21 травня 2025 року ЛуцькСправа № 140/1330/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,
розглянувши за правилами спрощеного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУ ПФУ в Хмельницькій області, відповідач 2) про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Хмельницькій області щодо відмови у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язання призначити пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 19.12.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є громадянином, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням від 02.07.1997 № НОМЕР_1 . Позивач зауважує, що посвідчення є дійсним, питання щодо його анулювання ні державними, ні іншими органами чи особами не ставилося.
З метою реалізації права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку позивач 19.12.2024 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, подавши при цьому необхідні документи.
Рішенням № 032950010298 від 23.12.2024 ГУ ПФУ в Хмельницькій області відмовлено в призначенні пенсії з посиланням, що заявником не підтверджено факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, що становить не менше 3 років.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, та просить задовольнити його позовні вимоги.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представник відповідача 1 у відзиві на адміністративний позов позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала та просила відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що відповідно статті 55 Закону України №796 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, а саме особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років (потерпілі 3 категорії) - мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи але не більше 6 років. При цьому початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у визначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи у цей період.
Вказала, що за результатами розгляду доданих до заяви про призначення пенсії документів встановлено, що відповідно до довідки від 16.12.2024 № 976, виданої Видертським старостинським округом № 5 виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради Камінь-Каширського району Волинської області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно з 07.03.1970 по 20.06.1988, з 24.05.1990 по 02.12.1990 та з 26.07.1996 по даний час зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , яке віднесене до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС третьої категорії відповідно до пункту 3 статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи», однак згідно військового квитка НОМЕР_2 від 21.06.1970 позивач проходив строкову військову службу у період з 21.06.1988 по 15.05.1990, відомості про місце проходження військової служби відсутні, а 01.09.1991 вступив до Житомирського сільськогосподарського інституту і 27.06.1996 закінчив повний курс Державної агроекологічної академії України за спеціальністю «Механізація сільського господарства» та рішенням державної екзаменаційної комісії від 27.06.1996 йому присвоєно кваліфікацію спеціаліста інженер-механік та видано диплом встановленого зразка ЛЕ НОМЕР_3 із реєстраційним номером 118.
Зауважила, що період навчання в Житомирському сільськогосподарському інституті та, відповідно, проживання позивача в місті Житомирі, військової служби не може бути врахований до періоду роботи (проживання) у зоні гарантованого добровільного відселення, тому документами підтверджено, що ОСОБА_1 станом на 01.01.1993 прожив у зоні гарантованого добровільного відселення 2 роки 8 місяців 4 дні.
Вважає, підстави для застосування до ОСОБА_1 положень статті 55 Закону України №796, щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відсутні
Відповідачем 2 у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подано.
Згідно із частиною шостою КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відтак, справу вирішено на підставі наявних у ній матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з посвідченням серії НОМЕР_4 , виданим 02.07.1997 Волинською обласною державною адміністрацією, є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, 3 категорії.
19.12.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
23.12.2024 ГУ ПФУ в Хмельницькій області прийняло рішення № 032950010298 «Про відмову в призначенні пенсії», яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії. Підставою для відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку зазначено непідтвердження проживання, роботи не менше 3 років в зоні гарантованого добровільного відселення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я визначено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №796-XII).
Відповідно до статті 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з положеннями статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу: потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше.
Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.
Пунктом 3 частини 1 статті 11 Закону №796-XII встановлено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон № 1058-IV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що умовою зменшення пенсійного віку є наявність факту проживання та (або) праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01.01.1993.
Спір між позивачем та відповідачами у цій справі фактично виник щодо наявності чи відсутності факту постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення та, відповідно, права користуватися пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема, щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Згідно з довідкою №976 від 16.12.2024, виданою Видертським старостинським округом, ОСОБА_1 зареєстрований та постійно проживає в с. Видерта Камінь-Каширського району Волинської області з 07.03.1970 по 20.06.1988, з 24.05.1990 по 02.12.1990 та з 26.07.1996 по даний час.
Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106, с. Видерта Камінь-Каширського району Волинської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Крім того, з доданих позивачем матеріалів встановлено, що з 01.09.1991 по 27.06.1996 ОСОБА_1 навчався в Державній агроекологічній академії України за спеціальністю «Механізація сільського господарства» (диплом НОМЕР_5 від 29.06.1996), а також відповідно до військового квитка № НОМЕР_6 від 21.06.1970 проходив строкову військову службу з 21.06.1988 по 15.05.1990.
Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (частина 3 статті 65 Закону №796-XII).
Згідно з пункту 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501, яка була чинною на момент видачі позивачу посвідчення, (далі - Порядок №501) посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зазначене кореспондується зі змістом частини 3 статті 65 Закону №796-ХІІ.
Відповідно до абзацу 3 пункту 5 Порядку №501 потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 р. прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років і відселені або самостійно переселилися з цих територій, а також постійно проживають або постійно працюють у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.
Пунктом 10 Порядку №501 встановлено, що посвідчення видаються громадянам, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 р. прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, - на підставі довідки встановленого зразка.
Таким чином, Законом №796-ХІІ та Порядком №501 передбачено, що посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії.
ОСОБА_1 має посвідчення потерпілого Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії Б від 02.07.1997 № НОМЕР_1 . Ця категорія та посвідчення потерпілого надається за умови проживання у зонах гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років. Посвідчення позивачки є дійсним та доказів позбавлення його статусу потерпілої особи судами не встановлено.
Відповідач 2 щодо наявності у позивача статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та чинності посвідчення серії НОМЕР_4 не заперечує. Належних та допустимих доказів того, що видача позивачу посвідчення була оскаржена або, що таке посвідчення скасоване, відповідач не надає, матеріали справи таких не містять.
Отже, питання проживання позивачем не менше трьох років у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 вирішувалось відповідною комісією Волинської ОДА при наданні йому статусу потерпілої особи, в тому числі, і питання щодо зарахування до строку проживання в зоні ЧАЕС, навчання СПТТУ-4, служби в Армії, канікулярних періодів та вихідних днів під час навчання у вищому навчальному закладі.
У відповідності до вимог ст. 55 Закону № 230/96-ВР та примітки до даної статті зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
З дослідженої судом довідки №976 від 16.12.2024, виданої Видертським старостинським округом, яка додавалась позивачем до заяви про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку вбачається, що ОСОБА_1 був зареєстрований та проживав в с. Видерта Камінь-Каширського району Волинської області з 07.03.1970 по 20.06.1988, з 24.05.1990 по 02.12.1990 та з 26.07.1996 по даний час, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, встановленої законодавством.
При цьому щодо позивача виконується початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки - проживання на території, що відноситься до зони гарантованого добровільного відселення на момент аварії на ЧАЕС з 26.04.1986 по 31.07.1986, що підтверджується відповідною довідкою органу місцевого самоврядування, де позивач навчався в середній школі за місцем проживання.
Як вбачається з рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області № 032950010298 від 23.12.2024, відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, у зв'язку з не підтвердженням факту проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, зарахувавши лише 02 роки 08 місяців 04 дні, зокрема, період проживання з 07.03.1970 по 20.06.1988, з 24.05.1990 по 02.12.1990 за довідкою органу місцевого самоврядування.
Пенсійний орган також вказав на те, що позивач проходив військову службу з 21.06.1988 по 15.05.1990, а тому цей період не зарахував до періоду проживання/роботи позивача в зоні гарантованого добровільного відселення.
Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно вимог діючого станом на 21.06.1988 (початок військової служби) позивача Закону СРСР «Про загальний військовий обов'язок» служба в Армії вважалась загальним обов'язком та військовою повинністю через примусовий призов чоловіків, які досягли повноліття без зняття з реєстрації (прописки) за місцем проживання.
Відтак, на переконання суду, період служби ОСОБА_1 в Армії з 21.06.1988 по 15.05.1990, приймаючи до уваги примусовість такого призову без зняття з реєстрації, що був закріплений у вищевказаному нормативно-правовому акті для охорони суспільних відносин та незалежно від волі та бажання суб'єкта, до якого застосовувався, слід зарахувати до періоду, визначеного п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону №796-ХІІ.
Аналогічна позиція щодо необхідності зарахування служби в Армії бувшого СРСР до періоду визначеного п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону №796-ХІІ, викладена в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2023 у справі № 460/41983/22.
Таким чином, у позивача станом на 01.01.1993 є наявним трирічний строк постійного проживання (роботи) та навчання в зоні добровільного гарантованого відселення, беручи до уваги період за довідкою органу місцевого самоврядування про реєстрацію та проживання в с. Видерта Камінь-Каширського району Волинської області, яке відноситься до зони ЧАЕС з моменту аварії 26.04.1986 по 20.06.1988 та з 24.04.1990 по 02.12.1990 (02 роки 08 місяців 04 дні) як вірно зазначено відповідачем у спірному рішенні, та період навчання в Камінь-Каширському СПТУ-4 м. Камінь-Каширський з 07.09.1988 по 09.08.1988 (06 місяців 02 дні), яке теж відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, а також період служби в Армії (1 рік 10 місяців 24 дні). Зазначені періоди, в своїй сукупності, є більшими визначеного законодавством трирічного строку.
Крім того, враховуючи наявність у позивача посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи та довідки органу місцевого самоврядування, що підтверджують факт реєстрації та проживання ОСОБА_1 на території зони гарантованого добровільного відселення, у позивача наявне право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, докази вилучення посвідчення у зв'язку з безпідставністю його видачі в матеріалах справи відсутні. Такої ж позиції дотримується у аналогічних правовідносинах і ВС в постанові від 17.05.2021 в справі № 398/494/17 та Восьмий апеляційний адміністративний суд в своїх постановах від 05.12.2023 у справі № 460/16706/23, від 27.05.2022 у справі № 500/8263/21, від 21.12.2023 у справі № 460/2773/23, де, зокрема, констатовано, що оскільки факт проживання (роботи) у відповідній зоні щодо позивача вже перевірявся відповідною комісією при встановленні йому статусу потерпілого та видачі такій особі посвідчення потерпілого, яке є дійсним, відтак, такі особи набули права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.
Підпунктом 7 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, в редакції чинній на час звернення позивача за призначенням пенсії, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
При прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Водночас надана позивачем копія військового квитка не може спростувати факту постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджено відповідними довідками органу місцевого самоврядування, посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
Беручи до уваги, що судом враховується до періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення період служби в Армії, період навчання в Камінь-Каширському СПТУ-4 та довідка органу місцевого самоврядування про період реєстрації постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення з 07.03.1970 по 20.06.1988, з 24.05.1990 по 02.12.1990 та з 26.07.1996 по даний час, відтак загальний період проживання (навчання) у зоні гарантованого добровільного відселення в с. Видерта та м. Камінь-Каширський Камінь-Каширського району Волинської області, які віднесено до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106, більше трьох років, а тому, пенсійним органом протиправно відмовлено позивачу в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ (54 роки).
При цьому, на переконання суду, відповідачем вірно не враховано період навчання позивача в Житомирському сільськогосподарському інституті за спеціальністю «Механізація сільського господарства» з 01.09.1991 по 27.06.1996, оскільки м. Житомир, де проходило навчання в цей період, не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Вказане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21 листопада 2019 року у справі №572/47/17, від 26.07.2023 у справі №460/2589/20, від 26 липня 2023 року у справі № 460/2589/20, а також Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 (№14-560цс18), від 10.04.2019 у справі №162/760/17 (№14-550цс18).
Серед іншого, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 по справі №569/7589/17 (№14-560цс18) зазначалось: «Таким чином, право на пенсію відповідно до Закону № 796-XII мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Разом із тим, суд зазначає, що з положень ст. 55 Закону №796-ХІІ, умовами надання пенсії за віком позивачу із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є: наявність відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу (за рішенням відповідача 2 загальний трудовий стаж позивача більше 32 років); постійне проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, досягнення необхідного віку для призначення пенсії згідно ст. 55 Закону №796.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, суд доходить висновку, що на час звернення до територіального органу Пенсійного фонду України позивач набув право на призначення пільгової пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», внаслідок постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років станом на 1 січня 1993 року, подані позивачем документи не викликають сумнівів щодо його проживання та навчання в зоні гарантованого добровільного відселення, інших підстав неможливості призначення ОСОБА_1 пенсії відповідачами не наведено, а тому рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області № 032950010298 від 23.12.2024 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку є необґрунтованим.
При цьому, суд звертає увагу, що з врахуванням положень статті 2 КАС України спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникало б необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права.
Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Прийняття рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає цій міжнародній нормі.
В межах спірних правовідносин, на переконання суду, ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IVпенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
На переконання суду, зобов'язати призначити пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дня з дня звернення за пенсією необхідно саме ГУ ПФУ в Хмельницькій області, як належного відповідача за цією позовною вимогою, як орган, що визначає стаж та вирішував питання призначення пенсії. Відтак, позовні вимоги до відповідача 1 ГУ ПФУ у Волинській області до задоволення не підлягають.
Аналогічна правова позиція про зобов'язання судом вчинення дій зобов'язального характеру саме того територіального органу Пенсійного фонду України по екстериторіальності, який приймав спірне рішення, визначена в постанові КАС ВС від 08.02.2024 в справі № 500/1216/23.
Відповідач 2, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду належними та допустимими доказами правомірність свого рішення щодо відмови у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII, з огляду на що позов належить задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області № 032950010298 від 23.12.2024 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку та зобов'язання ГУ ПФУ в Хмельницькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 19.12.2024.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, суд дійшов висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФ України в Хмельницькій області (яке протиправно відмовило позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи») необхідно стягнути судові витрати у розмірі 1 211,20 грн, сплачені квитанцією від 05.02.2025.
Керуючись статтями 243-297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 032950010298 від 23.12.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 19.12.2024.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області судові витрати у розмірі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_7 ).
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026; Волинська область, м. Луцьк, Київський Майдан, 4; код ЄДРПОУ 13358826).
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Герцена, 10; код ЄДРПОУ 21318350).
Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич