Справа № 162/269/25
Провадження № 1-кп/162/80/2025
22 травня 2025 року селище Любешів
Любешівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 (у режимі відеконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Любешів кримінальне провадження внесене 14.03.2025 до ЄРДР за № 12025030530000157 про обвинувачення
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, непрацюючого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України;
ОСОБА_5 обвинувачується в самовільному зайнятті земельної ділянки в охоронній зоні, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, що скоєно за наступних обставин.
Так, ОСОБА_5 навесні 2019 року, точної дати слідством не встановлено, здійснюючи догляд за господарством та фактично використовуючи земельну ділянку ОСОБА_7 з кадастровим номером 0723187600:02:001:0030, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та призначеній для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), без відома останнього, достовірно знаючи межі вказаної земельної ділянки, умисно, з власних корисливих мотивів, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи умисел на збільшення фактичних меж вказаної земельної ділянки для можливості проведення любительської риболовлі на розташованій поряд річці Прип'ять, а також обмеження доступу до даної території сторонніх осіб, діючи всупереч вимогам ст. 60, 61, 112, 113, 115, 116, 118, 123, 124, 125, 126 Земельного Кодексу України, які регламентують набуття і реалізацію права на землю, при відсутності відповідного рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування та державної реєстрації передачі йому у власність чи надання у користування земельної ділянки, ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ст.ст. 87, 88, 89 Водного кодексу України, відповідно до яких у прибережних захисних смугах, які є частиною водоохоронних зон, уздовж річок, навколо водойм та на островах, забороняється: будівництво будь-яких споруд, у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів, а також передбачений правовий порядок користування землями водного фонду, зокрема в порушення ст. 93 Водного кодексу України, якою визначено, що в межах зони санітарної охорони діє особливий режим використання земель, достовірно знаючи, шо земельна ділянка біля річки Прип'ять відноситься до прибережної смуги та відведена в натурі на місцевості окремими проектом землеустрою, здійснив самовільне захоплення земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги вказаної водойми загальною площею 0,0524 га, огородивши її з обох сторін огорожею у вигляді металевої сітки, яку використав як територію (базу) для любительської риболовлі, при цьому достовірно знаючи, що вказана земельна ділянка у встановленому порядку у володіння і користування йому не надавалась та не передавалась у власність або оренду, тобто за відсутності правочину щодо таких земельних ділянок.
Органом досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 2 ст. 197-1 КК України, як самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні.
Через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 28.04.2025 захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 подав клопотання про закриття кримінального провадження на підставі ст. 48 КК України у зв'язку із зміною обстановки. Клопотання умотивовано тим, що ОСОБА_5 як на стадії досудового розслідування, так і в ході судового розгляду, визнав в повному обсязі свою винуватість, щиро розкаявся, усунув заподіяну шкоду і тим самим перестав бути суспільно-небезпечною особою. Зокрема, обвинувачений привів земельну ділянку у попередній стан шляхом розгородження металевої сітки, яка заважала доступу до річки Прип'ять.
У підготовчому засіданні захисник ОСОБА_4 підтримав своє клопотання та просив його задовольнити з викладених у ньому підстав. Додатково просив врахувати правову позицію, викладену в Постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у справі № 203/241/17 від 12.09.2022, згідно з якою витрати на залучення експерта стягуються з обвинуваченого лише у двох випадках: 1) ухвалення щодо обвинуваченого обвинувального вироку; 2) залучення експерта безпосередньо обвинуваченим (стороною захисту). Таким чином, просив судові витрати на залучення експертів у даному кримінальному провадженню покласти на рахунок держави.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав клопотання свого захисника та просив його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 не заперечував проти задоволення клопотання захисника про закриття кримінального провадження на підставі ст. 48 КК України у зв'язку із зміною обстановки. Зазначив, що обвинувачений дійсно привів земельну ділянку у попередній стан шляхом розгородження металевої сітки, яка заважала доступу до річки, що підтверджено матеріалами кримінального провадження. Він під час досудового розслідування добровільно відшкодував заподіяну кримінальним правопорушенням шкоду, визнав свою винуватість у скоєному.
Разом з тим, прокурор заперечував щодо покладення судових витрат на залучення експертів на рахунок держави, просив стягнути їх з обвинуваченого.
Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 7 своєї Постанови № 12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 48 КК України можливе у разі, коли особа вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості. Судам слід мати на увазі, що в зазначеній статті передбачено дві самостійні підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності втрата суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки на час розслідування чи розгляду справи в суді або діянням, або особою, яка його вчинила. Для застосування ст. 48 КК України необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним. Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину.
У відповідності із вимогами ч.4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду із обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Згідно із ч.3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ст. 48 КК України, особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Згідно із п.2 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
Будь-яких обставин, які згідно з правилами кримінального процесуального закону перешкоджали б суду прийняти процесуальне рішення за заявленим клопотанням, не встановлено.
Так, згідно з положеннями ч.4 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України, відноситься до категорії нетяжкого злочину.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 вперше притягується до кримінальної відповідальності, визнав свою винуватість у скоєному, щиро розкаявся, добровільно відшкодував заподіяну шкоду, усунув наслідки своїх дій, привівши земельну ділянку у попередній стан, і тим самим він перестав бути суспільно-небезпечною особою.
Отже, після вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, та на момент розгляду кримінального провадження в суді, змінилася обстановка, тому, зазначені вище обставини дають підстави для застосування ст. 48 КК України та закриття провадження у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв'язку зі зміною обстановки та звільнення ОСОБА_5 з цих підстав від кримінальної відповідальності.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Речові докази відсутні. Цивільний позов не заявлено.
Що стосується вирішення процесуальних витрат.
Так, положення, які стосуються процесуальних витрат, регламентовані главою 8 КПК України.
Приписами ст. 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються із: 1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 122 КПК України витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З аналізу положень кримінального процесуального закону, які регулюють питання розподілу та стягнення процесуальних витрат, слідує, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, а на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. При цьому суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою (ч. 1 ст. 124, ч. 1 ст. 126, п. 13 ч. 1 ст. 368, ч. 4 ст. 374 КПК України).
Відповідно до обвинувального акта, розмір витрат на залучення експертів: вартість проведення судової земельно-технічної експертизи № 194-Е від 19.02.2025 стосовно трьох земельних ділянок (в тому числі стосовно земельної ділянки ОСОБА_7 ) становить 46 648,80 гривень, тобто 1/3 загальної вартості експертизи становить 15 549, 60 гривень (а.к.п. 4, 5).
Згідно з Актом № 1 від 09.01.2025 попереднього розрахунку вартості виконання висновку експерта № 194-Е за матеріалами досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 42024032160000014 від 21.10.2024 за постановою слідчого від 08.01.2025, попередня вартість експертизи становить 110х424,08 грн/год = 46 648, 80 гривень.
Судом з пояснень прокурора встановлено, що судова земельно-технічна експертиза проводилась щодо трьох земельних ділянок, до двох самовільно зайнятих з яких обвинувачений ОСОБА_5 не причетний.
З врахуванням вищенаведеного вбачається, що розрахунок витрат на залучення експертів здійснено за формулою 46 648,80/3 = 15 549,60 гривень, які просить прокурор стягнути з обвинуваченого.
Такий підхід за відсутності відповідних документальних даних для визначення розміру судових витрат на залучення експертів, на думку суду, є некоректним.
При цьому, суд враховує, що в матеріалах даного кримінального провадження взагалі не здійснено конкретного розрахунку, зокрема яка необхідна кількість годин була витрачена експертом для проведення експертизи земельної ділянки ОСОБА_7 , не зазначено фізичних характеристик інших земельних ділянок (конфігурації, площі, промірів тощо), щодо яких проводилась експертиза, не зазначено роботи експерта щодо кожної із трьох земельних ділянок та не надано відповідних документально підтверджених витрат.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що відсутні підстави для стягнення з обвинуваченого процесуальних витрат на залучення експертів за недоведеністю їх розміру.
На підставі викладеного та керуючись ст. 48 КК України, 284-288, 314, 369-372 КПК України, суд,
Клопотання захисника ОСОБА_4 - задовольнити.
Звільнити обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, на підставі ст. 48 КК України, у зв'язку із зміною обстановки.
Кримінальне провадження, внесене 14.03.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025030530000157 стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, закрити, у зв'язку із його звільненням від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
У стягненні з обвинуваченого ОСОБА_6 процесуальних витрат за проведення експертизи - відмовити за недоведеністю їх розміру.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення через Любешівський районний суд Волинської області.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію цієї ухвали вручити учасникам судового провадження.
Головуючий суддя: ОСОБА_1