регулюється статтею 625 Цивільного кодексу України, відповідно до частини другої якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з нормами частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У силу норм частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
При цьому, частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Так, законодавцем визначено, що грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо, які мають бути виражені у грошових одиницях.
Поряд з цим, як уже зазначалось, стягнення інфляційних втрат регулюється статтею 625 Цивільного кодексу України.
Тож, з наведеного слідує, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Виходячи зі змісту спірних правовідносин, суд зазначає про відсутність цивільно-правових відносин між позивачем та відповідачем, як роботодавцем, відсутність цивільно-правового порушення з боку відповідача, який мав би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами належними позивачеві), що спричинила збитки, вини заподіювача шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між ними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №711/4010/13-ц погодилась з позицією суду апеляційної інстанції, який вказав на те що, приписи статті 625 Цивільного кодексу України не застосовуються до трудових правовідносин, сімейних та інших правовідносин, які регулює спеціальне законодавство.
У свою чергу спірні правовідносини в даній справі врегульовано Законом України "Про міліцію" та Порядком та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.
Суд, враховуючи викладене та беручи до уваги відсутність договірних зобов'язань, вважає, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків в даному випадку відсутні. Отже, в межах спірних правовідносин не існують цивільні правовідносини, у тому числі й зобов'язального характеру.
Передбачене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, як спосіб захисту майнового права та інтересу у цивільно-правових відносинах.
За таких обставин норми Цивільного кодексу України, зокрема, ті, що регулюють наслідки порушення зобов'язань, до спірних правовідносин, які виникли у зв'язку з виконанням судового рішення, не застосовуються.
Вказаний висновок щодо застосування ст.625 Цивільного кодексу України узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 27.08.2020 у справі №804/871/16, від 18.07.2018 у справі №2а-11853/10/1570.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Перевіривши доводи учасників справи, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову належить відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи відмову в задоволенні позову та те, що позивач звільнений від сплати судового збору та не поніс судових витрат, суд не стягує з відповідача на користь позивача судові витрати.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (вул.Академіка Богомольця, 10, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00032684), третя особа, на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління поліції охорони в Житомирській області (провулок Львівський, 4, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 40109091) про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Гурін
22.05.25