Справа № 169/347/25
Провадження № 2/169/276/25
22 травня 2025 року селище Турійськ
Турійський районний суд Волинської області в складі:
головуючого Тітівалова Р. К.
з участю
секретаря судового засідання Веремчук Л. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінінсова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
28 квітня 2025 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінінсова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» (далі - ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що 26 червня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАЙМЕР» (далі - ТОВ «ЗАЙМЕР») та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансового кредиту № 131212, право вимоги за яким на підставі договору факторингу від 28 жовтня 2021 року перейшло до ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ». Вказуючи, що у зв'язку з невиконанням відповідачем належним чином умов кредитного договору у нього виникла заборгованість в розмірі 10000 гривень, позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості та судові витрати.
У судове засідання представник позивача не з'явився, у позовній заяві вказав, що позовні вимоги підтримує повністю, не заперечує проти заочного розгляду справи, та просить справу розглядати без його участі (а. с. 6 на звороті).
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 42), про причини неявки суд не повідомляв, відзив на позов не подавав.
Враховуючи, що в судове засідання учасники судового розгляду не з'явилися, то відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд ухвалою від 22 травня 2025 року постановив проводити заочний розгляд справи.
Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина п'ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Встановлено, що 26 червня 2020 року ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансового кредиту № 131212 (далі - кредитний договір, Договір), відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти (позику) в розмірі 2000 гривень на строк 20 днів (до 15 липня 2020 року), ), зі сплатою відсотків за користування кредитом за фіксованою процентною ставкою у розмірі 2 % від суми кредиту на добу протягом усього строку, на який надається кредит, шляхом безготівкового переказу на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 (а. с. 7-8).
Кредитний договір та Додаток № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 131212 підписаний електронними підписами сторін, зокрема, відповідача - шляхом введення одноразового ідентифікатора КL6011, який направлявся відповідачеві шляхом надсилання повідомлення на його мобільний номер НОМЕР_2 , який він вказував при реєстрації на сайті (а. с. 10).
На виконання умов Договору 26 червня 2020 року ТОВ «ЗАЙМЕР» перерахувало кошти в сумі 2000 гривень на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 за допомогою системи «Platon» - номер транзакції 29318-38446-70817 (а. с. 11).
ТОВ «ЗАЙМЕР», надавши відповідачу кредит, свої зобов'язання за договором виконало.
Наведені обставини свідчать про те, що між сторонами у цій справі виникли договірні зобов'язання, які випливають з договору позики, цей договір є укладеним відповідно до вимог статей 639, 1054 ЦК України, оскільки передача грошей відбулася і сторонами договору було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов.
За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З розрахунку, що надав позивач, видно, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 131212 від 26 червня 2020 року становить 10000 гривень, з яких заборгованість за основною сумою боргу складає 2000 гривень, заборгованість за відсотками - 8000 гривень (а. с. 15).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У частині першій статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Частиною першою статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
З матеріалів справи видно, що 28 жовтня 2021 року між ТОВ «ЗАЕЙМЕР» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладений договір факторингу № 01-28/10/2021 (а. с. 12-15).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 вказаного договору ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» передає грошові кошти в розпорядження ТОВ «ЗАЙМЕР» за плату, а ТОВ «ЗАЙМЕР» відступає ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (Портфеля Заборгованості). Внаслідок передачі права вимоги за цим договором ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» заміняє ТОВ «ЗАЙМЕР» у кредитних договорах, що входять до Портфеля Заборгованості, та набуває прав грошових вимог ТОВ «ЗАЙМЕР» за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань боржників за кредитними договорами.
Згідно з реєстру боржників до договору факторингу №01-28/10/2021 від 28 жовтня 2021 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 131212 від 26 червня 2020 року становить 10000 гривень (а. с. 16).
Аналіз наведених норм матеріального права та обставин справи дає підстави для висновку, що позивач набув у встановленому законом порядку право вимоги до відповідача за кредитним договором № 131212 від 26 червня 2020 року, укладеним між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 .
Проте, не можна погодитися із розміром нарахованих процентів за користування коштами, які позивач просив стягнути з відповідача, з таких підстав.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3 кредитного договору № 131212 від 26 червня 2020 року сума кредиту становить 2000 гривень, строк кредиту - 20 днів (до 15 липня 2020 року), процентна ставка - 2 % від суми кредиту на добу (а. с. 7).
Виходячи із вказаних положень договору розмір процентів за користування коштами буде становити 800 гривень (2000 грн * 2 % / 100 % * 20 дн = 800 грн), які слід стягнути з відповідача.
Розрахунок процентів на суму 8000 гривень позивач суду не надав.
Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення всієї суми кредиту, матеріали справи не містять.
Водночас слід звернути увагу на те, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З огляду на вказане, нараховані кредитодавцем (позикодавцем) з 24 лютого 2022 року будь-які платежі, сплата яких передбачена договорами, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
За таких обставин справи, які підтверджуються належними і допустимими доказами, та відповідно до зазначених норм матеріального права суд дійшов висновку про наявність у розглядуваному випадку передбачених законом підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, оскільки останній порушив його умови, що виразилося у неналежному виконанні договірних зобов'язань, а саме, неповерненні грошових коштів у визначений договором строк.
У відповідності до вимог частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (28 %) підлягає стягненню судовий збір у розмірі 678,27 гривень (2422,4 грн * 28 % / 100 % = 678,27 грн).
Представник позивача 21 травня 2025 року подав до суду заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10500 гривень.
На підтвердження зазначених витрат представник надав копію довіреності від 30 грудня 2024 року, копію договору про надання правової допомоги від 29 грудня 2023 року, копію Додаткової угоди № 1 від 27 грудня 2024 року, копію акту про отримання правової допомоги від 20 травня 2025 року, копію рахунку та платіжної інструкції про оплату витрат (а. с. 22-26, 43-53).
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.
Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої, шостої статті 137 ЦПК України, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22.
Відповідач відповідно до положень частини п'ятої статті 137 ЦПК України клопотання про зменшення розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не заявляв, співмірність вартості послуг адвоката не спростовував.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням того, що позов задоволений частково на 28 %, то, виходячи з принципу пропорційності розподілу судових витрат, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2940 гривень (10500 грн / 100 % * 28 % = 2940 грн).
На підставі викладеного, статей 512, 514, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 629, 634, 1054, 1056-1 ЦК України та керуючись статтями 141, 247, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 282, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором № 131212 від 26 червня 2020 року в розмірі 2800 (дві тисячі вісімсот) гривень, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 2000 (дві тисячі) гривень, за процентами за користування кредитними коштами - 800 (вісімсот) гривень.
У решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» судовий збір у розмірі 678 (шістсот сімдесят вісім) гривень 27 (двадцять сім) копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2940 (дві тисячі дев'ятсот сорок) гривень.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених Цивільним процесуальним кодексом України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ», адреса місця знаходження: вулиця Кирилівська, 82, офіс 7, місто Київ, код ЄДРПОУ 42228158.
Представник позивача: Пархомчук Сергій Валерійович, адреса місця знаходження: проспект Героїв Небесної Сотні, 26/9, село Софіївська Борщагівка, Київська область, РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Повне рішення складене 22 травня 2025 року.
Головуючий