м. Вінниця
22 травня 2025 р. Справа № 120/6978/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що його довіритель під час проходження військової служби у період з 01 травня 2023 року по 13 травня 2023 року, з 25 травня 2023 року по 17 липня 2023 року, з 29 липня 2023 року по 13 вересня 2023 року, з 25 вересня 2023 року по 17 січня 2024 року та з 29 січня 2024 року по 18 березня 2024 року брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території міста Миколаєва Миколаївської області та міста Новогродівка Донецької області, а тому вважає, що факт виконання зазначених завдань дає право його довірителю на отримання доплати до грошового забезпечення в розмірі 100000 гривень на місяць.
На думку представника позивача, відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті в повному обсязі додаткової винагороди позивачеві в розмірі 100000 гривень, право на яку передбачено пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", за період з 01 травня 2023 року по 13 травня 2023 року, з 25 травня 2023 року по 17 липня 2023 року, з 29 липня 2023 року по 13 вересня 2023 року, з 25 вересня 2023 року по 17 січня 2024 року та з 29 січня 2024 року по 18 березня 2024 року.
З метою захисту прав та інтересів позивача його представник вважає, що відповідача слід зобов'язати здійснити нарахування та виплату позивачеві такої доплати за період з 01 травня 2023 року по 13 травня 2023 року, з 25 травня 2023 року по 17 липня 2023 року, з 29 липня 2023 року по 13 вересня 2023 року, з 25 вересня 2023 року по 17 січня 2024 року та з 29 січня 2024 року по 18 березня 2024 року пропорційно кількості днів участі у бойових діях та забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території міста Миколаєва Миколаївської області та АДРЕСА_1 .
Ухвалою від 31 травня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою задоволено заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та поновлено ОСОБА_1 такий строк.
06 листопада 2024 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що старший солдат ОСОБА_1 в періоди з 01 травня 2023 року по 13 травня 2023 року, з 25 травня 2023 року по 17 липня 2023 року, з 29 липня 2023 року по 13 вересня 2023 року, з 25 вересня 2023 року по 17 січня 2024 року та з 29 січня 2024 року по 18 березня 2024 року не приймав участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів та не був включений в наказ на виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень. При цьому ОСОБА_1 у вказані періоди здійснював бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України, за що отримував додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень щомісяця пропорційно часу виконання таких завдань. Тобто, на думку представника відповідача, ОСОБА_1 в повному обсязі отримав передбачене чинним законодавством грошове забезпечення з урахуванням додаткової винагороди.
Таким чином, представник відповідача наполягає на відмові в задоволенні позовних вимог, оскільки безпосередня участь позивача у бойових діях або заходах протягом спірних періодів не підтверджена у встановленому законом порядку.
Ухвалою суду від 29 квітня 2025 року витребувано у військової частини НОМЕР_1 докази на підтвердження безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (за наявності таких), а саме: бойові накази (бойові розпорядження); журнали бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнали ведення оперативної обстановки або бойові донесення або постові відомості (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорти (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
16 травня 2025 року на виконання вимог ухвали від 29 квітня 2025 року військовою частиною НОМЕР_1 подано до суду витребувану інформацію.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_2 .
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 18 березня 2024 року № 940/20411 старший солдат ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та в період з 16 травня 2022 року по 18 липня 2022 року, з 28 липня 2022 року по 28 вересня 2022 року, з 29 вересня 2022 року по 23 листопада 2022 року, з 26 листопада 2022 року по 13 січня 2023 року, з 23 січня 2023 року по 13 травня 2023 року, з 25 травня 2023 року по 17 липня 2023 року, з 29 липня 2023 року по 13 вересня 2023 року, з 25 вересня 2023 року по 17 січня 2024 року, з 29 січня 2024 року по 18 березня 2024 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в місті Миколаїв Миколаївської області та в місті Новогродівка Донецької області.
Як слідує із рапортів командира медичної роти військової частини НОМЕР_1 , що складені на підставі відповідних бойових розпоряджень, останній клопотав перед командиром військової частини НОМЕР_1 виплатити зокрема ОСОБА_1 додаткову винагороду за квітень 2023 року, травень 2023 року, червень 2023 року, липень 2023 року, серпень 2023 року, вересень 2023 року, жовтень 2023 року, листопад 2023 року, грудень 2023 року, січень 2024 року, лютий 2024 року та березень 2024 року в розмірі 30000 гривень за участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України.
Наявними в матеріалах справи довідками про нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 підтверджується те, що останньому виплачено додаткову винагороду пропорційно участі у зазначених вище заходах, зокрема в травні 2023 року - 30000 гривень, в червні 2023 року - 18387,10 гривень, в липні 2023 року - 30000 гривень, в серпні 2023 року - 18387,10 гривень, у вересні 2023 року - 30000 гривень, в жовтні 2023 року - 18000 гривень, в листопаді 2023 року - 30000 гривень, в грудні 2023 року - 30000 гривень, в січні 2024 року - 30000 гривень, в лютому 2024 року - 18387,10 гривень, в березні 2023 року - 30000 гривень.
Водночас позивач вважає, що має право на виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень на місяць за періоди з 01 травня 2023 року по 13 травня 2023 року, з 25 травня 2023 року по 17 липня 2023 року, з 29 липня 2023 року по 13 вересня 2023 року, з 25 вересня 2023 року по 17 січня 2024 року та з 29 січня 2024 року по 18 березня 2024 року, тому й звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до абзацу 1 статті 1-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XІІ) законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон України № 2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до статті 1-2 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-ХІІ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно із статтею 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 в Україні введено воєнний стан, який триває по сьогодні.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній з моменту прийняття цієї постанови до змін) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Тобто, у вказаній постанові Кабінет Міністрів України визначив перелік військовослужбовців за видами військових формувань, на яких поширено дію цієї постанови, та розмір вищевказаної додаткової винагороди.
Водночас реалізація процитованих приписів указаної постанови вимагала визначення порядку та умов виплати такої додаткової винагороди, виходячи з того, що формулювання «а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів … в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах» є нечітким та породжує істотні труднощі у його правозастосуванні, що, насамперед, пов'язано із застосуванням сполучника «або», який має розділовий характер.
У постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 520/690/23 Верховний Суд констатував, що «текстуальний виклад цієї частини пункту 1 Постанови № 168 має широкий зміст, що за певних умов могло б спричиняти неоднакове її розуміння та застосування, наслідком чого може бути необґрунтована невиплата військовослужбовцю додаткової винагороди або, навпаки, виплата за відсутності для цього підстав».
Конкретизація умов, визначених цитованим положенням пункту 1 Постанови №168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв'язку з чим подальшими змінами, внесеними Постановою від 07 липня 2022 року № 793 (застосовується з 24 лютого 2022 року), Постанова №168 доповнена пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Відповідно до статті 8 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-XII «Про Збройні Сили України» Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення.
Наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2022 року за № 382/37718 (застосовується з 24 лютого 2022 року), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) телеграмами, окреме доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29.
В окремому дорученні від 23 червня 2022 року № 912/з/29 Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи), до складу якого, серед іншого, змістовно включено виконання військовослужбовцем бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями.
Пунктом 3 цього окремого доручення установлено райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Пунктом 4 цього ж окремого доручення установлено керівникам органів військового управління, штабів угруповань військ (сил), штабів тактичних груп, командирам військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цього доручення.
У разі, якщо військовослужбовці були відряджені до військових частин (установ), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави з однієї військової частини, то безпосередня участь у бойових діях цих військовослужбовців може підтверджуватися однією довідкою з відображенням в ній терміну безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця за формою, наведеною в додатку № 2 до цього доручення.
У підставах про видання таких довідок обов'язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.
Надати право керівникам органів керівникам органів військового управління, штабів угруповань військ (сил), штабів тактичних груп, перелік яких затверджений Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України, включати до таких довідок терміни безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах починаючи з 24 лютого 2022 року.
Пунктом 5 установлено виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів:
командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини;
керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 грн за місяць обов'язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 окремого доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29).
Із системного аналізу зазначених вище норм слідує, що безпосередньою участю військовослужбовця у бойових діях або заходах є виконання військовослужбовцем у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави та у визначених відповідним рішення Головнокомандувача Збройних Сил України районах ведення бойових дій завдань та участь військовослужбовця у заходах, перелік яких визначений пунктом 1 Доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29.
При цьому безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або заходах повинна бути підтверджена відповідними документами, перелік яких визначений абзацами 4-6 пункту 3 Доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29, на підставі яких керівником органу військового управління видається наказ про виплату додаткової винагороди.
Так, позивач, вважаючи, що має право на виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень, посилається на довідку військової частини НОМЕР_1 від 18 березня 2024 року № 940/20411, відповідно до якої старший солдат ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 та в період з 16 травня 2022 року по 18 липня 2022 року, з 28 липня 2022 року по 28 вересня 2022 року, з 29 вересня 2022 року по 23 листопада 2022 року, з 26 листопада 2022 року по 13 січня 2023 року, з 23 січня 2023 року по 13 травня 2023 року, з 25 травня 2023 року по 17 липня 2023 року, з 29 липня 2023 року по 13 вересня 2023 року, з 25 вересня 2023 року по 17 січня 2024 року, з 29 січня 2024 року по 18 березня 2024 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в місті Миколаїв Миколаївської області та в місті Новогродівка Донецької області.
При цьому судом встановлено, що така довідка видана за формою згідно з Додатком 6 до Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2023 року № 887).
Відповідно до абзацу 5 пункту 6 Порядку № 413 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2023 року № 887) для надання статусу учасника бойових дій особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій протягом 30 календарних днів з дня участі осіб у виконанні бойових (службових) завдань, у проведенні розвідувальних заходів, отримання травм (поранень, контузій, каліцтв) зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 6.
Враховуючи вищевикладене, слід дійти висновку, що метою видання такої довідки є необхідність підтвердження наявності в особи права на отримання статусу учасника бойових дій, а не підтвердження права особи на отримання додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 гривень, встановленої Постановою № 168.
На окрему увагу заслуговує й той факт, що згадувана вище довідка не містить інформації саме про безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів у вказаний період, в той час, як Постановою №168 передбачено саме таке формулювання.
Таким чином, довідка військової частини НОМЕР_1 від 18 березня 2024 року № 940/20411 не є належним доказом, що дає право на отримання позивачем додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 гривень, встановленої Постановою № 168, за періоди, що зазначені у такій довідці.
При цьому судом вживалися заходи щодо витребування у військової частини НОМЕР_1 доказів на підтвердження саме безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Проте, таких доказів військовою частиною НОМЕР_1 до суду не надано.
Суд зазначає, що сам по собі факт перебування військовослужбовця у певних районах, не є підставою для нарахування додаткової грошової винагороди, оскільки відповідно до пункту 1 Постанови № 168 такою підставою є саме накази командирів (начальників), винесені на підставі бойового наказу (бойове розпорядження), журналу бойових дій (вахтовий журнал) або журналу ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постової відомості (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорту (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
За наведених обставин суд доходить висновку, що позивач не має права на виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень, оскільки наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується прийняття ним саме безпосередньої участі у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
При цьому судом враховано й те, що позивач отримував протягом спірних періодів додаткову винагороду, що передбачена Постановою № 168, у розмірі 30000,00 гривень на підставі рапортів командира медичної роти військової частини НОМЕР_1 , що подані командиру військової частини НОМЕР_1 , які складені на підставі відповідних бойових розпоряджень.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані представником позивача, суд доходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних із розглядом справи, не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 )
Відповідач: військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_5 )
Повний текст рішення суду складено 22.05.2025
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович