м. Вінниця
20 травня 2025 р. Справа № 120/18541/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивачка) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначила, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 04.12.1995 особи, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, категорія 4, позивач має право на пільги та компенсації, встановлені Законом "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи". В листопаді 2023 року позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Проте, відповідач - 2 - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області рішенням №025350010095 від 09.11.2023 відмовив позивачці у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», в зв'язку з відсутністю необхідної тривалості періоду постійного проживання чи роботи у зоні посиленого радіологічного контролю - не менше 4 років станом на 01 січня 1993 року. При цьому обґрунтовуючи вказане рішення відповідач зазначає, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, встановлено, що заявниця проживала у зоні посиленого радіологічного контролю в м. Ладижин з 21.09.1986 по 18.03.1988, з 19.06.1992 по 16.01.1998, з 08.05.1998 по 18.07.2000 та з 22.08.2000 по 31.12.2014 (згідно з довідкою № 23.14-246 від 31.10.2023) - 23 роки 7 місяців 17 днів, станом на 01.01.1993 - 2 роки 10 днів. При цьому страховий стаж позивачки становить 37 років 1 день.
Позивачка звертає увагу на те, що вона згідно з відомостями трудової книжки серії НОМЕР_2 від 12.06.1985 постійно з 13.09.1986 по даний час працювала на підприємствах міста Ладижин, яке входить до території зони посиленого радіоекологічного контролю. Також зазначає, що у період з 21.09.1986 по 18.03.1988 та з 19.06.1992 по теперішній час зареєстрована в місті Ладижин Гайсинського району Вінницької області. Також, на думку позивачки, факт постійного проживання в місті Ладижин - зоні посиленого радіоекологічного контролю підтверджується свідоцтвом про народження дитини.
Таким чином, позивачка вважає рішення відповідача -2 про відмову в призначені пенсії протиправним, таким, що порушує її право на пенсійне забезпечення, та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.
Представником відповідача 2 - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову мотивуючи це тим, що наявність посвідчення "Потерпілого від Чорнобильської катастрофи" не є достатньою підставою для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону № 796-ХІІ, оскільки обов'язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі ч. 2 ст. 55 Закону № 796-ХІІ є факт проживання та (або) роботи такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років.
Також вказує, що частинами третьою та четвертою статті 15 Закону № 796-ХІІ встановлено, що підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення здійснюється органами місцевого самоврядування.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, було встановлено, що позивачка проживала у зоні посиленого радіологічного контролю в м. Ладижин з 21.09.1986 по 18.03.1988, з 19.06.1992 по 16.01.1998, з 08.05.1998 по 18.07.2000 та з 22.08.2000 по 31,12.2014 (згідно з довідкою № 23.14-246 від 31.10.2023) - 23 роки 7 місяців 17 днів, станом на 01.01.1993 - 2 роки 10 днів.
Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 не має права на призначення дострокової пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, оскільки станом на 01.01.1993 період проживання на території гарантованого добровільного відселення відповідно до ст. 55 Закону № 796-ХІІ становить, як зазначено, 2 роки 10 днів (при необхідних 4).
Представником ГУ ПФУ у Вінницькій області також подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Відповідач зазначає, що за статтею 55 Закону №796 передбачено спеціальні умови надання пенсії за віком (пільгові підстави для призначення пенсій за віком) для осіб, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення. За положеннями наведеної статті, особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку на 2 роки. Та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону №1058. Зазначена стаття також передбачає, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
За статтею 26 Закону №1058 право на призначення пенсії за віком мають особи, які у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 досягли віку 60 років та набули не менше 30 років страхового стажу.
А отже, для призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону №796 необхідно 25 років страхового стажу (30 років - 5 років=25 років).
Згідно з наданими документами страховий стаж позивачки становить 37 років 1 день. Вік заявниці на день звернення 55 років.
Позивачка має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 4), що підтверджується посвідченням за № НОМЕР_3 .
За приписами частини третьої статті 65 Закону № 796-ХІІ посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Наявність посвідчення «Потерпілого від Чорнобильської АЕС» не є достатньою підставою для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону № 796-ХІІ, оскільки обов'язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі частини 2 статті 55 Закону № 796-ХІІ є факт проживання та (або) роботи такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року не менше 3 років.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, було встановлено, що позивачка проживала у зоні посиленого радіологічного контролю в м. Ладижин з 21.09.1986 по 18.03.1988, з 19.06.1992 по 16.01.1998, з 08.05.1998 по 18.07.2000 та з 22.08.2000 по 31.12.2014 (згідно з довідкою № 23.14-246 від 31.10.2023) - 23 роки 7 місяців 17 днів, станом на 01.01.1993 - 2 роки 10 днів. Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 не має права на призначення дострокової пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, оскільки станом на 01.01.1993 період проживання на території гарантованого добровільного відселення відповідно до ст. 55 Закону № 796-ХІІ становить, як зазначено, 2 роки 10 днів (при необхідних 4).
Також у відзиві на позовну заяву представник відповідача - 1 заперечує щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат зі сплати судового збору.
З"ясувавши доводи сторін, викладені в заявах по суті справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив таке.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 04.12.1995 особи, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, категорія 4, позивач має право на пільги та компенсації, встановлені Законом "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" (а.с.13).
Досягнувши віку 55 років, позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 02.11.2023 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», додавши ряд документів.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №025350010095 від 09.11.2023 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», в зв'язку з відсутністю необхідної тривалості періоду постійного проживання чи роботи у зоні посиленого радіологічного контролю - не менше 4 років станом на 01 січня 1993 року. При цьому обґрунтовуючи вказане рішення відповідач вказує, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, встановлено, що заявниця проживала у зоні посиленого радіологічного контролю в м. Ладижин з 21.09.1986 по 18.03.1988, з 19.06.1992 по 16.01.1998, з 08.05.1998 по 18.07.2000 та з 22.08.2000 по 31.12.2014 (згідно з довідкою № 23.14-246 від 31.10.2023) - 23 роки 7 місяців 17 днів, станом на 01.01.1993 - 2 роки 10 днів. При цьому страховий стаж позивачки становить 37 років 1 день.
Незгода позивачки із відмовою у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» стала підставою для звернення до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.03.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 Закону №1058-ІV.
В той же час, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 Закону №769-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст.15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом №796-ХІІ або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Статтею 55 Закону №796-ХІІ визначені умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Згідно з частиною першою статті 55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пунктом 2 вищезазначеної частини передбачено, зокрема, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зменшення пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання або роботи, але не більше 5 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Частиною 3 статті 55 Закону №796-ХІІ прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям проводиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Згідно з п.13 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.
Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали та територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-ХІІ. Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.
Згідно з ч. 2 ст. 55 Закону №796-ХІІ, пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.
Спір між позивачкою і відповідачем фактично виник з питання щодо наявності чи відсутності факту постійного проживання чи постійної роботи ОСОБА_1 у зоні посиленого радіологічного контролю та, відповідно, її права користуватися пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Судом встановлено, що відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання відділу ведення реєстру Ладижинської територіальної громади від 31.10.2023 № 23-14-246, архівної довідки Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області від 31.10.2023 № 16-15/150 та паспорта НОМЕР_4 , виданого Ладижинським МС УДМС України у Вінницькій області 20.03.1998 року, ОСОБА_1 дійсно була зареєстрована, проживала в м. Ладижин, Гайсинського району Вінницької області, яке відносилось до населених пунктів категорії №4, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС з 26.04.1986 (Постанова Кабінету Міністрів України за № 106 від 23.07.1991) по 01.05.2015 року, та працювала на підприємствах м. Ладижин з з 21.09.1986 р. по даний час ( а.с. 6-8, 10, 11, 12).
Зокрема, відомості архівної довідки Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області від 31.10.2023 № 16-15/150 свідчать, що позивач працювала на підприємствах м. Ладижина Вінницької області, зокрема на ВАТ "Промінь" в період з 1986 року по 1990 рік, зокрема і в спірний період ( з 19.03.1988 по червень 1990 року ), про що беззаперечно свідчить нарахування позивачці за вказаний період заробітної плати ( а.с. 10 ).
Крім того, згідно з відомостями/записами трудової книжки серія НОМЕР_2 , виданої на ім'я ОСОБА_1 , позивачка у період з 13.03.1986 по 09.06.1990 працювала в ВАТ "Промінь" м. Ладижин, з 11.06.1990 по 21.01.2013 позивач працювала на Ладижинському заводі силікатної цегли, з 28.01.2013 по теперішній час позивач працює в Філії "Переробний комплекс" ТОВ "Вінницька птахофабрика" місто Ладижин (а.с. 17-15).
Також, відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 , він народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Ладижин Вінницької області ( мати - ОСОБА_1 ).
У силу вимог Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27.02.1991 №791а-XII та постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", м. Ладижин Гайсинського району Вінницької області до 01.01.2015 було віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю (4 зона).
Зазначене підтверджується відомостями довідки Виконавчого комітету Ладижинської міської ради Вінницької області від 27.10.2023 № 963 та не заперечується сторонами.
Отже, наявні в матеріалах справи докази свідчать, що позивач станом на 1 січня 1993 року прожила та відпрацювала у зоні посиленого радіологічного контролю проміжок часу, необхідний для підтвердження права на додаткове зменшення пенсійного віку, передбачене положеннями статті 55 Закону №796-XII, - не менше 4 років (з 13.03.1986 по 01.01.1993 ) .
Статтею 14 Закону №796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше чотирьох років, - категорія 4.
Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (ч.3 ст.65 Закону №796-XII).
За змістом частин третьої та четвертої статті 15 Закону №796-ХІІ підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Відповідно до п.6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501 (чинного на час видачі позивачу посвідчення, далі - Порядок №51), громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видається посвідчення коричневого кольору, серія В.
Згідно з п.10 Порядку №51, посвідчення видаються, зокрема, громадянам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка.
Отже, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Таку ж правову позицію підтримує Верховний Суд у постановах від 11.09.2019 року по справі № 205/8713/16-а, від 25.11.2019 року по справі № 464/4150/17, від 09.01.2020 року по справі № 363/3976/16-а, від 26.03.2020 року по справі № 652/610/16-а, від 18.06.2020 року по справі № 751/2738/17.
При цьому, згідно з ст. 55 Закону №796-XII пенсії із зменшенням пенсійного віку надаються особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
А пунктом 10 Порядку №51 передбачено, що посвідчення видаються, зокрема, громадянам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка.
Підсумовуючи суд зазначає, що належними і допустимими доказами підтверджено, що ОСОБА_1 станом на 01.01.1993 проживала та працювала в м. Ладижині Гайсинського району Вінницької області, на території зони посиленого радіологічного контролю, не менше 4 років.
При цьому, на дату звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку страховий стаж заявниці становить 37 років 1 день, про що зазначає сам відповідач, як в оскаржуваному рішенні, так і у відзиві на позовну заяву.
Таким чином суд констатує, що встановлені фактичні обставини справи свідчать, що станом на дату звернення ( 02.11.2023 року ) з заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивачці виповнилось 55 років та вона отримала право на пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". При цьому, позивачка має необхідний страховий стаж - 25 років, оскільки відповідно до рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 09.11.2023 № 025350010095 страховий стаж позивачки на дату звернення становить 37 років 1 день.
Отже, рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 09.11.2023 № 025350010095 про відмову позивачці в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку згідно з ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимоги зобов'язального характеру про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку згідно з ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", то суд враховує те, що відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, і оскільки заява про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку позивачкою подана 02.11.2023 року, то призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку згідно з ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має здійснюватись з 02.11.2023 року.
Таким чином, з метою захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, 4 категорії, з 02.11.2023 року.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області понесені нею судові витрати зі сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 09.11.2023 № 025350010095 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплачувати з 02.11.2023 року ОСОБА_1 пенсію за віком з зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок ).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018, код ЄДРПОУ 20551088)
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна