м. Вінниця
22 травня 2025 р. Справа № 120/14219/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані бездіяльністю військової частини НОМЕР_1 щодо неповноти нарахування та виплати ОСОБА_1 збільшеної до 100000 грн. додаткової винагороди у відповідності до пункту 1-2 постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168 за період перебування у відпустці за станом здоров'я з 23.11.2023 по 22.12.2023.
Ухвалою від 04.11.2024 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
20.11.2024 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зазначив, що в період з 23.11.2023 по 22.12.2023 Позивач перебував у відпустці за станом здоров'я на підставі довідки військово-лікарської комісії №105 від 21.11.2023, виданої Комунальним некомерційним підприємством "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради", відповідно до якої ОСОБА_1 визначено, що поранення відноситься до середнього ступеню тяжкості. Зазначив, що позивачем не надано будь-яких доказів, що вказана довідка ВЛК № 105 оскаржувалась в судовому порядку з метою її скасування та видачі іншої довідки. З огляду на це вказав, що в період з 23.11.2023 по 22.12.2023 були відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 за №168.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
16.10.2023 позивач одержав вибухову травму, вогнепальні осколкові поранення обличчя зліва, грудної клітки зліва, вогнепальне осколкове наскрізне поранення лівої кисті та передпліччя. Вищезазначена травма отримана позивачем за обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 , в результаті обстрілу із танків противника, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 06.11.2023 за №693/10710.
Відповідно до виписки з медичної карти хворого №16670, ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в 3-му відділенні КНП "ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР" з 03.11.2023 по 22.11.2023. У даній виписці також зазначено, що на підставі класифікатора розподілу травм, поранень за ступенем тяжкості згідно Наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 поранення відноситься до середнього ступеня тяжкості. Також зазначено, що ОСОБА_1 потребує відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії №105 від 21.11.2023, поранення, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби. На підставі класифікатора розподілу травм, поранень за ступенем тяжкості згідно Наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 поранення відноситься до середнього ступеня тяжкості. Також зазначено, що ОСОБА_1 потребує відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів.
Із матеріалів справи вбачається, що в період з 23.11.2023 по 22.12.2023 позивач перебував у відпустці за станом здоров'я.
Разом із тим, як зазначив представник позивача, додаткова винагорода в збільшеному розмірі за період перебування позивача у відпустці відповідачем виплачена не була.
Наведені вище обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та врегульовано відносини у цій галузі.
Відповідно до частини 1 статті 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону №2011-ХІІ).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану продовжувався та триває станом на день вирішення даної справи.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова №168, пунктом 1 якої установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно із пунктом 1-2 Постанови №168, відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Із наведеного вище слідує, що положеннями Постанови №168 передбачено окремі періоди, за які визначеним особам нараховується додаткова винагорода, збільшена до 100000 гривень, а саме:
1) перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого;
2) перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення.
В даному ж випадку, заперечуючи право позивача на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. представник відповідача зазначає, що позивач в перебував у відпустці за станом здоров'я з 23.11.2023 по 22.12.2023 згідно довідки військово-лікарської комісії №105 від 21.11.2023, в якій зазначено, що на підставі класифікатора розподілу травм, поранень за ступенем тяжкості згідно Наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 поранення позивача відноситься до середнього ступеня тяжкості.
Втім, суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до пункту 2 Класифікатора травм за ступенем тяжкості, затвердженого наказом МОЗ України №370 від 04.07.2007, за ступенем тяжкості травми розподіляються на 2 категорії: тяжкі і легкі.
Відповідним Класифікатором травм не визначено такого ступеня тяжкості як "середній ступень тяжкості".
Поряд із цим, визначення наказом МОЗ України №370 від 04.07.2007 лише двох категорій ступенів тяжкості травм дає підстави для висновку, що травма середнього ступеня тяжкості не може вважатись легкою, адже у такому випадку військово-лікарською комісією було б про це зазначено у відповідній довідці.
З огляду на це зазначення в довідці військово-лікарської комісії №105 від 21.11.2023, інформації про те, що на підставі класифікатора розподілу травм, поранень за ступенем тяжкості згідно Наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 поранення позивача відноситься до середнього ступеня тяжкості, на переконання суду, свідчить про те, що поранення позивача відноситься до тяжких травм, однак, у порівнянні з іншими видами тяжких травм, є травмою середнього ступеня тяжкості.
На користь такого висновку також вказують висновки повторно пройденої позивачем військово-лікарської комісії, що відображені в довідці №389 від 26.01.2024, в якій зазначено, що травма позивача є тяжкою.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн. як такий, що з 23.11.2023 по 22.12.2023 перебував у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Таким чином, беручи до уваги наведені вище обставини, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги даного позову та наявність підстав для їх задоволення.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Враховуючи відсутність судових витрат у даній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі до 100000 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", за час його перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення з 23.11.2023 по 22.12.2023.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належну додаткову винагороду у розмірі до 100000 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", за час його перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення з 23.11.2023 по 22.12.2023.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
Повний текст рішення складено 22.05.2025.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна