18 квітня 2025 рокуСправа №160/4337/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-
09.02.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати неправомірним і протиправним Рішення №045650017200 від 20.01.2025 року про відмову у призначенні пенсії, прийняте Управлінням пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ,
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (зарахувати в повній мірі до страхового стажу ОСОБА_1 періоди трудової діяльності з: з 12.10.1992 року по 31.01.1997 року; з 01.02.1997 року по 01.03.1998 року, згідно трудової книжки НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з дати досягнення пенсійного віку 60 років - ІНФОРМАЦІЯ_1 та здійснити їй нарахування і виплату починаючи з 11.02.2025 року (наступного дня з дати народження та досягнення віку 60 років).
В обгрунтування позовних вимог позивач вказала, що спірне рішення є протиправним та таким, що порушує її право на пенсійне забезпечення, а незарахування спірних періодів до страхового стажу позивача є незаконним. Наголошено, що позивач не має нести відповідальність за дії осіб, які на той час були зобов'язані вносити належні записи до її трудової книжки та сплачувати страхові внески.
Ухвалою від 13.02.2025 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області належним чином посвідчені копії пенсійної справи ОСОБА_1 .
12.03.2025 року відповідачем подано клопотання про долучення до справи матеріалів пенсійної справи позивача.
16.03.2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким заперечується проти задоволення позовних вимог, оскільки у позивача відсутнє право на призначення пенсії.
31.03.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивачем викладенні заперечення проти аргументів відповідача, зазначені у відзиві на позовну заяву. Позивач підтримує свої позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою від 14.04.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про виклик свідків по справі №160/4337/25.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
12.01.2025 року позивач звернулась до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком.
20.01.2025 року ГУ ПФУ в Дніпропетровській області прийняло рішення №045650017200 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зі змісту спірного рішення судом встановлено наступне:
Вік заявника - 59 років 11 місяців.
Пенсійний вік, визначений п. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - 60 років.
Необхідний страховий стаж - 32 роки.
Страховий стаж особи складає 27 років 08 місяців 28 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
- до розрахунку страхового стажу не враховано період роботи з 12.10.1992 року по 31.01.1997 року, оскільки дата наказу на звільнення 31.07.1997 року не відповідає даті звільнення;
- до розрахунку страхового стажу не враховано період роботи з 01.02.1997 року по 01.03.1998 року, оскільки не читається дата наказу на звільнення;
- до розрахунку страхового стажу не враховано період роботи з 01.07.2011 року по 31.12.2015 року та з 01.01.2018 року по 30.09.2018 року, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про сплату страхових внесків.
Додатковий коментар: відмовлено в призначенні пенсії в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи.
Вважаючи спірне рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється, зокрема Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Відповідно до положень частин 1-2 статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Згідно з ч. 1 ст. 62 Закону №1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Крім того, у п. 3 Порядку №637 зазначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи.
Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 року по справі №235/805/17, від 06.12.2019 року по справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 року по справі №242/2536/16-а, від 12.09.2022 року у справі №569/16691/16-а, 01.01.2022 року по справі №620/1178/19 та інших.
Як слідує зі змісту оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії, підставою для не зарахування позивачу до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки, слугувало таке:
- період роботи з 12.10.1992 року по 31.01.1997 року не зараховано, оскільки дата наказу на звільнення «31.07.1997 року» не відповідає даті звільнення;
- період роботи з 01.02.1997 року по 01.03.1998 року не зараховано, оскільки не читається дата наказу на звільнення.
Згідно записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 02.08.1983 року позивач:
- запис №7: 12.10.1992 року прийнята старшим бухгалтером підприємства №76 «Ариадна»;
- запис №8: 09.06.1994 року ГКПТ №76 «Ариадна» реорганізовано в ТОВ;
- запис №9: 31.01.1997 року звільнена за власним бажанням;
- запис №10: 01.02.1997 року прийнята на роботу заступником директора філіала;
- запис №11: звільнена за власним бажанням.
Так, на момент заповнення та внесення перших записів у трудову книжку позивача серії НОМЕР_2 була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Госкомтруда СРСР від 20.06.1974 року №162 (далі - Інструкція №162), а з 29.07.1993 року була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 року №58 (далі - Інструкція №58).
Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Згідно із абзацами 2, 3 пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Абзацом 1 пункту 2.11 Інструкції №162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Згідно із пунктом 2.12 Інструкції №162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.
Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу і нагороди, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічні вимоги закріплені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58.
Судом досліджено трудову книжку позивача та встановлено, що дійсно дата наказу про звільнення №2к від 31.07.1997 року не відповідає даті звільнення - 31.01.1997 року, а у записі №11 дійсно нечитабельна дата наказу про звільнення, проте такі обставини не є достатньою підставою для висновку про не зарахування періодів роботи позивача до страхового стажу, оскільки підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04.09.2018 року у справі №423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Поряд із тим, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 "Про трудові книжки працівників", відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Зміст викладених норм свідчить про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.
Тобто, законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірних періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Таким чином, позивач, як особа, на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.
Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі №677/277/17.
Разом із тим, суд додатково зазначає, що на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальні недоліки, які містить трудова книжка, позаяк такі недоліки не пов'язані із виною позивача.
Крім того, Верховний Суд у іншій постанові від 21.02.2018 року в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Відтак, підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідачем не надано жодного доказу в обґрунтування того, що відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів його трудової діяльності він діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно, тобто з забезпеченням усіх прав особи. Рішення не є пропорційним з огляду на те що воно порушує баланс між несприятливими наслідками для реалізації конституційного права позивача на соціальний захист (ст. 46 Конституції України) і цілями на які, врешті, спрямоване це рішення.
За таких обставин, на переконання суду, оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №045650017200 від 20.01.2025 року, є протиправним та підлягає скасуванню, а невраховані пенсійним органом спірні періоди мають бути зараховані відповідачем до загального страхового стажу позивача.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з дати досягнення пенсійного віку 60 років - ІНФОРМАЦІЯ_1 та здійснити їй нарахування і виплату починаючи з 11.02.2025 року (наступного дня з дати народження та досягнення віку 60 років).
Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.03.2019 року у справі №817/498/17 наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Судом враховано, що станом на момент прийняття спірного рішення у позивача був наявний страховий стаж - 27 років 08 місяців 28 днів, при необхідному - 32 роки. Водночас, судом задоволено позовні вимоги про зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 12.10.1992 року по 31.01.1997 року; з 01.02.1997 року по 01.03.1998 року, що свідчить про наявність у позивача необхідного страхового стажу для призначення пенсії.
Щодо дати, з якої слід позивачу призначити пенсію за віком.
Згідно з частинами 1, 2 статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Відповідно до ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Судом встановлено, що звернувшись 12.01.2025 року до відповідача із заявою про призначення пенсії, позивач досягла віку 59 років 11 місяців.
Таким чином, позивач має право на призначення пенсії з 11.02.2025 року (наступний день за днем досягнення пенсійного віку), а не з 10.02.2025 року як вказує позивач.
Визначаючись щодо ефективного способу захисту прав та інтересів позивача, суд вказує, що належним та ефективним способом захисту прав позивача буде зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 11.02.2025 року, та здійснити їй нарахування і виплату пенсії починаючи з 11.02.2025 року.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У силу ч. 3 ст. 90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід задовольнити частково.
Розподіл судових витрат у вигляді судового збору здійснюється у відповідності до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним і протиправним Рішення Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №045650017200 від 20.01.2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди трудової діяльності згідно з трудової книжки НОМЕР_1 , а саме: з 12.10.1992 року по 31.01.1997 року; з 01.02.1997 року по 01.03.1998 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 11.02.2025 року, та здійснити їй нарахування і виплату пенсії починаючи з 11.02.2025 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко