Справа № 509/957/25
22 травня 2025 року с-ще Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Бочарова А.І.,
при секретарі Сірман Г.В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в с-щі Овідіополь цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до
ОСОБА_2
про
поділ майна подружжя,-
24.02.2025 року до Овідіопольського районного суду Одеської області з вказаним позовом звернулася позивачка ОСОБА_1 , в якому просила суд поділити майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 поділивши спільно майно подружжя порівну, наступним чином:
Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на:
- 69/200 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 147.3.5 кв.м., житловою площею 59,6 кв.м., та складається з літ. «А» житловий будинок, літ. «аі» веранда, літ. «Б» літня кухня, літ. «б» потреб, літ. «В», «Г» убиральні, № 1-4 споруди;
- 69/200 часток земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, площею 0,2500 га, кадастровий номер 5123782200:02:001:0401, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на:
- 69/200 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 147.3.5 кв.м., житловою площею 59,6 кв.м., та складається з літ. «А» житловий будинок, літ. «аі» веранда, літ. «Б» літня кухня, літ. «б» погреб, літ. «В», «Г» убиральні, № 1-4 споруди;
- на 69/200 часток земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, площею 0,2500 га, кадастровий номер 5123782200:02:001:0401, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 28 грудня 2023 року між позивачкою, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було укладено шлюб, який зареєстрований Овідіопольським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), зроблено відповідний актовий запис № 147.
В шлюбі у них народилась дитина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 10.04.2024 р. Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
За час спільного проживання у шлюбі, позивачкою та відповідачем, як подружжям, 21.05.2024 р. було придбано 69/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , а також 60/100 часток земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5123782200:02:001:0401, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
69/100 часток земельної ділянки оцінено в суму 363 520,73 грн., а 60/100 житлового будинку - в суму 183 685,25 грн.
Право власності на зазначену нерухомість: будинок та земельну ділянку було зареєстровано на ім'я відповідача, а підставою набуття права власності є відповідний договір купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Куркан Н.Ф., реєстровий номер № 1307.
Пункт 3.8. вказаного договору купівлі-продажу містить посилання, що даний правочин, вчинений за нотаріально посвідченою згодою дружини відповідача, тобто позивачкою, ОСОБА_1 .
Позивачка в підготовче судове засідання не з'явилась, надала суду заяву, в якій просила суд розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримала.
Відповідач та його представник в підготовче судове засідання не з'явились, представником надана суду заява про визнання позовних вимог, в якій зазначив, що відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд розглянути справи в порядку ст.200 ЦПК України, а саме ухвалити рішення в підготовчому провадженні.
З урахуванням вимог ч. 3 ст. 200 ЦПК України, відповідно до якої, за результатами розгляду підготовчого провадження, суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем, суд вважає необхідним ухвалити рішення в підготовчому судовому засіданні.
Дослідивши письмові матеріали по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.
Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 95 ЦПК України передбачає, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Судом встановлено, що 28 грудня 2023 року між позивачкою, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було укладено шлюб, який зареєстрований Овідіопольським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), зроблено відповідний актовий запис № 147.
В шлюбі у них народилась дитина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 10.04.2024 р. Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
За час спільного проживання у шлюбі, позивачкою та відповідачем, як подружжям, 21.05.2024 р. було придбано 69/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , а також 60/100 часток земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5123782200:02:001:0401, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
69/100 часток земельної ділянки оцінено в суму 363 520,73 грн., а 60/100 житлового будинку - в суму 183 685,25 грн.
Право власності на зазначену нерухомість: будинок та земельну ділянку було зареєстровано на ім'я відповідача, а підставою набуття права власності є відповідний договір купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Куркан Н.Ф., реєстровий номер № 1307.
Пункт 3.8. вказаного договору купівлі-продажу містить посилання, що даний правочин, вчинений за нотаріально посвідченою згодою дружини відповідача, тобто позивачкою, ОСОБА_1 .
У відповідності до ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Вказане підтверджується тим, що вказаний будинок та земельна ділянка придбані в інтересах сім'ї, оскільки має місце проживання та спільної дитини сторін зареєстровано саме за адресою спірного житлового будинку.
У відповідності до ст. 63 Сімейного кодексу України, набуваючи у власність майно, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання цим майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Як відзначається у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (ч. 4 ст. 65 СК України).
Згідно ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Як вбачається з правового висновку ВС у постанові 158/2229/16: Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи; вирішуючи спори між подружжям, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб; у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та необхідність у його задоволенні.
Враховуючи, що в позовній заяві не ставиться питання, щодо розподілу судових витрат, судом у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, вказане питання не вирішується.
Керуючись ст. 12, 76, 81, 200, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст. 61,63,65 СК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити в повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на:
- 69/200 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 147.3.5 кв.м., житловою площею 59,6 кв.м., та складається з літ. «А» житловий будинок, літ. «аі» веранда, літ. «Б» літня кухня, літ. «б» потреб, літ. «В», «Г» убиральні, № 1-4 споруди;
- 69/200 часток земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, площею 0,2500 га, кадастровий номер 5123782200:02:001:0401, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на:
- 69/200 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 147.3.5 кв.м., житловою площею 59,6 кв.м., та складається з літ. «А» житловий будинок, літ. «аі» веранда, літ. «Б» літня кухня, літ. «б» погреб, літ. «В», «Г» убиральні, № 1-4 споруди;
- на 69/200 часток земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, площею 0,2500 га, кадастровий номер 5123782200:02:001:0401, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Суддя А.І.Бочаров