22 травня 2025 року ЛуцькСправа № 140/3186/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ксензюка А.Я.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії щодо нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з 27.09.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» (далі - Постанова №713) відповідачем з 01.07.2021 здійснено перерахунок пенсії позивача та нараховано щомісячну доплату в розмірі 1000 гривень з подальшою виплатою. Однак, після перерахунку пенсії на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31.01.2024 в справі №140/31758/23, відповідач припинив виплачувати вказану доплату.
На звернення позивача щодо проведення нарахування та виплати щомісячної доплати, передбаченої Постановою №713, відповідач повідомив про відмову, чим на думку ОСОБА_1 , порушив його конституційні права на соціальний захист.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду 28.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позовну заяву №0300-0802-8/24618 від 10.04.2025 відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити повністю. В обґрунтування своєї позиції вказує, що у разі коли пенсія особам переглядалася (перераховувалась) після 01.03.2018, щомісячна доплата не виплачується, крім випадків коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2 000 гривень. Відповідно до Постанови №713 позивачу встановлено щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000 грн.
Згідно матеріалів електронної пенсії справи пенсія в разі годувальника за померлого годувальника ОСОБА_2 (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ) отримує Позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (пенсійна справа № 0301005010).
Статтею 41 Закону 2262-ХІІ в редакції чинній на час прийняття Постанови № 713 визначено, що пенсія в разі втрати годувальника призначається на всіх членів сім'ї, які мають право на пенсію, призначається одна спільна пенсія. У тому випадку, коли пенсія виплачується на кількох утриманців, щомісячна доплата в сумі 2000 гривень ділиться між одержувачами даного виду пенсії рівними частками.
Таким чином, з 01.07.2021 до основного розміру пенсії позивача та ОСОБА_3 було встановлено щомісячну доплату в сумі 1000 грн кожному.
На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31.01.2024 у справі № 140/31758/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 в межах покладених судовим рішенням зобов'язань.
Оскільки, розмір пенсії на виконання вимог суду обчислено з грошового забезпечення, визначеного станом на 05.03.2019, а не на 01.03.2018, як передбачено Постановою № 713 для встановлення щомісячної доплати правові підстави відсутні.
Таким чином, позов ОСОБА_1 безпідставним та необґрунтованим, а дії відповідача щодо відмови в призначенні доплати до пенсії не можна вважати протиправними, оскільки він діяв виключно в межах, визначених нормами чинного законодавства.
Крім того, відповідач вважає, що зазначені в позові витрати на правову допомогу є суттєво завищеними та не підлягають відшкодуванню.
У відповіді на відзив представник позивача адвокат Пікун Б.І. вважає доводи відповідача необґрунтованими та просить позов задовольнити.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону № 2262-XII, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 від 23.09.2015.
На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31.01.2024 у справі №140/31758/23 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача в межах покладених судовим рішенням зобов'язань. У зв'язку з вказаним перерахунок позивачу було припинено виплату доплати до пенсії в розмірі 1000,00 грн відповідно до Постанови №713.
Позивач 25.02.2025 звертався до відповідача із заявою щодо проведення нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 гривень відповідно до Постанови №713, проте відповідач листом від 21.03.2025 повідомив про відсутність правових підстав для такого нарахування.
Вважаючи дії пенсійного органу, які призвели до ненарахування та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Постановою № 713 протиправними, позивач за захистом своїх соціальних прав звернулася до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, визначає Закон №2262-ХІІ.
Згідно з частиною третьою статті 1 Закону №2262-ХІІ члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Статтею 36 Закону №2262-ХІІ визначено розміри пенсії в разі втрати годувальника, яка обчислюється з грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника.
Відповідно до статті 37 Закону №2262-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника (або частина спільної пенсії кожного непрацездатного члена сім'ї), що призначається членам сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, з розрахунку на кожного непрацездатного члена сім'ї не може бути меншою ніж два визначені законом розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
За приписами частин першої, четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Згідно з преамбулою та абзацом першим пункту 1 Постанови №713 з метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб Кабінет Міністрів України постановив установити з 1 липня 2021 р. особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 р. відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018 р., щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.
Відповідно до абзацу третього пункту 1 Постанови №713 (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 року №578, застосовується з 21 березня 2022 року) особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, пенсії яких переглядалися (перераховувалися) після 1 березня 2018 р. (крім перерахунку пенсій на виконання Закону України від 24 березня 2022 р. №2146-IX «Про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо пенсій в разі втрати годувальника»), щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Враховуючи наведене, суд дійшов переконання, що доплата в розмірі 2000,00 грн, передбачена Постановою №713, встановлюється також і до пенсії в разі втрати годувальника, яка призначена відповідно до статті 36 Закону №2262-XII кожному непрацездатному члену сім'ї годувальника.
Положення статті 41 Закону №2262-ХІІ як в редакції до 02 квітня 2022 року (на які покликається відповідач), так і в редакції з 02 квітня 2022 року згідно із Законом України від 24 березня 2022 року №2146-IX «Про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо пенсій в разі втрати годувальника» не стосується розміру пенсії в разі втрати годувальника. Питання визначення розміру такого виду пенсії та мінімального розміру пенсії врегульоване статтями 36, 37 названого Закону, а стаття 41 стосується порядку призначення пенсії та виділення частки пенсії одного із членів сім'ї на його вимогу (з 02 квітня 2022 року пенсія призначається кожному непрацездатному члену сім'ї, який має право на таку пенсію).
Згідно з приписами частини п'ятої статті 242 КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2022 року у справі №420/2473/22, які полягають у такому.
Відповідно до пояснювальної записки до проекту Постанови №713 метою її ухвалення зазначено поетапне зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01 березня 2018 року, які мають місце після перерахунку пенсії. Прийняття постанови зумовлено тим, що в червні 2021 року в осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), яким пенсію призначено відповідно до Закону №2262-ХІІ, завершується період виплати частини коштів компенсації підвищеного розміру пенсії за 2016-2017 роки і підвищення розмірів пенсій з 2016 року для цієї категорії пенсіонерів не відбувалося. Сумарна виплата пенсії з цією доплатою з 01 липня 2021 року зменшилася до місячного розміру пенсії та середній розмір цієї виплати складає біля 2000,00 грн. Крім того, після перерахунку пенсій колишнім військовослужбовцям Збройних Сил України у 2018 році, їхні пенсії не індексувалися через відсутність відповідного механізму, а диспропорція у розмірах пенсій в залежності від часу їх призначення складає більше 70 відсотків. Мінімальні пенсійні виплати для військовослужбовців, зокрема складають близько 2000,00-2700,00 грн. Таким чином, внаслідок ухвалення вказаного нормативно-правового акта Уряду з 01 липня 2021 року колишнім військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та іншим особам, пенсії яким призначено за нормами Закону №2262-ХІІ до 01 березня 2018 року було установлено щомісячну доплату в сумі 2000,00 грн, виплата якої не здійснюється у разі, коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01 березня 2018 року.
Водночас аналіз наведених норм права, а також мети прийняття Урядом вказаної Постанови №713 свідчить про те, що перерахунок пенсій, проведення якого згідно з абзацом третім пункту 1 Постанови №713 є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону №2262-ХІІ, має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ на підставі нормативно-правого акта компетентного органу, оскільки в такий спосіб досягається мета, яка слугувала підставою для ухвалення Постанови №713, а саме зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, визначених на законних підставах. Натомість перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої у особи виникло до 01 березня 2018 року, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.
При цьому Верховний Суд у постанові від 02 березня 2023 року у справі №600/870/22-а не знайшов підстав для відступу від цього правового висновку. Таке ж правозастосування має місце і у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2023 року у справі №380/25987/21, від 18 квітня 2023 року у справі №560/6528/22 та ін.
З наведеного слідує, що ОСОБА_1 має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000,00 грн відповідно до Постанови №713, яка має виплачуватись для досягнення мети прийняття Постанови №713 - поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій.
Суд також наголошує, що перерахунок пенсії позивача, обчисленої відповідно до статті 36 Закону №2262-ХІІ з грошового забезпечення годувальника до березня 2018 року, який був проведений з 01.04.2019 на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31.01.2024 у справі №140/31758/23, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.
Таким чином, на підставі правових висновків Верховного Суду у справі №420/2473/22 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зважаючи на встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову у спосіб визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн відповідно до Постанови №713 та зобов'язання відповідача провести ОСОБА_1 з 27.09.2024 (тобто в межах заявлених позовних вимог) нарахування та виплату щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн відповідно до Постанови №713.
Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 2000,00 грн, то суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.
Вказана позиція суду узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №640/13685/19, від 23.04.2021 у справі №360/700/19, відповідно до якої склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до частин другої, третьої статті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу додано ордер на надання правничої допомоги серії АС №1133603 від 27.03.2025, договір №09 від 25.02.2025 про представництво та надання правничих послуг адвоката, укладений між адвокатом Пікуном Борисом Івановичем та позивачем, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму - 2000,00 гривень та квитанцію до прибуткового касового ордера №б/н від 27.03.2025 на суму 2000,00 гривень.
До відзиву на позовну заяву представником позивача було долучено калькуляцію вартості послуг з надання правової допомоги адвокатом Пікуном Борисом Івановичем від 15.04.2025 та акт приймання передачі виконаних робіт за договором про надання правової допомоги.
Так, відповідно до акту приймання передачі виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 07.04.2025 загальна вартість наданих послуг позивачу складає 2000,00 (дві тисячі) гривень.
Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справ.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18).
На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України (зокрема, складність справи, яку розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження; час, який об'єктивно необхідно було витратити на підготовку позовної заяви; обсяг наданих адвокатом послуг), на користь позивача необхідно стягнути понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 1000,00 гривень. Решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.
Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної доплати в сумі 2 000,00 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14 липня 2021 року № 713.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести з 27 вересня 2024 року нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати в сумі 2 000,00 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14 липня 2021 року № 713.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 (одна тисяча) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6, код ЄДРПОУ 13358826).
Суддя А.Я. Ксензюк