22 травня 2025 рокуСправа № 160/13962/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Златіна С.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови
Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить:
визнати протиправною та скасувати Постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ХОМЕНКА Дмитра Юрійовича ВП № 74716813 від 01 травня 2025 року про накладення на територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області штрафу у сумі 5100 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відсутні підстави вважати, що рішення суду не виконано позивачем без поважних причин. Позивач не має бюджетного фінансування для виконання рішення суду. Позивач звертався до керівного органу для виділення додаткового фінансування, без якого виконати рішення суду не є можливим. Однак грошові кошти не надійшли.
Ухвалою суду від 15.05.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклтику) учаасників справи; залучено до участі у справі в якості співвідповідача Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Відповідачі не надали суду відзив на позовну заяву.
Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, надала письмові пояснення, у яких просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки рішення суду не є виконаним позивачем; одним з важелів впливу на боржника у виконавчому провадженні є накладення штрафів.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, встановив наступне.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 року у справі № 160/31934/23, зокрема, зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000 грн. на місяць, починаючи з 22.10.2022 по 20.01.2023 роки включно.
Постановою державного виконавця від 12.04.2024 року ВП № 74716813 відкрито виконавче провадження з приводу примусового виконання виконавчого листа від 16.02.2024 року № 160/31934/23; стягувач: ОСОБА_1 , боржник: позивач.
01.05.2025 року постановою державного виконавця ВП № 74716813 накладено на позивача штраф у розмірі 5100 грн. на підставі ст.ст. 63 та 75 Закону України «Про виконавче провадження».
Предметом позову є правомірність постанови відповідача про накладення на позивача штрафу.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної постанови) встановлено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. При цьому п. 1 ч. 2 ст. 18 цього Закону визначено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частини третьої статті 18 вказаного Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
Частиною 1 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч.2 ст.75 цього Закону).
Аналізуючи наведені положення законодавства суд зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу до боржника є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Водночас умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання (повторне невиконання) ним рішення суду без поважних причин.
У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
При цьому суд зазначає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення (за повторне невиконання судового рішення) можуть бути винесені лише за умови, що судове рішення не виконано (повторно не виконано) боржником без поважних причин, і боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.
Таким чином, вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. Відповідно, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти на боржника штраф.
Установлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов'язків та реалізації прав, передбачених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до змісту положень частини 3 зазначеної правової норми, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
З системного аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» випливає, що єдиними заходами примусового виконання рішень зобов'язального характеру є застосування штрафних санкцій до боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності. Інших заходів для примусового виконання рішень немайнового характеру законодавством не визначено.
Передбачений статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» штраф є заходом впливу на боржника, який застосовується за відсутності поважних причин не виконання у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Аналогічні праві висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 360/3573/20.
Суд приймає до уваги доводи позивача, що виконання судового рішення в повному обсязі, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.
Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 31.05.2021 у справі №560/594/20 зауважив, що невиконання пенсійним органом рішення суду дозволяє державному виконавцю вжити заходи реагування у вигляді накладення штрафу, проте необхідно встановити, що послугувало причиною до невиконання рішення суду на момент накладення штрафу. Якщо встановлено, що невиконання відбулось без поважних причин, то наявні підстави для накладення штрафу, а у протилежному випадку (наявні реальні обставини, що є перешкодою до виконання), необхідно враховувати їх поважність та у кожному конкретному випадку виходити з цих обставин.
Також суд враховує, що Верховний Суд в постановах від 07.11.2019 у справі №420/70/19, від 23.04.2020 у справі №560/523/19 та від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.10.2021 у справі №360/4708/20 та від 13.10.2021 у справі № 360/4705/20 зазначав, що невиконання пенсійним органом судового рішення, в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Враховуючи подібність правовідносин, викладених у зазначених рішеннях Верховного Суду, зі спірними правовідносинами суд вважає застосовними до спірних правовідносин наведені висновки Верховного Суду.
У наведених рішеннях, суд касаційної інстанції наголошував на тому, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.
Це, на думку Верховного Суду, не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналіз фактичних обставини справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що не виконання рішення суду позивачем не зумовлена його недбалістю чи неналежним виконанням своїх обов'язків.
Навпаки позивачем подаються запити на виділення коштів для їх виплати третій особі: у матеріалах виконавчого провадження міститься копія листа позивача, який адресовано голові Служби судової охорони від 02.02.2024 року про виділення коштів на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/31934/23.
Верховний Суд у постанові від 31 травня 2021 року у справі №560/594/20 наголосив, що накладення штрафу за невиконання рішення суду жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів, однак, без наявності об'єктивних підстав не може нівелювати Закон №1404-VIIІ.
Так, у названій справі Верховний Суд наголосив на важливості встановлення під час розгляду справи обставин щодо того, чи відсутнє у територіального органу Пенсійного фонду України відповідне фінансове забезпечення та чи відсутні кошти, виділені бюджетом та спрямовані на виконання рішення суду саме за відповідними напрямками виплат (стосовно щомісячного довічного грошового утримання судді), а також чи вживав він заходів, спрямованих на реальне виконання судового рішення для того, щоб дійти висновку про незаконність накладення штрафу на позивача.
З огляду на викладене, суд вважає, що невиконання судового рішення боржником в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
За вказаних обставин, оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.?
Судові витрати покладаються на відповідача у відповідності до вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 241-246, 287 КАС України, суд -
Позовну заяву Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області (49000,місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО, будинок 57 код ЄДРПОУ 43238738) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Старокозацька, 56, м. Дніпро, 49027, код ЄДРПОУ 43315529), Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Старокозацька, 56, м. Дніпро, 49027, код ЄДРПОУ 43315529) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати Постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ХОМЕНКА Дмитра Юрійовича ВП № 74716813 від 01 травня 2025 року про накладення на територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області штрафу у сумі 5100 грн.
Стягнути з Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області сплачену суму судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції згідно статті 297 КАС України.
Суддя С.В. Златін