22 травня 2025 рокуСправа №640/39229/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними, скасування вимоги та рішення, -
30.12.2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними та скасувати вимогу Головного управління ДПС України у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 30.09.2021 № Ф-72806;
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС України у м. Києві від 30.09.2021 року № 72814070907.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що внаслідок проведеної позапланової перевірки відповідачем було встановлено порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 11.06.2018 та дотримання вимог обліку та збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 11.06.2018 року. Позивач зауважує, що висновки перевірки ґрунтуються виключно на інформації, вказаній ТОВ «Глобал Дистрибушн Україна» та ТОВ «ГРД Україна» в формі податкового розрахунку сум доходу, нарахованого ( сплаченого) на користь платників податку і утриманого з них податку, проте відомості у формі 1ДФ носять виключно інформаційний характер та можуть бути лише підставою для ініціювання перевірок, а не накладення штрафних санкцій. З огляду на викладене, вважає оскаржувані рішення протиправними та просить задовольнити позовні вимоги.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2021 року адміністративну справу №640/39229/21 передано на розгляд судді Бояринцевій М.А.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.09.2022 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
19.10.2022 року Головним управлінням ДПС у м. Києві подано письмовий відзив проти позову, в якому відповідачем позовні вимоги заперечуються в повному обсязі. За результатами перевірки встановлено, що податкова декларація про майновий стан і доходи за 2018 рік не подана платником податків. Позивачем подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за ІІ квартал 2018 року з визначенням валового доходу в сумі 1284500,00грн., валових витрат в сумі 1202050,00грн., чистого доходу в сумі 82450,00грн. та нарахування до сплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 14841,00грн. та військового збору у сумі 1236,75грн. Податкова декларація про майновий стан і доходи за 2018 рік до ГУ ДПС у м. Києві не подана, податок на доходи фізичних осіб у сумі 14 841,00грн. та військовий збір у сумі 1236,75грн. до бюджету не сплачено. Таким чином, за наслідками перевірки встановлено неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік, чим порушено п. 177.11 ст. 177 ПКУ. Також, за результатами перевірки порядку нарахування та сплати військового збору, та допущених порушень, встановлено його заниження в сумі 299900,00грн. за 2017 рік, в сумі 1284500,00 за 2018 рік. Дана розбіжність виникла у зв'язку із заниженням чистого доходу за 2017 рік на суму 299900,00грн., за 2018 рік на суму 1284500,00грн. Виявлені в ході проведення перевірки порушення не було спростовано позивачем та з огляду на викладене оскаржувані рішення не підлягають скасуванню.
24.10.2022 року Головним управлінням ДПС у м. Києві подано до суду клопотання про долучення доказів.
04.11.2022 року ОСОБА_1 подано заяву про уточнення позовних вимог.
Ухвалою Оркужного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2022 року повернуто уточнену позовну заяву ОСОБА_1 .
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2825-ІХ, матеріали адміністративної справи №640/39229/21 скеровано за належністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
12 лютого 2025 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали справи №640/39229/21.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду, справу передано для розгляду судді Рябчук О.С.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 р. прийнято до провадження адміністративну справу № 640/39229/21 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
28.02.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» Головним управлінням ДПС у м. Києві подано додаткові пояснення у справі. Представник відповідача наполягає на відмові у задоволенні позовних вимог, оскільки податковим органом доведено в повному обсязі виявлені в ході перевірки порушення Податкового кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За змістом приписів п.8 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності, зокрема, є типові справи.
Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст.257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно з ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві.
ГУ ДПС у м. Києві на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, п. 2 ст. 13 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зі змінами та доповненнями, у зв'язку зі змінами п. 522 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, унесеними Законом України від 14 липня 2020 року № 786-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб-підприємців», наказу від 12.07.2021 № 5616-п, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 11.06.2018 та дотримання вимог обліку та збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 11.06.2018.
За результатами перевірки встановлено, що податкова декларація про майновий стан і доходи за 2018 рік не подана платником податків. Платником податків подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за ІІ квартал 2018 року з визначенням валового доходу в сумі 1284500,00грн., валових витрат в сумі 1202050,00грн., чистого доходу в сумі 82450,00грн. та нарахуванням до сплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 14841,00грн. та військового збору у сумі 1236,75грн. Податкова декларація про майновий стан і доходи за 2018 рік до Головного управління ДПС у м. Києві (ДПІ у Печерському районі м. Києва) не подана, податок на доходи фізичних осіб у сумі 14841,00грн. та військовий збір у сумі 1236,75грн. до бюджету не сплачено.
За результатами перевірки встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу в 2017 році на суму 299900,00грн., в 2018 році на суму 1284500,00грн., чим порушено пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, п. 163.1 ст. 163, п. 164.1 ст. 164, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010р. із змінами та доповненнями.
Відповідно п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами та доповненнями встановлено оподатковуваний дохід та згідно пп. 54.3.2 п. 54.3 ст.54 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами та доповненнями проведено розрахунок податку з доходів фізичних осіб.
За результатами перевірки встановлено заниження податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб всього у сумі 285192,00 грн., а саме за 2017 рік у сумі 53982,00грн., за 2018 рік у сумі 231210грн., чим порушено пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, п. 163.1 ст. 163, п. 164.1 ст. 164, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010р. із змінами та доповненнями.
Платником податків подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за ІІ квартал 2018 року з зазначенням чистого доходу в сумі 82450,00грн. та нарахуванням до сплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 14841,00грн. та військового збору у сумі 1236,75грн. Податкова декларація про майновий стан і доходи за 2018 рік до Головного управління ДПС у м. Києві (ДПІ у Печерському районі м. Києва) не подана, податок на доходи фізичних осіб у сумі 14841,00грн. та військовий збір у сумі 1236,75грн. до бюджету не сплачено.
За результатами перевірки порядку нарахування та сплати військового збору, та допущених порушень, встановлено його заниження в сумі 299900,00 грн. за 2017 рік, в сумі 1284500,00 за 2018 рік. Дана розбіжність виникла у зв'язку із заниженням чистого доходу за 2017 рік на суму 299900,00 грн., за 2018 рік на суму 1284500,00грн.
За результатами перевірки встановлено подання звітності по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2017- 2018 роки не за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, чим порушено пункт 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI зі змінами та доповненнями.
Також, перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу, податкової декларації за 2018 рік встановлено заниження чистого доходу за 2018 рік на суму 1284500,00грн., у зв'язку із тим, що платником податків не надано до перевірки первинних документів. Платником податків не нараховано та не сплачено до бюджету єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за жовтень-грудень 2017 року в сумі 26103,00грн., за січень-червень 2018 року в сумі 68801,04грн., всього на суму 94904,04грн.
Платник податків ОСОБА_1 платником податку на додану вартість не зареєстрований.
За результатами перевірки в 4 кварталі 2017 року отримано дохід у сумі 299900,00 грн., в І-ІІ кварталах 2018 року у сумі 1284500,00грн.
В порушення ст. 187 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами і доповненнями платником податків не визначено зобов'язання по податку на додану вартість.
Відповідно до відомостей з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України за період з 01.10.2017 по 30.06.2018 було виплачено дохід з ознакою 157 (дохід, виплачений самозайнятій особі) у загальному розмірі 1584400, грн.: - суми виплаченого доходу на користь платника податків ОСОБА_1 у ІV кварталі 2017 року у сумі 299900,00 грн. перевіркою зарахована до доходу за грудень 2017 року (299900*20%=59980); - суми виплаченого доходу на користь платника податків ОСОБА_1 у І кварталі 2018 року у сумі 569200,00 грн. перевіркою зарахована до доходу за березень 2018 року (569200*20%=113840); - суми виплаченого доходу на користь платника податків ОСОБА_1 у ІІ кварталі 2018 року у сумі 715300,00 грн. перевіркою зарахована до доходу за червень 2018 року (715300*20%=143060).
За результатами перевірки встановлено заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 316880,00грн., а саме за грудень 2017 року на суму 59980,00грн., за березень 2018 року на суму 113840,00грн., за червень 2018 року на суму 143060,00грн., чим порушено п. 181.1 ст. 181, п. 183.2, п. 183.4 ст. 183, ст. 187 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами та доповненнями.
За результатами перевірки встановлено ненадання посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, чим порушено п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010р. із змінами та доповненнями.
Наведені порушення, що виявлено внаслідок проведеної документальної позапланової перевірки викладено в Акту Головного управління ДПС у м. Києві від 18.08.2021р. № 65142/Ж5/26-15-07-09-07/2641804256
На підставі акту документальної перевірки від 18.08.2021 № 65142/Ж5/26-15-07-09-07/2641804256 Головним управлінням ДПС в м. Києві 30.09.2021р. винесено Вимогу про сплату боргу ( недоїмки) № Ф-72806У, на суму 94904,04грн. зі сплати єдиного внеску.
30.09.2021 року Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято рішення №72814070907 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату ( ненарахування) або несвоєчасну сплату ( несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на суму 1388,60грн.
Вважаючи такі рішення податкового органу протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»»
Відповідно до пункту другого частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктами першим, другим частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), які згідно пункту другого частини першої статті 6 вказаного Закону зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
У відповідності до пункту першого частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно з частиною п'ятою статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» сплата єдиного внеску здійснюється на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується у іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За приписами абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок..
Днем сплати єдиного внеску згідно частини десятої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вважається:
1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до частини одинадцятої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом (частина одинадцята).
Нарахування штрафу і пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків передбачено статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Так, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (частина 10 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).
Відповідно до пункту другого частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Як слідує з матеріалів справи, в ході проведення документальної позапланової перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві встановлено ненарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 94904,04грн., а саме за жовтень-грудень 2017 року в сумі 26103,00грн., за січень-червень 2018 року в сумі 68801,04грн., чим порушено пункт 1 частини другої статті 6, абзац третій частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року N 2464-VI зі змінами та доповненнями.
Перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу, податкової декларації за 2018 рік встановлено заниження чистого доходу за 2018 рік на суму 1284500,00грн., у зв'язку із тим, що платником податків не надано до перевірки первинних документів. Платником податків не нараховано та не сплачено до бюджету єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за жовтень-грудень 2017 року в сумі 26103,00грн., за січень-червень 2018 року в сумі 68801,04грн., всього на суму 94904,04грн.
Доказів зворотнього позивачем не було надано, а обґрунтування протиправності оскаржуваних рішень зводиться до невірності застосування податкової інформації.
Відтак у позивача виникла заборгованість за спліти єдиного внеску та порушення строків, визначених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Вказані обставини позивачем не спростовані, доказів своєчасної сплати єдиного внеску за відповідні періоди до суду не надані.
При цьому, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум єдиного внеску контролюючим органом до такого платника можуть бути застосовуються штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених чинним законодавством.
Процедура нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449).
У відповідності до пунктів 1, 2 розділу VII Інструкції №449 за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.
Відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» до платників, визначених підпунктами 1- 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум; за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
При цьому, складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
Пункт 4 розділу VII Інструкції №449 передбачає, що факти порушень законодавства, крім тих, що є предметом акта документальної перевірки, та тих, що зазначені у підпункті 2 пункту 2 цього розділу, посадова особа органу доходів і зборів оформляє актом довільної форми, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів. Такий акт про порушення надсилається (вручається) платнику разом із рішенням про застосування штрафних санкцій.
У підпункті 2 пункту 2 розділу VII Інструкції №449 зазначено, що згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону до платників, визначених підпунктами 1 - 4 та 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції в таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди.
Для платників, зазначених у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, таким періодом є календарний місяць, для платників, зазначених у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, - календарний квартал;
Відповідно до пункту 5 Інструкції №449 на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу.
Згідно абзацу першого підпункту другого частини шостої розділу VI Інструкції №449, платники, визначені підпунктом 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, сплачують єдиний внесок один раз на квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожен місяць такого кварталу.
Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
Документи, які є підставою для нарахування пені: документи, що підтверджують суму єдиного внеску та строк її сплати, - звіт платника щодо нарахування єдиного внеску (з додатним значенням); вимога про донараховані суми єдиного внеску за актами документальних перевірок або повідомленням-розрахунком; рішення суду; документи, що підтверджують суму та дату погашення недоїмки за єдиним внеском, - виписки з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів; корінець прибуткового документа про приймання установою банку платежів готівкою; звіт платника щодо нарахування єдиного внеску з від'ємним значенням; відомості або довідка (витяг) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; свідоцтво про смерть фізичної особи. Таким чином, а несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, суд дійшов висновку, що під час розгляду даної справи позивача не було надано доказів своєчасного погашення боргу з єдиного внеску за оскаржуваний період, у зв'язку з чим до останнього застосовані штрафні санкції згідно податкової вимоги від 30.09.2021р. №Ф-72806У та рішення № 72814070907 про застосування штрафних санкцій.
При цьому, суд зазначає, що розрахунок пені та штрафної санкції податковим органом здійснено з додержанням вимог Інструкції №449 від 20.04.2015, що підтверджено даними інтегрованої картки платника податку ОСОБА_1
З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про наявність документального підтвердження правильності здійснення розрахунку штрафних санкцій та пені, визначених оскаржуваними рішеннями відповідача.
За приписами частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно дост. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
За таких обставин суд приходить до висновку задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст. ст.2, 9, 72-74,77,241-246,250,260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними, скасування вимоги та рішення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук