Справа № 752/12127/25
Провадження № 2/752/6878/25
про залишення позовної заяви без руху
22 травня 2025 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Кирильчук І. А., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Правова Позиція у м. Київ» про захист прав споживачів, визнання дій незаконними, стягнення коштів, визнання договорів недійсними, відшкодування моральної шкоди, стягнення пені за утримання коштів,
Через систему «Електронний суд» до Голосіївського районного суду міста Києва надійшов цивільний позов ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 , ТОВ «Правова Позиція у м. Київ» про захист прав споживачів, визнання дій незаконними, стягнення коштів, визнання договорів недійсними, відшкодування моральної шкоди, стягнення пені за утримання коштів.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 травня 2025 року дану справу передано на розгляд головуючому судді Кирильчук І. А.
Вивчивши надані матеріали, вважаю за необхідне подану позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків відповідно до статті 185 ЦПК України з таких підстав.
Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідно до частини першої статті 50 ЦПК України позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно.
ОСОБА_1 , звертаючись до суду з указаним позовом, визначила двох відповідачів: ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Правова Позиція у м. Київ». Як убачається зі вступної частини позову, саме ці особи визначені позивачем як відповідачі у справі, щодо яких сформульовані вимоги про визнання дій неналежними, визнання договорів недійсними, повернення коштів, стягнення пені та моральної шкоди.
У той же час, у прохальній частині позовної заяви заявлено окремі вимоги, що стосуються адвоката Боровенка Д. В.. Однак, адвокат Боровенко Д.В. не вказаний у вступній частині заяви як відповідач, не зазначені його адреса чи інші ідентифікаційні дані, які є обов'язковими відповідно до пункту 2 частини третьої статті 175 ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Відповідно, процесуально адвокат Боровенко Д.В. не є учасником справи, проте до нього формально заявлено позовні вимоги.
До того ж, позивач заявляє вимогу про визнання договору та акта приймання-передачі послуг, підписаних нею 26.11.2024 року, недійсними як таких, що укладені під впливом обману, тиску, без надання повної інформації та всупереч її справжній волі. Водночас до матеріалів справи позивачем не долучено договору з датою 26.11.2024 року, натомість долучені інші договори: договір № 20112419 про надання правничих послуг від 20.11.2024 року, укладений із ФОП ОСОБА_2 , та договір № 20112419 від 07.02.2025 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Позивач за змістом позовної заяви надає обґрунтування, що всі договори фактично були підписані 26.11.2024 року, хоча формально датовані іншими датами. Водночас, за загальним правилом, договір набуває чинності з моменту його укладення, що, за відсутності спеціальних умов, співпадає з датою його підписання. Відсутність у матеріалах позову договору з датою 26.11.2024 року порушує вимоги статті 177 ЦПК України, згідно з якою до позову про визнання договору недійсним має бути додано його копію (або витяг), або, у разі відсутності у позивача, подано відповідне клопотання про його витребування. Таким чином, позивач, заявляючи вимогу про визнання договору недійсним, який нібито підписано 26.11.2024 року, але не долучаючи його, створює юридичну невизначеність щодо предмета спору. У зв'язку з цим, позивач має або уточнити, який саме з долучених договорів є предметом оскарження з урахуванням вказаної у ньому дати як дати підписання, або долучити до позову копію договору від 26.11.2024 року (за наявності), або заявити клопотання про його витребування.
Крім того, позивачем не визначено спосіб або способи захисту прав, передбачений законом чи договором, або інший спосіб, який не суперечить закону й підлягає застосуванню судом у відповідності до статті. У заяві поєднано декілька різнорідних вимог, серед яких: визнання договорів недійсними, визнання дій неналежними, повернення коштів, стягнення моральної шкоди та накладення арешту на майно, при цьому не обґрунтовано правову природу кожної з вимог та не визначено, яким саме процесуальним засобом захисту вони мають бути реалізовані.
Окремі вимоги, зокрема про визнання дій неналежними, сформульовані без зазначення конкретного правового наслідку, який має бути досягнуто судовим рішенням.
Так, частиною другою статті 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Крім того, при зверненні з позовом до кількох відповідачів, а саме: ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Правова Позиція у м. Київ», позивачем не визначено зміст позовних вимог стосовно кожного з них окремо, не конкретизовано, в чому саме полягає обсяг зобов'язань або правопорушень кожного відповідача, та не зазначено, у який спосіб має бути покладено відповідальність: солідарно, субсидіарно чи пропорційно. У позовній заяві наведена лише загальна сума коштів, яку позивач просить стягнути, без розмежування частки або ступеня відповідальності кожного відповідача, що порушує вимоги пункту 4 частини третьої статті 175 ЦПК України щодо чіткого формулювання змісту позовних вимог до кожного відповідача у разі подання позову до кількох осіб.
Така невизначеність змісту позовних вимог унеможливлює належну реалізацію судом своїх процесуальних повноважень та розгляд справи по суті та прийняття рішення відповідно до заявлених позовних вимог.
Між тим, пункти 11 та 14 прохальної частини позовної заяви, заявлені з метою забезпечення позову, однак чинним процесуальним кодексом визначений порядок подачі та розгляду заяв про забезпечення позову, який визначений у главі 10 розділу І ЦПК України та містить положення про: підстави для забезпечення позову (стаття 149 ЦПК України); види забезпечення позову (стаття 150 ЦПК України); зміст і форма заяви (стаття 151 ЦПК України); порядок подання заяви про забезпечення позову (стаття 152 ЦПК України); розгляд заяви про забезпечення позову (стаття 153 ЦПК України).
Виходячи із наведеного, заява про забезпечення позову має бути подана окремим процесуальним документом із дотриманням положень зазначених судом вище.
Крім того, підстави позову ОСОБА_1 обґрунтовує зокрема нормами ЗУ «Про захист прав споживачів», та як вбачається спір між сторонами виникає із обставин надання правової допомоги. З посиланням на положення цього Закону позивач також обґрунтовує підсудність розгляду справи за Голосіївським районним судом міста Києва та наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до позиції сформованої у постанові Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справа № 191/2617/19, що до договору про надання правничої (правової) допомоги не можна застосовувати положення Закону України «Про захист прав споживачів».
Тому, з урахуванням заяви, яка буде подана позивачем на виконання цієї ухвали, слід брати до уваги наведені судом зауваження та відповідну судову практику. Враховуючи необхідність уточнення позовних вимог, не виключається, що після такого уточнення характер спірних правовідносин може змінитися. У такому випадку може постати питання щодо непоширення дії Закону України «Про захист прав споживачів» на спірні правовідносини, що, у свою чергу, впливатиме на порядок розгляду справи, в тому числі щодо звільнення позивача від сплати судового збору та визначення підсудності.
Також суд звертає увагу на те, що у вступній частині позовної заяви, позивач, обгрунтовуючи підсудність Голосіївському районному суду міста Києва, посилається на частину пяту статті 28 ЦПК України (позов пред'являється за місцем виконання договору).
Однак, за відсутності примірника спірного договору від 26.11.2024 року, суд позбавлений можливості перевірити дотримання позивачем зазначених нею правил підсудності.
За правилами статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини другої статті 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, зокрема: уточнити процесуальний статус адвоката Боровенка Д.В. у межах заявлених вимог або виключити до нього вимоги з прохальної частини; чітко визначити, до якого саме договору заявлено вимогу про визнання недійсності, врахувавши, що матеріали справи не містять договору з датою підписання 26.11.2024 року, який позивач вважає спірним, або долучити його копію (чи заявити клопотання про витребування); конкретизувати зміст позовних вимог стосовно кожного з відповідачів - ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Правова Позиція у м. Київ», із зазначенням форми відповідальності (солідарна, субсидіарна чи пропорційна); виключити з прохальної частинини позовної заяви вимоги, пов'язані із забезпеченням позову або забезпеченням виконання рішення суду, та подати їх у формі окремих процесуальних заяв відповідно до статей 151-152 ЦПК України.
Крім того, з урахуванням подальшого уточнення позовних вимог, позивачу слід врахувати судову практику, зокрема позицію Верховного Суду у справі № 191/2617/19, згідно з якою до правовідносин за договором про надання правничої допомоги положення Закону України «Про захист прав споживачів» не застосовуються, що може вплинути на подальші процесуальні питання, зокрема можливість застосування спеціального законодавства з метою визначення підсудності, а також питання щодо звільнення позивача від сплати судового збору у порядку, передбаченому Законом України «Про захист прав споживачів».
На підставі викладеного, керуючись статями 95, 175, 177, 185 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Правова Позиція у м. Київ» про захист прав споживачів, визнання дій незаконними, стягнення коштів, визнання договорів недійсними, відшкодування моральної шкоди, стягнення пені за утримання коштів, залишити без руху. Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'ять днів з дня отримання ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі неусунення недоліків позовної заяви до визначеної дати, позов буде вважатися неподаним та повернутий позивачу.
Копію ухвали надіслати для виконання позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. А. Кирильчук