Справа № 510/2266/23
Провадження № 2/510/439/25
20.05.2025 року Ренійський районний суд Одеської області у складі: головуючого судді - Сорокіна К.В.,
при секретарі - Івановій Н.С.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в місті Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, яке відкрилось після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері - ОСОБА_3 , яке складається з житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона є спадкоємицею за законом, спадщину прийняла у відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Однак при звернені до державної нотаріальної контори за оформленням спадщини, у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено у зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно. З зазначених обставин позивач звернулась із позовом до суду.
Позивач у судове засідання не з'явилась, від її представника - адвоката Златі Н.С. до суду надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності та без участі позивача.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, направила до суду заяву про визнання позову, в якій також просила про розгляд справи за її відсутності.
Частиною 3 ст. 200 ЦПК України визначено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Судом встановлено, що визнання відповідачем позову не порушує права, свободи та інтереси інших осіб та не суперечить закону.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
Суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Дійсно, як встановлено у судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати сторін ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно копії витягу № 8270244 від 07 вересня 2005 року за ОСОБА_3 на підставі рішення Ренійського районного суду Одеської області від 29 серпня 2005 року (справа № 2-724/2005р.) зареєстровано право власності на вищезазначений житловий будинок.
За час життя ОСОБА_3 заповідального розпорядження не залишила, тому спадкоємство здійснюється за законом. До кола спадкоємців першої черги спадкового майна ОСОБА_3 входять сторони по справі (діти спадкодавця).
У встановлений ч. 1 ст. 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини, позивач не звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак, на момент відкриття спадщини постійно проживала разом із спадкодавцем, що підтверджується будинковою книгою.
Відповідач ніяких дій з прийняття спадщини не вчиняла.
Пізніше, при зверненні позивача до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, їй було відмовлено, у зв'язку із відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно, що підтверджується постановою про відмову у вчинені нотаріальної дії.
Таким чином, позивач прийняла спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_3 , шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, вважає, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, відповідач як спадкоємиця першої черги за законом, ніяких дій для прийняття спадщини не вчиняла.
Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.
Дослідивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки доводи позивача знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).
Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.ст. 1270 ЦК України, він не заявив відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Як було встановлено судом, позивач у справі є спадкоємицею за законом першої черги (ст. 1261 ЦК України). Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняла спадщину фактично, шляхом постійного проживанням із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, відмову від спадщини не заявляла. Відповідач ніяких дій для прийняття спадщини не вчиняла, не заперечує проти прийняття спадщини позивачем, про що свідчить її заява, яка долучена до матеріалів справи.
Таким чином, позивач прийняла спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не заявляла про відмову від неї, однак оформити її не може у зв'язку з обставинами, які не залежать від неї.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Отже, позивач є суб'єктом набуття права власності на нерухоме майно з підстав прийняття спадщини за законом в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги щодо визнання права власності на спадкове майно.
Позивачем у позові та під час розгляду справи не заявлялись вимоги про відшкодування судових витрат, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для покладення цих витрат на відповідача.
Керуючись ст. ст. 328, 1217, 1218, 1222, 1223, 1258, 1261, 1268, 1270 ЦК України, ст. ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 58, 76, 81, 89, 133, 141, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя К.В. Сорокін