Україна
Донецький окружний адміністративний суд
22 травня 2025 року Справа№640/11488/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
У липні 2022 року Громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київської області (надалі - відповідач), про:
- визнання протиправними дій та скасування рішення № 80111300015084 про відмову у оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання;
- зобов'язання повторно розглянути заяву про оформлення (видачу) посвідки на тимчасове проживання в Україні з урахуванням висновків суду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про продовження посвідки на тимчасове проживання, при цьому рішенням відповідача від 15.07.2022 року №80111300015084 на підставі пп.9 п.61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання відмовлено в оформлені (видачі) посвідки на тимчасове проживання.
23 серпня 2022 року до суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача зазначив, що 24.06.2022 року позивач звернувся із заявою-анкетою №105125685 до Державного підприємства «Документ» для обміну посвідки на тимчасове проживання в Україні. Під час проведення перевірки встановлено, що за вказаною позивачем адресою його виявлено не було. За наданою фотокарткою для впізнання позивача сусіди повідомили, що не знають таку особу та ніколи не бачили. Крім того, позивач на телефонні дзвінки співробітників ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області не відповідає. Зазначене свідчить про надання позивачем неправдивих відомостей при заповненні анкети при звернені за обміном посвідки на тимчасове проживання. Отже, відповідачем правомірно прийнято рішення від 15.07.2022 року №80111300015084 про відмову позивачу в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання. Враховуючи викладене, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
У відповіді на відзив позивач підтримав обґрунтування заявлених вимог, викладених в позовній заяві. Також додатково вказав, що відповідач не надав суду жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував, що дійсно позивач не проживає за адресою, яка вказана в заяві-анкеті для обміну посвідки на тимчасове проживання. Позивач вважає такі твердження відповідача протиправними, оскільки вони ґрунтуються на необґрунтованих припущеннях - відповідачем не зазначено ідентифікаційні дані сусідів (зокрема, їх прізвища, ім'я та по-батькові, місця проживання), яких ніби то було опитано, а також не було доведено та не прикладено жодних документів, які б підтверджували правові підстави проживання зазначених осіб у будинку, в якому проживає позивач (зокрема, витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючих документів, договорів оренди житла і таке інше).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.03.2025 року прийнято до провадження адміністративну справу № 640/11488/22 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 відповідно до паспорту НОМЕР_1 від 27.02.2017 року є громадянином Республіки Білорусь.
22.07.2021 року ОСОБА_3 видано посвідку на тимчасове проживання, дата закінчення строку дії - 21.07.2022 року.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Відділом РАЦС адміністрації Ленінського району м. Гродно 06.02.2021 року, між громадянином Республіки Білорусь ОСОБА_4 та громадянкою України ОСОБА_5 06.02.2021 року укладено шлюб, про що здійснено відповідний актовий запис за №111.
Згідно Довідки № 63414 від 15.11.2021 року про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 звернувся до Державного підприємства «Документ» із заявою-анкетою №105125685 від 24.06.2022 року на обмін тимчасової посвідки, зазначена адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Управлінням з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області начальнику Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та видворення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, направлено службовий лист №8010.6.2/3/31760-22 від 27.06.2022 року, щодо проведення перевірки адреси проживання ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_2 .
Управлінням міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області опрацьовано лист про проведення перевірки за місцем проживання громадянина Білорусі ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_2 , та листом №8010.8.4/35724-22 від 13.07.2022 року повідомлено, наступне:
«Відповідно до пп. 7, 9 п. 4, пп. 5, 6 п. 6 Положення про Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, затвердженого Наказом ЦМУ ДМС від 30.07.2021 № 136 а/г та посадових інструкцій державного службовця даного Управління, працівниками проведено перевірку інформації, та адреси проживання іноземця, а саме: АДРЕСА_2 , зазначеної в заяві-анкеті №105125685 від 24.06.2022 про надання посвідки на тимчасове проживання в Україні (підстава - шлюб).
За результатами перевірки повідомлено, що за вказаною в заяві-анкеті адресою проживання вказаного іноземця не виявлено, квартирне приміщення ніхто не відкрив. Працівниками Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області проведено бесіду з мешканцями будинку, які зазначили, що вищевказаного іноземного громадянина не бачили, а також за наданою їм фотокарткою іноземця, громадянина Білорусь ОСОБА_2 не бачили та їм не відомий. Від письмових пояснень відмовилися.
Вищевказані результати перевірки можуть свідчити про факт подання вищезазначеним іноземним громадянином неправдивих відомостей при зверненні за обміном посвідки на тимчасове проживання в Україні, що є підставою для відмови в оформленні та видачі посвідки відповідно до п.п.9 п.61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №322.
Інформація надається для врахування в роботі при прийнятті рішення щодо оформлення (обміну) та видачі посвідки на тимчасове проживання в Україні».
Також, 27.06.2022 року Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області надіслало запит до Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області щодо наявності підстав для відмови у оформленні (обміні) посвідки на тимчасове проживання на території України з метою мінімізації загроз у сфері національної безпеки в умовах військової стану.
Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийнято рішення №80111300015084 від 15.07.2022 року про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання, яким громадянину Білорусь, ОСОБА_3 , на підставі підпункту 9 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №322, відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся за захистом свої прав, свобод та інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, як на момент отримання позивачем посвідки на тимчасове проживання в Україні так і на час прийняття рішення про її скасування визначався Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року№ 3773-VI (далі по тексту - Закон України від 22 вересня 2011 року №3773-VI) (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), який у тому числі встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
Відповідно до пункту 18 частини 1 статті 1 Закону України від 22 вересня 2011 року №3773-VI визначено, що посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Частиною 10 статті 4 Закону України від 22 вересня 2011 року №3773-VI передбачено іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для провадження культурної, наукової, освітньої діяльності на підставах і в порядку, встановлених міжнародними договорами України або спеціальними програмами, а також іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою участі в міжнародних та регіональних волонтерських програмах чи участі в діяльності організацій та установ, що залучають до своєї діяльності волонтерів відповідно до Закону України "Про волонтерську діяльність", інформація про які розміщена на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері волонтерської діяльності, отримали посвідку на тимчасове проживання та здійснюють волонтерську діяльність на базі зазначених організацій та установ, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період провадження такої діяльності.
У частині 10 статті 5 Закону України від 22 вересня 2011 року №3773-VI зазначено, що підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною десятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування, подання відповідного державного органу, відповідального за виконання культурних, освітніх, наукових, спортивних, волонтерських програм, для участі в яких іноземець чи особа без громадянства прибули в Україну, або організації чи установи, що залучає до своєї діяльності волонтерів, інформація про яку розміщена на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері волонтерської діяльності, та копія свідоцтва про державну реєстрацію такої організації чи установи.
Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання затверджений постановою Кабінету Міністрів України №322 від 25 квітня 2018 року (далі по тексту - Порядок №322).
Пунктом 21 Порядку №322 передбачено, що працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32, 33 і 39 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування іноземця або особи без громадянства в Україні, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті.
У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб'єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі.
Відповідно до пункту 61 Порядку №322 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли:
1) іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на постійне проживання (крім випадків обміну посвідки), посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення;
2) іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в'їзду;
3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію;
4) встановлено належність особи до громадянства України;
5) за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання;
6) іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17-19 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки;
7) отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, чи іноземець або особа без громадянства вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв'язку з учиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином;
8) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований чи не відповідає встановленому зразку, чи належить іншій особі, чи строк його дії закінчився;
9) встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;
10) виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну;
11) в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року №1382-IV громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.
Наведене в сукупності свідчить, що контролюючий орган має право на підставі проведеної перевірки та після встановленого факту подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів відмовити в оформленні або видачі посвідки.
Рішенням Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області №80111300015084 від 15.07.2022 року відмовлено громадянину Білорусь, ОСОБА_3 в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання на підставі підпункту 9 пункту 61 Порядку №322.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що за результатами проведеної перевірки адреси: АДРЕСА_2 , зазначеної в заяві-анкеті №105125685 від 24.06.2022 року, позивач виявлений не був, що може свідчити про факт подання ним неправдивих відомостей при зверненні щодо оформлення посвідки на тимчасове проживання. Такий висновок зроблений на підставі інформації Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.
Як вбачається з листа №8010.8.4/35724-22 від 13.07.2022 року, Управлінням міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області проведено перевірку за місцем проживання громадянина громадянина Білорусь ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 та вказано, що зазначену особу не виявлено. Крім того, проведено бесіду з мешканцями будинку за вказаною адресою, де встановлено, що за наданою їм фотокарткою на якій зображена особа, а саме: громадянин Білорусь ОСОБА_2 , останні повідомили, що зображену на фотокартці особу вони не бачили, від надання письмових пояснень відмовились. Викладені обставини можуть свідчити про факт подання неправдивих відомостей при зверненні за оформленням посвідок на тимчасове проживання, що відповідно до пункту 9 статті 61 постанови Кабінету Міністрів України №322 від 25 квітня 2018 року може слугувати підставою для відмови в оформленні посвідки на тимчасове проживання.
Дослідивши зміст вказаного листа, судом встановлено, що з його змісту не вбачається, в який саме день та час здійснювався виїзд перевіряючих за адресою місця проживання позивача, як і не зазначено даних сусідів, які були опитані.
Водночас, згідно нотаріально посвідченій заяві ОСОБА_6 , яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , цією заявою підтверджує факт проживання з червня 2022 року громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 .
Суд вважає безпідставними та необґрунтованими твердження відповідача щодо того, що позивач за адресою: АДРЕСА_2 виявлений не був, що може свідчити про факт подання ним неправдивих відомостей при зверненні за оформленням посвідки на тимчасове проживання, що, відповідно, свідчить про протиправність оскаржуваного рішення про відмову позивачу в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання.
Крім того, підставою для прийняття оскаржуваного рішення міграційним органом зазначено лише посилання на підпункт 9 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 №322.
При цьому, з аналізу вказаної норми вбачається, що територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю в оформленні або видачі посвідки «встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів».
Однак, вказавши підставою для відмови у видачі посвідки «встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів», відповідачем не наведено в оскаржуваному рішенні, не уточнено причин та не конкретизовано обставин, які слугували підставою для прийняття спірного рішення, що фактично позбавило позивача можливості усунути обставини, у зв'язку із якими йому було відмовлено в оформленні посвідки.
Суд враховує, що за загальними вимогами, які висуваються до актів суб'єктів владних повноважень, як актів правозастосування, є їхня обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав (фактичних і юридичних) його прийняття, а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Загальне посилання відповідача у рішенні на положення підпункту 9 пункту 61 Порядку №322, не свідчить про обґрунтованість такого рішення, оскільки ставить заявника у стан правової невизначеності щодо підстав відмови у видачі посвідки на тимчасове проживання, що є неприпустимим.
Відсутність позивача за адресою місця проживання, на час здійснення перевірки, на думку суду, не становить факт подання іноземцем завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів, враховуючи, що така інформація відповідає дійсності, наявна у інших поданих позивачем документах та могла бути перевірена у співставленні з іншими джерелами інформації, наявними у розпорядженні підрозділу ДМС.
У відповідності до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово робив визначення критерію «необхідності у демократичному суспільстві». Так, за практикою Суду при визначенні питання «необхідності у демократичному суспільстві» держави користуються певною свободою розсуду, межі якої залежать від сфери, що вступає в конфлікт з гарантованим правом. Будь-яке непропорційне втручання з боку держави у фундаментальне право передбачене статтею 8 Європейської конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» не буде вважатися необхідним у демократичному суспільстві.
Принцип пропорційності вимагає встановлення балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень, що призвело до негативних наслідків для позивача.
Оскаржуване рішення відповідача, за висновком суду, не відповідає критерію необхідності у демократичному суспільстві та суперечить принципу пропорційності, оскільки для позивача відмова в оформленні посвідки на тимчасове проживання має наслідком повну зміну способу життя особи.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 820/2262/17 та від 19.09.2022 справі № 280/8987/20.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області №80111300015084 від 15.07.2022 року про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання.
Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Слід відмітити, що відповідач має виключну компетенцію в питаннях прийняття рішення про оформлення посвідки.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
За змістом ч.4 ст.245 КАС України суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача лише у випадку визнання протиправної бездіяльності такого суб'єкта та якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у даній справі є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву-анкету №105125685 від 24.06.2022 року, разом з поданими документами, про видачу посвідки на тимчасове проживання, з урахуванням висновків суду щодо відсутності факту подання позивачем завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 992,40 грн., наведена сума відповідно до положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає стягненню з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань.
На підстав наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області №80111300015084 від 15.07.2022 року про відмову громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_3 в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання.
3. Зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4-А, код ЄДРПОУ 42552598) повторно розглянути заяву-анкету громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) №105125685 від 24.06.2022 року, разом з поданими документами, про видачу посвідки на тимчасове проживання, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4-А, код ЄДРПОУ 42552598) на користь громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ), судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Судове рішення складено та підписано 22 травня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (Шостого апеляційного адміністративного суду) протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.М. Чучко