справа № 165/5309/24
провадження №2-а/165/9/25
20 травня 2025 року м. Нововолинськ
Нововолинський міський суд Волинської області в складі:
головуючого судді Ференс-ПІжук О.Р.,
з участю секретаря судового засідання Король І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нововолинську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про притягнення до адмінвідповідальності та закриття провадження у справі,
встановив:
04.12.2024 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Свередюк Ю.А. звернулася в суд в інтересах позивача з адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови серії 2В №353 у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, прийнятої 25 жовтня 2024 року тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення в вигляді штрафу в розмірі 17000 грн та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення
Вважає, що вказана постанова не відповідає вимогам матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню. Вказує, що із постанови про накладення адміністративного стягнення вбачається, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 22 жовтня 2024 року особисто відмовився від проходження військово-лікарської комісії (медичного огляду) при ІНФОРМАЦІЯ_3 (збірний пункт відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки) для визначення придатності останнього за станом здоров'я до військової служби під час мобілізації на особливий період за рішенням районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, чим порушив приписи абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в умовах особливого періоду.
Так, 22 жовтня 2024 року ОСОБА_1 в ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомили, що він має пройти військово-лікарську комісію для визначення придатності останнього за станом здоров'я до військової служби. Усно довели до його відома, що проходження військово-лікарської комісії буде відбуватися в м. Луцьку при ІНФОРМАЦІЯ_5 . Стверджує, що жодного направлення та обхідного листа на проходження військово-лікарської комісії йому не було вручено.
Вказує, що ОСОБА_1 повідомив, що він проживає у м. Нововолинську Володимирського району і змушений повернутися до свого місця проживання та привезти для проходження військово-лікарської комісії медичні документи, які підтверджують його стан здоров'я, а також медичну картку. Наголошує, що від проходження військово-лікарської комісії позивач не відмовлявся. Однак, відразу 22 жовтня 2024 року щодо нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Також, 22 жовтня 2024 року позивачу було вручено направлення на проходження військово-лікарської комісії при КНП «Нововолинська центральна міська лікарня».
24 жовтня 2024 року ОСОБА_1 пройшов військово-лікарську комісію та був визнаний придатний до військової служби, про що було зроблено запис у Тимчасовому посвідченні (замість військового квитка) № НОМЕР_1 .
Пунктом 2.8.6 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України №402 від 14 серпня 2008 року, передбачено, що строки проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, включно з необхідністю направлення на додаткові методи дослідження, лабораторні обстеження, визначаються з урахуванням необхідності отримання повної та об'єктивної інформації про стан здоров'я людини, та не можуть становити більше 14 днів.
Враховуючи вимоги п. 2.8.6 Положення, ОСОБА_1 мав право пройти військово-лікарську комісію до 05 листопада 2024 року, а не в день направлення його в усній формі на проходження військово-лікарської комісії.
Вважає, що відповідно до вимог КУпАП, датою вчинення даного правопорушення мало б бути 06 листопада 2024 року, а не 22 жовтня 2024 року.
Крім того, пунктами 3.1 Положення передбачено, що медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП.
Відповідно до пункту 3.4 Положення, перед оглядом військовозобов'язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту «В» (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту «С» (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов'язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями.
Направлення для проведення вказаних лабораторних та інструментальних досліджень може здійснюватися лікарями із закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, які залучаються для проведення медичного огляду військовозобов'язаних.
Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов'язаний, що характеризують його стан здоров'я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.
Під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов'язаний прибуває на медичний огляд ВЛК з результатами рентгенологічного обстеження органів грудної клітки.
До початку проведення медичного огляду ТЦК та СП отримує дані від органів соціального забезпечення щодо осіб з інвалідністю.
Військовозобов'язаний під час проведення медичного огляду зобов'язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ - пункт 3.5 Положення.
Наголошує. що 22 жовтня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_6 не зробив запит та не отримав відомості від органів соціального забезпечення чи є ОСОБА_1 особою з інвалідністю, тому огляд не міг бути початий.
Крім того, 22 жовтня 2024 року ОСОБА_1 не міг прибути на огляд з результатами рентгенологічного обстеження органів грудної клітки.
Зазначає, що ОСОБА_1 повідомив, що його медична карта знаходиться за його місцем проживання і йому необхідний час, щоб її привезти та надати лікарям, які будуть проводити огляд. У ІНФОРМАЦІЯ_4 врахували ту обставину, що почати проходити військово-медичну комісію без медичної карти амбулаторного хворого неможливо, тому надали ОСОБА_1 письмове направлення на проходження медичного огляду, яке ОСОБА_1 виконав.
Вважає, що ОСОБА_1 22 жовтня 2024 року не відмовився проходити військово-лікарську комісію, оскільки направлення на проходження військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_5 йому взагалі не вручалося, тому у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Щодо невідповідності протоколу вимогам ст. 251 КУпАП вказує, що розгляд справи щодо особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, здійснюється в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності - ст. 251, 256 КУпАП.
Так, у протоколі серії 2В №353 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 не вказано місце вчинення адміністративного правопорушення, обставини що пом'якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, зазначаєя, що в справах про адміністративні правопорушення підлягає застосуванню положення ст.62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Ухвалою судді Нововолинського міського суду Волинської області від 09.12.2024 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду у справі за його позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про притягнення до адмінвідповідальності та закриття провадження у справі. Відкрито провадження у вказаній справі. Розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження з особливостями розгляду такої категорії термінових адміністративних справ .
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , подав суду заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутності. У поданому відзиві адміністративний позов ОСОБА_1 не визнав в повному обсязі, позовні вимоги вважає безпідставними та незаконними. Вказує, що 22.10.2024 року військовозобов'язаний ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Під час перевірки облікових даних позивача було встановлено, що він правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, згідно статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не користувався, а також потребує направлення на військово - лікарську комісію. Оскільки в даний проміжок часу збільшилась кількість оскаржень рішень районних військо - лікарських комісій, що в свою чергу ускладнювало призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 було прийнято рішення направляти усіх військовозобов'язаних, які підлягають проходженню медичного огляду до Волинської обласної ВЛК. Позивач категорично відмовився від направлення його на військово -лікарську комісію до ІНФОРМАЦІЯ_7 , у зв'язку з чим був притягнутий до адміністративної відповідальності. Під час складання адміністративного протоколу, позивачу було роз'яснено положення статті 63 Конституції України, а також положення статті 268 КУпАП. В ході складання адміністративного протоколу, громадянин був ознайомлений з датою, часом та місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення, про що свідчить його особистий підпис у даній графі протоколу про адміністративне правопорушення. Також позивач скористався своїм правом та надав пояснення власноручно вказавши причини відмови від проходження військово - лікарської комісії у ІНФОРМАЦІЯ_3 . У визначений термін позивач на розгляд справи не прибув, клопотань про перенесення дати розгляду не подавав. Вказує, що у зв'язку з вище викладеним, начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу 17000 тисяч гривень за порушення вимог частини 3 статті 210-1 КУпАП.
Обгрунтовуючи законність направлення позивача для проходження військово - лікарської комісії до ІНФОРМАЦІЯ_7 повідомив, що у відповідності до пункту 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого ПКМ України від 16 травня 2024 р. №560 ( далі Порядок) резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті. Стверджує, що зважаючи на вимоги даного Порядку, начальник ІНФОРМАЦІЯ_9 вправі визначати місце проведення військово - лікарської комісії. Посилання позивача на причину відмови від проходження військово - лікарської комісії у ІНФОРМАЦІЯ_10 , а саме відсутність медичних документів останнього, які мали б підтвердити його стан здоров'я, вважає абсурдними, оскільки за рішенням ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивач був визнаний придатним для проходження військової служби. Також наголошує, що пунктом 2.8.6 Положення про військово - лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 року ( зі змінами та доповненнями) визначено, що строки проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не можуть перевищувати 4 днів. За необхідності направлення особи на додаткові лабораторні та інструментальні дослідження для отримання повної та об'єктивної інформації про стан її здоров'я, загальний строк проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не може перевищувати 14 днів. Вважає, що представник позивача навмисно не вказує про вимоги щодо проходження медичного огляду, термін якого має не перевищувати 4 дні. Просить у задоволені позову відмовити.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 у судове засідання не з'явився, повідомлявся про час та місце розгляду справи належним чином.
Представник позивача 19.05.2025 подав суду заяву, в якій підтримав позовні вимоги та просив суд проводити судове засідання у його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
25 жовтня 2024 року тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 підполковником ОСОБА_2 було прийнято постанову серіі 2В №353 у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення в вигляді штрафу в розмірі 17000 грн (а.с.11).
Із постанови №353 вбачається, що ОСОБА_1 22 жовтня 2024 року, під час перебування в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_11 , будучи військовозобов'язаним, особисто відмовився від проходження військово-лікарської комісії (медичного огляду) при ІНФОРМАЦІЯ_3 (збірний пункт відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки) для визначення придатності останнього за станом здоров'я до військової служби під час мобілізації на особливий період за рішенням районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, чим порушив приписи абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в умовах особливого періоду.
Як вбачається із пояснень ОСОБА_1 у протоколі про притягнення до адміністративної відповідальності від 22.10.2024 (а.с.9) позивач зазначив, що він не відмовляється від проходження ВЛК, а лише просить змінити місце проходження ВЛК, зокрема за місцем його постійного проживання в місті Нововолинську.
Як вбачається з копії тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 (а.с.12 зворот), 24 жовтня 2024 року ОСОБА_1 пройшов військово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_4 і був визнаний придатним до військової служби, про що було зроблено запис у Тимчасовому посвідченні (замість військового квитка) № НОМЕР_1 .
Відповідно до ч. 2 ст. 26 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
Відповідно до п. п. 1, 3, 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Згідно зі ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Нормами КУпАП регламентовано, що відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Як визначено ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 283 КпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно абзацу 4 частини 1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов'язані: проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Як встановлено судом та що пвідтверджено поясненнями ОСОБА_1 під час складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопрушення від 22.10.2024, він не відмовлявся від проходження ВЛК за місцем постійного проживання і 24.10.2024 пройшов віськово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_12 , що підтверджено записом на звороті Тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 (а.с.12). Проте, незважаючи на виконання позивачем вимог абзацу 4 частини 1 ст.22 Закону України "Про мобілізаціну підготовку та мобілізацію", оскаржуваною постановою 25.10.2024 він був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Згідно з витмогами статті 248 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно з статтею 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Згідно з вимогами ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідачами не надано суду доказів на підтвердження відмови позивача від проходження ВЛК, зокрема: копії направлення позивача для проходження обстеження та медичного огляду та акту про відмову військовозобов'язаного отримати направлення для проходження обстеження та медичного огляду.
У відзиві вказано, що поредставник позивача замовчує, що строки проведення медичних оглядів не можуть перевищувати 4 днів, однак, як встановлено судом, медичне обстеження позивач пройшов 24 жовтня 2024 року, а не через 14 днів після 22 жовтня 2024 року.
На підтвердження виконання вимог Закону України "Про мобілізаціну підготовку та мобілізацію", стороною позивача надано копію Тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 (а.с.12 зворот), з якого вбачається, що 24 жовтня 2024 року ОСОБА_1 пройшов військово-лікарську комісію та був визнаний придатним до військової служби.
Станом на 25.10.2024, тобто на день прийняття оскаржуваної постанови, військовозобов'язаним ОСОБА_1 було пройдено військово-лікарську комісію, що не було враховано відповідачем під час розгляду справи про адміністративне праволпорушення та прийняття постанови серії 2В №353.
Приймаючи оскаржувану постанову, посадова особа відповідача, не надала належної оцінки відсутності доказів відмови позивача отримати направлення на проходження медичного огляду , що в свою чергу є порушенням ст. 2 КАС України, згідно з якою суб'єкт владних повноважень має приймати рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Згідно зі ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевим загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Також суд звертає увагу на те, що суд в межах розгляду даної справи не встановлює інші фактичні обставини, оскільки така оцінка первинно має бути надана суб'єктом притягнення та накладення адміністративного стягнення в межах належної адміністративної процедури, що визначена ст.ст.268, 279-280 КУпАП.
Тобто, відповідачами не надано належних доказів на спростування доводів позивача на підтвердження наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Отже, з врахуванням встановлених фактичних обставин справи, наданих суду та досліджених у судовому засіданні доказів, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП .
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскаржувана постанова хоч і винесена на підставі та у межах повноважень, у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, але поза межами дії відповідного Закону України та не є обґрунтованою, тобто під час її винесення суб'єктом владних повноважень не враховано усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без належних доказів вини позивача, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Тому позов є таким, що підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП- скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до п. 7 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
З урахуванням наведеного, з бюджетних асигнувань відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_7 на користь позивача підлягають стягненню понесені ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору та наданню професійної правничої допомоги, що підтверджені документально (а.с.7,13-15).
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 77, 79, 241-246, 268-272, 286, 293 КАС України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити повністю.
Скасувати постанову № 353 у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, прийняту 25 жовтня 2024 року тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 підполковника ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_7 на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп. судових витрат зі сплати судового збору та 5000 (п'ять тисяч) гривень судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката.
Апеляційна скарга на судові рішення у справах, визначених ст. 286 КАС України, у відповідності до ч. 4 цієї статті, може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_13 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 , юридична адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_14 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 , юридична адреса: АДРЕСА_3 .
Головуючий підпис Орися ФЕРЕНС-ПІЖУК