Справа № 164/401/24
п/с 1-кп/164/59/2025
22 травня 2025 року Сел. Маневичі
Маневицький районний суд Волинської області в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Маневичі кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024030540000019 від 17 січня 2024 року, по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця села Старий Чарторийськ, Маневицького району, Волинської області, зареєстрованого і фактично проживаючого у АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, із повною загальною середньою освітою, військовозобов'язаного, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, -
Обвинувачений ОСОБА_4 перебуваючи на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , як військовозобов'язаний, будучи визнаним 05.12.2023 військово-лікарською комісією придатним до проходження військової служби, 04.12.2023 о 16 годині, перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , що за адресою: АДРЕСА_2 , отримав бойову повістку щодо призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оголошений Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введения воєнного стану в Україні» та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введения воєнного стану в Україні» №2102-Х1 від 24.02.2022, про явку на 17 годину 06.12.2023 до пункту збору, розташованого по АДРЕСА_2 , для подальшого проходження військової служби під час мобілізації та відправки в складі команди до військової частини НОМЕР_1 .
В подальшому, ОСОБА_4 всупереч вимог ст. 65 Конституції України, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 діючи умисно, з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, будучи придатним за станом здоров'я для проходження військової служби, не маючи правових підстав на відстрочку та будучи належним чином оповіщеним про прибуття на відправку до військової частини, ухилився від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, зокрема о 17 годині 06.12.2023 без поважних причин не з'явився до пункту збору за адресою: АДРЕСА_2 на відправлення у команді до військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби за мобілізацією.
Таким чином, своїми умисними, протиправними діями, що виразилися в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 336 КК України визнав у повному обсязі та показав, що ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, так як не мав на кого залишити хвору матір похилого віку. Так, він проживає разом з матір'ю, сестрою та неповнолітнім племінником. Ніхто із членів сім'ї не працевлаштований і не має будь якого доходу. Сестра хворіє на вегето-судинну дистонію і тому не може працювати. Племінник являється учнем школи, а мати непрацездатна в силу віку. На життя він заробляє тим, що веде особисте селянське господарство та допомагає односельцям в сільськогосподарських роботах, так як в власності має коня. Він і сам хворіє і в нього періодично піднімається тиск. Враховуючи ситуацію яка склалась в його сім'ї, а саме неможливість залишити рідних без допомоги, відсутності інших осіб на кого він міг би залишити господарство та можливу загибель коня без його догляду, він прийняв рішення не прибути у призначений дату та час на збірний пункт. Такому рішенню також сприяло те, що в наслідок сильного хвилювання в нього різко піднявся артеріальний тиск і він звертався до фахівців за медичною допомогою. У вчиненому розкаюється та жалкує, що так сталось. Просить не позбавляти його волі.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала, що вона являється лікарем терапевтом КНП «Маневицька БЛ» і зазначила, що ОСОБА_4 проходив за її участі ВЛК, в результаті згідно медичних показників був визнаним придатним до проходження військової служби.
В судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 показали, що вони являються військовослужбовцями і проходять службу в ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вони були очевидцями як ОСОБА_4 04.12.2023 отримав повістку, а також були присутні при проходженні останнім ВЛК, в результаті якого він був ознайомлений з висновком ВЛК та повідомленням про необхідність з'явитись 06.12.2023 до пункту збору. Підтверджують факт неявки останнього за повісткою на зазначену дату та час.
В судовому засідання свідок ОСОБА_9 показала, що вона являється старостою с. Чарторийськ Камінь-Каширського району та підтвердила покази обвинуваченого ОСОБА_4 в частині його сімейного та побутового положення, а також охарактеризувала останнього з позитивної сторони як гарного господаря та хорошу, працьовиту та дружелюбну людину, без шкідливих звичок.
Крім повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 , його вина доводиться іншими письмовими доказами, а саме:
- випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 05.12.2023p.;
- випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 18.12.2023p.;
- випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 27.02.2024p.;
- консультаційним висновком спеціаліста від 29.01.2024р.;
- повідомленням про кримінальне правопорушення за № 3104 від 22.12.2023;
- розписки про отримання ОСОБА_4 повістки від 04.12.2023;
- витягу із поіменного списку від 22.12.2023, де зазначено ОСОБА_4 як особу, що не прибув за повісткою до пункту збору;
- карткою обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного ОСОБА_4 ;
- довідкою військово-лікарської комісії відносно ОСОБА_4 , згідно якої зазначено - придатний до військової служби від 05.12.2023;
- витягу із поіменного списку від 09.02.2024, де зазначено ОСОБА_4 як особу, що не прибув за повісткою до пункту збору;
- облікової картки до військового квитка серії НОМЕР_2 від 05.05.1993.
Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов'язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини зазначені у ст. 91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов'язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв'язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.
При встановлених обставинах суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 просив обвинуваченого ОСОБА_4 суворо не карати, врахувати особу обвинуваченого, а саме те, що останній щиро розкаюється, та застосувати до останнього покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
В судовому засідання прокурор ОСОБА_3 висловила позицію про необхідність визнати обвинуваченого ОСОБА_4 винуватим у вчиненні інкримінованого діяння та з врахуванням пом'якшуючих покарання обставин призначити покарання, із застосуванням ст. 69 КПК України, у виді обмеження волі.
Згідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим і передбачене ст. 336 КК України, класифікується як нетяжкий злочин.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, вчинення кримінального правопорушення в наслідок збігу тяжких особистих, сімейних обставин, вчинення кримінального правопорушення в наслідок сильного душевного хвилювання.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 згідно ст. 67 КК України, судом не виявлено.
Згідно статті 50 КК України встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами», а згідно статті 65 КК України встановлено, що «особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень».
Виходячи з вищанаведеного, обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення та його особу, а саме те, що він раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, офіційно не працевлаштований, про те займається веденням домашнього селянського господарства, являється виробником сільськогосподарської продукції за рахунок чого утримує інших членів сім'ї в тому числі особу похилого віку та неповнолітнього, а також враховуючи обставини, що пом'якшують покарання, та відсутність обтяжуючих обставин, суд рахує необхідним призначити покарання з застосуванням ч.1 ст.69 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Враховуючи вищезазначене, позицію прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд вважає, що встановлені по справі пом'якшуючі обставини, перебувають у такому співвідношенні, що в цілому значно зменшують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, а тому призначення останньому навіть мінімального покарання в межах санкції ст. 336 КК України в даному випадку є явно недоцільним і дані про особу обвинуваченого та обставини, які пом'якшують покарання, дають можливість дійти обґрунтованого висновку про те, що призначення в даному конкретному випадку іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції даної статті, із застосуванням ст. 69 КК України, є дійсно необхідним і буде цілком достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідно до передбачених статтею 65 КК України загальних засад призначення покарання.
Обираючи ОСОБА_4 інший, більш м'який вид покарання, не зазначений в санкції ст. 336 КК України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Санкцією ст. 336 КК України, в редакції закону, який діяв на момент вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, та і на даний час, передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.
Стаття 51 КК України, в редакції закону, який діяв на момент вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення визначала, що до осіб, визнаних винними у вчиненні кримінального правопорушення, судом можуть бути застосовані такі види покарань: штраф; позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; громадські роботи; виправні роботи; службові обмеження для військовослужбовців; конфіскація майна; арешт; обмеження волі; тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; позбавлення волі на певний строк; довічне позбавлення волі.
З 28.03.2024 року набув чинності Закон України №3342-ІХ від 23.08.2023 року «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань», яким частину першу статті 51 доповнити пунктом 7-1 такого змісту: "7-1) пробаційний нагляд".
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
При призначенні покарання суд, враховуючи вищевказані обставини, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, приходить до переконання, що саме покарання у виді пробаційного нагляду буде дійсно справедливим щодо досягненням мети покарання.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Підстав для обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 судом не встановлено та учасниками розгляду відповідних клопотань не заявлялось.
Керуючись ст.ст. 98, 110, 369-371, 373-374, 395 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, та призначити йому покарання, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, у виді пробаційного нагляду на строк 3 (три) роки.
На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України встановити обвинуваченому ОСОБА_4 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На вирок може бути подана апеляція до Волинського апеляційного суду через Маневицький районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя Маневицького районного суду
Волинської області ОСОБА_1