02 квітня 2025 рокуСправа №640/36826/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Київського міського центру щодо не нарахуванню та невиплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік в розмірі, передбаченої ч.5 статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», з урахуванням раніше виплаченої суми допомоги.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає посилається на протиправну бездіяльність відповідача щодо виплати спірної допомоги в меншому розмірі, аніж це передбачено ч.5 статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"
Заперечуючи проти задоволення позову у відзиві на позов представник відповідача вказує, що грошова допомога до 5 травня 2021 року позивачу виплачена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №325 від 08 квітня 2021 року, яка є чинною.
На виконання пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії передано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 справу 640/36826/21 прийнято до провадження суддею Букіною Л.Є. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.
Судом встановлено та із матеріалів справи слідує, що позивач є учасником бойових дій та йому здійснено виплату разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, передбачену Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в розмірі 1491,00 грн.
Вважаючи протиправною виплату разової грошової допомоги в меншому розмірі, позивач звернувся до суду із цим позовом.
При вирішені спору суд виходить із того, що правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-ХІІ).
01.01.1999 набрав чинності Закон № 367-ХІV, яким статтю 12 Закону № 3551-ХІІ доповнено частиною четвертою такого змісту: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком».
Підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 107-VI) текст вказаної частини статті 12 Закону № 3551-ХІІ викладено в такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 положення пункту 20 розділу ІІ Закону № 107-VI, яким внесено зміни до статті 12 Закону № 3551-ХІІ, визнані неконституційними.
Протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 12 Закону № 3551-ХІІ застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За положеннями частини першої статті 17 Закону № 3551-ХІІ фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України.
Згідно з підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28.12.2014 № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Конституційний Суд України рішенням від 27.02.2020 № 3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного рішення, посилаючись на положення свого ж рішення від 22.05.2008 № 10-рп/2008, дійшов висновку про те, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 відновлено дію частини п'ятої статті 12 Закону № 3551-ХІІ у редакції Закону № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Водночас Кабінет Міністрів України у постанові від 08.04.2021 № 325 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»» установив, що разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році виплачується в таких розмірах: учасникам бойових дій, - 1491 гривня, тобто меншому, ніж передбачений частиною п'ятою статті 12 цього Закону.
Отже на час виплати позивачу у 2021 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закону № 3551-ХІІ і Постанова № 325.
Виходячи з визначених у частині четвертій статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2021 році слід застосовувати не постанову № 325, а Закон № 3551-ХІІ, який має вищу юридичну силу.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у рішенні від 29.09.2020 у зразковій справі № 440/2722/20, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021.
Верховний Суд зазначив, що це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Верховий Суд навів такі обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права: а) особа має статус особи з інвалідністю війни, має право на пільги, передбачені статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; б) відповідачем є орган, уповноважений здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат); в) предметом спору є розмір разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році.
Обставини цієї справи є подібними до обставин зазначеної зразкової справи та відрізняються лише тим, що позивач у цій справі має статус учасника бойових дій, а не особи з інвалідністю внаслідок війни.
За правилами частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Згідно із частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, приймаючи до уваги правовий висновок Верховного Суду, викладений у зразковій справі, суд зазначає, що разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році повинна виплачуватись учасникам бойових дій у розмірі, встановленому статтею 12 Закону № 3551-ХІІ у редакції Закону № 367-ХІV.
Відповідно до частини першої статті 17-1 Закону № 3551-ХІІ щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
За положеннями пункту 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 423, Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціальної політики, загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення та захисту прав дітей, запобігання насильству в сім'ї, протидії торгівлі людьми, відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики щодо пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, соціального захисту ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія Закону № 3551-ХІІ в частині організації виплати їм разової грошової допомоги, соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби, у сфері здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, у сфері здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки та з питань захисту прав дітей.
Підпунктом 41 пункту 4 вказаного Положення визначено, що Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань організовує виплату до 5 травня разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону № 3551-ХІІ.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові від 13.01.2021 у зразковій справі № 440/2722/20 зазначила, що оскільки Мінсоцполітики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни, саме управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є органами, уповноваженими здійснювати виплату вказаної допомоги.
При цьому, у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи Центру, викладені у відзиві на позов, про те, що виплата щорічної разової грошової допомоги ним проводилась у 2020 році відповідно до Паспорта бюджетної програми, затвердженого наказом Мінсоцполітики від 17.03.2020 № 216, яким визначені чіткі розміри щорічної разової грошової допомоги відповідно до Постанови № 112, тому Центр не є розпорядником бюджетних коштів, а належним органом, який може нести відповідальність у цьому випадку, є Мінсоцполітики. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки у квітні 2020 року разова грошова допомога до 5 травня була виплачена позивачу Центром та соціальні виплати особам з інвалідністю внаслідок війни на рівні Полтавської області централізовано проводяться Центром, то саме останній є належним відповідачем у справі.
Із урахуванням викладеного, саме на відповідача у справі покладено обов'язок щодо нарахування та виплати сум спірної грошової допомоги.
За таких обставин, оскільки позивач має право на отримання у 2021 році разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, встановленому частиною п'ятою статті 12 Закону № 3551-ХІІ у редакції Закону № 367-ХІV, а відповідач здійснив таку виплату у розмірі, визначеному постановою № 325, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо ненарахування та невиплати позивачеві разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі, визначеному частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
При цьому, у силу вимог Закону України від 15.12.2020 № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» у взаємозв'язку з положеннями статті 28 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальна пенсія з 01.01.2021 складає 1769,00 грн., а тому щорічна разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році позивачеві мала бути виплачена в розмірі 8845,00 грн.
Натомість, судом установлено, що позивач отримав спірну грошову допомогу в розмірі 1491,00 грн.
Отже недоотримана позивачем сума разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік становить 7354,00 грн.
Із урахуванням викладеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України доходить висновку про наявність в діях відповідача порушень вимог чинного законодавства щодо ненарахування та невиплати недоплаченої суми разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Згідно з вимогами частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності його дій.
Натомість, позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог у зазначеній частині, а наведені ним доводи не були спростовані відповідачем.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду жодних належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своїх дій.
Із метою належного та ефективного захисту порушеного права позивача, суд уважає за необхідне зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити нарахування та виплату позивачеві, як учаснику бойових дій, разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням раніше виплачених сум. Вимога про здійснення розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» є передчасною та звернутою на майбутнє. Наразі відсутні підстави вважати, що відповідач при розрахунку застосує інший показник.
У зв'язку із цим, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статі 5 Закону України "Про судовий збір" судові витрати присудженню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі, визначеному частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
Рішення суду оскаржується до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.Є. Букіна