м. Вінниця
09 травня 2025 р. Справа № 120/11363/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
судді Яремчука Костянтина Олександровича,
за участі секретаря судового засідання Гепфель Анастасії Андріївни,
представника позивача Желіховського Володимира Миколайовича,
представника відповідача Кухрівського Олександра Васильовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки),
До Вінницького окружного адміністративного суду в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 звернувся його представник до Головного управління ДПС у Вінницькій області.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що головним державним інспектором відділу планових та позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС у Вінницькій області провело документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2022 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2022 року обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2022 року.
Результати такої перевірки оформлено актом № 12639/02-32-24-05/ НОМЕР_1 від 27 березня 2024 року.
У висновках акту перевірки вказано про порушення позивачем:
- пункту 177.2, пункту 177.4, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим за результатами перевірки збільшено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 13555216,79 гривень, в тому числі за 2019 рік - 2423562,69 гривень, 2020 рік - 4110035,44 гривень, 2021 рік - 6299574,58 гривень, 2022 рік - 722044,08 гривень;
- пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України - порушення встановленого порядку сплати податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від провадження діяльності за 2019 рік в загальній сумі 39175,29 гривень, граничний термін сплати 20 лютого 2020 року сплачено 28 квітня 2020 року в сумі 3000 гривень, 13 травня 2020 року в сумі 2000 гривень, 05 червня 2020 року в сумі 3000 гривень, 18 червня 2020 року в сумі 5000 гривень, 24 липня 2020 року в сумі 5000 гривень, 18 травня 2020 року в сумі 21158,20 гривень;
- підпункту 1.2, підпункту 1.3 пункту 16-1 розділу XX Податкового кодексу України, у зв'язку із чим донараховано військового збору в сумі 1128846,38 гривень, в тому числі за 2019 рік - 201963,56 гривень, 2020 рік - 341747,93 гривень, 2021 рік - 524964,55 гривень, 2022 рік - 60170,34 гривень;
- пункту 51.1 статті 51, підпункту “б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України - не відображено в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску відомості про нараховані та виплачені доходи на користь фізичної особи-підприємця за надання в оренду нежитлового приміщення, подання з порушенням термінів податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за 4 квартал 2019 року по строку подання 10 лютого 2020 року подано 09 квітня 2020 року;
- пункту 4 частини 2 статті 6, пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - встановлено порушення своєчасності подання звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску; звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (додаток 4) за січень 2020 року по строку подання 20 лютого 2020 року подано 02 квітня 2020 року;
- пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у результаті чого занижено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 522112,69 гривень, в тому числі в 2019 році - 117369,89 гривень, в 2020 році - 122592,80 гривень, в 2021 році - 239250 гривень, в 2022 році - 42900 гривень;
- пункту 8 статті 9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - несвоєчасно сплачено єдиний внесок;
- пункту 36.1 статті 36, пункту 44.1 статті 44, пункту 46.1 статті 46, пункту 187.1 статті 187 пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 100263 гривень, в тому числі за лютий 2021 року в сумі 3420 гривень, за травень 2021 року в сумі 64570 гривень, за червень 2022 року в сумі 32273 гривень;
- пункту 36.1. статті 36, пункту 44.1 статті 44, підпункту “г» пункту 198.5 статті 198, підпункту “в» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) за грудень 2022 року на 28200 гривень;
- пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України - проведеною перевіркою встановлено відсутність складання та реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- пункту 44.3 статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 для проведення планової перевірки не надано первинні документи, у тому числі: книгу обліку доходів і витрат, банківські виписки по рахунках за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2022 року та інші документи, що підтверджують розрахунки з контрагентами, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
На підставі зазначених порушень Головним управлінням ДПС у Вінницькій області 26 квітня 2024 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0151792405, податкове повідомлення-рішення № 0151812405, податкове повідомлення-рішення № 0151612405, податкове повідомлення-рішення № 0151902405, податкове повідомлення-рішення № 0151852405, податкове повідомлення-рішення № 0151922405, податкове повідомлення-рішення № 0151942405, податкове повідомлення-рішення № 0151972405, рішення про застосування штрафних санкцій № 0151992405 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0151692405.
Не погоджуючись із прийнятими контролюючим органом рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної податкової служби України, проте рішеннями Державної податкової служби України від 12 липня 2024 року та від 18 липня 2024 року скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без задоволення, а згадувані вище рішення - без змін.
Представник позивача не погоджується із рішеннями контролюючого органу, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню з наступних підстав.
Під час здійснення перевірки головним державним інспектором на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надіслано низку запитів про надання пояснень з питань, що стосуються предмету перевірки та їх документального підтвердження, зокрема запит № б/н від 15 березня 2024 року стосовно надання документів та пояснень у термін до 15 год. 00 хв. 18 березня 2024 року.
При цьому Головне управління ДПС у Вінницькій області достовірно знало об'єм досліджуваного питання, наявність значної кількості контрагентів, які укладали договори з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , та значної кількості документів, що можуть слугувати документальним підтвердженням проведених позивачем господарських операцій. Водночас попри наведені вище обставини податковий орган надав позивачу менше ніж три дні для надання відповіді на запит від 15 березня 2024 року, в той час як кількість запитуваних документів була досить значною.
Як вказує представник позивача далі, 19 березня 2024 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 направив до Головного управління ДПС у Вінницькій області відповідь на запит № б/н від 15 березня 2024 року стосовно надання документів та пояснень. У такій відповіді позивач надав всі наявні первинні документи, які підтверджують реальність проведення господарських операцій, та повідомив, що надати банківські виписки з особових рахунків не має можливості, оскільки банківські рахунки заблоковані виконавчою службою. Водночас податковий орган не взяв до уваги такі обставини та не дослідив належним чином відомості щодо господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Представник позивача вказує на те, що господарські операції є змістом будь-якої господарської діяльності, підлягають бухгалтерському обліку та оподаткуванню. У зв'язку з цим такі операції є об'єктом ретельної уваги контролюючих, зокрема податкових, органів щодо правильності формування платником податків витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість. За результатами перевірок податкові органи можуть визнати господарську операцію нереальною та прийняти рішення про збільшення грошового зобов'язання та/або застосування штрафних (фінансових) санкцій. Однак визнає господарську операцію нереальною саме суд.
Як вказує представник позивача, відповідно до постанови Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 640/12691/19 за відсутності законодавчого визначення нереальної господарської операції в судовій практиці використовується підхід “від протилежного», тобто встановлення фактів відсутності ознак реальної господарської операції. При цьому суди єдині в розумінні, що реальність (фактичне) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності виникає у результаті руху активів, зміни зобов'язань чи власного капіталу платника, відповідності економічному змісту господарських операцій, оформлених належним чином первинними документами.
В свою чергу, контролюючий орган не досліджував подану позивачем первинну документацію, її мету, можливість та наслідки здійснення господарських операцій, не встановив реальність здійснених фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 господарських операцій, у зв'язку із чим відповідач дійшов необґрунтованих висновків щодо недотримання позивачем податкового законодавства та вчинення зазначених вище порушень.
Таким чином, на переконання представника позивача, згадані вище податкові рішення базуються на необґрунтованих підрахунках та висновках, адже податковим органом не взято до уваги усі обставини та надані позивачем документи, які підтверджуються реальність господарських операцій.
Окремо представник позивача вказав на те, що 02 травня 2024 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 отримав заключні виписки по своєму розрахунковому рахунку за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2022 року, які цілком і повністю спростовують наведені вище висновки податкового органу, викладені в акті перевірки.
На переконання представника позивача, висновки акту перевірки спростовуються виданими та отриманими податковими накладними за 2019-2022 роки.
З огляду на викладене представник позивача вважає прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення від 26 квітня 2024 року № 0151792405, № 0151812405, № 0151612405, № 0151902405, № 0151852405, № 0151922405, № 0151942405, № 0151972405, рішення від 26 квітня 2024 року № 0151992405 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26 квітня 2024 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 02 вересня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження. Цією ж ухвалою призначено підготовче судове засідання на 24 вересня 2024 року.
18 вересня 2024 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що на підставі статті 20, пункту 77.4 статті 77, пункту 82.1 статті 82, підпункту 69.35 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення» Податкового Кодексу України, пункту 2 частини 1 статті 13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", наказу Головного управління ДПС У Вінницькій області від 11 січня 2024 року № 138к головним державним інспектором відділу планових та позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС у Вінницькій області Вавришиною Ларисою Миколаївною проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (податкова адреса: АДРЕСА_1 ) з питань дотримання ним вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2022 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2022 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2022 року відповідно до затвердженого плану перевірки.
Як зазначає представник відповідача далі, копія наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки № 138к від 11 січня 2024 року та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення документальної планової виїзної перевірки надіслано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 25 січня 2024 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення. 08 лютого 2024 року відділенням поштового зв'язку повідомлення вручено адресату особисто, тобто за 21 календарний день до початку перевірки, а тому фізична особа-підприємець ОСОБА_1 завчасно попереджений про проведення документальної планової виїзної перевірки.
При цьому згідно з абзацом 1 пункт 85.2 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Відтак, на думку представника відповідача, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в перший день перевірки (29 лютого 2024 року) повинен був надати в повному обсязі оригінали всіх документів за перевіряємий період з питань, які стосуються предмету перевірки, зокрема щодо обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування, у тому числі: виписки банків про рух грошових коштів, розрахункові документи - платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, розрахункові чеки (їх корінці), документи щодо проведення розрахунків за акредитивами, векселі, які підтверджують факт взаєморозрахунків між контрагентами.
При цьому, як вказує представник відповідача, в ході проведення перевірки фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 вручено запити про надання документів та пояснень з питань, що стосуються предмета перевірки, та їх документального підтвердження, зокрема запит від 29 лютого 2024 року № б/н, яким вимагалося надати банківські виписки, розрахункові документи - платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, розрахункові чеки (їх корінці), документи щодо проведення розрахунків за акредитивами, векселі, які підтверджують факт взаєморозрахунків між контрагентом; якщо розрахунки не були проведені, вказати сальдо (дебетове чи кредитове) (за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2022 року у термін до 04 березня 2024 року. На наданий запит фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не надав документи або пояснення, про що 04 березня 2024 року складено акт про ненадання документів та пояснень № 341/02-32-24- 05/ НОМЕР_1 .
Іншим запитом від 07 березня 2024 року № б/н у позивача вимагалися банківські виписки, розрахункові документи - платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, розрахункові чеки (їх корінці), документи щодо проведення розрахунків за акредитивами, векселі, які підтверджують факт взаєморозрахунків між контрагентом; якщо розрахунки не були проведені, вказати сальдо (дебетове чи кредитове) (за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2022 року) у термін до 08 березня 2024 року. На наданий запит фізична особа-підприємець ОСОБА_1 08 березня 2024 року надав пояснення, що виписки банків по рахунках надати не може у зв'язку з блокуванням рахунків державною виконавчою службою. Документально підтверджуючих доказів (у тому числі заяв) про звернення до банківських установ з проханням надати йому завірені належним чином банківські документи фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до перевірки не надав, а також не надав і інші первинні документи, які б підтверджували факт взаєморозрахунків між контрагентами.
Також 19 березня 2024 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 надано деякі документи для перевірки. Водночас щодо банківських виписок по рахунках повідомив, що надати такі не може, оскільки банківські рахунки заблоковано державною виконавчою службою.
Відтак позивачем не надано виписки банків про рух грошових коштів, розрахункових документів-платіжних доручень, платіжні вимоги-доручення, розрахункові чеки (їх корінці), документи щодо проведення розрахунків за акредитивами, векселі, які підтверджують факт взаєморозрахунків між контрагентами та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .
Як зазначив представник відповідача далі, в ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 пункту 177.2, пункту 177.4, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, підпункту 1.2, підпункту 1.3 пункту 16-1 розділу XX Податкового кодексу України, пункту 51.1 статті 51, підпункту “б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, пункту 4 частини 2 статті 6, пункту 2 частини 1 статті 7 Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», пункту 8 статті 9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», пункту 36.1 статті 36, пункту 44.1 статті 44, пункту 46.1 статті 46, пункту 187.1 статті 187 пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, пункту 36.1. статті 36, пункту 44.1 статті 44, підпункту “г» пункту 198.5 статті 198, підпункту “в» пункту 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 44.3 статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, частини 1 статті 7 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», пункту 8 статті 9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», пункту 36.1 статті 36, пункту 44.1 статті 44, пункту 46.1 статті 46, пункту 187.1 статті 187 пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, пункту 36.1. статті 36, пункту 44.1 статті 44, підпункту “г» пункту 198.5 статті 198, підпункту “в» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 44.3 статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України.
На підставі зазначених порушень Головним управлінням ДПС у Вінницькій області 26 квітня 2024 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0151792405, № 0151812405, № 0151612405, № 0151902405, № 0151852405, № 0151922405, № 0151942405, № 0151972405, рішення № 0151992405 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а також вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0151692405.
За наведених обставин, на переконання представника відповідача, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
23 вересня 2024 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якій додатково наведені аргументи щодо задоволення позовних вимог. У такій зазначено, що у відзиві на позовну заяву Головне управління ДПС у Вінницькій області вказало, що згідно з абзацом першим пункту 85.2 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
При цьому, як зазначив сам відповідач, 19 березня 2024 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 надано деякі документи для перевірки, а щодо банківських виписок по рахунках повідомлено, що надати такі не може, оскільки банківські рахунки заблоковано державною виконавчою службою.
Представник позивача вказує на те, що обставина порушення платником податків обов'язку, встановленого пункту 85.2 Податкового кодексу України, щодо надання після початку перевірки всіх документів, які належать або пов'язані з предметом перевірки, не означає, що такий платник не має права додатково їх надати після спливу 90-денного строку, але до прийняття відповідного рішення, і при цьому не звільняє контролюючий орган від обов'язку врахувати такі документи та за наявності передбачених підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України підстав призначити додаткову позапланову перевірку.
При цьому неможливість платника податків в силу об'єктивних обставин надати певні документи безпосередньо до перевірки не свідчить про невиконання ним обов'язку, встановленого підпунктами 16.1.5, 16.1.7 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, а також обумовлює здійснення відповідачем певних дій з метою отримання таких документів.
Представник позивача стверджує, що його довіритель надав всі наявні у нього первинні документи, якими підтверджувалася реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
В свою чергу, Головне управління ДПС у Вінницькій області практично не досліджували надану первинну документацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , мету, можливість та наслідки здійснення господарських операцій, не встановили реальність здійснених фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 господарських операцій, у зв'язку із чим контролюючий орган дійшов необґрунтованих висновків щодо недотримання позивачем податкового законодавства, посилаючись при цьому на неподання таких документів.
На думку представника позивача, суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом із тим з огляду на передбачену Податковим кодексом України мету й повноваження контролюючого органу під час проведення податкової перевірки у разі, якщо рішення контролюючого органу мотивоване саме ненаданням платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів, адміністративний суд повинен перевіряти і враховувати такі обставини й винятки з них під час вирішення спору.
Представник позивача звертає увагу на те, що практично усі запитувані документи позивачем надано контролюючому органу попри значний об'єм первинної документації. При цьому відповідач належним чином не дослідив надані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 документи, провів незрозумілі та необґрунтовані розрахунки, на підставі яких встановив завищення документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, відображених у податковій декларації, на 75 256 425,35 гривень.
На переконання представника позивача, такі висновки податкового органу не відповідають дійсним обставинам та спростовуються наданими до суду первинними документами, які цілком і повністю підтверджують реальність здійсненних позивачем господарських операцій з його контрагентами.
За таких обставин представник позивача просить суд задовольнити позов в повному обсязі.
24 вересня 2024 року представником позивача подано до суду клопотання про призначення судово-економічної експертизи.
В ході підготовчого судового засідання 04 грудня 2024 року судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, якою задоволено клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання. Наступне судове засідання призначено на 16 жовтня 2024 року.
15 жовтня 2024 року представником відповідача подано до суду заперечення проти призначення судово-економічної експертизи.
Підготовче судове засідання, призначене на 16 жовтня 2024 року, не відбулося у зв'язку з перебуванням судді у відпустці. Наступне судове засідання призначено на 14 листопада 2024 року.
В ході підготовчого судового засідання 14 листопада 2024 року представником позивача подано заяву про зміну предмета позову шляхом вилучення частини позовних вимог. У такій заяві йшлося про те, що позивач не наполягає на вирішенні частини позовних вимог, зокрема в частині, що стосується оскарження податкових повідомлень-рішень №№ 0151792405, 0151852405 та рішення про застосування штрафних санкцій № 0151992405, що прийняті Головним управлінням ДПС у Вінницькій області 26 квітня 2024 року.
На уточнюючі запитання суду представник позивача конкретизував зміст поданої заяви та просив розцінити подану заяву як заяву про залишення без розгляду частини позовних вимог.
Ухвалою суду від 14 листопада 2024 року задоволено заяву представника позивача про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог. Зокрема позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0151792405, 0151852405, а також рішення № 0151992405 про застосування штрафних санкцій, що прийняті Головним управлінням ДПС у Вінницькій області 26 квітня 2024 року, залишено без розгляду.
Також під час підготовчого судового засідання 14 листопада 2024 року судом постановлено ухвалу, якою у задоволенні клопотання представника позивача про призначення судово-економічної експертизи відмовлено.
Іншою ухвалою суду від 14 листопада 2024 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, якою задоволено клопотання представника позивача про виклик свідка та викликано в судове засідання в якості свідка головного державного інспектора відділу планових та позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС у Вінницькій області Вавришину Ларису Миколаївну. Наступне судове засідання призначено на 05 грудня 2024 року.
05 грудня 2024 року представником позивача повторно подано до суду клопотання про призначення судово-економічної експертизи.
Під час підготовчого судового засідання 05 грудня 2024 року суд постановив ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, якою оголосив перерву у судовому засіданні до 14 січня 2025 року.
13 січня 2025 року представником відповідача подано до суду заперечення проти призначення судово-економічної експертизи.
Підготовчі засідання, призначені на 14 січня та 06 лютого 2025 року, не відбулися у зв'язку з перебуванням судді у відпустці. Наступне судове засідання призначено на 13 березня 2025 року.
В ході підготовчого судового засідання 13 березня 2025 року судом постановлено ухвалу, якою підготовче судове засідання закрито та призначено справу до розгляду по суті на 27 березня 2025 року.
27 березня 2025 року представником позивача подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи.
В ході судового засідання, що мало місце 27 березня 2025 року суд постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи з огляду на його необґрунтованість. Проте з огляду на те, що у судове засідання з'явився свідок, який викликаний за клопотанням представника позивача, суд дійшов висновку відкласти розгляд справи на 15 квітня 2025 року.
Під час судового засідання 15 квітня 2025 року судом постановлено ухвалу, якою задоволено клопотання представника позивача та в судовому засіданні оголошено перерву до 30 квітня 2025 року.
29 квітня 2025 року представником позивача подано до суду додаткові пояснення у справі, у яких наполягає на задоволенні позовних вимог.
30 квітня 2025 року представником відповідача подано до суду додаткові пояснення у справі, у яких просив суд позовні вимоги залишити без задоволення в повному обсязі.
Під час судових дебатів позивач та представник позивача наполягали на задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у позовній заяві.
Натомість представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись при цьому на обставини, що наведені у відзиві на позов та в додаткових поясненнях.
Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
11 січня 2024 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області видано наказ № 138к, яким на підставі пункту 77.4 статті 77, пункту 82.1 статті 82, підпункту 69.35 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення» Податкового кодексу України вирішено провести документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), починаючи з 29 лютого 2024 року, тривалістю 10 робочих днів.
29 лютого 2024 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області видано направлення на перевірку головному державному інспектору відділу планових і позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС у Вінницькій області Вавришиній Ларисі Миколаївні.
На підставі статті 20, пункту 77.4 статті 77, пункту 82.1 статті 82, підпункту 69.35 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення» Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, пункту 2 частини 1 статті 13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI, наказу Головного ДПС У Вінницькій області від 11 січня 2024 року № 138к головним державним інспектором відділу планових та позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС у Вінницькій області Вавришиною Ларисою Миколаївною проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (податкова адреса: АДРЕСА_1 ) з питань дотримання ним вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2022 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2022 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2022 року.
За результатами перевірки складено акт від 27 березня 2024 року № 12639/02-32-24-05/ НОМЕР_1 про результати документальної планової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2022 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2022 року, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2022 року.
У висновках акту перевірки вказано про порушення позивачем:
1) пункту 177.2, пункту 177.4, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим збільшено податкового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб у сумі 13 555 216,79 гривень, в тому числі за 2019 рік - 2 423 562,69 гривень, 2020 рік - 4 110 035,44 гривень, 2021 рік - 6 299 574,58 гривень, 2022 рік - 722 044,08 гривень;
2) підпункту 1.2, підпункту 1.3 пункту 16-1 розділу XX Податкового кодексу України. За результатами перевірки фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 донараховано військового збору в сумі 1128846,38 гривень, в тому числі за 2019 рік - 201963,56 гривень, 2020 рік - 341747,93 гривень, 2021 рік - 524964,55 гривень, 2022 рік - 60170,34 гривень;
3) пункту 36.1 статті 36, пункту 44.1 статті 44, пункту 46.1 статті 46, пункту 187.1 статті 187 пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 100263 гривень, в тому числі за лютий 2021 року в сумі 3420 гривень, за травень 2021 року в сумі 64570 гривень, за червень 2022 року в сумі 32273 гривень;
4) пункту 36.1. статті 36, пункту 44.1 статті 44, підпункту “г» пункту 198.5 статті 198, підпункту “в» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд 21 Декларації) за грудень 2022 року на 28200 гривень;
5) пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (перевіркою встановлено відсутність складання та реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних);
6) пункту 44.3 статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України (фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 для проведення планової перевірки не надано первинні документи, у тому числі книгу обліку доходів і витрат, банківські виписки по рахунках за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2022 року та інші документи, що підтверджують розрахунки з контрагентами, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби).
На підставі виявлених порушень Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято:
1) податкове повідомлення-рішення № 0151972405 від 26 квітня 2024 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування на 14 341 618,48 гривень (13 555 216,79 гривень - сума збільшення; 786 401,69 гривень - сума штрафних санкцій);
2) податкове повідомлення-рішення № 0151922405 від 26 квітня 2024 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 1 194 379,86 гривень (1 128 846,38 гривень - сума збільшення; 65 533,48 гривень - сума штрафних санкцій);
3) податкове повідомлення-рішення № 0151942405 від 26 квітня 2024 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 125 328,75 гривень (100 263 гривні - сума збільшення; 25 065,75 гривень - сума штрафних санкцій);
4) податкове повідомлення-рішення № 0151612405 від 26 квітня 2024 року, яким зменшено суму податку на додану вартість (сума завищення 28200 гривень);
5) податкове повідомлення-рішення № 0151812405, яким встановлено відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України, податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 141000 гривень, у зв'язку із чим застосовано штраф за платежем податок на додану вартість в сумі 3400 гривень;
6) податкове повідомлення-рішення № 0151902405 від 26 квітня 2024 року, яким за ненадання для проведення перевірки документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахування і сплатою податків та зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (у тому числі: книгу обліку доходів і витрат, банківські виписки по рахунках за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2022 року та інші документи, що підтверджують розрахунки з контрагентами), застосовано штрафні санкції в сумі 1020 гривень за платежем адміністративні штрафи та інші санкції.
Також 26 квітня 2024 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0151692405 на суму 522 112,69 гривень.
Надаючи правову оцінку податковим рішенням, що оскаржуються, суд враховує наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини з приводу оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім тих, що обрали спрощену систему оподаткування врегульовані розділом IV Податкового кодексу України
Згідно з пунктом 1 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
За змістом пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
177.4.3. суми податків, зборів, пов'язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об'єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, роялті на користь правовласників, як винагорода за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов'язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;
177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Відповідно до підпункту 177.5.3 пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи та суми сплати за торговий патент на підставі документального факту їх сплати.
Враховуючи положення Податкового кодексу України, фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування, має право включити до складу витрат суми витрат, якщо вони документально підтверджені первинними документами, пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи-підприємця, безпосередньо пов'язані з отриманням доходів, фактично сплачені, товари (послуги) фактично отримані фізичною особою-підприємцем.
У постанові від 09 липня 2020 року у справі № 440/3973/18 Верховний Суд зазначив, що відповідно до положень пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України право підприємця на включення витрат до витрат звітного періоду виникає, коли вони відповідають таким вимогам: документально підтверджені належним чином оформленими первинними документами; пов'язані із господарською діяльністю підприємця; безпосередньо пов'язані з отриманням доходів; мають бути фактично сплачені; товари мають бути поставлені, а послуги - отримані.
У постанові від 21 травня 2020 року у справі № 824/257/18-а Верховний Суд звернув увагу на те, що положення статті 177 Податкового кодексу України вказують на те, що об'єктом оподаткування ПДФО є чистий оподатковуваний дохід, який визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з отриманням доходу у межах здійснюваної фізичною особою-підприємцем господарською діяльністю. У податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю. До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.
Під терміном “господарська діяльність» розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Отже, основним критерієм визначення діяльності господарською у розумінні цієї норми є зв'язок з виробництвом чи операціями, спрямованими на отримання доходу.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15 лютого 2022 року у справі № 160/2155/20.
Як слідує з акту перевірки від 27 березня 2024 року № 12639/02-32-24-05/2822205995, 07 березня 2024 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області скеровано до позивача запит про надання документів та пояснень з питань, що стосуються предмета перевірки, та їх документального підтвердження, яким вимагалося надати банківські виписки, розрахункові документи, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, розрахункові чеки (їх корінці), документи щодо проведення розрахунків за акредитивами, векселі, які підтверджують факт взаєморозрахунків між контрагентом.
У відповідь на такий запит позивач листом від 08 березня 2024 року повідомив контролюючий орган, що виписки по банківських рахунках надати не може, оскільки його рахунки заблоковані органами державної виконавчої служби.
Далі із згадуваного вище акту слідує, що перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності, відображених у податковій декларації, встановлено їх завищення на суму 75 256 425,35 гривень, в тому числі за рахунок включення до складу витрат, які документально непідтверджені, чим порушено пункт 2 статті 177 Податкового кодексу України.
Перевіркою правильності визначення сум чистого оподатковуваного доходу, відображеного у річних податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2019-2022 роки, встановлено його заниження в період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2022 року на загальну суму 75 256 425,35 гривень.
Також перевіркою правильності остаточного розрахунку податку на доходи фізичних осіб за 2019-2022 роки, що підлягає сплаті до бюджету фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , встановлено його заниження на загальну суму 13 555 216,79 гривень.
При цьому, як слідує з акту перевірки, з метою встановлення винного діяння контролюючим органом на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 скеровано запити від 15 березня 2024 року № б/н, якими вимагалося надати документи та пояснення у термін до 16 год. 00 хв., проте позивачем не надано документів та пояснень щодо обставин, які підтверджують наявність чи відсутність його вини у вчинених податкових правопорушеннях, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності, про що 18 березня 2024 року складено відповідні акти про ненадання документів та пояснень.
Відтак контролюючим органом встановлено, що в порушення пунктів 177.2, 177.4 та 177.10 Податкового кодексу України фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2022 року завищено витрати на зальну суму 75 256 425,35 гривень та сум податкового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб на загальну суму 13 555 219,79 гривень.
Суд зауважує, що дійсною підставою для встановлення виявлених вище контролюючим органом порушень слугувало те, що позивач не надав податковому органу розрахункових документів, які підтверджують факт взаєморозрахунків між контрагентами, тобто банківських виписок, розрахункових документів, платіжних доручень тощо, що, на думку контролюючого органу, призвело до неможливості підтвердження проведених позивачем витрат.
В контексті наведених доводів контролюючого органу суд враховує те, що правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі по тексту - Закон № 996-XIV).
Відповідно до положень статті 1 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону № 996-XIV).
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
При цьому податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом із тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-ХІV, повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.
З урахуванням наведеного визначальною ознакою витрат в податковому обліку є їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку. Витрати мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.
Так, в ході судового розгляду встановлено, що 19 березня 2024 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 надано контролюючому органу усі наявні у нього первинні документи, що не заперечується відповідачем.
Зокрема позивачем для підтвердження витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, під час перевірки подавалися контролюючому органу такі первинні документи: договори купівлі-продажу, додаткові угоди, договори поставки товару, видаткові накладні, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні, рахунки фактури, акти звіряння, акти звірки взаєморозрахунків, відомості про вантаж, акти, специфікації, акти прийому-передачі тощо, якими підтверджується отримання доходів від ТОВ “Вінницябуд», ПОП “Рідний край», ТОВ “ГЕРВІН», ТОВ “ВТН», МКП “АДС», МПП “ЕНЕРГІЯ», ФОП “ ОСОБА_2 », ПП “РАМАНА», ВКПП “ТОНУС-ПЛЮС», ТЗОВ “РАЙТЕКС», ТОВ “ЖМЕРИНСЬКИЙ ЗАВОД ПО ВТНС», ТОВ “ЮНІКС-С», ТОВ “РІТОН, ТОВ “ДАНАЙ», ТОВ БІК “ПРИМА ТЕРМ», ТОВ “ЛЮКСАВТОГАЗ», ПП “АЛЬФНА БК», ТЗОВ “ДРАЙБУД», ДП ТОВ ПБП “АЗОВІНТЕКС», ТОВ “НОВОБУД-ДНІПРО», ТОВ “УКРАЇНСЬКА ТРАНСПОРТНО-БУЛІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ», ТОВ “ДОНСНАБ-АГРОТЕХНІКА», ПП “КОСФАРМПАК», ПП “МОЛОТОК», ПП “ГЛАВВ-ДОР», ПП “АГРО-ВІЛАМ», ТОВ “ВІНПРОЕКТБУД», ТОВ “САТ.СЕРВІС АГРОТРЕЙД», ТОВ АГАТА Україна», ТОВ “САТУРН АГРО», ТОВ “ГПУ», ПП “СБТ-12», ТОВ “ІМПЕРІЯ-Ц», ТОВ “БУДСПЕЦМОНТАЖ», ТОВ “АСКА-ДЕВЕЛОПМЕНТ», ТОВ “АВТОТЕРА НОВА», ТОВ “ПС-БЕТОН», ТОВ “ДТ'АНШАР», ТОВ “АЗВІРТ Україна», ТОВ “КОНТИНЕНТ-ГРУП», ТОВ “ДОРІНВЕСТКАПІТАЛ», ТОВ БУДІНАСТРІ ГРУП», ТОВ “ТБС-ПРОФ», ТОВ “ПРАЙМ-БРЕНД», ТОВ “ЖВРЗ “ЕКСПРЕС», ТОВ “АЛЬІНКАМ», ТОВА “ВЕЛСКЕПІТАЛ», ТОВ “ВІНСТРОЙ», ТОВ “УКРЗЕМЛЕБУСТОЙ», ТОВ “ПОЛІССЯ АГРОІНВСТРОЙ», ТОВ “ЯРААГРОІНВЕСТ», ТОВ “БУДХІМБУД», ТОВ “Е-БЕТОНИ», ТОВ “АНШАР ГРУП», ТОВ “ФЕРС ТРЕЙД», ТОВ “АЛЬКЕПІТАЛ ГРУП», ТОВ “ФРС ТРЕЙД», ТОВ “АЛЬКЕПІТАЛ ГРУП», ТОВ “РВ ТРЕЙД ЛОГІСТИК», ТОВ “АРТ-МЕДЖИК ТРАНС», ТОВ “ДТК ЛОДЖІСТІК», ТОВ “ВІНАРГОТРАНС», ТОВ “БУД-ПЛАСТ ПЛЮС».
На переконання суду, долученими до матеріалів справи первинними документами позивач підтвердив задекларовані суми витрат. Більше того, як слідує із акта перевірки, перевіркою дотримання встановленого порядку подання до контролюючих органів податкових декларацій, а також перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності у 2019-2022 роках, відображеного в податковій декларації, контролюючим органом не встановлено порушень заниження загального оподатковуваного доходу.
Крім того, будь-яких фактів, які б підтверджували невикористання позивачем відповідних товарів у господарській діяльності при проведенні перевірки податковим органом не встановлено, а єдиною підставою для висновку про те, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 завищено витрати на зальну суму 75 256 425,35 гривень та сум податкового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб на загальну суму 13 555 219,79 гривень слугувало ненадання платником податків розрахункових документів.
Проте такі доводи контролюючого органу слід визнати безпідставними, оскільки під час судового розгляду встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 витрати фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що акт перевірки не містить належних доказів на підтвердження факту порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо заниження чистого оподатковуваного доходу у 2019-2022 роках.
На окрему увагу заслуговує й той факт, що представником позивача до позовної заяви долучено заключні виписки по рахунках фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року, з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року та з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року (а.с. 86-250 том 1 та а.с. 1-92 том 2), якими підтверджується рух коштів позивача за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2022 року) із зазначенням номеру банківської виписки, дати та часу операції, призначення платежу та реквізитів контрагента.
Іншими словами, виписками по банківським рахункам фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підтверджується факт проведення позивачем господарських операцій за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2022 року, а тому висновки про допущення позивачем заниження доходу та витрат податковий орган зробив без дослідження первинних документів, які були надані позивачем, тобто, перевірка проведена відповідачем без дослідження первинних документів по кожній господарській операції платника податку.
З наведених вище обставин суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0151972405 від 26 квітня 2024 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування на 14 341 618,48 гривень (13 555 216,79 гривень - сума збільшення; 786401,69 гривень - сума штрафних санкцій) є протиправним та підлягає скасуванню.
Також встановлені у цій справі обставини свідчать і про безпідставне донарахування контролюючим органом сум податкового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 1 194 379,86 гривень, грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 125328,75 гривень, сум завищення від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (сума завищення 28200 гривень), а тому податкові повідомлення-рішення від 26 квітня 2024 року № 0151922405, № 0151942405, № 0151612405, а також вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0151692405 слід визнати протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Що ж стосується податкового повідомлення-рішення № 0151812405 від 26 квітня 2024 року, яким до позивача застосовано штраф у сумі 3400 гривень за нескладення та/або нереєстрацію протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України, податкових накладних/розрахунків коригування, то суд враховує наступне.
В акті перевірки від 27 березня 2024 року № 12639/02-32-24-05/2822205995 йдеться про завищення показника 21 "Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації)" за грудень 2022 року в сумі 28200 гривень. Таким чином, під час перевірки встановлено, що на порушення підпункту “г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 занижено суму податкових зобов'язань в загальній сумі 28200 гривень, в тому числі за грудень 2022 року в сумі 28200 гривень.
На думку головного державного інспектора, що проводив перевірку, позивач повинен був зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, проте цього не зробив.
Водночас в ході судового розгляду суд дійшов висновку, що податкове повідомлення рішення № 0151612405 від 26 квітня 2024 року, яким зменшено суму податку на додану вартість (сума завищення 28200 гривень), слід визнати протиправним, а тому податкове повідомлення-рішення від 26 квітня 2024 року № 0151812405, що прийняте з підстав нереєстрації позивачем податкової накладної за грудень 2022 року також є протиправним та підлягає скасуванню.
З приводу обставин прийняття податкового повідомлення-рішення № 0151902405 від 26 квітня 2024 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 1020 гривень, то суд зважає на таке.
Так, перевіркою дотримання вимог законодавства щодо забезпечення зберігання первинних документів, звітності, інших документів, пов'язаних із обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи, встановлено порушення пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, відповідно до якого платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. На думку контролюючого органу, такий обов'язок виникає у фізичної особи-підприємця після початку перевірки.
При цьому в акті перевірки зазначено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 для проведення планової перевірки не надано первинні документи, у тому числі книгу обліку доходів і витрат, банківські виписки по рахунках за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2022 року та інші бухгалтерські та фінансові документи, що підтверджують розрахунки з контрагентами, ведення яких передбачено законодавством, чим порушено вимоги пункту 44.3 статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України.
Суд зауважує, що відповідно до пункту 85.2 пункту 85.4 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
У запиті від 07 березня 2024 року податковий орган вимагав у позивача надати банківські виписки, розрахункові документи-платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, розрахункові чеки (їх корінці), документи щодо проведення розрахунків за акредитивами, векселі, які підтверджують факт взаєморозрахунків між контрагентом.
На такий запит фізична особа-підприємець у заяві від 08 березня 2024 року повідомив податковий орган про те, що виписки по рахунках надати не може, оскільки такі рахунки заблоковані державною виконавчою службою. Більше того, у поданому запиті не йшлося про надання позивачем книги обліку доходів і витрат.
У запиті від 15 березня 2024 року контролюючий орган вимагав від позивача надати належним чином засвідчені копії документів за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2022 року, зокрема банківські виписки з особових рахунків, розрахункові документи, які підтверджують витрати, а саме платіжні доручення, прибуткові касові ордери, квитанції, фіскальні чеки, акту закупки (виконаних робіт, надання послуг), інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів (робіт, послуг).
У відповідь на вказаний запит позивач листом від 19 березня 2024 року надав контролюючому органу усі наявні у нього первинні документи.
Відтак позивач повідомляв Головне управління ДПС у Вінницькій області про неможливість надання окремих первинних документів, що не варто розцінювати як ненадання інформації та первинних документів узагалі та ухилення від обов'язку надати відповідь на запит податкового органу.
На окрему увагу заслуговує й той факт, що відповідно до частини 1 статті 119 Податкового кодексу України відповідальність за таке порушення настає за неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку.
Тобто, штраф, передбачений пунктом 119.1 статті 119 Податкового кодексу України, підлягає застосуванню лише у випадку, коли недостовірні відомості або помилки, допущені в податковій звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку.
Наведене правозастосування відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 11 червня 2020 року у справі № 820/5647/16, від 07 червня 2023 року у справі № 814/1547/16, від 22 березня 2024 року у справі № 160/11748/21 тощо.
Водночас в ході судового розгляду встановлено, що позивачем не допускалися порушення, які б призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку.
За встановлених обставин, а також з огляду на надання позивачем наявних у нього всіх первинних документів під час проведення відповідачем контрольного заходу суд дійшов висновку про неправомірність притягнення позивача до відповідальності на підставі положень статті 119 Податкового кодексу України.
Відтак податкові повідомлення-рішення №№ 0151812405, 0151612405, 0151902405, 0151922405, 0151942405, 0151972405, а також вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0151692405, що прийняті Головним управлінням ДПС у Вінницькій області 26 квітня 2024 року, є протиправними, а тому їх належить скасувати.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В силу приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності прийнятих податкових рішень, та докази, надані представником позивача, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 1 якої визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач при зверненні до суду з позовною заявою сплатив судовий збір в розмірі 32660,34 гривень, що підтверджується квитанцією від 26 серпня 2024 року.
Відтак на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 32660,34 гривень.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 243, 245, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №№ 0151812405, 0151612405, 0151902405, 0151922405, 0151942405, 0151972405, а також вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0151692405, що прийняті Головним управлінням ДПС у Вінницькій області 26 квітня 2024 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 32660 (тридцять дві тисячі шістсот шістдесят) гривень 34 копійки.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (місцезнаходження: 21028, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 7; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 44069150)
Рішення суду в повному обсязі складено: 19.05.2025
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович