Справа № 161/6880/25
Провадження № 1-кп/161/898/25
м. Луцьк 21 травня 2025 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
потерпілого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024030580004062, що надійшов з Луцької окружної прокуратури 11.04.2025 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, гр.України, з середньою освітою, неодруженого, тимчасово не працюючого, не судимого;
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286-1 ч.2 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_4 23 листопада 2024 року близько 18.50 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно несправним мотоциклом «Днепр 11» реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи посвідчення водія відповідної категорії на право керування вказаним транспортним засобом,рухаючись вулицею Данила Галицького, що в селі Жидичин Луцького району Волинської області, у напрямку вулиці 17-го вересня, в порушення вимог п.п. 2.1. (а), 2.3. (б), 2.9. (а), 12.1., 12.3., 13.1. та 31.4.1. (а) Правил дорожнього руху України, проявив безпечність та неуважність, неправильно урахував дорожню обстановку, не дотримався безпечного інтервалу до краю дороги, здійснив виїзд за її межі, та скоїв наїзд на огорожу напроти будинку № 6, що по вулиці Данила Галицького, в селі Жидичин Луцького району Волинської області, внаслідок чого пасажир мотоцикла ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді важкої відкритої черепно - мозкової травми: багатоуламкових зламів лобно - скроневих кісток з переходом на основу зліва, зламу кісток орбіти зліва, верхньої щелепи зліва, виличної дуги зліва, забою головного мозку важкого ступеню, гематоми над твердою мозковою оболонкою лівої лобно - скроневої ділянки малого об?єму, травматичного крововиливу під м?яку мозкову оболонку; забійно - рваної рани верхньої повіки з переходом на надбрівну дугу та лобну ділянку зліва, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.
В прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, а саме:
-в порушення вимог п.2.1 Правил дорожнього руху України, не мав посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
-в порушення вимог п. 2.3 (б) Правил дорожнього руху України не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та її зміною, не стежив за технічним станом транспортного засобу;
-в порушення вимог п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху Україникерував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння;
-в порушення вимог п.12.1 Правил дорожнього руху України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку, а також стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;.
-в порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку об'єктивно спроможний виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;
-в порушення вимог п.13.1 Правил дорожнього руху України не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу, залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки і стану транспортного засобу;
-в порушення вимог п.31.4.1 Правил дорожнього руху України змінив конструкцію гальмових систем, застосував гальмову рідину, вузли або окремі деталі, що не передбачені для даної моделі транспортного засобу та не відповідають вимогам підприємства-виробника.
Таким чином, ОСОБА_4 своїми необережними діями, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 286-1 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження визнав повністю. Цивільний позов закладу охорони здоров'я визнав повністю. Суду дав показання, що 23 листопада 2024 року близько 18.50 год., керував технічно несправним мотоциклом «Днепр 11» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався в селі Жидичин Луцького району Волинської області, де скоїв наїзд на огорожу напроти будинку, внаслідок чого як він, так і потерпілий отримали тілесні ушкодження та перебували на лікуванні. Факту перебування у стані алкогольного сп'яніння, як і відсутність у нього права керування, не заперечує. Потерпілому оплачував лікування, має намір продовжити матеріально йому допомагати, збитки закладу охорони здоров'я відшкодовані, про що подав відповідну квитанцію. У вчиненому щиро розкаявся, просив суворо його не карати.
Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні повністю підтвердив показання обвинуваченого ОСОБА_4 щодо фактичних обставин справи. Внаслідок отриманих ним травм під час ДТП перебував на стаціонарному лікуванні, яке частково оплачував обвинувачений. Цивільний позов не заявляв, просить обвинуваченого суворо не карати.
Крім повного визнання своєї вини самим обвинуваченим ОСОБА_4 його винуватість у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження,підтверджується зібраними на досудовому слідстві доказами, фактичні обставини яких не оспорюються учасниками судового провадження, а тому судом, за погодженням з усіма учасниками, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, не проводиться їх дослідження.
При обранні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і дані про особу винного.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.66 КК України, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданої шкоди.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.67 КК України, суд не вбачає.
Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_4 суд виходить із вимог ст.65 КК України та роз»яснень, що містяться в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року “Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно яких суд призначає покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину (класифікації, обставин і способу його вчинення, характеру і тяжкості наслідків), даних про особу винного (вік, поведінку до вчинення злочину, наявність судимостей і адміністративних стягнень, тощо) та обставин, що пом»якшують і обтяжують покарання.
Так, вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, згідно ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.
Відповідно до ст.ст. 50 і 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи із вказаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд насамперед виходить із позиції самого потерпілого, який постраждав внаслідок неправомірних дій обвинуваченого, який просив обвинуваченого суворо не карати, одночасно враховує правову позицію ККС Верховного Суду, яку сформовано у постанові від 21.08.2019 у справі №682/956/17, згідно якої позиція потерпілого не є визначальною для суду та враховується в сукупності з обставинами, передбаченими ст.65 КК України, і не має над ними пріоритету, а також враховує, що обвинувачений не судимий, вину визнав повністю та щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, оплачував лікування потерпілого та повністю відшкодував збитки завдані закладу охорони здоров'я; при цьому, зважаючи на ту обставину, що він вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, внаслідок легковажних дій обвинуваченого потерпілому було спричинено тяжкі тілесні ушкодження, вчинене кримінальне правопорушення в стані алкогольного сп'яніння -1,7 проміле (довідка №12885/2-06.24 від 04.12.2024), враховуючи також час, спосіб його вчинення - те, що той не зменшивши швидкість руху в населеному пункті у вечірній час, де могла перебувати значна кількість людей, здійснив наїзд на огорожу приватного будинку, при цьому, він, не зважаючи на відсутність у нього права керування, керував транспортним засобом, не маючи достатніх теоретичних та практичних знань, що і призвело до настання ДТП,тому суд, враховуючи наявність ряду пом'якшуючих обставин (зазначених вище), призначає мінімальне покарання в межах санкції ч.2 ст.286-1 КК України, у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк, суд, незважаючи на відсутність у нього у даний момент такого права, виходив із наступного.
Згідно з положеннями ст. 55 КК у випадку, коли санкцією відповідної частини статті Особливої частини КК передбачено можливість призначення особі додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, суд, визнаючи особу винуватою у вчиненні відповідного кримінального правопорушення, має право призначити таке додаткове покарання незалежно від того, чи обвинувачений обіймав певну посаду або займався певною діяльністю на час вчинення кримінального правопорушення.
Так, призначене судом покарання має бути законним, справедливим та обґрунтованим, а також достатнім і необхідним для виправлення особи та запобігання новим кримінальним правопорушенням. Зважаючи на підвищену суспільну небезпечність вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, який керував транспортним засобом не маючи достатніх теоретичних та практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, вірогідність при цьому, настання ДТП є значно вищою, що і відбулось у даному конкретному випадку, а тому застосування такого додаткового покарання є доцільним та необхідним. Аналогічна правова позиція відображена і в постанові об'єднаної палати ККС ВС від 04.09.2023 (справа №702/301/20).
На думку суду, обрана міра покарання, є необхідною та достатньою для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень та відповідатиме вимогам ст.50 КК України.
На підставі ст.128, 129 КПК України, ст.1206 ЦК України в задоволенні цивільного позову КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_5 слід відмовити, в зв'язку з повним добровільним відшкодуванням завданої шкоди, що підтверджено квитанцією №TS207001 від 20.05.2025, приєднаною до матеріалів даного кримінального провадження.
Речові докази, згідно ст.100 КПК України, повернути за належністю законному володільцеві.
Арешт, накладений на майно, згідно ухвали слідчого судді від 26.11.2024 - скасувати.
Судові витрати, згідно ст.124 КПК України, що підтверджені документально, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 .
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.286-1 КК України та призначити покарання - 3 (три) роки позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк - 5 (п'ять) років.
Строк відбуття покарання рахувати з дня приведення вироку до виконання, тобто з моменту його затримання.
Речові докази:
- мотоцикл «Днепр 11» реєстраційний номер НОМЕР_1 - повернути за належністю законному володільцеві - ОСОБА_5 .
У задоволенні цивільного позову КП «Волинська обласна клінічна лікарня» Волинської обласної ради до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_5 - відмовити.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 в доход держави 6367 (шість тисяч триста шістдесят сім) грн 20 (двадцять вісім) коп судових витрат за проведення інженерно-транспортної експертизи.
Арешт, накладений на майно, згідно ухвали слідчого судді від 26.11.2024 - скасувати.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1