Україна
Донецький окружний адміністративний суд
22 травня 2025 року Справа№640/13225/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-Нива" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -
У серпні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь-Нива" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі - відповідач), про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 21.12.2021 №326145, винесену в.о. заступника Північного міжрегіонального управління Державної служби України з безпеки на транспорті Бобко І.A. у відношенні товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-Нива".
Позов обґрунтований тим, що посадовими особами Укртрансбезпеки проведено рейдову перевірку з порушенням процедури, встановленої Порядком 1567 - без наявності направлення на перевірку на окремо визначеній ділянці дороги - «Р-03 поворот на с. М. Олександрівка». А відтак проведення 23.11.2021р. рейдової перевірки було проведено не у встановлений законом порядок та з порушенням процедури, встановленої Порядком 1567 та Порядком 422, прийняті рішення по результатам такої перевірки є протиправними та незаконними.
Також, відповідачем у постанові не визначено об'єктивні ознаки складу правопорушення, не містить правову визначеність, така постанова не відповідає вимогам закону що є окремою підставою для її скасування.
Крім того, транспортний засіб у відповідності до вимог чинного законодавства був переданий позивачем у користуванні іншій особі, а тому позивач у спірних правовідносинах не мав статусу автомобільного перевізника, та не може бути суб'єктом відповідальності передбаченої абзацом 16 частини 1 статті 60 Закону №2344-111.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2022 року відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Промінь-Нива" в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/13225/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року прийнято до провадження адміністративну справу № 640/13225/22.
Відзив з боку відповідача до суду не надходив.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
23 листопада 2021 року інспекторами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, відповідно до направлення на рейдову перевірку від 18.11.2021 №000300 та щотижневого графіку, затвердженого начальником Управління, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянків таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, які знаходяться на адміністративній території м. Києва та Київській області, проведена рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 №422 (далі - Порядок №422), співробітниками Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, була проведена перевірка транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Промінь-Нива» згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .
За результатами рейдової перевірки відповідачем складено акт від 23.11.2021 №292701 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Згідно акту від 23.11.2021 №292701 виявлено порушення: при здійсненні вантажних перевезень, про що свідчить наявність вантажу на платформі ТЗ, з перевищенням вагових та габаритних норм, саме: ширина -3,30 м, загальна маса 43,385 т., у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: перевищення встановлених законодавством габаритних норм понад 20% під час перевезення вантажу без відповідного дозволу, на момент перевірки відсутня товарно-транспортна накладна.
21 грудня 2021 року Північним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №326145, ураховуючи те, що допущено відсутність товарно-транспортної накладної на момент проведення перевірки, відповідно до абз. 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», відносно ТОВ «Промінь-Нива» застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою, вважаючи таку постанову протиправною, та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт».
За ч. 7 статті 6 названого Закону центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, поміж іншого, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.
Згідно статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення № 103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
На підставі пп. 1 п. 4 Положення №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.
Абзацом 1 п. 8 Положення № 103 визначено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (пп. 19 п. 5 Положення №103).
Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування через її територіальні органи.
Відповідно до п. 2-4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно п.12-14 Порядку №1567 рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
На підставі абз. 2, 10 п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку.
Згідно п. 16 Порядку № 1567 рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.
Рейдова перевірка проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку (п.19 Порядку № 1567).
Враховуючи наведені норми законодавства, а також наявні матеріали справи, зокрема, щотижневий графік перевірки, складений та затверджений керівником Укртрансбезпеки, направлення на рейдову перевірку від 18.11.2021 №00300, суд дійшов висновку, що відповідач дотримався порядку проведення перевірки.
Суд відхиляє посилання позивача на те, що в направлені не було окремо визначено ділянку дороги, на якій посадові особи мали право здійснювати рейдову перевірку, оскільки і в графіки, і в направлені визначено територію можливих рейдових перевірок м. Київ та Київська область.
Щодо відсутності товарно-транспортної накладної.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Отже, відповідальність перевізника на підставі норм ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» настає лише у випадку здійснення перевезень за відсутності ТТН.
Цей висновок узгоджується із нормами Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 «Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» (надалі - Правила № 363).
Так, згідно з п. 11.3 Правил № 363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.
Відповідно до п. 11.1 зазначених Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Згідно з абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, відповідальність перевізника відповідно до приписів ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» настає за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону.
Отже, достатньою і такою, що ґрунтується на Законі України «Про автомобільний транспорт», підставою для відповідальності перевізника є виключно фізичне не існування у його водія на момент проведення перевірки такого документу як товарно-транспортна накладна.
Суд відхиляє посилання позивача на те, що відповідачем у постанові не визначено «об'єктивні ознаки складу правопорушення, не містить правову визначеність, не відповідає вимогам закону», як такі, що нормативно необґрунтовані, оскільки спірна постанова від 21.12.2021 №326145 в повній мірі відповідає встановленій формі в Додатку 5 до Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року №422).
Оцінюючи посилання позивача, що ТОВ «Промінь-Нива» не є перевізником, суд зазначає наступне.
Так, судом встановлено, товариство з обмеженою відповідальністю «Промінь-Нива» є власником транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .
До матеріалів справи позивачем надано договір оренди (найму) №30/09/21 від 30 вересня 2021 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Промінь-Нива» (орендодавець) та товариства з обмеженою відповідальністю «РБУ-1» (орендар).
За умовами вказаного договору, орендодавець зобов'язується передати орендареві у тимчасове, платне користування наступні транспортні засоби (техніка): автомобіль марки DAF, тип вантажний спеціалізований сідловий тягач, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2012, модель XF 105.460, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .
Відповідно до акту приймання- передачі в оренду техніки від 30.09.2021 орендодавець (ТОВ «Промінь-Нива») передав та орендар (ТОВ «РБУ1) прийняв у тимчасове платне користування автомобіль марки DAF, тип вантажний спеціалізований сідловий тягач, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2012, модель XF 105.460, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .
Також позивачем було долучено до матеріалів справи пояснення водія від 19.07.2022, згідно яких водій зазначає, що на вимогу працівників Укртрансбезпеки він, серед іншого, надав договір оренди ТЗ між ТВ «Промінь-Нива» та ТОВ «РБУ-1» та товарно-транспортну накладну ТОВ «РБУ -1», які не були прийняті перевіряючими. В поясненнях водій зазначає, що завантаженням вантажу займались працівники ТОВ «РБУ-1».
Суд критично ставиться до вказаних пояснень, оскільки, акт перевірки містить інформацію про ознайомлення з ним водія та відмову від підпису та надання будь-яких пояснень, зокрема, щодо незазначення в акті про наявність у водія документів, передбачених Законом.
Між тим, на переконання суду, за умови надання посадовим особам, які проводили перевірку, договорів про оренду транспортного засобу та відмови останніх у прийнятті їх до уваги, водій транспортного засобу мав об'єктивну можливість зазначити про це в акті.
При цьому, відповідно до пункту 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 № 379 (далі - Інструкція № 379), якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, власник транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування зобов'язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій здійснюючи перевезення вантажів зобов'язаний надавати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підставах використовується транспортний засіб (договір оренди та тимчасовий реєстраційний талон).
Згідно приписів частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Правова позиція щодо необхідності оформлення тимчасового реєстраційного талону на транспортний засіб, який передано в тимчасове законне користування іншим особам, висловлено Верховним Судом у Постанові від 20.12.2018 по справі № 804/8740/16.
Так, в зазначеній постанові сказано, що попри те, що наведені положення пункту 6.3. Інструкції № 379 та пункту 16 Порядку № 1388 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талону на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом України «Про автомобільний транспорт».
Відтак, твердження позивача про те, що він на момент проведення перевірки не був перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», а отже не підлягає притягненню до відповідальності за вказаним законом, не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи судом.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що постанова Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу №326145 від 21.12.2021 року, є правомірною та скасуванню не підлягає.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
На підставі положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
За п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відтак, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
З огляду на вищенаведене, на думку суду, у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах вимог ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано.
Доказів, які б доводили обґрунтованість заявленого позову, суду не надано, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Зважаючи на відсутність з боку відповідача витрат із залучення свідків та проведення експертиз, судові витрати у порядку ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України з позивача не стягуються.
Керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-Нива" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.
Судове рішення складене 22 травня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.М. Чучко