22 травня 2025 року ЛуцькСправа № 640/2169/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ксензюка А.Я.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Селянського (фермерського) господарства «Обрій» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Селянське (фермерське) господарство «Обрій» (далі - СФГ «Обрій», позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення від 10.01.2020 № 0000520511.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та наказу від 13.11.2019 №598 ГУ ДПС у Київській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Альфа Стар Транс» за період 01.01.2019 по 31.03.2019.
За результатами перевірки складено акт №256/10-36-05-11/20616335 від 25.11.2019, яким встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України заниження податку на додану вартість в сумі 284 499,60 грн.
20.01.2020 позивачем отримано податкове повідомлення - рішення від 10.01.2020 №0000520511, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 355 625,00 грн, із яких основний платіж -284 499,00 грн та штрафна санкція - 71 125,00 грн.
Позивач вважає, що при прийнятті вказаного податкового повідомлення - рішення відповідач діяв всупереч встановленому законом порядку, упереджено та без з'ясування необхідних обставин з огляду на таке.
Позивач вказує, що не є обов'язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов'язань нереальність здійснення операцій, а також визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку, а формування податкового кредиту за такими операціями оформлене підприємством із чітким дотриманням податкового законодавства.
Формування первинних документів за господарськими операціями із контрагентами постачальниками мали реальний характер, згідно яких були виконані договірні обов'язки, що підтверджується первинними документами (договорами, накладними, податковими накладними, актами приймання передачі, товарно-транспортними накладними).
Первинні документи оформлені належним чином та здійснювалось у відповідності із чинним законодавством із чітким викладенням конкретних поставлених товарів, наданих послуг, які використовує в своїй діяльності позивач.
У позивача наявні основні фонди, виробничі та складські приміщення, обладнання, працівники для здійснення господарської діяльності, а також не заперечується актом перевірки факт наявності податкових та видаткових накладних за укладеними договорами, факт оплати за отриманий товар та послуги, оскільки розрахунки між позивачем та контрагентами постачальниками здійсненні грошовими коштами у безготівковій формі та підтверджується платіжними дорученнями.
Податковий орган не зазначив в акті жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними контрагентами було одержання позивачем податкової вигоди.
А відтак за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Позивач вказує, що на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти були зареєстровані, як юридичні особи в, у відповідності до вимог чинного законодавства були зареєстровані платниками податку на додану вартість, тобто контрагенти мали право виписувати податкові накладні, а позивач правомірно, на підставі отриманих податкових накладних, мав право формувати податковий кредит.
На думку позивача, співпраця та наявність господарських відносин із особами, які допустили порушення законодавства, не свідчить автоматично про допущення порушень самим позивачем, за умови якщо ним особисто порушень закону допущено не було.
При цьому, висновки відповідача щодо нереальності (безтоварності) операції між ТОВ «Альфа Стар Транс» та позивачем ґрунтуються виключно на припущеннях про порушення податкового законодавства, навіть не контрагентом позивача, а контрагентом контрагента, а також на підставі згадки деяких контрагентів контрагента в розслідуванні кримінальних проваджень.
Позивач зауважує, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Також, в акті відповідач посилається на деякі помилки при заповненні товарно-транспортних накладних на перевезення товару приданого у ТОВ «Альфа Стар Транс», однак позивач зауважує, що товарно-транспортна накладна підтверджує витрати з оплати транспортних послуг, а не з придбання товарів. Тому за наявності інших первинних документів, що підтверджують придбання товарів, відсутність ТТН не впливає на право підприємства на витрати та податковий кредит.
Первинні документи надані при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статей 44, 201 ПК України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
Окремо позивач зауважує, що посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень, у якому згадуються контрагенти контрагента позивача є безпідставним, оскільки відповідачем не надано будь-якої фактичної інформації, яка могла б нести доказову базу у спірних правовідносинах, окрім самого факту існування вказаного кримінального провадження. При слід критично сприймати провадження, оскільки такі матеріали є доказами виключно у кримінальному провадженні.
З наведених підстав просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.02.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) (а.с.94).
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву (а.с.98-111) позовні вимоги заперечила, мотивуючи тим, що на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України та наказу від 13.11.2019 №598 ГУ ДПС у Київській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка СФГ «Обрій» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «АЛЬФА СТАР ТРАНС» за період з 01.01.2019- по 31.03.2019.
Перевіркою СФГ «Обрій» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «АЛЬФА СТАР ТРАНС» за період з 01.01.2019- по 31.03.2019 встановлено, що між позивачем та ТОВ «АЛЬФА СТАР ТРАНС» проводились операції щодо придбання товару з номенклатурою: насіння кукурудзи (для посіву) та насіння соняшника (для посіву).
Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період, що підлягав перевірці, встановлено його завищення за рахунок проведених операцій з ТОВ «АЛЬФА СТАР ТРАНС» в частині отримання товару з номенклатурою: насіння кукурудзи (для посіву) та насіння соняшника (для посіву) у січні 2019 року.
Представник відповідача зазначає, що між ТОВ «АЛЬФА СТАР ТРАНС» (постачальник) та СФГ «Обрій» (покупець) було укладено договір поставки від 21.01.2019 №19-2101-2, однак до перевірки позивачем не було надано рахунків-фактур або заявок на придбання товару, а також довіреностей чи витягу з реєстру виданих довіреностей відповідальним особам, що підтверджують факт постачання товару.
Також представник відповідача вказує, що транспортування здійснювалось згідно товарно-транспортної накладної №Р9 від 21.01.2019, однак баз даних ІС «Податковий блок» встановлено, що водій Олег Іванович, зазначений у вказаній товарно - транспортній накладній у звітах, поданих ТОВ «АЛЬФА СТАР ТРАНС» до податкового органу, а саме «Податкового у сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Форма Nє 1 ДФ)» за 1 квартал 2019 року, поданого за : №9091286671 від 07.05.2019 та «Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за січень 2019 року, поданого за №9014005930330 від 07.02.2019 не значиться. За договорами цивільно-правового характеру згідно звіту за формою 1ДФ за І квартал 2019 р., інші працівники (водії) не були залучені до роботи з надання транспортних послуг для СФГ «Обрій» (відсутні ознака доходу «102» та «157»).
Крім того, в товарно-транспортній накладній в розділі «Вантажно-розвантажувальні і відсутня інформація щодо проведених операцій (навантаження/розвантаження), маси, часу прибуття та вибуття, простою, підпис відповідальної особи. Ні до перевірки, ні до суду Позивачем не надано журнал реєстрації в'їзду та виїзду транспортних засобів, фото відео фіксація (в'їзд. виїзд), через його відсутність.
Окрім того, ТОВ «АЛЬФА СТАР ТРАНС» не є виробником відповідної продукції.
Представник відповідача звертаємо суду, що насіння кукурудзи та соняшника, що реалізовано ТОВ «АЛЬФА РАНС» на адресу СФГ «Обрій» має ідентичну кількість 500 мішків кукурудзи та 100 мішків соняшника від ТОВ «АУРИГА» та ТОВ «ДЕМБУД ПРОФІЛЬ» за цінами постачання одиниці, що відрізняються між собою в 15 і більше разів в один часовий період (день).
На думку представника, діяльність ТОВ «АЛЬФА СТАР ТРАНС», має наступні ознаки нереальності здійснення операцій з продажу насіння кукурудзи та соняшника (для посіву), а саме:
- неможливість реального здійснення зазначених операцій з продажу насіння кукурудзи та соняшника (для посіву) з урахуванням часу, необхідного для її виконання. Тобто, всі операції між підприємствами-контрагентами були проведені в одному часовому періоді - 21.01.2019 ;
- проведення оформлених на папері операцій з метою нарощування податкового кредиту за цінами постачання одиниці товару, що відрізняються між собою в 15 і більше разів в один часовий період (день);
- підприємства-контрагенти територіально знаходяться за одним місцезнаходженням, а саме «Радужний» масив ж/масиву «Ульянівка», буд. 19, с. Лиманка Овідіопольського району Одеської області;
- відсутність факту (джерела) його законного введення в обіг по ланцюгу псевдопостачання;
- підприємства-контрагенти мають одинаковий основний вид діяльності: вантажний автомобільний транспорт;
- наявність кримінальних справ по підприємствах-контрагентах щодо штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Враховуючи вищевикладене, наявне проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту в частині надання послуг, та які не мають реального характеру.
З огляду на вказане представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити.
У поданій до суду відповіді на відзив позивач підтримав позовні вимоги з підстав, що є аналогічними доводам позовної заяви (а.с.115-117).
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.04.2022 відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи в спрощеному провадженні в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.122).
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 прийнято до провадження дану адміністративну справу та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.127-128).
Представник ГУ ДПС у м. Києві у відзиві на позовну заяву позовних вимог не визнав з тих же підстав, що були викладені у відзиві на позовну заяву, який було Окружним адміністративним судом м. Києва 26.02.2020.
Дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить наступних висновків.
Суд встановив, що СФГ «Обрій» зареєстроване як юридична особа 26.01.1998, із наступними видами діяльності КВЕД: 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.13 - вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.61 - допоміжна діяльність у рослинництві; 01.62 - допоміжна діяльність у тваринництві; 01.63 - післяурожайна діяльність; 10.61 - виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; 10.81 - виробництво цукру; 46.11 - діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.21 - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.36 -оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.15-19).
На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України та наказу від 13.11.2019 №598 ГУ ДПС у Київській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка СФГ «ОБРІЙ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «АЛЬФА СТАР ТРАНС» за період з 01.01.2019 по 31.03.2019.
За результатами вказаної перевірки складено акт від 25.11.2019 №256/10-36-05-11/20616335, згідно із висновками якого перевіркою питань дотримання вимог податкового законодавства СФГ «Обрій» при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин «АЛЬФА СТАР ТРАНС», за період діяльності з 01.01.2019 по 31.03.2019 встановлено порушення пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 284 499,6 грн., в тому числі за І квартал 2019 року в сумі 284 499,60 грн (а.с.21-35).
На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДПС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 10.01.2020 № 0000520511, згідно із яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 355 625,00 грн, в тому числі: за податковими та/або іншими зобов'язаннями - 284 500,00 грн та штрафні (фінансові) санкції (штраф) -71 125,00 грн (а.с.45-46).
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся в суд з даним позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпункту 20.1.2 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт75.1 статті 75 ПК України).
Відповідно до підпункту75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
За приписами підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Як вбачається із матеріалів справи документальна позапланова перевірка СФГ «ОБРІЙ» була проведена відповідно до наказу ГУ ДПС у Київській області від 13.11.2019 №598 на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, у зв'язку з наданням не в повному обсязі пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит «Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень)» від 19.06.2019 №21430/10/10-36-14-11, наданого у зв'язку з виявленням недостовірності визначення позивачем податкового кредиту в сумі 284499,60 грн по взаємовідносинах з ТОВ «АЛЬФА СТАР ТРАНС», що містяться у податкових деклараціях, поданих СФГ «Обрій» до ГУ ДПС у Київській області.
Позивач не заперечує наявність правових підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки.
Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню від 10.01.2020 № 0000520511, суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;.
Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
За правилами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що дптою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Крім того, пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
Пунктом 85.4 статті 85 ПК України передбачено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Згідно з частинами першою - третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення №88), згідно з якими первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Відповідно до пункту 2.4 Положення №88 первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам (підпункти 2.15, 2.16 пункту 2 Положення №88).
При цьому, податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Тобто для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту (податкових зобов'язань).
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №814/328/15.
Аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. При цьому, право на бюджетне відшкодування частини від'ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
Відповідно до акту перевірки від 25.11.2019 №256/10-36-05-11/20616335 перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період, що підлягав перевірці, встановлено його завищення за рахунок проведених операцій з: ТОВ «АЛЬФА СТАР ТРАНС» в частині отримання товару з номенклатурою: насіння кукурудзи (для посіву) та насіння соняшника (для посіву) у січні 2019 року.
Так, як підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами між ТОВ «АЛЬФА СТАР ТРАНС» (постачальник) та СФГ «Обрій» (покупець) уклали договір поставки №19-2101-2 від 21.01.2019 (а.с.49-51), за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар, визначений у п. 1.2. даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснювати оплату на умовах договору.
Згідно із пунктом 1.2 вказаного договору найменування та загальна кількість товару, що підлягає поставці за даним договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються рахунком (рахунком-фактурою).
Згідно із пунктом 1.3. договору одиницею виміру товару є один мішок, що дорівнює одній посівній одиниці.
Нормами пункту 2.1. визначено, що поставка товару здійснюється за рахунок постачальника домовленістю сторін за адресою призначення.
Відповідно до пункту 2.4 датою постачання товару є дата виписки постачальником товарної накладної.
Згідно із пунктами 3.1, 3.2. договору оплата по даному договору повинна бути здійснена покупцем до 31.12.2019. Оплата здійснюється безготівковій форм, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, або готівковій формі, шляхом внесення готівки в касу постачальника.
Як встановлено судом, на виконання умов договору №19-2101-2 від 21.01.2019, відповідно до видаткової накладної від 21.09.2019 №9 (а.с.54) постачальник ТОВ «Альфа Стар Транс» поставив позивачу товар, а саме: насіння кукурудзи (для посіву) в кількості 500 мішків за ціною 1 185 415 грн без ПДВ та насіння соняшника (для посіву) в кількості 100 мішків за ціню 237 083,00 грн без ПДВ.
За наслідками здійснення вказаних господарських операцій ТОВ «АЛЬФА СТАР ТРАНС» складено податкову накладну від 21.01.2019 №22 на загальну суму 1706997,60 грн, в тому числі ПДВ на суму 284499,60 грн (а.с.52), яка була зареєстрована в ЄРПН, що підтверджується відповідною квитанціє. (а.с.53).
Як вбачається із акту перевірки суми податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною, включено до податкового кредиту за І квартал 2019 року, що відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за І квартал 2019 року.
Транспортування здійснювалось згідно із товарно-транспортною накладною від 21.01.2019 №Р9 (а.с.56).
Також матеріалами справи підтверджується, що згідно із платіжними дорученнями від 21.01.2019 №548 на суму116500, грн., від 25.01.2019 №550 на суму 50 000,00 грн та від30.01.2019 №556 на суму 50 000,00 грн, позивач перераховано ТОВ «АЛЬФА СТАР ТРАНС» кошти за насіння кукурудзи та соняшника (для посіву).
На думку суду, подані позивачем для перевірки та до суду зазначені вище первинні документи підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «АЛЬФА СТАР ТРАНС» щодо поставки товару. Вказані первинні документи відповідають загальним вимогам, визначеним статтею 9 Закону №996-XIV, та відсутні підстави ставити під сумнів їх справжність та достовірність відображених у них даних.
У відзиві на позовну заяву представником відповідача не висловлювалось зауважень щодо таких первинних документів, наявності суттєвих недоліків у їх оформленні чи підписання таких документів неуповноваженими особами.
Натомість висновки про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «АЛЬФА СТАР ТРАНС» фактично зроблені на підставі дослідження ланцюгу постачальників, а саме: не встановлення джерел його походження.
Разом з тим, згідно усталеною позиція Верховного Суду норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про отримання необґрунтованої податкової вигоди добросовісним платником.
Такі ж підходи застосовано Верховним Судом у постановах від 16.05.2024 у справі справа № 420/4433/23, від 17.07.2019 у справі № 826/18656/14, від 18.07.2019 у справі №805/4535/16-а, від 10.04.2020 у справі № 815/4453/14, від 26.05.2021 у справі №380/2404/20, від 15.02.2023 у справі № 803/1810/16.
Верховний Суд у постанові від 06.06.2023 по справі №820/7010/16 вказав, що платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Якщо контрагенти позивача або суб'єкти господарювання, з якими мали відносини контрагенти позивача, в подальшому не дотримувалися у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них.
Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документи на підтвердження розміру понесених витрат та свого податкового кредиту.
На думку суду, позивач не міг знати про дефекти в діяльності юридичних осіб, з якими безпосередньо не мав господарських взаємовідносин.
Також суд відхиляє доводи податкового органу про наявність кримінальних проваджень відносно контрагентів по ланцюгу постачання, оскільки сам факт порушення кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.
Доказів наявності вироків суду відносно контрагентів позивача відповідачем не надано, а договори, укладені позивачем з даними товариствами не визнано недійсними.
Таким чином, на думку суду, відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарської операції в межах спірних правовідносин, їх невідповідність цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 10.01.2020 № 0000520511 та наявність правових підстав для його скасування.
Статтею 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Таким чином, під час судового розгляду справи відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 10.01.2020 № 0000520511.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 5334,39 грн, сплачений платіжною інструкцією №357 від 23.01.2020 (а.с.14).
Керуючись статтями 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Позов селянського (фермерського) господарства «Обрій» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 10.01.2020 № 0000520511.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області на користь Селянського (фермерського) господарства «Обрій» судовий збір у розмірі 5334 (п'ять тисяч триста тридцять чотири) гривні 39 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Селянське (фермерське) господарство «Обрій» (08830, Київська область, Миронівський район, село Вікторівка, вулиця Незалежності, будинок 32-А, код ЄДРПОУ 20616335).
Відповідач: Головне управління ДПС у Київській області (03151, місто Київ, вулиця Народного Ополчення, 5а, код ЄДРПОУ ВП 44096797).
Суддя А.Я. Ксензюк