22 травня 2025 року Справа 160/12267/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі клопотання представника відповідача Військової частини НОМЕР_1 про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язвання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 у відношенні до ОСОБА_1 щодо ненарахування та невиплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 15.06.2016 р. по 31.10.2017 р., із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 15.06.2016 р. по 31.10.2017 р. - січень 2008 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та стягнути на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпеченій у період з 15.06.2016 р. по 31.10.2017 р., із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 15.06.2016 р. по 31.10.2017 р. - січень 2008 року та стягнути суму індексації у загальній сумі 53 678 грн. 22 коп., із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. №44.
Ухвалою суду заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом - задоволено; поновлено позивачу строк звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом; клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору - задоволено; звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання даного адміністративного позову; відкрито провадження в адміністративній справі № 160/12267/25; призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Представником відповідача подано до суду клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язвання вчинити певні дії, без розгляду, в обґрунтування якої не зазначено конкретних підстав передбачених нормою ст.240 КАС України, яка визначає порядок залишення позовної заяви без розгляду. При цьому, заявник, в контексті означеного клопотання посилається на ст. ст. 122, 123 КАС України.
Вирішуючи відповідну заяву, проаналізувавши норми КАС України, суд дійшов таких висновків.
Суд розглянувши означене клопотання зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:
1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;
2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);
3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;
5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);
6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов 'язків цивільного характеру.
Зазначена норма гарантує право на суд, одним з елементів якого є право на доступ до суду, тобто право ініціювати судовий розгляд цивільної справи (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 21 лютого 1975 року у справі Ґолдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom) , заява № 4451/70, § 36). Проте, такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутності цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 17 січня 2012 року у справі Станєв проти Болгарії ( Stanev v. Bulgaria ), заява № 36760/06, § 230).
Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див. mutatis mutandis рішення від 9 грудня 2010 року у справі Буланов та Купчик проти України , (заяви № 7714/06 та № 23654/08), в якому ЄСПЛ установив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності в заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду України розглянути касаційні скарги заявників усупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади.
Ураховуючи зазначене, з метою недопущення порушення гарантованого Конвенцію права на доступ до суду та ефективний засіб юридичного захисту.
Водночас, Верховний Суд України в постанові від 11 вересня 2017 року, ухваленій за заявою про перегляд судових рішень з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом, зазначив, що у справі, що розглядається, рішенням Європейського суду з прав людини встановлено порушення національним судом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права підприємства-заявника на доступ до суду, оскільки Вищий господарський суд України при розгляді повторної касаційної скарги ТОВ «Фріда» виявив надмірний формалізм, повертаючи скаргу без розгляду у зв'язку пропуском строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку, і безпідставно не дав оцінки супровідному листу підприємства-заявника, в якому містилося клопотання продовжити відповідний строк і розглянути по суті касаційну скаргу.
Суд зауважує, що зазначена позиція кореспондується позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Верховного Суду від 03.05.2018 р. у справі №204/5502/17 (2-а/204/208/17) (адміністративне провадження №К/9901/22212/18).
В даному випадку, суд зазначає, що аналізуючи обставини справи, що розглядається, враховуючи послідовність дій позивача щодо реалізації свого права у доступі до правосуддя і, насамперед, для забезпечення права на справедливий суд, що є елементом принципу верховенства права, суд, з урахування заявленого у справі №160/12267/25 клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, прийшов до висновку, що позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, про що було постановлено відповідну ухвалу у справі №160/12267/25.
Також, судом не встановлено факту створення позивачем перешкод у вирішенні завдань адміністративного судочинства.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в Постанові від 29.09.2022р. у справі № 500/1912/22 висловив правову позицію, відповідно до якої при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд, згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також, Верховний Суд вказав, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до рекомендацій 02.03.2023 року Радою суддів України, рекомендовано судам виважено підходити до питань, пов'язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків, по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.
Конституційний Суд України у Рішенні 39-зп від 25 грудня 1997 року зазначив, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене. Таким чином, положення частини першої статті 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина.
Також, відповідно до рішення Конституційного Суду України № 2-р (ІІ)/2022 від 6 квітня 2022 року, гарантована Конституцією України рівність усіх людей у їхніх правах і свободах означає конечність забезпечення їм рівних юридичних можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У державі, керованій правовладдям, звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а додержання загальних принципів рівності громадян перед законом та заборони дискримінації, що їх визначено приписами частин першої, другої статті 24 Конституції України, є неодмінним складником реалізації права на судовий захист.
Водночас, суд зазначає, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права, відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Термін «зловживання процесуальними правами» - чинний КАСУ не містить визначення цього поняття, а визначає у ст. 45 лише перелік дій, які можуть трактуватися суддею або колегією суддів за суб'єктивною чи об'єктивною думкою в кожному конкретному випадку, як зловживання процесуальними правами.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для залишення позову без розгляду в даній справі, відтак, заява відповідача про залишення позову без розгляду не підлягає задоволенню.
При цьому, зважаючи на той факт, що ухвалою суду від 30.04.2025 р. у справі №160/12267/25 заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом - задоволено; поновлено позивачу строк звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом; клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору - задоволено; звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання даного адміністративного позову; відкрито провадження в адміністративній справі № 160/12267/25 та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача Військової частини НОМЕР_1 про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язвання вчинити певні дії.
Керуючись ст. ст. 2, 122, 123, 240, 241-246, 256, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання представника відповідача Військової частини НОМЕР_1 про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язвання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо не оскаржується, заперечення на цю ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя І.О. Лозицька