22 травня 2025 року
м. Київ
справа № 198/242/24
провадження № 61-5749ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу Фермерського господарства «Успіх» на рішення Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Успіх» про розірвання договору оренди земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди та повернення земельної ділянки,
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фермерське господарство «Успіх» (далі - ФГ «Успіх») про розірвання договору оренди земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди та повернення земельної ділянки.
Рішенням Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року, задоволено позов ОСОБА_1 .
Припинено шляхом розірвання договір оренди землі № 12, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «УСПІХ» 01 жовтня 2020 року, за яким ФГ «УСПІХ» набуло право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1225988500:01:002:1109, площею 3,6756 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Перещепинської міської ради Дніпропетровської області, речове право за яким зареєстровано 11 листопада
2020 року, номер запису про інше речове право 39206523.
Скасовано державну реєстрацію за ФГ «УСПІХ» іншого речового права - права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 1225988500:01:002:1109, площею 3,6756 га, здійснену в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно
11 листопада 2020 року, номер запису про інше речове право 39206523, на підставі договору оренди земельної ділянки № 12 від 01 жовтня 2020 року.
Зобов'язано ФГ «УСПІХ» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 1225988500:01:002:1109, площею 3,6756 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Перещепинської міської ради Дніпропетровської області.
Вирішено питання стягнення судового збору.
У травні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ФГ «Успіх» на рішення Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області
від 06 листопада 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 09 квітня 2025 року та ухвалити нове.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Малозначна справа є такою з огляду на свої властивості, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Верховним Судом враховано, що Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах: визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
При цьому згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України справа не відноситься до тієї категорії справ, які не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року).
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Ураховуючи наведене, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фермерського господарства «Успіх» на рішення Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Успіх» про розірвання договору оренди земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди та повернення земельної ділянкивідмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. Ю. Гулейков
Д. Д. Луспеник