22 травня 2025 рокуСправа №160/8137/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -ФОП ОСОБА_1 , відповідач), у якій позивач просить суд стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до бюджету у сумі 89 703,32 гривень.
В обґрунтування позову зазначено, в інтегрованих картках платника податків ФОП ОСОБА_1 обліковується незаявлений до суду податковий борг на суму 89 703,32 грн. Заборгованість по єдиному податку з фізичних осіб виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань в розмірі 89 703,32 грн згідно з: податковою декларацією №9123804050 від 10.05.2024 у сумі 44 851,66 грн з терміном сплати - 20.05.2024; податковою декларацією №9342283573 від 13.11.2024 у сумі 44 851,66 грн з терміном сплати - 19.11.2024. З урахуванням вимог статей 56, 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в зв'язку з несплатою ФОП ОСОБА_1 у встановлені строки нарахованих сум, грошові зобов'язання набули статусу податкового боргу. Відповідно до статті 59 ПК України, у зв'язку із несплатою ФОП ОСОБА_1 до бюджету сум податкового боргу, сформована податкова вимога №0020721-1310-0436 від 01.07.2024, яка була направлена на адресу платника податків засобами поштового зв'язку. У зв'язку з несплатою податкового боргу, позивач звернувся до суду про стягнення податкового боргу.
Ухвалою суду від 24.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову), разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали суду.
Судом направлено копію ухвали про відкриття провадження на податкову адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), проте конверт повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Враховуючи норму частини 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач вважається належним чином повідомленим про відкриття провадження у справі.
На підставі частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 на час подання позову до суду перебуває на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
З позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що станом на час звернення позивача до суду за відповідачем рахувався податковий борг у загальному розмірі 89 703,32 грн.
10.05.2024 ФОП ОСОБА_1 подано до податкового органу податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за І квартал 2024 №9123804050, в якій самостійно визначено суму єдиного податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду у сумі 44 851,66 грн.
13.11.2024 ФОП ОСОБА_1 подано до податкового органу податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за три квартали 2024 №9342283573, в якій самостійно визначено суму єдиного податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду у сумі 44 851,66 грн.
У зв'язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу, контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми «Ф» №0020721-1310-0436 від 01.07.2024, яку направлено засобами поштового зв'язку на податкову адресу ФОП ОСОБА_1 , втім на адресу контролюючого органу повернувся конверт з відміткою поштової установи «за закінченням терміну зберігання».
На момент вирішення спору в суді доказів сплати суми податкового боргу у розмірі 89 703,32 грн надано не було.
У зв'язку з вищевикладеним позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд виходить з такого.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з підпунктами 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний:
подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;
сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до підпунктів 36.1-36.3 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).
Як свідчать матеріали справи, ФОП ОСОБА_1 подано до податкового органу податкові декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за І квартал 2024 №9123804050 та за три квартали 2024, в яких самостійно визначено суми єдиного податку, які підлягають нарахуванню та сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду.
Таким чином, позивачем було самостійно задекларовано грошові зобов'язання з єдиного податку, які є узгодженими в розумінні приписів пункту 54.1 статті 54 ПК України.
Однак ці зобов'язання у строки, визначені приписами ПК України, сплачені не були, у зв'язку із чим у відповідача утворився податковий борг з єдиного податку у розмірі 89 703,32 грн.
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, податковий орган надсилає йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання податкового повідомлення-рішення.
Податковим органом сформовано податкову вимогу форми «Ф» №0020721-1310-0436 від 01.07.2024, яку направлено засобами поштового зв'язку на податкову адресу ФОП ОСОБА_1 , втім на адресу контролюючого органу повернувся конверт з відміткою поштової установи «за закінченням терміну зберігання».
Згідно із підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Керуючись підпунктами 95.1-95.3 статті 95 ПК України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Оскільки, у матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем податкового боргу у зазначеному розмірі, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача податкового боргу у заявленому розмірі.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки, наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору та ним не були понесені витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
Позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (адреса: вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005; ідентифікаційний код ВП в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 44118658) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити.
Стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до бюджету на суму 89 703 (вісімдесят дев'ять тисяч сімсот три) гривні 32 копійки.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар